Плівки, оприлюднені в межах розслідування «Української правди», містять нові факти впливу Тімура Міндіча на владу та вказують на ознаки корупційних процесів, які підривають довіру до всієї системи ухвалення рішень, зокрема, в оборонній сфері.

З даних матеріалу Михайла Ткача випливає, що після вручення перших підозр у межах цього розслідування влада недооцінила шкоду, якої завдала діяльність учасників схеми. І не зробила достатньо, аби фігурантів розслідування було усунуто зі своїх посад.

Ось головні виклики, які, на нашу думку, змінюють загальний контекст усього  розслідування та дотичних до нього державних процесів.

Дані, оприлюднені 17 лютого прокурором САП на засіданні з обрання запобіжного заходу ексміністру юстиції Герману Галущенку, вказують на низку серйозних порушень і зловживань, які можуть бути повʼязані з використанням службового становища для тиску на працівників антикорупційних органів.

Так, під час засідання стало відомо, що 21 липня 2025 року заступник Міністра юстиції Євген Пікалов відправив міністру Галущенку таке повідомлення: «…Поступило прохання СБУ працювати в умовах СІЗО із затриманим керівником підрозділу НАБУ. Йому, скоріше за все, завтра оберуть запобіжний захід і привезуть до нас на Лукʼянівське СІЗО. Просять безкоштовну камеру з неприємними сусідами». Того ж дня Пікалов скинув фото потенційної камери і повідомив: «Це попередні умови, які ми запропонували», на що Галущенко відповів «Плюс».

На засіданні сам ексміністр не заперечував факт цієї розмови, зазначивши, що Пікалов і справді показав знімки цього приміщення, і сам Галущенко вважає, що то була «нормальна камера».

На наше переконання, ці факти свідчать, що заступник міністра юстиції взаємодіяв з органом досудового розслідування щодо конкретної особи, яку ще не взяли під варту з приводу забезпечення йому «особливих» умов попереднього увʼязнення. 

Водночас публічна комунікація Державної кримінально-виконавчої служби України про те, що «співробітники ДКВС України при виконанні покладених обов’язків взаємодіють зі всіма правоохоронними органами в межах компетенції» жодним чином не пояснює причин особливого інтересу заступника міністра юстиції Євгена Пікалова умовами тримання під вартою конкретної особи у взаємодії зі Службою безпеки України, а також обговорення можливого виконання побажань цього органу.

Оскільки від заступника міністра юстиції Євгена Пікалова дотепер не пролунали публічні та переконливі пояснення цих фактів, ми переконані, що він має понести принаймні політичну відповідальність і піти у відставку.

Генпрокурор включив до складу Конкурсної комісії САП адвоката Олексія Шевчука, який вже набув сумнівної репутації. Цей крок неприйнятний, адже члени комісії мають відповідати найвищим стандартам доброчесності, від їхньої роботи залежать довіра до конкурсу, подальша незалежність САП та ефективність антикорупційної системи. 

Закон України «Про прокуратуру» встановлює чіткі вимоги до членів Конкурсної комісії з відбору керівництва САП. Це мають бути особи з бездоганною діловою репутацією, високими професійними та моральними якостями, суспільним авторитетом і доброчесністю. Це не декларативні вимоги — вони мають бути підтверджені як формально, так і з огляду на публічну репутацію кандидатів.

23 грудня 2025 року Генеральний прокурор Руслан Кравченко заповнив «прокурорську квоту» по визначенню членів Конкурсної комісії, яка добиратиме кандидатів на керівні посади в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. Серед призначених – адвокат Олексій Шевчук. Transparency International Ukraine звертає увагу на наявність обставин, що обґрунтовано ставлять під сумнів відповідність цієї особи вимогам закону щодо наявності бездоганної ділової репутації, високих моральних якостей та суспільного авторитету.

У відкритих джерелах є інформація, яка вказує на невідповідність Шевчука цим критеріям.

1. Негативна оцінка Етичної ради у конкурсі до Вищої ради правосуддя. У 2023 році цей незалежний орган за участі міжнародних експертів визнав Олексія Шевчука таким, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності як до члена ВРП. Такі критерії релевантні й для членів конкурсної комісії САП.

2. Дисциплінарні провадження в межах адвокатської діяльності. У відкритих джерелах наявна інформація про щонайменше дві дисциплінарні справи щодо Олексія Шевчука як адвоката.  Одна із них стосувалася приниження честі й гідності іншого адвоката, що призвело до 3 місяців зупинення адвокатської практики Шевчука. А інша стосувалася публікації у Facebook, де адвокат вживав образливі висловлювання на адресу певних осіб й погрожував їм «повістками в гарячі точки» як покаранням — КДКА розцінила це як підрив авторитету адвокатури та неповагу до військової служби. За це Шевчука позбавили права на адвокатську діяльність, проте Вища кваліфкомісія адвокатури скасувала відповідне рішення через процедурні порушення. 

