Ми, представники медійних та громадських організацій, та Медіаруху, закликаємо народних депутатів України не підтримувати законопроєкт №10242 у запропонованій до повторного другого читання редакції. Посилення відповідальності за поширення інформації з обмеженим доступом без належних гарантій для журналістів та їхніх джерел створює ризик кримінального переслідування за оприлюднення суспільно важливих відомостей.

Держава має захищати персональні дані та електронні реєстри від незаконного втручання, торгівлі інформацією і використання даних на шкоду людям та національній безпеці. Водночас закон повинен чітко розмежовувати такі злочини й правомірне інформування суспільства про корупцію та зловживання владою. Саме цього розмежування запропонованому регулюванню бракує.

Ці застереження не нові. Ще у грудні 2024 року медійні та правозахисні організації виступили проти ухвалення законопроєкту. 4 грудня парламент не зміг ухвалити його в цілому, після чого документ повернули на повторне друге читання. Повернення законопроєкту до сесійної зали має супроводжуватися усуненням загроз, через які він уже не отримав достатньої підтримки.

Передбачених у доопрацьованому тексті запобіжників недостатньо. Остання оприлюднена порівняльна таблиця передбачає за відповідні дії під час воєнного стану від двох до п’яти років позбавлення волі. Водночас визначення несанкціонованого поширення охоплює, серед іншого, безоплатну передачу інформації та створення можливості вільного доступу до неї невизначеного кола осіб. За такого формулювання ризик застосування норми до журналістських публікацій повністю зберігається.

Таблиця також містить виняток для викривачів, які повідомляють інформацію у спосіб і порядку, передбачених статтями 53¹ та 53² Закону України «Про запобігання корупції». Це потрібна гарантія, однак вона не забезпечує захисту всіх журналістських джерел і всіх випадків правомірного оприлюднення суспільно необхідної інформації. Не кожна людина, яка передає журналістам докази порушень, відповідає законодавчому визначенню викривача корупції. Суспільний інтерес також не обмежується антикорупційною тематикою, він охоплює, зокрема, порушення прав людини, загрози довкіллю та громадському здоров’ю.

Загроза полягає не лише в можливому вироку, а й у використанні самого кримінального провадження для тиску. Загальні законодавчі гарантії поширення суспільно необхідної інформації не усувають ризику розслідування щодо журналіста та встановлення його джерела. Навіть якщо справа зрештою не завершиться обвинувальним вироком, саме переслідування здатне залякати джерела, виснажити редакцію та зупинити подальші викриття.

Воєнний стан не повинен ставати самодостатнім обґрунтуванням суворішого покарання за поширення відомостей, необхідних для суспільного контролю. Під час війни викриття зловживань бюджетними коштами, порушень у закупівлях чи рішень, які загрожують людям, має особливе значення. Законодавець повинен забезпечити пропорційність відповідальності та врахування реальної шкоди, а також мотивів і обставин поширення інформації.

Закликаємо Верховну Раду України:

1. Не ухвалювати законопроєкт №10242 у запропонованій редакції та повернути його на доопрацювання.
2. Закріпити чіткі гарантії від кримінального переслідування за правомірне повідомлення і поширення суспільно необхідної інформації, узгоджені зі статтею 29 Закону України «Про інформацію». Захист має охоплювати журналістів, їхні джерела та інших осіб, які діють у суспільному інтересі.
3. Передбачити дієві процесуальні запобіжники від використання розслідувань для встановлення журналістських джерел і тиску на редакції, а також переглянути пропорційність запропонованих санкцій.
4. Провести відкрите фахове обговорення за участю медійних і правозахисних організацій, представників журналістських розслідувань та експертів із кібербезпеки.

Ми готові долучитися до підготовки збалансованих змін, які забезпечать захист даних і водночас збережуть можливість викривати порушення.

Безпека державних реєстрів і право суспільства знати правду — обов’язки держави, які мають виконуватися одночасно. Парламент не повинен ухвалювати норми, що дозволять переслідувати тих, хто допомагає суспільству контролювати владу.

1. Медіарух
2. Інститут Масової Інформації
3. Рух ЧЕСНО
4. Громадське радіо
5. Центр публічних розслідувань
6. Центр протидії корупції
7. Детектор Медіа
8. Лабораторія цифрової безпеки
9. ГО “ПроМедіа”
10. ВО “Автомайдан”
11. Центр прав людини ZMINA
12. ГО “Черкаська інформаційна агенція “18000”
13. ГО “Центр медіарозслідувань “Прозоро”
14. Антикорупційний штаб
15. ГО “Автомайдан Вінниччина”
16. ГО “Миколаївський медіа хаб”
17. МикВісті
18. ГО “Жіночий Антикорупційний Рух”
19. Онлайн-медіа “ЖАР.INFO”
20. ГО “Інститут розвитку регіональної преси”
21. Transparency International Ukraine
22. Bihus.Info
23. ZN.UA
24. ГО Civis Fortis, Фундація захисту громадянського суспільства 

Громадські організації вимагають від Верховної Ради України невідкладно розглянути проєкт Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки (законопроєкт №15230-д) та ухвалити його за основу і в цілому.

Ми переконані, що йдеться не про технічну затримку в розгляді цього законопроєкту. Майже всі положення Стратегії вже узгоджені з парламентськими фракціями, комітетами та заінтересованими органами влади. Наразі неузгодженими залишаються кілька положень, які становлять менш як 1% тексту документа. Саме вони обмежують можливий політичний вплив на правоохоронну систему.

Серед неузгоджених положень:

• Повноваження керівника САП самостійно – без дозволу Генерального прокурора – вносити до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, стосовно  народних депутатів України.
• Конкурсний добір на посади Генерального прокурора, директора ДБР і керівництва Національної поліції.
• Участь незалежних експертів, делегованих міжнародними партнерами, у конкурсах та оцінюванні діяльності антикорупційних органів.
• Перегляд строків кримінальних проваджень (“правок Лозового”), зміни до статті 49 Кримінального кодексу щодо строків давності та розширення підслідності НАБУ.
• Реформа адвокатури.

Варто наголосити: стратегія не змінює законів автоматично. Кожну з цих реформ ще доведеться ухвалювати окремими законами. Проте наразі депутати відмовляються навіть зобов’язатися їх провести.

