Понад два роки тому в Україні запрацював новий механізм стягнення активів на користь держави. Через повномасштабне вторгнення росії в Україну до Закону «Про санкції» були внесені зміни, які передбачали, що активи осіб, які підтримують збройну агресію росії, можуть бути конфісковані в Україні за рішенням суду.
Такий підхід став новелою для міжнародної і національної практики, адже за загальним правилом санкції не використовуються як каральний захід, а лише здійснюють політичний тиск. Однак наявні правові механізми конфіскації виявилися неадекватними новим викликам, пов’язаним з жорстокою війною в центрі Європи у ХХІ столітті.
Поки міжнародні партнери України досі шукають нові рішення для притягнення росії хоча б до матеріальної відповідальності за завдані Україні збитки, у межах санкційного механізму вже було розглянуто понад 43 судові справи та стягнуто понад тисячу одиниць активів путінських посіпак.
У цьому дослідженні ми описуємо, як працюють оновлені українські санкції, які є ризики та виклики такого підходу та що відбувається з активами після їх конфіскації.
Адже важливо, щоб стягнуте майно ефективно використовувалося на першочергові потреби країни у війні.
Це дослідження підготовлене за фінансової підтримки Швеції. Думки, висновки чи рекомендації належать авторам та упорядникам цього дослідження і не обов’язково відображають погляди Уряду Швеції. Відповідальність за вміст дослідження несуть виключно автори та упорядники.
Поки міжнародні партнери України досі шукають нові рішення для притягнення росії хоча б до матеріальної відповідальності за завдані Україні збитки, у межах санкційного механізму вже було розглянуто понад 43 судові справи та стягнуто понад тисячу одиниць активів путінських посіпак.
Над дослідженням працювали
Керівниця напряму: Катерина Риженко, заступниця виконавчого директора Transparency International Ukraine з юридичних питань.
Автори дослідження
Наталія Січевлюк, юридична радниця Transparency International Ukraine,
Андрій Швадчак, юридичний радник Transparency International Ukraine.