3. Згадки у журналістських розслідуваннях із негативним суспільним резонансом. Олексій Шевчук неодноразово фігурував у розслідуваннях NGL.media. Зокрема, про зникнення у Львові 10 тис. військових аптечок зі США, а також про зловживання деяких громадських організацій з системою «Шлях». Адвокат Шевчук, зокрема, тоді обіймав посаду, керівника координаційного штабу з питань надання гуманітарної допомоги Львівської обласної військової адміністрації та радника голови ЛОВА Максима Козицького.

Навіть за відсутності обвинувальних вироків характер і масштаб публічних сумнівів мають значення для оцінки доброчесності члена конкурсної комісії, особливо у сфері кримінальної юстиції. Адже будь-які репутаційні ризики окремого члена Комісії ставлять під загрозу легітимність усього конкурсу.

Окремо зауважимо, що добір керівництва САП відбувається в умовах підвищених ризиків політичного тиску на антикорупційні органи. За таких обставин якість і бездоганність складу Конкурсної комісії набуває особливої ваги.

У зв’язку з наведеними застереженнями Transparency International Ukraine закликає Генерального прокурора переглянути рішення щодо персонального складу Конкурсної комісії з добору керівництва САП та замінити Олексія Шевчука на особу, яка беззаперечно відповідає вимогам Закону України «Про прокуратуру» та найвищим стандартам доброчесності.

Довіра до керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури формується з довіри до конкурсу на її керівні посади. Саме тому склад конкурсної комісії має бути поза будь-якими сумнівами авторитетним.

Transparency International Ukraine підтримує спільну заяву громадських організацій щодо припинення незаконних дій тимчасової слідчої комісії з розслідування корупції у правоохоронних органах, судах та органах судової влади. 

Ми вважаємо важливим наголосити, що діяльність цієї ТСК була дискредитована з самого початку. Зокрема, незалежні журналісти-розслідувачі та авторитетні ЗМІ публічно повідомляли про те, що ТСК створили з метою підготовки політичного ґрунту для звуження повноважень та підриву інституційної незалежності НАБУ та САП.

Члени парламенту, які керували роботою Комісії або брали активну участь у її діяльності, загалом здебільшого не викликають довіри громадськості та мають сумнівну репутацію. Примітно, що голова ТСК Сергій Власенко тісно пов’язаний з лідеркою парламентської фракції Юлією Тимошенко, щодо якої НАБУ та САП ведуть кримінальне провадження та якій сьогодні вранці вручили підозру. І сам пан Власенко також відомий законодавчими ініціативами і своєю позицією щодо активної протидії залученню міжнародних експертів до складу конкурсних комісій. До того ж заступник голови ТСК Максим Бужанський був автором законодавчих змін, які створили пряму загрозу незалежності антикорупційної інфраструктури.

Діяльність ТСК характеризується систематичним тиском на членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, членів Вищої ради правосуддя та членів Громадської ради доброчесності, а також на інших осіб, причетних до судової реформи.

Наприкінці минулого року, відповідно до встановленого законодавством парламенту терміну, ТСК опублікувала свій звіт. Ми бачимо серйозний ризик у цьому документі. Зокрема, його положення відображають значне відхилення від зобов’язань України щодо верховенства права, наших зобов’язань щодо європейської інтеграції у сфері боротьби з корупцією, затвердженої антикорупційної стратегії та відповідних дорожніх карт реформ.

З огляду на всі зазначені аргументи TI Ukraine вважає необхідним припинити роботу цієї ТСК та підтримує спільну заяву ГО, яку ми наводимо нижче. 

21 вересня народні депутати зареєстрували законопроєкт №14057, яким пропонують комплексно змінити регулювання особистих немайнових прав особи. Серед іншого, він містить положення, які в сучасних умовах можуть негативно вплинути на медіа та громадські організації, значно обмеживши висвітлення ними суспільно-важливої інформації. 

Це справить охолоджувальний ефект та може призвести до стримувань у демократичному розвитку держави. Йдеться передусім про такі пропоновані нардепами норми.

1. Автоматичне визнання недостовірною інформації, що порушує презумпцію невинуватості.

Автори проєкту пропонують вважати недостовірною інформацію, яка порушує презумпцію невинуватості, доки вину особи не доведено і не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. 

Але хоч повага та дотримання презумпції невинуватості — це важлива складова  демократичного устрою, вона не може автоматично заперечувати право на свободу слова. І за відсутності завчасно чіткого розмежування, що є дотриманням презумпції невинуватості, а що – ні, така ініціатива може негативно вплинути на роботу тих, хто готує журналістські розслідування, а також відстежує судові справи про топкорупцію.