Ціна відсутності цього рішення вимірюється мільярдами втрачених коштів для бюджету. Ухвалення Стратегії є умовою отримання близько 420 млн євро, тобто понад 21 млрд грн, у межах Плану Ukraine Facility. Ще 64,4 млн євро пов’язано із затвердженням Державної антикорупційної програми. Україна вже пропустила два строки виконання цього зобов’язання. Країна, що воює, втрачає європейські кошти через небажання частини політиків відмовитися від контролю над силовиками.

Нова Антикорупційна стратегія також є євроінтеграційним зобов’язанням України. Її передбачають проміжні критерії (interim benchmarks) переговорів про вступ до ЄС, Дорожня карта у сфері верховенства права та рекомендації Європейської Комісії у звітах про прогрес України у 2024 і 2025 роках. Кожне відкладене засідання сигналізує партнерам, що українська влада не готова виконувати взяті на себе зобов’язання.

Перше читання – лише половина справи. Ми застерігаємо від сценарію, за якого стратегію ухвалять за основу для звіту перед партнерами, а до другого читання вилучать зазначені вище, неузгоджені положення. Такий документ буде ухвалений лише формально, а політичний контроль над правоохоронною системою, який він мав обмежити, залишиться незмінним. Ukraine Facility вимагає остаточного ухвалення Стратегії, і міжнародні партнери оцінюватимуть її зміст, а не назву.

Вимагаємо від Верховної Ради України:

• Невідкладно включити до порядку денного проєкт Закону «Про затвердження Антикорупційної стратегії на 2026–2030 роки» № 15230-д від 27.07.2026 та розглянути його на найближчому пленарному засіданні.

• Ухвалити законопроєкт за основу і не виключати положення, які обмежують політичний вплив на НАБУ, САП, ДБР, прокуратуру та Національну поліцію, та передбачають реформу адвокатури.

• Ухвалити Стратегію в цілому – без вилучення чи послаблення норм щодо повноважень керівника САП, конкурсного добору керівників правоохоронних органів, участі незалежних експертів, реформи адвокатури і змін до кримінального процесуального законодавства.

 

Підписи:

1. ГО «Антикорупційний штаб»
2. Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан»
3. Громадська рада при НАЗК
4. Міждисциплінарний науково-освітній центр протидії корупції
5. Інститут Законодавчих Ідей (ІЗІ)
6. Рух ЧЕСНО
7. ГО «Технології прогресу»
8. ГО «Проти Корупції»
9. ГО «Запорізький центр розслідувань»
10. ГО «ХАЦ»
11. ГО «Центр політико-правових реформ»
12. ГО «Мережа захисту національних інтересів “АНТС”»
13. Центр досліджень фіскальної політики
14. ГО «Платформа Громадський Контроль»
15. ГО DiXi Group
16. Антикорупційний центр МЕЖА
17. ВГО «Бойківське етнологічне товариство»
18. ГО StateWatch
19. ГО «Незалежні»
20. Bihus.Info
21. ГС «Українське об’єднання ринків капіталу»
22. ГО «Червоний Губер»
23. ГО «Жіночий Антикорупційний Рух»
24. Онлайн-медіа ЖАР.INFO
25. ГО «Українська асоціація дослідників освіти»
26. ГО «Агенція міжнародної співпраці»
27. ГО «Центр Доброчин»
28. ГО «Чернігівський Центр Прав Людини»
29. ГО «Центр економічної стратегії»
30. ГО «Аналітичний центр АСУ»
31. Transparency International Ukraine
32. ГО «Агенція регіонального розвитку Сіверського регіону України»
33. ГО «Центр реформ та місцевого розвитку»
34. ГО «Асоціація відкритих даних»
35. Фундація DEJURE

TI Ukraine долучається до спільної заяви українських медійних і громадських організацій щодо затримання Михайла Ткача та Ярослава Бондаренка в Австрії

Усі разом ми закликаємо австрійську владу провести невідкладне, прозоре й незалежне розслідування причин, через які 8 жовтня у Відні було затримано журналіста Михайла Ткача та оператора Ярослава Бондаренка.

Ми переконані, що журналістські антикорупційні розслідування — одна із важливих складових боротьби з корупцією в Україні. Лише спільними зусиллями громадськості, медіа та антикорупційних органів наша країна зможе подолати корупцію.

Саме тому ми підтримуємо спільну заяву, яку 9 жовтня оприлюднила медіаспільнота у відповідь на події, що сталися під час виконання журналістами редакційного завдання. Всі разом ми наголошуємо на тому, що перевірка правоохоронців не може виправдовувати надмірне насильство, залякування та вилучення засобів зв’язку без процесуальних гарантій. Незалежна журналістика — основа здорового демократичного суспільства

Повний текст заяви — у посиланні в першому коментарі

 

ЗАЯВА

Ми, українські медійні і громадські організації та Медіарух, вимагаємо розслідувати брутальне затримання українських журналістів в Австрії та пояснити застосування сили.

Ми висловлюємо глибоке обурення обставинами затримання у Відні журналістів «Української правди» Михайла Ткача та Ярослава Бондаренка і вимагаємо від австрійської влади невідкладного, прозорого та незалежного розслідування дій правоохоронців.

8 жовтня українських журналістів затримали під час виконання редакційного завдання. За інформацією «Української правди», Михайла Ткача утримували понад 12 годин і звільнили лише о четвертій ранку 9 жовтня. Оператор Ярослав Бондаренко під час затримання зазнав травми та потрапив до лікарні. Його допит розпочався лише вночі. Досі немає належних публічних пояснень правових підстав такого поводження з журналістами.

Затримання журналістів на понад 12 годин, застосування сили, внаслідок якого людина отримала травму, та вилучення засобів зв’язку — це надзвичайно серйозні обставини, які потребують не формальних відписок, а переконливих правових пояснень.

Ми визнаємо право правоохоронних органів перевіряти повідомлення про можливі правопорушення. Однак кожне втручання в роботу журналістів має бути законним, необхідним і пропорційним.

Сам факт проведення журналістського розслідування, зокрема щодо публічних посадовців, не може бути підставою для залякування, свавільного затримання або перешкоджання професійній діяльності.

Особливе занепокоєння викликає вилучення засобів зв’язку. Для журналістів-розслідувачів це не лише робочі інструменти, а й потенційні носії конфіденційних матеріалів та інформації про джерела. Доступ до таких даних без рішення суду і незалежних процесуальних гарантій може становити серйозне втручання у свободу преси.

