27 жовтня 2026 року народні депутати Максим Павлюк, Сергій Іонушас, Олег Колєв, В’ячеслав Медяник, Володимир Захарченко, Максим Бужанський і Владлен Неклюдов зареєстрували законопроєкт №16190 «щодо удосконалення провадження у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, та у справах про визнання необґрунтованими активів».
Законопроєкт поєднує чотири різні за природою рішення: нову роль НАЗК у справах про необґрунтовані активи, скасування двох додаткових заходів фінансового контролю, нові правила цивільної конфіскації та процесуальний статус працівника НАЗК в адміністративних справах.
У цьому аналізі ми розглядаємо лише зміни щодо цивільної конфіскації.
Короткі висновки:
- після ухвалення цього закону повноваження НАЗК самостійно подавати позови про необґрунтовані активи й здійснювати представництво держави в суді можуть визнати неконституційним з огляду на позиції КСУ в подібних справах;
- прописане в законопроєкті розмежування позивачів за ознакою підслідності НАБУ нечітке, оскільки за КПК України вона залежить не лише від посади, а й від розміру збитків або хабаря та правової оцінки дій;
- запропоноване нардепами збільшення порогів для цивільної конфіскації може негативно вплинути на протидію корупційним проявам некримінальними засобами;
- добровільна сплата вартості активів після визнання позову потребує додаткових нормативних запобіжників.
Що ми пропонуємо:
- не наділяти НАЗК правом подавати позови й здійснювати представництво держави у справах про необґрунтовані активи, але дозволити Агентству брати участь у справі, подавати докази й висновки;
- вдосконалити формулювання щодо добровільної сплати вартості активів з урахуванням того, що така сплата має відбуватися лише за згодою позивача, а вартість відшкодування слід визначати з огляду на ринкову оцінку, з якою має погодитися і прокурор, і суд; також на період добровільної сплати мають зберігатися заходи забезпечення позову;
- як наслідок — не підтримувати законопроєкт №16190 за основу в нинішній редакції й повернути його на доопрацювання.
Законопроєкт поєднує чотири різні за природою рішення: нову роль НАЗК у справах про необґрунтовані активи, скасування двох додаткових заходів фінансового контролю, нові правила цивільної конфіскації та процесуальний статус працівника НАЗК в адміністративних справах.
Як є зараз?
За ст. 290 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України подає позов та представляє державу в суді прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), а у справах щодо активів працівників НАБУ та прокурорів САП — прокурори Офісу Генерального прокурора.
НАЗК позивачем у таких справах не є: згідно з п. 5-7 ч. 1 ст. 12 Закону «Про запобігання корупції», встановивши докази набуття необґрунтованих активів, Агентство порушує перед САП (у визначених законом випадках — перед Офісом Генерального прокурора) питання про звернення до суду. Заходи щодо виявлення активів і збору доказів за ч. 5 ст. 290 ЦПК України вживають НАБУ та САП, а у визначених законом випадках — ДБР і Офіс Генерального прокурора. На практиці НАЗК збирає матеріали під час повних перевірок декларацій і моніторингу способу життя — за даними пояснювальної записки до законопроєкту, майже 60% рішень ВАКС у цих справах ґрунтуються на матеріалах НАЗК.
Позов пред’являється щодо активів, різниця між вартістю яких і законними доходами становить 750 і більше прожиткових мінімумів для працездатних осіб, але не перевищує межі, встановленої ст. 368-5 Кримінального кодексу (незаконне збагачення). Позов можливий і тоді, коли кримінальне провадження за цією статтею закрито на визначених підставах. Поріг для цього розрахунку зафіксований на рівні приблизно 1,5 млн грн.
За ст. 292 ЦПК необґрунтовані активи стягуються в дохід держави. Сплата їх вартості передбачена лише тоді, коли звернути стягнення на самі активи неможливо. Відповідач, за загальним правилом, може визнати позов (ст. 206 ЦПК України), але це не змінює порядку його виконання.
За ст. 292 ЦПК необґрунтовані активи стягуються в дохід держави. Сплата їх вартості передбачена лише тоді, коли звернути стягнення на самі активи неможливо. Відповідач, за загальним правилом, може визнати позов (ст. 206 ЦПК України), але це не змінює порядку його виконання.
Що пропонується законопроєктом?
Законопроєкт у частині цивільної конфіскації активів пропонує внести такі зміни до ЦПК України:
- прокурор САП, як і раніше, подаватиме позов про визнання необґрунтованими активів та представлятиме державу в суді. Проте якщо досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених суб’єктами набуття необґрунтованих активів, не віднесено до підслідності НАБУ, це робитиме уповноважена особа НАЗК;
- забезпечення доказів у цих справах ВАКС здійснюватиме за заявою прокурора САП, а у випадках, передбачених законом, також за заявою прокурора Офісу Генерального прокурора або уповноваженої особи НАЗК;
- замість 750 прожиткових мінімумів, встановлених на день набрання чинності законом 2019 року, поріг становитиме 700 прожиткових мінімумів, встановлених на 1 січня року, в якому набуто активи;
- до органів, що вживають заходів щодо виявлення активів і збору доказів, належатиме й НАЗК;
- якщо відповідач визнає позов, суд його задовольнить і надасть відповідачу 30 днів після набрання рішенням законної сили для добровільної сплати вартості активів. У разі несплати активи будуть стягнуті за ст. 292 ЦПК України.