2. Можливість втручатися у конкурсні процедури через вимогу про спростування

Законопроєкт може дозволити учасникам конкурсів на найвищі посади вимагати спростування недостовірної інформації про їхнє майно чи факти з життя, оприлюдненої конкурсними комісіями та дорадчими групами в межах збору та перевірки даних про учасників. Щобільше, у разі незгоди це зробити добровільно, суд може зобовʼязати ці органи відкликати або скасувати такі рішення, знищити їх, або ж видати нові, де відсутня така інформація. 

Це негативно вплине на конкурсні процедури, адже дозволить судове втручання у їх проведення та обмежить незалежність конкурсних комісій через судову оцінку достовірності інформації про учасників. Це може знизити якість чи не усіх конкурсних відборів на топпосади в Україні, наприклад, суддів ВАКС, Конституційного Суду та інші.

3. Видалення субʼєктивно «неактуальної» інформації (право на забуття)

Пропозиція передбачити в законі право особи вимагати видалення про себе інформації із загальнодоступних джерел ґрунтується на невизначених категоріях — таких як «неактуальність інформації», «втрата суспільного інтересу». Через це судова практика може задовольняти позови осіб, негативна інформація про яких була поширена вже давно. Це негативно відіб’ється на конкурсних доборах, адже кандидати зможуть завчасно «підчистити» інформаційне поле довкола себе. Тобто суттєво скорочуються можливості для громадськості зібрати повний масив відомостей для такої особи.

Крім цього, особливо у сучасному контексті українцям важливо памʼятати про тих осіб, які поширювали проросійські наративи. А реалізація «права на забуття» може якраз сприяти тим, хто хотів би видалити окремі сторінки свого життя з публічного доступу. 

Попри великий масив оновлень правового регулювання, які пропонується запровадити законопроєктом №14057, окремі з них можуть спричинити сотні судових позовів від зацікавлених осіб до медіа та до громадських організацій, які працюють з темами боротьби з корупцією. 

Це безумовно погіршить якість боротьби з корупцією. А авторам законопроєкту не варто обмежувати свободу слова, виправдовуючи сумнівні норми прагненням адаптувати наше законодавство до європейського.

Тому Transparency International Ukraine закликає нардепів доопрацювати положення законопроєкту після ширшого обговорення зі всіма зацікавленими сторонами.

Громадські організації закликають Верховну Раду врахувати в законопроєкті №12406 поправки, які посилюють цей документ, і відхилити ті, які створюють перешкоди в якісному впровадженні криміналізації обходу санкцій.

Завдяки спільним зусиллям України та її партнерів, санкції стали ключовим інструментом тиску на агресора. Прийнятий у першому читанні законопроєкт №12406 створив основу для ефективного переслідування порушень санкцій та адаптації до Директиви ЄС 2024/1226. Вказаний законопроєкт є результатом річної роботи понад 10 державних органів та недержавного  сектору. У випадку точкового доопрацювання в Парламенті, законопроєкт міг повною мірою врахувати вимоги нещодавно ухваленої Директиви ЄС та найкращі світові практики.

Однак у процесі доопрацювання до другого читання у документ були внесені правки, які знижують його ефективність і суперечать міжнародним зобовʼязанням України.

1. Встановлюється відповідальність лише за умисне невиконання чи перешкоджання виконанню санкції, тоді як попередня редакція передбачала відповідальність і  за  необережні порушення санкцій (поправка № 26).

2. Директива ЄС 2024/1226 у ч. 3 ст. 3 прямо визначає, що «Держави-члени забезпечують, щоб діяння, перелічені в підпункті (e) пункту 1 цієї статті, становили кримінальний злочин також у разі їх вчинення з серйозної недбалості», а у §4 преамбули зазначено «Певна поведінка повинна становити кримінальний злочин, навіть якщо вона здійснюється з серйозною недбалістю».

3. Таким чином, запропонований підхід прямо суперечитиме Директиві ЄС. Насамкінець, відсутність кримінальної відповідальності за необережні порушення санкцій значно ускладнить доказування та зроблять українське законодавство одним з найслабкіших серед країн-партнерів. Адже необережність криміналізована в ФРН, Австрії, Швеції, Данії, Хорватії, Норвегії, Швейцарії, Литві.

4. У поточній редакції законопроєкт не передбачає систему дозволів на винятки із санкцій, крім випадків правничої допомоги. Це суперечить підходу ЄС, США, Великої Британії та інших країн санкційної коаліції, де така система є стандартом. Відсутність дозволів:

• порушує вимоги acquis ЄС (про що зазначено в скринінгових звітах),
• створює ризики для прав людини (медицина, освіта, забезпечення побуту тощо),
• загрожує репутації України та призводить до потенційних рішень ЄСПЛ не на її користь.