Австрія є демократичною європейською державою, зобов’язаною гарантувати свободу вираження поглядів відповідно до статті 10 Європейської конвенції з прав людини. Ці гарантії поширюються і на іноземних журналістів, які законно виконують свою роботу на її території.

Ми вимагаємо від австрійської влади:

1. Невідкладно оприлюднити правові підстави затримання обох журналістів, їхній процесуальний статус та пояснити необхідність утримання понад 12 годин.
2. Провести незалежну перевірку законності та пропорційності застосованої сили, зокрема обставин поранення Ярослава Бондаренка, і притягнути винних до відповідальності в разі встановлення порушень.
3. Надати оцінку завідомо неправдивому повідомленню про причетність журналістів до незаконної діяльності і провести розслідування щодо обставин появи такогї заяви та зв’язків з об’єктами розслідування чи Російською Федерацією.
4. Забезпечити захист конфіденційної журналістської інформації.
5. Забезпечити обом журналістам повноцінний доступ до правової допомоги, необхідної медичної допомоги та всіх передбачених законом процесуальних гарантій і відшкодувати завдані збитки.

Ми закликаємо Міністерство закордонних справ України продовжувати консульський супровід цієї справи до повного з’ясування обставин та відновлення порушених прав журналістів.

Ми також звертаємося до міжнародних організацій із захисту свободи преси, Представника ОБСЄ з питань свободи медіа, Європейського комісара з захисту персональних даних та відповідних інституцій Ради Європи із закликом уважно стежити за цією справою.

Українські журналісти вже працюють в умовах надзвичайних загроз через російську агресію. Неприпустимо, щоб, виконуючи свою професійну роботу в демократичних європейських країнах, вони стикалися з непропорційним застосуванням сили та необґрунтованими обмеженнями своїх прав.

Звільнення журналіста не знімає питань про законність затримання. А жодна перевірка не може виправдати надмірного насильства.

Ми очікуємо від австрійської влади не лише пояснень, а й конкретних дій для встановлення істини, забезпечення відповідальності та недопущення подібних випадків у майбутньому.

14 вересня поки ще чинний генеральний прокурор Руслан Кравченко публічно оголосив про підписання одразу двох підозр — директору НАБУ Семену Кривоносу, а також особі, «близькій до керівника САП» Олександра Клименка. І ми в Transparency International Ukraine переконані, що йдеться не про виконання генпрокурором функціональних обов’язків, а про суто політичний крок.

Кравченко опублікував відеозвернення, у якому  заявляє, що має достатньо доказів, але не наводить конкретних даних про інкриміновані злочини. 

У НАБУ ж повідомили, що станом на зараз жодної підозри Семену Кривоносу офіційно не вручено, а також, що НАБУ не вилучало жодних кримінальних проваджень, про які йдеться у заявах Генерального прокурора. Й оприлюднені генпрокурором супровідні листи підтверджують цю позицію НАБУ.

Нібито підозра Кривоносу — не про його роботу в НАБУ. Кримінальне провадження почалося ще 25 квітня 2014 року, а правова оцінка дій Кривоноса, як ймовірна підробка документів та хабарництво, оцінювалась за положеннями кримінального кодексу 2009 та 2014 років. Тобто йдеться про діяння, які відбулись задовго до того, як Кривонос очолив НАБУ, і провадження щодо яких дванадцять років лежало без руху. Це виглядає як реанімація давньої, публічно відомої історії.

Підозра «близькій особі» Клименка — це зовсім не те, про що казав Кравченко. Офіційний документ вказує, що кримінальне провадження почалось 3 вересня 2025 року за шахрайство та перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань. Жодної статті, яка б свідчила про вплив на суддів ВАКС чи пропозицію їм неправомірної вигоди у формальному тексті оприлюднених листів немає Публічна риторика й процесуальний документ тут явно розходяться.

Спосіб вручення теж викликає запитання. Підозру Кривоносу направлено поштою на адресу НАБУ, а не вручено особисто. Такий механізм мав би використовуватись, якщо Кривонос перебуває не в Києві, але це не так. Адже у Кравченка була можливість доручити якомусь прокурору вручити підозри особисто.

Разом усі зазначені елементи вказують на те, що ці підозри — не результат тривалого й ретельного розслідування, спрямованого на доведення справи до судового розгляду, а символічний, показовий крок, розрахований передусім на медійний ефект. 

Це узгоджується з ширшою тенденцією послідовного тиску на незалежні антикорупційні органи. І генпрокурор сам Кравченко брав активну безпосередню участь у атаках на НАБУ-САП торік. 

Вже після заяви Кравченка президент Зеленський закликав Верховну Раду звільнити Кравченка з посади Генпрокурора. Сам Кравченко написав, що нині перебуває у відрядженні за кордоном. 

Усе це вкотре доводить, що Генеральний прокурор має бути максимально незалежною від політичного впливу особою, а це можливо досягти тільки в результаті прозорого конкурентного відбору.

НАБУ та САП оприлюднили результати чергової спецоперації з протидії корупції на найвищому рівні. За даними слідства, група осіб, до якої увійшли заступниця керівника Офісу Президента, екснардеп, голова правління та голова наглядової ради державного банку, організувала легалізацію 150 млн грн готівки для сплати застави за одного з фігурантів справи «Мідас».

За даними медіа, на плівках фігурували заступниця Голови ОП Ірина Мудра, екснардеп Максим Микитась та інші особи. 

Transparency International Ukraine переконана: озвучене на записах свідчить, що влада не полишає спроб втручатися в роботу антикорупційних органів, саботувати їхню діяльність та підривати їхню незалежність.

Це підтверджують такі наведені НАБУ факти. 

1. Заступниця керівника ОП говорила про потребу в підконтрольних людях у САП та інших антикорупційних органах. 

Ідеться про формування «кадрового резерву» для майбутніх конкурсів в антикороргани та про прохання посприяти обранню потрібних членів Ради громадського контролю НАБУ.

Фігурантка плівок нарікає, що з керівником САП складно домовитися, вказує на потенційно негативні наслідки у разі переобрання Клименка керівником САП, а також що її команда не має резерву на посади в антикорупційних та інших органах. 

