Потріпаний життям Медведчук у формі ЗСУ та наручниках — епічна світлина, котра облетіла весь світ. Тоді цікавились, що буде з ним далі, на кого обміняють і чи врятує путін свого кума. Зараз цитують його заяви про причетність Порошенка до закупівлі вугілля в ОРДЛО та виведенні нафтопроводу з державної власності. 

Ми вирішили зібрати інформацію про це та інші кримінальні провадження, щоб нагадати, чому святкували його затримання СБУ.

Колишній очільник ОПЗЖ є фігурантом у щонайменше 9 справах. Його підозрюють у державній зраді та посяганні на територіальну цілісність України через заяву про потребу утворення так званого автономного регіону Донбас з власним парламентом та урядом, а також про закріплення такого статусу в Конституції; провадження порушила Генпрокуратура в 2019; кримінальних провадженнях Національного антикорупційного бюро, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань і Офісу Генерального прокурора. 

Він фігурує у справах про:

  1. виведення з держвласності частини нафтопродуктопроводу «Самара-Західний напрямок». Медведчуку інкримінують зловживання владою або службовим становищем та одержання неправомірної вигоди;
  2. реалізацію неякісних нафтопродуктів мережею Glusco за фактом зловживання владою або службовим становищем, незаконного виготовлення підакцизних товарів, легалізацію або відмивання майна та ухилення від сплати податків;
  3. причетність телеканалу NewsOne до фінансування оборонного комплексу РФ — відповідно його підозрюють у державній зраді, фінансуванні тероризму та легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом;
  4. ще одній державній зраді через висловлювання Медведчука на російському телеканалі RT стосовно санкцій РНБО проти телеканалів 112, ZIK та NewsOne;
  5. ще одній державній зраді через передання спецслужбам РФ даних, які містять державну таємницю та вербування українців для поширення російської пропаганди;
  6. ще одній державній зраді, створенні терористичної організації та вчиненні злочину групою осіб за попередньою змовою; йому інкримінують причетність до злочинної схеми постачання вугілля з тимчасово окупованих територій України та сплату коштів за постачання керівникам терористичних організацій;
  7. порушення законів і звичаїв війни — деталі справи не розголошували. 

У двох справах про державну зраду Медведчук мав виконувати запобіжний захід і перебувати під домашнім арештом. В обох справах цю запобіжку оскаржували — апеляційний суд залишив рішення в силі. 

Крім цих проваджень, як повідомляє The New York Times, Медведчук фігурував в американському розслідуванні про втручання росії у вибори США.

Після потрапляння Віктора Медведчука до переліку підсанкційних осіб відбулась зміна власника родинного коштовного майна через офшори,  зокрема, яхти Royal Romance за майже $200 млн. Утім Агентство з розшуку і менеджменту активів таки знайшло це судно у Хорватії. 11 квітня Личаківський райсуд Львова заарештував її та передав до АРМА. Надалі Агентство планує реалізувати яхту на відкритих торгах, а отримані гроші спрямувати в державний бюджет.  

Злочини Медведчука, які не дійшли до суду

Є й інші діяння Медведчука, які інакше як злочинами, бодай моральними, назвати важко — навіть попри те, що до відповідальності не дійшло. 

Найвідомішою, звісно, є справа Василя Стуса. Віктора Медведчука призначили адвокатом поета у 1980 році. Стус намагався відмовитися від нього, однак всупереч цьому, Медведчук залишився у судовій справі. Надалі він став на сторону судді і погоджувався з усіма звинуваченнями. Стус захищав себе сам. Його засудили до 10 років примусових робіт і 5 років заслання. У 1985 Стус помер у тюремному карцері табору особливого режиму. Згодом суд вищої інстанції визнав: якби Медведчук діяв у межах закону, поета могли б виправдати.

Це не єдина справа, де Медведчук як адвокат допомагав засудити, а не захищав українців. У 1979 він був адвокатом дисидента Юрія Литвина, а в 1985 — Миколи Кунцевича. Кунцевич також безуспішно намагався відмовитися від цього захисту. Медведчук не лише погодився з обвинуваченням, а й клопотав про подовження терміну покарання. 