Наразі дозволи фактично видаються шляхом зміни санкцій (наприклад, кейс «Фрідом Фінанс Україна»). Прозора та врегульована процедура дозволить уникнути зловживань, зробить санкційну політику гнучкою, передбачуваною й узгодженою з інтересами безпеки та економіки.

Частково розв’язати це питання могло б врахування поправок №405, 407, 408, які виключають відповідальність за обхід санкцій за умови отримання дозволу. Однак Комітет відхилив  ці поправки.

5. Створюється потенційна «лазівка» для виводу активів підсанкційних осіб за допомогою адвокатів (поправка № 363).

Пропонується доповнити Закон «винятком» з санкцій, який поширюватиметься на укладення та виконання договору про надання правової допомоги з особою, до якої застосовано санкцію, водночас порядок оплати таких послуг та методика обчислення розміру винагороди адвокатів буде встановлена на підзаконному рівні. 

Загалом, такі зміни потрібні в контексті забезпечення права особи на професійну правничу допомогу, однак слід прямо передбачити, що «виняток» поширюється лише на послуги, які відповідають визначеному розміру винагороди. У випадку, якщо гонорар адвоката більший за цей розмір — це має кваліфікуватись як порушення санкції. Детальніше про ці ризики також в аналізі Інституту законодавчих ідей.

У звʼязку з викладеним, українські громадські організації закликають Верховну Раду України в межах постатейного голосування не підтримувати поправки №26 та №363, врахувати поправки № 405, 407, 408  до законопроєкту №12406, задля зміцнення державної санкційної політики, її відповідності підходам ЄС та збільшення тиску на пособників агресії!

Громадські організації:

Аналітичний центр «Інститут законодавчих ідей»

Рада економічної безпеки України

Центр глобалістики «Стратегія ХХІ»

ГО Український аналітичний центр U8

ГО Razom We Stand

Антикорупційний штаб

Аналітичний центр State Watch

Transparency International Ukraine

ГО Ліберально-демократична ліга України

Протиправне ухвалення та поспішне підписання 22 липня законопроєкту 12414 стало «чорним» днем для Верховної Ради ІХ скликання і Президента Володимира Зеленського.

Це рішення підірвало незалежність антикорупційної інфраструктури, проте воно не змогло похитнути силу та згуртованість українського суспільства, яке вкотре довело свою зрілість, суб’єктність та рішучість у захисті демократичних цінностей. Ухвалення згаданих норм стало відвертим кроком назад на шляху євроінтеграції та демократичного розвитку України. Щоб відновити рух у правильному напрямку, влада мусить повернутися до висхідної позиції, анулювавши зміни, що перешкоджають відкриттю кластера фундаментальних реформ і суперечать ухваленим Урядом Дорожнім картам.

Громадянське суспільство неодноразово закликало владу до конструктивного діалогу, але сьогодні ми закликаємо до конкретної дії — скасування положень закону № 4555 у сесійні залі через голосування вже 31 липня.

Ми, представники організацій громадянського суспільства та учасники мирного протесту, який охопив всю Україну, звертаємось до Верховної Ради України з вимогою ухвалити за основу та в цілому один із законопроєктів, спрямованих на відновлення інституційної спроможності НАБУ та САП:

•  № 13533 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України і деяких законодавчих актів України щодо посилення повноважень Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури», або
•  № 13531 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України “Про прокуратуру” щодо відновлення інституційної незалежності органів, що здійснюють досудове розслідування та процесуальне керівництво у справах про корупційні правопорушення». 

Після ухвалення закону в цілому закликаємо Верховну Раду проголосувати за його невідкладне підписання Головою Верховної Ради, а голову Верховної Ради і Президента України — невідкладно підписати закон.

Наголошуємо, що ухвалення одного з цих законопроєктів потрібне не лише НАБУ і САП, міжнародним партнерам, як-от ЄС та ОЕСР, учасникам протесту чи громадським організаціям. Воно також потрібне Президенту, Уряду та всім народним депутатам. Це можливість виправити помилку, це єдиний дієвий і чесний спосіб сказати українському суспільству: «вибачте, ми помилились».

Нагадуємо, що представники влади зобов’язані неухильно додержуватися Конституції України, яка визначає стратегічний курс держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та НАТО. 

Виходячи з цього, та для підтвердження відданості євроінтеграційному шляху, ми закликаємо:

Президента України та Верховну Раду України — призначити суддів КСУ з числа відібраних на конкурсі кандидатур.

Президента України — підписати Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення деяких гарантій діяльності медіа, журналістів та громадян на доступ до інформації» (законопроєкт №11321), який передбачає, зокрема, трансляцію засідань парламентських комітетів.