Таким чином, ми можемо зробити висновок, що високопосадовці ОП уже зараз планують продовжити свої спроби вводити підконтрольних людей в антикороргани.

2. Заступниця керівника ОП та інші особи планували збір грошей на заставу фігуранта справи «Мідас» в обхід законодавства.

Фігуранти плівок обговорюють план збору 150 млн грн готівкою для внесення застави за підозрюваного у справі «Мідас» Германа Галущенка. Для цього вони, імовірно, використали державний Sense Bank, через який були проведені легалізовані кошти. 

Таким чином, представники Офісу Президента, ймовірно, використовують наявні повноваження для обходу антилегалізаційного законодавства.  

Це свідчить, що заявлене перед міжнародними партнерами очищення чи оновлення влади не спрацювало — оточення президента продовжувало використовувати повноваження для підтримки фігурантів топкорупційних справ. І навіть надшвидке звільнення Ірини Мудрої з посади заступниці ОП не свідчить про зворотне.

Transparency International Ukraine наголошує: наявних засобів підтримки антикорорганів недостатньо. 

Тому ми закликаємо Офіс Президента, Кабмін та Верховну Раду:

• утриматися від кроків, які можуть бути витлумачені як тиск на антикорупційні органи;
• виконати взяті на себе євроінтеграційні зобовʼязання, які передбачені, зокрема, планом «Качки-Кос»;

• не втручатися у вже розпочаті кримінальні провадження про корупцію на найвищому рівні;

• забезпечити збереження міжнародних експертів у комісіях з відбору на топпосади.

Саме такі справи, як операція «Форест Гамп», найкраще пояснюють, чому незалежність антикорупційної інфраструктури не може бути предметом торгу.

Ми, представники Коаліції громадських організацій, до якої входять: Transparency International Ukraine, ГО «Д7 Фаундейшн», ID Ukraine, Center for Financial Integrity, CASE Україна, ГО «Центр суспільного контролю», ГО «Українське правниче товариство», які висунули своїх кандидатів до Ради громадського контролю при АРМА (РГК АРМА), з розумінням ставимось до переносу виборів у звʼязку з технічними проблемами. 

Це перші вибори до РГК при АРМА — органу, якісне функціонування якого є важливим елементом реформи Агентства. Тож ці вибори мають ідеально відповідати принципам прозорості, підзвітності та незалежного громадського контролю, що включає в себе передусім можливість вільного волевиявлення громадян. 

Але через те, що процес виборів фактично розпочався з затримкою на 9 годин, а надалі учасники голосування ще й стикалися зі складнощами технічного характеру, АРМА прийняло рішення перенести вибори. 

Ми підтримуємо таке рішення й очікуємо на нове голосування, до якого не виникне запитань щодо прозорості, легітимності і вільного волевиявлення. Про новини, дати та іншу важливу для виборчого процесу члени коаліції будуть повідомляти відразу. 

 

Учасники Коаліції:

• Transparency International Ukraine, 
• ГО «Д7 Фаундейшн», 
• ID Ukraine, 
• Center for Financial Integrity, 
• CASE Україна, 
• ГО «Центр суспільного контролю», 
• ГО «Українське правниче товариство»

Відомості, наведені прокурором під час обрання запобіжного заходу ексвіцепрем’єрці Ользі Стефанішиній, підтвердили, що участь міжнародних експертів у конкурсах до ключових державних органів в Україні з переважним правом голосу є критично важливою для аполітичності при призначеннях на ключові посади.

5 серпня під час обрання запобіжного заходу колишній посолці України у США, ексвіцепрем’єрці з питань євроінтеграції — міністерці юстиції Ользі Стефанішиній, яку НАБУ-САП підозрюють у незаконному збагаченні та недостовірному декларуванні, прокурор САП зачитав переписку, яка може свідчити про її імовірний вплив на призначення голови НАЗК. 

У наведених даних ідеться про те, що вона давала вказівки держсекретарю Мін’юсту Олександру Буханевичу (раніше — керівник служби ексвіцепрем’єрки з питань євроінтеграції Ольги Стефанішиної) щодо складу конкурсної комісії з відбору голови НАЗК, визначала фаворитів та обмінювалася списками кандидатів, позначеними кольорами, із членами комісії, делегованими урядом. Також згадано про подібну взаємодію щодо відбору голови БЕБ та директора НАБУ.

Для Transparency International Ukraine ці обставини вказують на ймовірні спроби членкині Кабміну впливати на перебіг конкурсів на топпосади через делегованих членів комісій з відбору від уряду. 

Це є черговим свідченням, що розмови про відмову від участі міжнародних експертів у конкурсних комісіях є передчасними, оскільки вони залишаються важливим запобіжником від політизації і забезпечують незалежність таких відборів.

Влітку минулого року стався прецедент, коли участь міжнародних експертів у Конкурсній комісії з відбору членів ВККС припинилася через завершення строку їхніх повноважень. На це гостро відреагували 90 громадських організацій. Ми ж зі свого боку вже тоді наголошували, що такий сигнал може запустити ланцюгову реакцію згортання міжнародного компонента в інших конкурсах, поставивши під загрозу досягнутий прогрес в реформах. А Єврокомісія в останньому Звіті про прогрес України так само наполягла на потребі продовжити участь незалежних експертів, номінованих міжнародними партнерами.

І якщо потреба в залученні міжнародних експертів до відбору членів ВККС вже внесена до оновленого Ukraine Facility Plan з дедлайном до кінця 2026 року, питання участі та вирішального голосу їх в інших комісіях наразі залишається відкритим. 

Саме тому Transparency International Ukraine закликає Верховну Раду відреагувати на ці факти та визначити на законодавчому рівні обов’язкове залучення міжнародних експертів у конкурсних процедурах добору керівництва та членів правоохоронних та антикорупційних органів, інституцій судової влади. 

Кабінет Міністрів нещодавно запровадив два експериментальні проєкти, які виводять частину закупівель у будівництві з-під чинного законодавчого регулювання, попри те, що не має на це повноважень. Цим він створив суттєві корупційні ризики. Transparency International Ukraine закликає скасувати ці експерименти.