Також внесуть кореспондуючі зміни до Закону України «Про запобігання корупції». НАЗК отримає функцію вжиття заходів щодо виявлення необґрунтованих активів і збору доказів їх необґрунтованості (новий п. 7-2 ч. 1 ст. 11) та право звертатися до суду з таким позовом у випадках, передбачених ст. 290 ЦПК України (п. 5-7 ч. 1 ст. 12).
Автори пояснюють ці зміни, зокрема, тим, що НАЗК збирає докази щодо цивільної конфіскації, але не може реалізувати їх у суді, а також зростанням навантаження на САП.
Автори пояснюють ці зміни, зокрема, тим, що НАЗК збирає докази щодо цивільної конфіскації, але не може реалізувати їх у суді, а також зростанням навантаження на САП.
Які ми бачимо потенційні проблеми у разі прийняття законопроєкту
Загалом законопроєкт містить три групи ризиків: нова роль НАЗК у суді може не пройти конституційної перевірки, механізм добровільної сплати без запобіжників перетворює цивільну конфіскацію активу на можливість сплатити меншу його вартість, а новий порядок розрахунку порогу звужує коло справ, які взагалі можна розглядати.
Повноваження НАЗК щодо представництва інтересів
Передусім відзначимо, що у первинній редакції проєкту Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки, розробленій НАЗК, очікуваний результат 1.9.2.2 передбачав, що на законодавчому рівні Агентство отримає право самостійно пред’являти позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. У доопрацьованій редакції законопроєкту №15230-д, яку комітет 15 липня 2026 року рекомендував прийняти за основу, цього пункту немає. Збережено лише визначення НАЗК органом, уповноваженим вживати заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості.
З огляду на це,, таке розширення повноважень НАЗК не відповідає проєкту Антикорупційної стратегії.
Водночас після ухвалення законопроєкту №16190 з’являється ризик визнання відповідних норм неконституційними. Конституційний Суд у рішенні Другого сенату від 5 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 визнав неконституційним положення п. 13 ч. 1 ст. 17 Закону «Про Національне антикорупційне бюро України», яке давало Бюро право подавати до суду позови про визнання недійсними угод.
Суд виходив із кількох аргументів:
- стаття 131-1 Конституції України встановлює вичерпний перелік повноважень прокуратури, до якого належить представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, визначених законом;
- Верховна Рада не може делегувати ці конституційні повноваження іншим органам;
- у системі прокуратури вже діє САП, яка забезпечує представництво інтересів держави в суді у справах про корупцію;
- передача такого повноваження іншому органу призведе до дублювання функцій прокуратури.
Новий текст ч. 1 ст. 290 ЦПК говорить, що подає позов й здійснює представництво прокурор САП, а в частині справ — уповноважена особа НАЗК. Пояснювальна записка прямо називає це представництвом інтересів держави, що збігається з конституційною функцією прокуратури. Тож законопроєкт сам підштовхує до прочитання, за яким НАЗК виконує не власну компетенцію, а прокурорську функцію. У справі, розпочатій НАЗК, відповідач матиме аргумент про неналежного позивача, а після вичерпання звичайних засобів захисту — підставу для конституційної скарги.
Рішення про неконституційність зробило б неможливим застосування норми й поставило б під сумнів результати вже розглянутих справ — принаймні тих, у яких це питання порушувалося.
Сплата вартості активів замість стягнення
За новою ч. 2 ст. 291 ЦПК України, якщо відповідач визнав позов, суд його задовольняє й дає відповідачу 30 днів після набрання рішенням законної сили для добровільної сплати вартості активів, визнаних необґрунтованими. Якщо відповідач не сплатив, активи стягуються за ст. 292 ЦПК України.
Мета цих змін зрозуміла – прискорити розгляд, зменшити навантаження на ВАКС і витрати на виконання рішень. Але в нинішньому вигляді норма має кілька вад.
Перша — вона змінює природу наслідку цивільної конфіскації. За ст. 292 ЦПК України необґрунтовані активи стягуються в дохід держави, а сплата вартості можлива лише тоді, коли конфіскувати сам актив неможливо. Законопроєкт перетворює виняток на вибір відповідача: віддати актив або заплатити за нього. Разом з тим, не можемо не відзначити проблеми виконання рішень про цивільну конфіскацію. Наприклад, квартиру, конфісковану у начальниці відділу Львівської митниці Анни Бісюк, продали за 6,07 млн грн, хоча стартова вартість була 7,35 млн грн. Примітно, що ВАКС визнав необґрунтованим цей актив із вартістю 1,9 млн грн.