Президента України — припинити практику постійного порушення встановленого статтею 94 Конституції України 15-денного терміну підписання законів України та вимоги підписання закону в разі прострочення цього терміну

Верховну Раду України — зберегти вирішальну роль міжнародних експертів у конкурсних процедурах, зокрема у доборі членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України шляхом ухвалення законопроєкту №13382. 

Верховну Раду України — ініціювати внесення змін до Закону України «Про публічні консультації» із поширення обов’язку проведення публічних консультацій народними депутатами України під час розробки законопроєктів; 

Кабінет Міністрів України — призначити обраного на конкурсі директора Бюро економічної безпеки України (БЕБ).

Звертаємося до всіх представників влади: зробіть правильні висновки та збережіть єдність українського суспільства — це наш найважливіший ресурс для боротьби з російською агресією та розбудови демократичної європейської держави.

Громадськість і медіа звертаються до депутатів із закликом скасувати рішення Верховної Ради від 16 липня про прийняття в другому читанні та в цілому проєкту закону №12320. Він встановлює штрафи за «ототожнення адвоката з клієнтом», що прямо загрожує свободі слова та об’єктивному висвітленню судових справ.

16 липня Верховна Рада ухвалила у другому читанні Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо забезпечення дотримання гарантій адвокатської діяльності». Він передбачає встановлення адміністративної відповідальності за, дослівно, «ототожнення адвоката з клієнтом», що прямо загрожує свободі слова та об’єктивному висвітленню справ. Крім цього, новий закон розширить у Кримінальному кодексі підстави відповідальності за втручання в діяльність адвоката.

Насамперед такі зміни фактично вводять цензуру для журналістів, громадських організацій та звичайних громадян при висвітленні ними судових справ. Нова стаття 185¹⁶ до Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає покарання за будь-яке публічне (зокрема, через медіа, соцмережі, інтернет) «ототожнення»  адвоката з його клієнтом, навіть якщо на меті не було перешкодити його роботі. Саме формулювання поняття «ототожнення» в закон прописано нечітко, а це означає, що навіть проста констатація факту захисту адвокатом конкретної особи може стати підставою для притягнення до відповідальності.

Окрім цього, законопроєкт встановлює надзвичайно розмиті та суб’єктивні критерії відповідальності за нові правопорушення. Такі терміни, як «упереджене ставлення», «негативний тиск» або «особиста причетність» не мають чіткого правового визначення, що створює широке поле для довільного тлумачення і зловживань. 

При цьому закон прямо суперечить загальним демократичним принципам. Визнаним європейським стандартом є те, що медійне висвітлення судових процесів та їх учасників є дуже важливим для демократичного суспільства. При цьому воно повинно здійснюватися з дотриманням обов’язків та відповідальності, балансуючи свободу вираження поглядів з іншими правами.

Висвітлення судових процесів сприяє їх публічності і, таким чином, цілком відповідає вимогам статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про публічність таких слухань. Водночас заборона згадувати адвокатів, які є безпосередніми учасниками судового процесу, прямо суперечить принципу публічності. При цьому ЗМІ та громадські організації у своїй публічній комунікації також мають за завдання передавати інформацію про судові слухання, так само як громадяни мають право на отримання таких даних.

До того ж закон змінює статтю 397 Кримінального кодексу про втручання в діяльність адвоката, але новий перелік, який може вважатися таким втручанням, сформульований нечітко. Неможливо зрозуміти, які саме дії є протиправними, і за що конкретно каратимуть, а це зі свого боку створює ризик свавільного застосування закону і порушує принцип законності.

Якщо закон набере чинності, його норми віддалять Україну від міжнародних стандартів, де принцип неототожнення адвоката з клієнтом передусім спрямований на захист адвоката від державного тиску, а не від громадської думки чи інформування.

Громадськість і медіа закликають депутатів скасувати рішення Верховної Ради від 16 липня про прийняття в другому читанні та в цілому проєкту закону №12320, який загрожує свободі слова та праву громадян на інформацію.

Заява відкрита до підписання:

1. Transparency International Ukraine
2. Інститут масової інформації
3. Українська правда
4. Громадська ініціатива “Голка”
5. Онлайн-медіа “Главком”
6. ГО “Жінки в медіа”
7. ГО “Український інститут медіа та комунікації”
8. Суспільне Мовлення
9. Texty.org.ua
10. Bihus.Info
11. Детектор медіа
12. ГО «Громадське радіо»
13. Бабель 
14. Європейська правда
15. ZN.ua
16. Міждисциплінарний науково-освітній центр протидії корупції в Україні (ACREC) 
17. Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”
18. ГО «Жіночий Антикорупційний Рух»
19. Рух ЧЕСНО
    
20. Видання «Ґрати» 
21. Центр прав людини ZMINA
22. Фундація DEJURE

Шановна пані Прем’єр-міністр та члени Кабінету Міністрів України!