Фактично Уряд дозволив централізованій закупівельній організації Агентства відновлення, облдержадміністраціям і органам місцевого самоврядування замість звичних будівельних тендерів проводити особливі відкриті рамкові угоди без низки важливих антикорупційних запобіжників. Цей метод закупівель:

• обмежує можливість бізнесу відстоювати свої права в АМКУ;
• ставить під сумнів моніторинги з боку Держаудитслужби.

Це відкриває суттєві можливості для зловживань у будівельній сфері під виглядом оптимізації і пришвидшення. Фактично це створює можливість укладати контракти зі своїми підрядниками.

Окрім цього такі зміни суперечать чинному законодавству і європейським директивам.

«Сам факт того, що Кабмін для окремих категорій закупівель і замовників запроваджує порядок, відмінний від передбаченого Законом — небезпечний прецедент. Зараз це окрема процедура для будівництва для ОМС і облдержадміністрацій, а завтра у нас окремі правила під кожного замовника? Закупівельні правила мають бути єдиними і передбачуваними для всіх. А Кабінет Міністрів не має виходити за межі своїх повноважень»,  — пояснює заступник виконавчого директора TI Ukraine з інноваційних проєктів Іван Лахтіонов.

Подібний експеримент доцільний в обмеженому вигляді: для одного замовника — ДП «Інфраструктурні проєкти». Це новостворена централізована закупівельна організація у сфері будівництва, яка справді потребує нових інструментів, яких доведеться чекати ще щонайменше рік. Звичайна рамкова угода в чинному Законі не передбачає можливості закуповувати роботи і кваліфікувати потенційних виконавців на постійній основі. Тому саме на цій ЦЗО можна відтестувати такі нові інструменти. Однак навіть для неї важливо зберегти можливість для бізнесу оскаржувати такі закупівлі в АМКУ, а також коректно прописати зміни, щоб вони не містили корупційних ризиків та не суперечили ключовим нормативним актам, що регулюють сферу зараз. 

Transparency International Ukraine ще восени минулого року застерігала про небезпеку таких експериментів. На жаль, Кабмін не дослухався до рекомендацій. Тож тепер ми закликаємо якомога скоріше скасувати обидві постанови про експериментальні проєкти. Натомість для будівельної ЦЗО внести відповідні зміни для тестування нової процедури через профільну постанову 1178, зберігаючи усі антикорупційні запобіжники. Вже ведемо переговори з Міністерством розвитку громад та територій, щоб допомогти їм це зробити

Спільна заява

Голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова та виконавчого директора Transparency International Ukraine Андрія Боровика

18 травня щорічно в Україні й у світі вшановується пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу — депортації 1944 року, яка забрала життя десятків тисяч людей і зруйнувала долі кількох поколінь кримських татар.

Вісімдесят два роки потому сценарій повторюється. З окупацією Криму російська влада почала системно переслідувати кримськотатарський народ. Незаконні обшуки, арешти, насильницькі зникнення громадських активістів і журналістів, заборона Меджлісу кримськотатарського народу — усе це цілеспрямована політика знищення кримськотатарської ідентичності. На сьогодні з 358 незаконно ув’язнених в Криму політв’язнів 181 є кримськими татарами. І такі злочини потребують чіткої відповіді.

Андрій Боровик, виконавчий директор Transparency International Ukraine, та Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу, закликають міжнародних партнерів посилювати санкційний тиск як на державу росія, так і на її очільників та всіх посадових осіб. Адже вони мають понести відповідальність за репресії та переслідування корінного кримськотатарського народу. 

Сьогодні російська федерація є державою, проти якої запровадили найбільшу кількість санкцій у світі — це закономірний наслідок тривалих міжнародно-правових злочинів, які світова спільнота тривалий час залишала без належної уваги. Геноцид кримськотатарського народу 1944 року, тимчасова окупація Криму та повномасштабне збройне вторгнення — це не окремі епізоди, а послідовна політика імперії, спрямована на знищення народів. Санкції, запроваджені у відповідь на агресію проти України, мають стати рішучим кроком на шляху до забезпечення системної міжнародно-правової відповідальності російської федерації та невідворотності покарання.

Водночас загрозою залишається те, що політика низки держав щодо росії може змінитися, оскільки останнім часом ми знову чуємо про послаблення економічного тиску на агресора, який системно порушує міжнародне право. Єдність у запровадженні та контролі виконання санкцій є ключовою умовою їхньої ефективності. А послаблення тиску з боку окремих держав підриває загальний результат.

Зараз Європейський Союз готує 21-й пакет санкцій, запровадження якого очікується влітку 2026 року. Однак попри чинні вже 20 пакетів санкцій, росія досі знаходить ресурси для продовження війни. Тому вкрай важливо запровадити вторинні санкції проти третіх країн і компаній, які допомагають росії обходити обмеження й продовжувати агресію.

«Важливо, щоб міжнародна спільнота не зупинялася: санкційний тиск має поглиблюватися, охоплювати нові сектори економіки агресора і ставати частиною ширшого механізму справедливості — для України, для кримських татар і для всіх, хто постраждав від російського імперіалізму», — Андрій Боровик, виконавчий директор TI Ukraine.

«Уряди держав, світові політики та міжнародне співтовариство в цілому мають єдино виступити проти цілеспрямованої політики російської федерації з витіснення корінного кримськотатарського народу з його Батьківщини — Криму. Ці дії є продовженням геноцидальної політики, що здійснювалася щодо кримських татар російською імперією, а згодом — радянським союзом. Необхідно змусити російську федерацію вивести свої окупаційні війська з територій України, включаючи Автономну Республіку Крим та місто Севастополь», — Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу .

Пам’ять без відповідальності — не є справедливістю!

Плівки, оприлюднені в межах розслідування «Української правди», містять нові факти впливу Тімура Міндіча на владу та вказують на ознаки корупційних процесів, які підривають довіру до всієї системи ухвалення рішень, зокрема, в оборонній сфері.

З даних матеріалу Михайла Ткача випливає, що після вручення перших підозр у межах цього розслідування влада недооцінила шкоду, якої завдала діяльність учасників схеми. І не зробила достатньо, аби фігурантів розслідування було усунуто зі своїх посад.

Ось головні виклики, які, на нашу думку, змінюють загальний контекст усього  розслідування та дотичних до нього державних процесів.

Дані, оприлюднені 17 лютого прокурором САП на засіданні з обрання запобіжного заходу ексміністру юстиції Герману Галущенку, вказують на низку серйозних порушень і зловживань, які можуть бути повʼязані з використанням службового становища для тиску на працівників антикорупційних органів.