Друга — не визначено, яка вартість підлягає сплаті. Для позову ст. 290 ЦПК України враховує вартість набуття, а за безоплатного чи заниженого набуття — мінімальну ринкову вартість на дату набуття. Якщо застосувати її й до «добровільної сплати», відповідач платитиме ціну, за якою купував, і залишить собі актив, який міг подорожчати. Законопроєкт не уточнює ні вартості, ні дати її визначення.
Третя — законопроєкт не уточнює, що заходи забезпечення позову зберігаються протягом 30 днів, аби не допустити виведення активу з поля зору САП.
Якщо механізм зберігати, його слід перебудувати: допускати лише за згодою позивача, визначати вартість з огляду на оцінку, з якою має погодитись і прокурор, і суд, а також зберігати арешт до цієї сплати.
Новий поріг для цивільної конфіскації
Нині поріг становить 750 прожиткових мінімумів, зафіксованих на день набрання чинності законом 2019 року, — це приблизно 1,5 млн грн. Нагадаємо, що його підвищили не так давно, під приводом посилення відповідальності за корупцію. Законопроєкт же пропонує замінити цей поріг на 700 прожиткових мінімумів, встановлених на 1 січня року, в якому набуто активи.
Проте, на наш погляд, це матиме негативні наслідки. Наприклад, для активів, набутих у 2026 році, поріг становитиме 2 329 600 грн. Тобто частина справ, що нині підпадає під механізм цивільної конфіскації, більше під нього не підпадатиме. Це призведе до меншого ефекту такої конфіскації у протидії корупційним проявам.
Записка згадує цю зміну лише як «вдосконалення підстав визначення розміру активів» і не пояснює ні її мети, ні ефекту. Даних про те, скільки поточних і потенційних справ лежить між старим і новим порогом, немає. Немає й перехідних положень, адже прямо незрозуміло, чи застосовується нова величина до справ, що вже розглядаються у ВАКС. Позов щодо активу, набутого, наприклад, у 2023 році, може відповідати старому порогу й не відповідати новому, і тоді виникне ризик закриття проваджень чи відмови в позові.
Тому ми переконані, що такий поріг для цивільної конфіскації необхідно залишити без змін.
Інші практичні проблеми
Критерій розмежування. Позивач визначатиметься тим, чи віднесено до підслідності НАБУ досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених суб’єктами набуття необґрунтованих активів. Але підслідність НАБУ за ст. 216 КПК України залежить від категорії посадової особи, статті Кримінального кодексу та розміру предмета, тож для частини відповідачів рішення про наявність повноважень НАЗК подавати позов залежало б від кримінально-правової кваліфікації, якої обʼєктивно не може існувати. Відповідач отримав би простий спосіб оскаржити належність позивача, а суд мусив би оцінювати кримінально-правові обставини в цивільній справі.
Ресурси. У пояснювальній записці вказується, що додаткового фінансування на реалізацію запропонованих законопроєктом змін не потрібно. Водночас на НАЗК буде покладено нову функцію — ведення справ у першій інстанції та в апеляції ВАКС, що потребуватиме відповідних фахівців. Відтак виникне питання про перевантаження працівників Агентства відповідними повноваженнями. На цьому ми наголошували і під час громадського обговорення відповідних положень проєкту Антикорстратегії.
Мета цих змін зрозуміла – прискорити розгляд, зменшити навантаження на ВАКС і витрати на виконання рішень. Але в нинішньому вигляді норма має кілька вад.
Висновки
Transparency International Ukraine не підтримує прийняття законопроєкту №16190 за основу в нинішній редакції. На нашу думку, він пропонує рішення, які створюють серйозний ризик визнання їх неконституційними або можуть послабити цивільну конфіскацію.
Під час розгляду законопроєкту пропонуємо врахувати такі рекомендації:
- не наділяти НАЗК правом подавати позови і здійснювати представництво держави у справах про необґрунтовані активи, але дозволити Агентству брати участь у справі, подавати докази й висновки;
- вдосконалити формулювання щодо добровільної сплати вартості активів із урахуванням того, що така сплата має відбуватися лише за згодою позивача, вартість відшкодування слід визначати з огляду на ринкову оцінку, з якою має погодитись і прокурор, і суд; також на період добровільної сплати мають зберігатися заходи забезпечення позову.
Інститут цивільної конфіскації наразі працює, тому подібні зміни можуть лише розбалансувати усталені підходи і призвести до серйозних проблем у правозастосуванні.
Подібні зміни можуть лише розбалансувати усталені підходи і призвести до серйозних проблем у правозастосуванні.