Ми, представники громадських організацій, бізнес-асоціацій та лідери суспільної думки, звертаємося до вас із закликом призначити на посаду директора Бюро економічної безпеки України (БЕБ) обраного на прозорому конкурсі Олександра Цивінського.

Суспільство, бізнес та міжнародні партнери покладають величезні сподівання на перезавантаження БЕБ. Ефективна, деполітизована та професійна робота цього органу є запорукою створення сприятливого інвестиційного клімату, детінізації економіки та зміцнення довіри до державних інституцій. Успішна реформа БЕБ — це не лише одна з ключових вимог наших міжнародних партнерів, але й життєва необхідність для економічної стійкості України під час війни та у період повоєнної відбудови.

Нагадуємо, що Конкурсна комісія, до складу якої входили міжнародні експерти, на прозорому конкурсі визначила переможцем на посаду директора БЕБ Олександра Цивінського. Закликаємо вас не робити помилок попереднього Уряду та ухвалити історичне рішення, яке засвідчить справжню волю до змін. Призначте Олександра Цивінського директором Бюро економічної безпеки та дайте старт реальному перезавантаженню органу, на яке чекає вся країна.

Сподіваємося на вашу мудрість і відповідальність перед суспільством та державою.

 

Президентові України
Володимиру Зеленському

Генеральному прокурору України 
Руслану Кравченку

Директору Державного бюро розслідувань
Олексію Сухачову

11 липня 2025 року у співзасновника громадської організації «Центр протидії корупції» Віталія Шабуніна пройшли обшуки.

На момент проведення слідчих дій Шабунін є сержантом та проходить службу у 43-тій окремій механізованій бригаді Збройних Сил України (ЗСУ). За інформацією його адвокатки Олени Щербан, обшуки проводило Державне бюро розслідувань (ДБР) одразу за кількома адресами: за місцем його реєстрації в Києві, де нині проживає родина Віталія із малолітніми дітьми, та за місцем проходження служби в Чугуївському районі Харківської області. Обшукам передувала тривала і системна дискредитаційна кампанія проти Шабуніна через анонімні телеграм-канали.

За даними Центру протидії корупції, слідчі дії проходили із численними порушеннями з боку ДБР, які вдалося зафіксувати адвокатам, що прибули на місце постфактум: відсутність судових ухвал, організація обшуків таким чином, щоб адвокати не мали змоги вчасно прибути та вжити заходів для дотримання прав, відсутність відеофіксації процесу вилучення техніки та предметів, що може бути використано в майбутньому для подальшої дискредитації, вилучення предметів, які не мають стосунку до суті кримінального провадження тощо. У Віталія Шабуніна, як і у його рідних, забрали мобільні телефони та навіть вилучили дитячі планшети.

ДБР оголосило підозру Шабуніну за «ухилення від несення військової служби» та «шахрайство» (за ч. 4 ст. 409 та ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу).

Нагадаємо, що Віталій Шабунін добровільно мобілізувався до ЗСУ з перших днів повномасштабної війни, перебував у різних регіонах України за місцем дислокації підрозділу, де відповідно до військових наказів керівництва проходив військову службу. Звинувачення ДБР щодо його начебто ухилення від служби ґрунтуються на періоді, коли Шабунін перебував у службовому відрядженні до Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) відповідно до офіційного наказу командування. Випадки відрядження військових до органів влади та установ не є унікальними. Під час відрядження до НАЗК Шабунін отримував стандартне грошове забезпечення як військовослужбовець згідно з чинним законодавством — без жодних «бойових» виплат.

Законодавство не передбачало здійснення якихось особливих дій з боку Шабуніна на випадок відрядження: його задачею було, виконуючи наказ, відбути у відрядження. Питання отримання чи неотримання виплат військовослужбовця не залежить від його волі і не ним проводиться їх нарахування. Ці питання регулює держава, і якщо вона вважає, що здійснено необґрунтовану виплату, то існує інститут цивільного права, за яким може бути заявлено вимогу щодо повернення коштів.

Отже, Віталія Шабуніна підозрюють у здійсненні дій, які вчиняли державні органи, адже військовослужбовець не вирішує, скільки йому має бути нараховано виплат і ким, він – підлегла особа, яка під час служби перебуває в «руках» держави й від неї залежна.