Так, під час засідання стало відомо, що 21 липня 2025 року заступник Міністра юстиції Євген Пікалов відправив міністру Галущенку таке повідомлення: «…Поступило прохання СБУ працювати в умовах СІЗО із затриманим керівником підрозділу НАБУ. Йому, скоріше за все, завтра оберуть запобіжний захід і привезуть до нас на Лукʼянівське СІЗО. Просять безкоштовну камеру з неприємними сусідами». Того ж дня Пікалов скинув фото потенційної камери і повідомив: «Це попередні умови, які ми запропонували», на що Галущенко відповів «Плюс».

На засіданні сам ексміністр не заперечував факт цієї розмови, зазначивши, що Пікалов і справді показав знімки цього приміщення, і сам Галущенко вважає, що то була «нормальна камера».

На наше переконання, ці факти свідчать, що заступник міністра юстиції взаємодіяв з органом досудового розслідування щодо конкретної особи, яку ще не взяли під варту з приводу забезпечення йому «особливих» умов попереднього увʼязнення. 

Водночас публічна комунікація Державної кримінально-виконавчої служби України про те, що «співробітники ДКВС України при виконанні покладених обов’язків взаємодіють зі всіма правоохоронними органами в межах компетенції» жодним чином не пояснює причин особливого інтересу заступника міністра юстиції Євгена Пікалова умовами тримання під вартою конкретної особи у взаємодії зі Службою безпеки України, а також обговорення можливого виконання побажань цього органу.

Оскільки від заступника міністра юстиції Євгена Пікалова дотепер не пролунали публічні та переконливі пояснення цих фактів, ми переконані, що він має понести принаймні політичну відповідальність і піти у відставку.

Генпрокурор включив до складу Конкурсної комісії САП адвоката Олексія Шевчука, який вже набув сумнівної репутації. Цей крок неприйнятний, адже члени комісії мають відповідати найвищим стандартам доброчесності, від їхньої роботи залежать довіра до конкурсу, подальша незалежність САП та ефективність антикорупційної системи. 

Закон України «Про прокуратуру» встановлює чіткі вимоги до членів Конкурсної комісії з відбору керівництва САП. Це мають бути особи з бездоганною діловою репутацією, високими професійними та моральними якостями, суспільним авторитетом і доброчесністю. Це не декларативні вимоги — вони мають бути підтверджені як формально, так і з огляду на публічну репутацію кандидатів.

23 грудня 2025 року Генеральний прокурор Руслан Кравченко заповнив «прокурорську квоту» по визначенню членів Конкурсної комісії, яка добиратиме кандидатів на керівні посади в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі. Серед призначених – адвокат Олексій Шевчук. Transparency International Ukraine звертає увагу на наявність обставин, що обґрунтовано ставлять під сумнів відповідність цієї особи вимогам закону щодо наявності бездоганної ділової репутації, високих моральних якостей та суспільного авторитету.

У відкритих джерелах є інформація, яка вказує на невідповідність Шевчука цим критеріям.

1. Негативна оцінка Етичної ради у конкурсі до Вищої ради правосуддя. У 2023 році цей незалежний орган за участі міжнародних експертів визнав Олексія Шевчука таким, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності як до члена ВРП. Такі критерії релевантні й для членів конкурсної комісії САП.

2. Дисциплінарні провадження в межах адвокатської діяльності. У відкритих джерелах наявна інформація про щонайменше дві дисциплінарні справи щодо Олексія Шевчука як адвоката.  Одна із них стосувалася приниження честі й гідності іншого адвоката, що призвело до 3 місяців зупинення адвокатської практики Шевчука. А інша стосувалася публікації у Facebook, де адвокат вживав образливі висловлювання на адресу певних осіб й погрожував їм «повістками в гарячі точки» як покаранням — КДКА розцінила це як підрив авторитету адвокатури та неповагу до військової служби. За це Шевчука позбавили права на адвокатську діяльність, проте Вища кваліфкомісія адвокатури скасувала відповідне рішення через процедурні порушення. 

3. Згадки у журналістських розслідуваннях із негативним суспільним резонансом. Олексій Шевчук неодноразово фігурував у розслідуваннях NGL.media. Зокрема, про зникнення у Львові 10 тис. військових аптечок зі США, а також про зловживання деяких громадських організацій з системою «Шлях». Адвокат Шевчук, зокрема, тоді обіймав посаду, керівника координаційного штабу з питань надання гуманітарної допомоги Львівської обласної військової адміністрації та радника голови ЛОВА Максима Козицького.

Навіть за відсутності обвинувальних вироків характер і масштаб публічних сумнівів мають значення для оцінки доброчесності члена конкурсної комісії, особливо у сфері кримінальної юстиції. Адже будь-які репутаційні ризики окремого члена Комісії ставлять під загрозу легітимність усього конкурсу.

Окремо зауважимо, що добір керівництва САП відбувається в умовах підвищених ризиків політичного тиску на антикорупційні органи. За таких обставин якість і бездоганність складу Конкурсної комісії набуває особливої ваги.

У зв’язку з наведеними застереженнями Transparency International Ukraine закликає Генерального прокурора переглянути рішення щодо персонального складу Конкурсної комісії з добору керівництва САП та замінити Олексія Шевчука на особу, яка беззаперечно відповідає вимогам Закону України «Про прокуратуру» та найвищим стандартам доброчесності.

Довіра до керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури формується з довіри до конкурсу на її керівні посади. Саме тому склад конкурсної комісії має бути поза будь-якими сумнівами авторитетним.

Transparency International Ukraine підтримує спільну заяву громадських організацій щодо припинення незаконних дій тимчасової слідчої комісії з розслідування корупції у правоохоронних органах, судах та органах судової влади. 

Ми вважаємо важливим наголосити, що діяльність цієї ТСК була дискредитована з самого початку. Зокрема, незалежні журналісти-розслідувачі та авторитетні ЗМІ публічно повідомляли про те, що ТСК створили з метою підготовки політичного ґрунту для звуження повноважень та підриву інституційної незалежності НАБУ та САП.