У 1996 Медведчук став радником тодішнього президента Леоніда Кучми, а наступного року вперше пройшов у парламент. Декілька років поспіль він займав посаду заступника голови Верховної Ради, а в 2002 очолив Адміністрацію Президента. Медведчука називали “сірим кардиналом” — він був впливовою фігурою в державних справах. Зокрема контролював ЗМІ: вказував їм, як висвітлювати політичні теми. Під час Помаранчевої революції Медведчуку приписували вплив на вибори на користь Віктора Януковича.

Про те, що такий підхід до роботи  — із закидами на порушення закону та етики — Медведчук переніс зі своєї адвокатської та політичної діяльності в бізнес, свідчать і журналістські розслідування. Зокрема “Схеми” з’ясували, що кримський газ із анексованого родовища видобуває пов’язана з його сім’єю фірма, і як він обходить американські санкції, щоб постачати нафтопродукти з російського заводу в США.

Загалом журналістських матеріалів було значно більше: про зв’язки Медведчука з росією і ОРДЛО, його вплив в українській політиці та бізнес діяльність. Точкові викриття та масштабні ґрунтовні розслідування — усі вони свідчать про систематичну злочинну діяльність Медведчука проти українців.

Як на затримання Медведчука реагують його однопартійці

Із травня 2019 року Медведчук був головою політради партії “Опозиційна платформа — За життя”, а також головою її стратегічної ради. Із однопартійців його затримання досить стримано прокоментували Юрій Бойко та Нестор Шуфрич. Бойко повідомив, що про ситуацію дізнався зі ЗМІ, а подальшу долю Медведчука визначатиме суд. Шуфрич також був обережним у висловлюваннях: правоохоронці затримали його соратника за відповідним рішенням суду, а далі Медведчуку мають забезпечити участь у кримінальному процесі та кваліфікований захист.

Діяльність самої ОПЗЖ Рада нацбезпеки та оборони призупинила до кінця воєнного стану. 28 березня про зупинку роботи партії також повідомив Рабінович, однак на сайті офіційну заяву про це прибрали на наступний день. А 14 квітня Верховна Рада розпустила фракцію ОПЗЖ. Зараз сайт партії та її головні канали в соціальних мережах недоступні. 

Крім цього, ймовірно, щонайменше 11 чинних та колишніх членів ОПЗЖ перебувають за кордоном, серед них:

  • Вадим Рабінович;
  • Ігор Абрамович (у березні 2022 вийшов із фракції);
  • Вадим Столар (у березні 2022 вийшов із фракції);
  • Тарас Козак;
  • Григорій Суркіс;
  • екснардеп Ілля Кива.

Своєю чергою, представники партії у місцевій владі нерідко допомагають окупантам. У Маріуполі місцевий депутат від ОПЗЖ Костянтин Іващенко проголосив себе “головою адміністрації міста” і співпрацює з росіянами. Міськрада повідомила, що місто зрадили ще четверо представників ОПЗЖ. В Енергораді Андрій Шевчик став головою “громадської ради самоорганізації населення“. В Ізюмі депутат ОПЗЖ Анатолій Фомачевський разом з колишнім мером міста, працівником поліції і депутатом від Блоку Світличної зливав окупантам інформацію про ЗСУ і місцевий спротив. А в Куп’янську міський голова Геннадій Мацегора також погодився співпрацювати з росіянами.

Загалом у реєстр зрадників від Руху “Чесно” увійшли вже 26 представників ОПЗЖ — це приблизно четверта частина від усіх прізвищ там.

Тож видається, що зараз партія буде зайнята радше власним виживанням і переформатуванням роботи, ніж підтримкою Медведчука. Ба більше, політичні оглядачі вважають, що позбутися кума путіна в нинішніх умовах їм буде вигідно.

Навряд чи Медведчук потрібний і росії. Після затримання СБУ Медведчук записав відео і попросив обміняти його на захисників і жителів Маріуполя. Але російська сторона не одразу відреагувала на це. Аж коли речник путіна пєсков заявив, що оскільки український політик Віктор Медведчук не є громадянином Росії чи військовим, його навряд чи вдасться обміняти на українських солдатів із «Азовсталі».

Тож в України, здається, зараз навіть немає вибору і можливості позбутися кремлівського прихвостня, натомість повернувши героїв-захисників з Азовсталі. Так чи інакше Медведчук повинен понести справедливе покарання, якщо суд доведе його провину у злочинах, або ж відповісти ціною життів героїв. 

 

Так чи інакше Медведчук повинен понести справедливе покарання, якщо суд доведе його провину у злочинах, або ж відповісти ціною життів героїв.