В офіційному пресрелізі ДБР також є маніпулятивна згадка про користування волонтерським авто. Втім, за даними «Центру протидії корупції», це твердження не увійшло до підозри, адже така практика є законною і широко застосовується  в Силах оборони. Більше того раніше приватні донори уже давали публічне роз’яснення, що закупівля здійснювалася за кошти CEO Club, а авто було передано конкретно для потреб військовослужбовця Шабуніна. Оскільки благодійники, що фінансували закупівлю авто не вважають, що їх права порушено, та не зверталися з приводу відновлення їх прав до жодних правоохоронних органів, то останні не мають жодних правових підстав звинувачувати військовослужбовця у користуванні авто, що не перебуває у власності державного органу чи військової частини.

Таким чином, дії органів досудового розслідування можна розцінювати або як цілковиту некомпетентність посадових осіб і невідповідність займаній посаді, або як цілеспрямовану атаку з метою тиску на Віталія Шабуніна, який під час несення військової служби продовжував критикувати роботу державних органів.

Це кримінальне переслідування має ознаки політично мотивованого, містить зловживання правом, тобто є здійсненим всупереч зобов’язанням України за ст. 18 (межі застосування обмежень прав) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у поєднанні зі ст. 6 (право на справедливий суд) та ст. 10 (свобода вираження поглядів) цієї конвенції.

Це переслідування є черговим епізодом у багаторічній історії атак на Віталія Шабуніна особисто та на очолюваний ним “Центр протидії корупції”, які тривають починаючи із 2016 року.

Ми, представники правозахисних, антикорупційних організацій та інших громадських об’єднань, що нижче підписалися, звертаємося до Президента України, Генерального прокурора та директора ДБР із вимогою не допускати використання системи правосуддя для політичних розправ та переслідувань критиків влади.

Закликаємо:

• Президента України – висловити публічну позицію щодо неприпустимості політично мотивованого переслідування громадських діячів.
• Директора ДБР – відповідно до п. 2 ст. 39 КПК відсторонити слідчих, які здійснювали досудове розслідування цього провадження, та ініціювати дисциплінарне провадження щодо них; відповідно до п.4 cт. 39 КПК усунути порушення вимог законодавства, допущених слідчими; взяти на себе особисту відповідальність та відповідно до п. 5 cт. 39 КПК здійснити особисто повне досудове розслідування, користуючись при цьому повноваженнями слідчого.
• Генерального прокурора – забезпечити неупереджене процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та провести службове розслідування щодо слідчих у разі виявлення грубих порушень кримінально-процесуального законодавства; за відсутності складу кримінального правопорушення – закрити кримінальне провадження щодо Віталія Шабуніна.

Тиск на громадських активістів є неприпустимим в демократичній країні, якою є Україна.

1. Центр прав людини ZMINA
2. Інститут масової інформації
3. Антикорупційний центр МЕЖА
4. Антикорупційний штаб
5. Громадська ініціатива “Голка”
6. Центр економічної стратегії 
7. ГО «Платформа прав людини»
8. Харківський антикорупційний центр
9. Медійна ініціатива за права людини
10. Фундація DEJURE
11. ВГО «Інститут політичної освіти»
12. Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”
13. ГО «Жіночий Антикорупційний Рух»
14. Міжнародний центр української перемоги (ICUV)
15. Центр демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ)
16. Український незалежний центр політичних досліджень
17. ГО “Запорізький центр розслідувань” 
18. Центр журналістських розслідувань «Сила правди»
19. Платформа Громадський Контроль 
20. Мережа захисту національних інтересів (АНТС) 
21. Громадянська мережа ОПОРА
22. Bihus.Info
23. Рух ЧЕСНО
24. Центр соціально-економічних досліджень – CASE Україна
25. ГО «МІНЗМІН»
26. Міждисциплінарний науково-освітній центр протидії корупції (ACREC)
27. Правозахисна ініціатива “Правотворець”
28. Transparency International Ukraine
29. ГО “Кримський процес”
30.  ГО “Нуль відходів Львів”
31. NGL.media
32. ГО “Українські військові ЛГБТ за рівні права”
33. ГО “Центр реформ та місцевого розвитку”
34. ГО  ‘Соціальний Капітал’
35. ГО “Рівненський центр “Соціальне партнерство” (Ініціатива “За чесний тендер”
36. ІАЦ “Громадський Простір”
37. ГО “Ініціативна Спільнота” 
38. ГО “Координаційний центр громадського контролю”
39. Громадська спілка “Дім прав людини “Крим”
40. Асоціація відкритих даних
41. ВБО «Українська фундація правової допомоги»
42. ГО«Центр досліджень правоохоронної діяльності»
43. Аналітичний центр StateWatch
44. ГО “Генеалогічна спільнота “Архісовість”
45. ГО “Воля Громади”
46. ГО “Інститут Законодавчих Ідей”
47. Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”
48. ГО “Центр політико-правових реформ”
49. Кременчуцький антикорупційний центр
50. ГО “ЗОРАКС”
51. ГО “Екосфера”
52. ГО “Зелений лист”
53. ГО «РІПО Патріот»
54. ГО “Коаліція дієвців культури “
55. Міжнародний фонд “Відродження”
56. Громадська організація “BCD”
57. Освітній дім прав людини – Чернігів
58. Рекрутингова платформа Lobby X
59. Ukrainian Legal Advisory Group (ULAG)
60. ГО «Молодіжна організація «Взаємодія»
61. ГО «Код 21»
62. Детектор Медіа
63. ГО “Черкаська інформаційна агенція “18000”
64. ГО “Горизонт змін”
65. The German Marshall Fund of the United States