Члени парламенту, які керували роботою Комісії або брали активну участь у її діяльності, загалом здебільшого не викликають довіри громадськості та мають сумнівну репутацію. Примітно, що голова ТСК Сергій Власенко тісно пов’язаний з лідеркою парламентської фракції Юлією Тимошенко, щодо якої НАБУ та САП ведуть кримінальне провадження та якій сьогодні вранці вручили підозру. І сам пан Власенко також відомий законодавчими ініціативами і своєю позицією щодо активної протидії залученню міжнародних експертів до складу конкурсних комісій. До того ж заступник голови ТСК Максим Бужанський був автором законодавчих змін, які створили пряму загрозу незалежності антикорупційної інфраструктури.

Діяльність ТСК характеризується систематичним тиском на членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів, членів Вищої ради правосуддя та членів Громадської ради доброчесності, а також на інших осіб, причетних до судової реформи.

Наприкінці минулого року, відповідно до встановленого законодавством парламенту терміну, ТСК опублікувала свій звіт. Ми бачимо серйозний ризик у цьому документі. Зокрема, його положення відображають значне відхилення від зобов’язань України щодо верховенства права, наших зобов’язань щодо європейської інтеграції у сфері боротьби з корупцією, затвердженої антикорупційної стратегії та відповідних дорожніх карт реформ.

З огляду на всі зазначені аргументи TI Ukraine вважає необхідним припинити роботу цієї ТСК та підтримує спільну заяву ГО, яку ми наводимо нижче. 

21 вересня народні депутати зареєстрували законопроєкт №14057, яким пропонують комплексно змінити регулювання особистих немайнових прав особи. Серед іншого, він містить положення, які в сучасних умовах можуть негативно вплинути на медіа та громадські організації, значно обмеживши висвітлення ними суспільно-важливої інформації. 

Це справить охолоджувальний ефект та може призвести до стримувань у демократичному розвитку держави. Йдеться передусім про такі пропоновані нардепами норми.

1. Автоматичне визнання недостовірною інформації, що порушує презумпцію невинуватості.

Автори проєкту пропонують вважати недостовірною інформацію, яка порушує презумпцію невинуватості, доки вину особи не доведено і не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. 

Але хоч повага та дотримання презумпції невинуватості — це важлива складова  демократичного устрою, вона не може автоматично заперечувати право на свободу слова. І за відсутності завчасно чіткого розмежування, що є дотриманням презумпції невинуватості, а що – ні, така ініціатива може негативно вплинути на роботу тих, хто готує журналістські розслідування, а також відстежує судові справи про топкорупцію.

2. Можливість втручатися у конкурсні процедури через вимогу про спростування

Законопроєкт може дозволити учасникам конкурсів на найвищі посади вимагати спростування недостовірної інформації про їхнє майно чи факти з життя, оприлюдненої конкурсними комісіями та дорадчими групами в межах збору та перевірки даних про учасників. Щобільше, у разі незгоди це зробити добровільно, суд може зобовʼязати ці органи відкликати або скасувати такі рішення, знищити їх, або ж видати нові, де відсутня така інформація. 

Це негативно вплине на конкурсні процедури, адже дозволить судове втручання у їх проведення та обмежить незалежність конкурсних комісій через судову оцінку достовірності інформації про учасників. Це може знизити якість чи не усіх конкурсних відборів на топпосади в Україні, наприклад, суддів ВАКС, Конституційного Суду та інші.

3. Видалення субʼєктивно «неактуальної» інформації (право на забуття)

Пропозиція передбачити в законі право особи вимагати видалення про себе інформації із загальнодоступних джерел ґрунтується на невизначених категоріях — таких як «неактуальність інформації», «втрата суспільного інтересу». Через це судова практика може задовольняти позови осіб, негативна інформація про яких була поширена вже давно. Це негативно відіб’ється на конкурсних доборах, адже кандидати зможуть завчасно «підчистити» інформаційне поле довкола себе. Тобто суттєво скорочуються можливості для громадськості зібрати повний масив відомостей для такої особи.

Крім цього, особливо у сучасному контексті українцям важливо памʼятати про тих осіб, які поширювали проросійські наративи. А реалізація «права на забуття» може якраз сприяти тим, хто хотів би видалити окремі сторінки свого життя з публічного доступу. 

Попри великий масив оновлень правового регулювання, які пропонується запровадити законопроєктом №14057, окремі з них можуть спричинити сотні судових позовів від зацікавлених осіб до медіа та до громадських організацій, які працюють з темами боротьби з корупцією. 

Це безумовно погіршить якість боротьби з корупцією. А авторам законопроєкту не варто обмежувати свободу слова, виправдовуючи сумнівні норми прагненням адаптувати наше законодавство до європейського.

Тому Transparency International Ukraine закликає нардепів доопрацювати положення законопроєкту після ширшого обговорення зі всіма зацікавленими сторонами.

Громадські організації закликають Верховну Раду врахувати в законопроєкті №12406 поправки, які посилюють цей документ, і відхилити ті, які створюють перешкоди в якісному впровадженні криміналізації обходу санкцій.

Завдяки спільним зусиллям України та її партнерів, санкції стали ключовим інструментом тиску на агресора. Прийнятий у першому читанні законопроєкт №12406 створив основу для ефективного переслідування порушень санкцій та адаптації до Директиви ЄС 2024/1226. Вказаний законопроєкт є результатом річної роботи понад 10 державних органів та недержавного  сектору. У випадку точкового доопрацювання в Парламенті, законопроєкт міг повною мірою врахувати вимоги нещодавно ухваленої Директиви ЄС та найкращі світові практики.

Однак у процесі доопрацювання до другого читання у документ були внесені правки, які знижують його ефективність і суперечать міжнародним зобовʼязанням України.

1. Встановлюється відповідальність лише за умисне невиконання чи перешкоджання виконанню санкції, тоді як попередня редакція передбачала відповідальність і  за  необережні порушення санкцій (поправка № 26).

2. Директива ЄС 2024/1226 у ч. 3 ст. 3 прямо визначає, що «Держави-члени забезпечують, щоб діяння, перелічені в підпункті (e) пункту 1 цієї статті, становили кримінальний злочин також у разі їх вчинення з серйозної недбалості», а у §4 преамбули зазначено «Певна поведінка повинна становити кримінальний злочин, навіть якщо вона здійснюється з серйозною недбалістю».

