Розслідування про зливи в НАБУ: юридичний розбір ситуації

3 вересня Директор НАБУ Семен Кривонос звільнив свого першого заступника Гізо Углаву. Але звільнений Углава був не за те, що викликало хвилю суспільного обурення — ймовірні витоки інформації досудового розслідування. Причиною стало порушення етичної поведінки держслужбовців та Кодексу етики працівника НАБУ, зокрема ідеться про тиск на викривачів. 

У кейсі з витоками у Бюро наразі відомо про розпочаті кримінальне провадження та 2 службові розслідування. Перше — щодо можливого тиску на викривача (за що Углаву і звільнили), інше стосується можливих неправомірних вказівок детективам. 

І хоч ми маємо перше рішення у ситуації з витоками — звільнення Углави, — це аж ніяк  не знімає низку важливих запитань: чи будуть інші рішення у справі про витоки, та що відбувається власне з розслідуваннями? Ми спробували описати всі юридичні аспекти, опираючись суто на офіційну публічну інформацію, без натяків та недомовок, і можливі сценарії розвитку подій.

Звільнення Углави та результати службових розслідувань   

У повідомленні НАБУ про звільнення Гізо Углави було вказано, що дії першого заступника директора Бюро сформували у працівників НАБУ розуміння, що за викривальну діяльність можливі негативні наслідки. А це неприпустиме порушення найвищих стандартів етики та доброчесності, якими мають керуватись у своїй роботі працівники та вище керівництво НАБУ. Тобто ідеться про результати службового розслідування щодо тиску на викривача. Углава вже заявив, що буде оскаржувати його звільнення у суді. 

21 серпня 2024 року (майже за 2 тижні до звільнення) Гізо Углава подав заяву до НАЗК про порушення директором НАБУ антикорупційного законодавства й отримав статус викривача.  

Що може дати Углаві статус викривача? Він обумовлює низку гарантій, зокрема його не можна притягувати до дисциплінарної відповідальності за повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень. Тобто орган надалі має довести, що застосовані негативні заходи впливу не були покаранням за повідомлення викривача.

Але так чи інакше, Углаву все ж звільнили. Наскільки обґрунтоване було таке рішення, сказати складно, адже висновків дисциплінарної комісії немає в публічному доступі. Гізо Углава, зі свого боку, вже заявив, що буде оскаржувати своє звільнення у суді. 

Отже, в одному службовому розслідуванню у нас уже є рішення, а от про результати іншого службового розслідування, що стосується неправомірних вказівок детективам, нам нічого не відомо. Більше того, якщо це розслідування також проводилося щодо дій Углави, і встановили порушення, то повторно до дисциплінарної відповідальності його не притягнуть. Адже він уже не є працівником НАБУ.   

Що важливо, ці два службові розслідування не стосуються власне витоків, і, наскільки відомо, жодного службового розслідування саме по зливах в НАБУ не ведуться. Кривонос аргументував це тим, що до дисциплінарної відповідальності порушника можна притягнути не пізніше ніж через рік з моменту вчинення проступку. Та й досудове розслідування, на переконання директора НАБУ, дає набагато більше інструментів для встановлення істини. А ймовірний злив, за матеріалами журналістських розслідувань та й зі слів директора НАБУ, відбувся 24 квітня 2023 року. Тобто строки притягнення до відповідальності вже спливли.

І все воно так, але незаконне розголошення інформації з обмеженим доступом – прямо визначена підстава для дисциплінарної відповідальності за Законом про НАБУ (п. 2 ч. 4 ст. 28), тобто підпадає під службове розслідування. А сплив строку притягнення до дисциплінарної відповідальності не можна вважати причиною відмови у початку службового розслідування — це лише підстава для того, щоб не застосовувати дисциплінарне стягнення. Зібрані в ході службового розслідування відомості можна було б використати в інтересах кримінального провадження. 

Кримінальне провадження про службові зловживання та розголошення даних досудового розслідування

На виїзному засіданні антикоркомітету 15 липня озвучували інформацію про те, що 24 квітня директор НАБУ Семен Кривонос отримав повідомлення детектива про злив інформації у кримінальному провадженні, що стосується розкрадання на «Великому будівництві».

Проте досудове розслідування на підставі цієї інформації розпочалося лише 10 травня 2024 року. Воно проводиться за фактом можливого зловживання владою та службовим становищем посадовцями НАБУ та розголошення ними даних досудового розслідування, тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 387 КК України.