1 червня 2025 року сплив строк повноважень міжнародних експертів у Конкурсній комісії, яка добирає членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС). Їхні місця мають посісти представники нереформованих Ради суддів та Ради адвокатів України. Слідом за Комісією мандат міжнародних експертів у листопаді має закінчитись у Громадській раді міжнародних експертів (ГРМЕ) при Вищому антикорсуді (ВАКС) та інших подібних комісіях. Отже, якщо участь міжнародних експертів не буде безперервно продовжено, Україна втратить запобіжник незалежності ВККС, а разом із ним – перспективу справжнього верховенства права на роки вперед.

За два роки після перезапуску ВККС підвищила рівень прозорості конкурсів й уже стартувала з відбором більш ніж двох тисяч нових суддів для місцевих та апеляційних судів. Вже за нового складу ВККС кожен пʼятий суддя отримує подання про звільнення за наслідками співбесіди: від «суддів Майдану», як-от Олена Ізовітова-Вакім, до суддів ОАСКу, на кшталт Тетяни Шейко. 

Ці досягнення не були б можливими без євроінтеграційних процесів та вирішального права голосу міжнародних експертів: реформа ВККС та Вищої ради правосуддя (ВРП) була другим з семи пунктів вимог, за які Україні дали статус кандидата і відкрили перемовини про вступ до Євросоюзу. Участь же міжнародних експертів гарантувала, що політичні чи корпоративні інтереси зацікавлених осіб не вплинуть на фінальних список кандидатів до інституцій.

Тепер же перед ВККС стоять ще більш масштабні виклики – заповнити 2 350 вакансій до місцевих та апеляційних судів, сформувати склади двох нових адмінсудів, провести ще один добір до ВАКС та оновити Верховний Суд. 

Однак, незалежність ВККС під загрозою. Інституція піддається системному тиску ДБР, а закінчення мандату міжнародних експертів відкриває двері для «ручних» кандидатів до Конкурсної комісії від українських інституцій. Наприклад, до номінування українських експертів у Конкурсну комісію буде залучена очільниця адвокатури Лідія Ізовітова, відома наближеністю до Віктора Медведчука. За таких делегувальників Конкурсна комісія складатиметься із представників старої корумпованої еліти, яка виступає за повернення в часи Януковича. Отже, ВККС ризикує знову перетворитися на рекрутинговий центр для залежних суддів, а вся робота поточного складу Кваліфкомісії буде знецінена.

Досвід реформ після 2014 року показав: з усіх моделей з добору суддів та інших посадовців спрацювали лише ті, де були міжнародні експерти. Найбільш красномовними є приклади роботи нових інституцій та їхніх комісій: ВАКС за п’ять років виніс понад двісті вироків топкорупціонерам, Етична рада зупинила призначення одіозних кандидатів до ВРП, НАЗК після конкурсу за участі міжнародних експертів покращило формування державної антикорупційної політики. Там, де зовнішнього голосу не було, – у Раді суддів – система продовжує надалі відтворювати саму себе.

Модель із вирішальним голосом зовнішніх експертів уже стала «золотим стандартом» і поза судовою системою; її підтримують більшість громадян: 56% українців вважають, що саме міжнародні фахівці мають мати переважний голос у відборі суддів. 

Ми переконані, що збереження вирішального голосу міжнародних експертів – це питання не формальної процедури, а стратегічного вибору: або незалежна ВККС і чесні конкурси сьогодні, або повернення до кругової поруки на багато років. Ми обираємо перше і закликаємо:

1. Верховну Раду та Президента України — невідкладно ухвалити закон, що продовжить мандат міжнародних експертів у Конкурсній комісії до завершення ключових доборів; 
2. Європейський Союз — передбачити у документах, що регулюють рух України до ЄС чіткі умови про переважний голос міжнародних експертів у комісіях, що допомагають при формуванні інституцій, які відповідають за верховенство права; 
3. Міжнародних партнерів і донорів України — забезпечити достатню фінансову й організаційну підтримку роботи таких комісій, аби вони залишалися незалежними та спроможними виконати своє ключове завдання.
   

Заява відкрита для підписання організаціями громадянського суспільства: долучитися.