3. Таким чином, запропонований підхід прямо суперечитиме Директиві ЄС. Насамкінець, відсутність кримінальної відповідальності за необережні порушення санкцій значно ускладнить доказування та зроблять українське законодавство одним з найслабкіших серед країн-партнерів. Адже необережність криміналізована в ФРН, Австрії, Швеції, Данії, Хорватії, Норвегії, Швейцарії, Литві.

4. У поточній редакції законопроєкт не передбачає систему дозволів на винятки із санкцій, крім випадків правничої допомоги. Це суперечить підходу ЄС, США, Великої Британії та інших країн санкційної коаліції, де така система є стандартом. Відсутність дозволів:

• порушує вимоги acquis ЄС (про що зазначено в скринінгових звітах),
• створює ризики для прав людини (медицина, освіта, забезпечення побуту тощо),
• загрожує репутації України та призводить до потенційних рішень ЄСПЛ не на її користь.

Наразі дозволи фактично видаються шляхом зміни санкцій (наприклад, кейс «Фрідом Фінанс Україна»). Прозора та врегульована процедура дозволить уникнути зловживань, зробить санкційну політику гнучкою, передбачуваною й узгодженою з інтересами безпеки та економіки.

Частково розв’язати це питання могло б врахування поправок №405, 407, 408, які виключають відповідальність за обхід санкцій за умови отримання дозволу. Однак Комітет відхилив  ці поправки.

5. Створюється потенційна «лазівка» для виводу активів підсанкційних осіб за допомогою адвокатів (поправка № 363).

Пропонується доповнити Закон «винятком» з санкцій, який поширюватиметься на укладення та виконання договору про надання правової допомоги з особою, до якої застосовано санкцію, водночас порядок оплати таких послуг та методика обчислення розміру винагороди адвокатів буде встановлена на підзаконному рівні. 

Загалом, такі зміни потрібні в контексті забезпечення права особи на професійну правничу допомогу, однак слід прямо передбачити, що «виняток» поширюється лише на послуги, які відповідають визначеному розміру винагороди. У випадку, якщо гонорар адвоката більший за цей розмір — це має кваліфікуватись як порушення санкції. Детальніше про ці ризики також в аналізі Інституту законодавчих ідей.

У звʼязку з викладеним, українські громадські організації закликають Верховну Раду України в межах постатейного голосування не підтримувати поправки №26 та №363, врахувати поправки № 405, 407, 408  до законопроєкту №12406, задля зміцнення державної санкційної політики, її відповідності підходам ЄС та збільшення тиску на пособників агресії!

Громадські організації:

Аналітичний центр «Інститут законодавчих ідей»

Рада економічної безпеки України

Центр глобалістики «Стратегія ХХІ»

ГО Український аналітичний центр U8

ГО Razom We Stand

Антикорупційний штаб

Аналітичний центр State Watch

Transparency International Ukraine

ГО Ліберально-демократична ліга України

Протиправне ухвалення та поспішне підписання 22 липня законопроєкту 12414 стало «чорним» днем для Верховної Ради ІХ скликання і Президента Володимира Зеленського.

Це рішення підірвало незалежність антикорупційної інфраструктури, проте воно не змогло похитнути силу та згуртованість українського суспільства, яке вкотре довело свою зрілість, суб’єктність та рішучість у захисті демократичних цінностей. Ухвалення згаданих норм стало відвертим кроком назад на шляху євроінтеграції та демократичного розвитку України. Щоб відновити рух у правильному напрямку, влада мусить повернутися до висхідної позиції, анулювавши зміни, що перешкоджають відкриттю кластера фундаментальних реформ і суперечать ухваленим Урядом Дорожнім картам.

Громадянське суспільство неодноразово закликало владу до конструктивного діалогу, але сьогодні ми закликаємо до конкретної дії — скасування положень закону № 4555 у сесійні залі через голосування вже 31 липня.

Ми, представники організацій громадянського суспільства та учасники мирного протесту, який охопив всю Україну, звертаємось до Верховної Ради України з вимогою ухвалити за основу та в цілому один із законопроєктів, спрямованих на відновлення інституційної спроможності НАБУ та САП:

•  № 13533 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України і деяких законодавчих актів України щодо посилення повноважень Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури», або
•  № 13531 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України “Про прокуратуру” щодо відновлення інституційної незалежності органів, що здійснюють досудове розслідування та процесуальне керівництво у справах про корупційні правопорушення». 

Після ухвалення закону в цілому закликаємо Верховну Раду проголосувати за його невідкладне підписання Головою Верховної Ради, а голову Верховної Ради і Президента України — невідкладно підписати закон.

Наголошуємо, що ухвалення одного з цих законопроєктів потрібне не лише НАБУ і САП, міжнародним партнерам, як-от ЄС та ОЕСР, учасникам протесту чи громадським організаціям. Воно також потрібне Президенту, Уряду та всім народним депутатам. Це можливість виправити помилку, це єдиний дієвий і чесний спосіб сказати українському суспільству: «вибачте, ми помилились».

Нагадуємо, що представники влади зобов’язані неухильно додержуватися Конституції України, яка визначає стратегічний курс держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та НАТО. 

Виходячи з цього, та для підтвердження відданості євроінтеграційному шляху, ми закликаємо:

Президента України та Верховну Раду України — призначити суддів КСУ з числа відібраних на конкурсі кандидатур.

Президента України — підписати Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення деяких гарантій діяльності медіа, журналістів та громадян на доступ до інформації» (законопроєкт №11321), який передбачає, зокрема, трансляцію засідань парламентських комітетів.

Президента України — припинити практику постійного порушення встановленого статтею 94 Конституції України 15-денного терміну підписання законів України та вимоги підписання закону в разі прострочення цього терміну

Верховну Раду України — зберегти вирішальну роль міжнародних експертів у конкурсних процедурах, зокрема у доборі членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України шляхом ухвалення законопроєкту №13382. 

Верховну Раду України — ініціювати внесення змін до Закону України «Про публічні консультації» із поширення обов’язку проведення публічних консультацій народними депутатами України під час розробки законопроєктів; 

Кабінет Міністрів України — призначити обраного на конкурсі директора Бюро економічної безпеки України (БЕБ).

Звертаємося до всіх представників влади: зробіть правильні висновки та збережіть єдність українського суспільства — це наш найважливіший ресурс для боротьби з російською агресією та розбудови демократичної європейської держави.