Стаття 364 КК України передбачає відповідальність за службові зловживання, тобто протиправне використання свого посадового становища для отримання неправомірної вигоди, яке завдало тяжких наслідків. Тому детективи мають встановити, чи була неправомірна вигода для фігурантів справи НАБУ, чи були службові зловживання (наприклад, у формі розголошення службової інформації), а також чи були тяжкі наслідки в майновій формі. І з останнім елементом може бути багато проблем, адже з журналістських розслідувань відомо, що зливали інформацію про обшуки. А непроведення обшуку навряд чи могло б прямо призвести до якихось економічних втрат з боку держави.

Ще одна стаття, яку розслідують, — 387 КК України — передбачає відповідальність за розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, вчинене спеціальними субʼєктами. Наприклад, суддею, прокурором, слідчим, дізнавачем, працівником оперативно-розшукового органу.

Таким чином, детективам треба встановити, чи був «витік»  якоїсь інформації з досудового розслідування у справі про розкрадання на «Великому будівництві». А також чи є субʼєкт цього кримінального правопорушення — прокурор, слідчий, дізнавач, працівник оперативно-розшукового органу. І тут варто додати, що НАБУ є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, а не оперативно-розшуковим органом. Тому притягнути до відповідальності за це можуть слідчого чи дізнавача, а от притягнути когось з керівників буде складно. 

З озвученої Семеном Кривоносом на засіданні антикоркомітету інформації можна зробити висновки, що НАБУ разом із САП дещо задовго приймали рішення про реєстрацію кримінального провадження та початок розслідування — майже 12 робочих днів. Нам таке зволікання не дуже зрозуміле. Адже якби УВК НАБУ сигналізувало керівнику САП про повідомлення від викривача негайно, керівник САП міг би внести відомості до ЄРДР мало не в той же день. Тобто тоді ж розпочати кримінальне провадження за цим фактом, як і визначити підслідність за детективами УВК НАБУ замість ДБР — для ефективності розслідування.

Незрозумілим залишається також, чому викривач, якщо він є детективом НАБУ, не розпочав розслідування «витоку» самостійно, адже це належить до його компетенції. Ймовірно все тому, що детективи НАБУ вирізняються лише відносною самостійністю, адже внесення відомостей до ЄРДР все одно відбувається за погодженням з керівництвом.

Замість висновків 

Проблема витоку інформації в НАБУ не нова, і з’явилася вона задовго до того, як про неї почали говорити журналісти. 

У грудні 2023 за наказом того ж Гізо Углави навіть була утворена робоча група, яка мала такі завдання:

• проаналізувати наявні процеси поводження з інформацією, ідентифікувати можливі внутрішні та зовнішні джерела витоку;
• проаналізувати нормативно-правові акти, що регулюють питання обігу, зберігання, розпорядження інформацією;
• вивчити процедури обміну інформацією між самостійними структурними підрозділами та, за необхідності, запропонувати шляхи їх оптимізації;
• розробити порядок реагування на факти витоку інформації;
• визначити підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності за невжиття заходів реагування у випадку витоку інформації.

Головою робочої групи тривалий час був, знову ж таки, перший заступник директора НАБУ, в березні 2024 року групу очолив керівник Управління внутрішнього контролю Роман Осипчук, а в травні 2024 року Углаву вивели зі складу цієї робочої групи. 

Ми зі свого боку теж звернулися із запитом до НАБУ про результати діяльності цієї робочої групи. У відповідь на наш запит НАБУ повідомило, що наказом Директора Національного бюро від 8 серпня 2024 року вже затверджено Реєстр ризиків витоку або розголошення інформації, його склали за результатами діяльності тієї самої Робочої групи. Це виглядає як крок до розв’язання проблеми з дотриманням режиму таємності в роботі детективів. Проте як саме такі дії допоможуть надалі, наразі невідомо. Хоча саме в цьому й полягає суть проблеми, яка стала основою скандалу в НАБУ.

Тож наразі бачимо перші рухи в епопеї з витоками, але вони більше схожі на реакцію на суспільний тиск, аніж на комплексні рішення. 

Можливо, з розв’язанням допоможе зовнішній аудит НАБУ, який має відбутися вже незабаром. Але й самому керівництву органу варто максимально включитися у виправлення таких помилок уже зараз, адже вони напряму впливають на якість досудового розслідування, подальше справедливе покарання винних і, зрештою, загалом незалежність НАБУ.