Відкритість та взаємодія з громадськістю: як міста проходять євротест на прозорість?

Євроінтеграційний шлях України незворотній. Про це свідчать конкретні зобов’язання держави, послідовна позиція європейських партнерів і стабільна суспільна підтримка — 74% громадян виступають за вступ до ЄС (за даними TI Ukraine). Але євроінтеграція — це не лише про державну політику на національному рівні. Вона реалізується і через рішення, що ухвалюються на місцях — у громадах і містах, де, зокрема, впроваджуються стандарти належного врядування, прозорості та участі громадян.

Саме тому програма «Прозорі міста» досліджує, наскільки українські міста готові до інтеграції з ЄС у цих питаннях. У межах пілотування нового формату дослідження аналітики оцінили відкритість муніципалітетів за європейськими підходами.

Критерії оцінювання узгоджені з вимогами та рекомендаціями ключових документів – Принципів демократичного врядування Ради Європи, Плану Ukraine Facility, Звітів Європейської Комісії в межах Пакета розширення Європейського Союзу 2023–2024 року та ін. Для категорії відкритості та взаємодії з громадськістю акценти обрано відповідно до вимог Плану для Ukraine Facility, перш за все, в частині, що стосується децентралізації та регіональної політики, реформи «Посилення інструментів залучення громадян до процесів прийняття рішень на місцевому рівні». Враховано також положення, які стосуються участі громадянського суспільства в архітектурі інвестицій та відновлення. Підходи до оцінювання узгоджені з європейськими методологіями, зокрема, з методикою моніторингу рівня цифрової трансформації державного сектору ЄС, викладеними у eGovernment Benchmark 2025. 

Відкритість міських рад і взаємодія з громадськістю – ядро прозорості та демократичного врядування. Перш ніж переходити до аналізу провідних діджитал рішень чи інших найкращих практик на місцевому рівні, важливо зрозуміти, наскільки міста забезпечують базову відкритість – чи може пересічний мешканець із мінімальними зусиллями знайти інформацію про весь цикл ухвалення та впровадження рішень в громаді. Міста мають проактивно та якісно інформувати містян, а також залучати громадськість до співтворення життя у місті. 

Під відкритістю програма розуміє повноту, актуальність, точність та структурованість публічної інформації про діяльність органів місцевого самоврядування, що відповідає загальноєвропейському підходу до розвитку е-врядування (програма «Цифрове десятиліття Європи 2030»). Через орієнтацію на європейські підходи аналітики виміряли практичну відкритість офіційних ресурсів міських рад, застосовуючи зокрема принцип «єдиної точки входу».  Приділили увагу й вимірам відкритості, які є особливими для українського контексту, але водночас важливими для збереження підтримки європейських партнерів – прозорості у роботі з гуманітарною допомогою, координації відновлення та відбудови, а також залучення громадян з різних регіонів та соціальних груп.

Методологія дослідження

Методологія Європейського індексу міст (Євроіндексу) передбачає перехід від одноразового річного вимірювання до постійного моніторингу. Аналітики фіксуватимуть зміни у прозорості та підзвітності міських рад кілька разів на рік. Дослідження здійснюється поетапно за тематичними блоками — відкритість міських рад, електронні сервіси, відкриті дані, використання бюджетних коштів, запобігання корупції тощо. Кожен етап супроводжується публікацією окремої методології водночас з оприлюдненням результатів. 

Аналітики збирали дані у вересні 2025 року. Перевіряли, чи є інформація є актуальною станом на 2025 рік загалом, за винятком декількох індикаторів, де враховували також дані від 2024 року (щодо регуляторної діяльності, комплексних програм для захисників та захисниць тощо). До пілотної вибірки увійшли 10 обласних центрів (Дніпро, Запоріжжя, Кропивницький, Луцьк, Львів, Одеса, Полтава, Харків, Хмельницький, Чернігів) та місто Київ. Обрані міста різного рівня прозорості, репрезентують усі макрорегіони України та контексти війни (тилові міста; міста, що віднесені до Переліку територій можливих бойових дій). 

Рівень відкритості та взаємодії з громадськістю оцінювали за 40 індикаторами і максимально за їхнє виконання місто могло отримати 100 балів. Аналітики перевіряли оприлюднення інформації про засідання міської ради, її виконавчого комітету та обраних постійних комісій. Тут звертали увагу лише на засідання ради та її органів, проведені у другому кварталі 2025 року. Також аналізували публікації ключових стратегічних документів ради, справність інструменту пошуку вебсайтів та їх доступність для користувачів з вадами зору, наявність повної, актуальної та точної інформації щодо регуляторної політики, роботи з гуманітарною допомогою, надання компенсацій за пошкоджене або знищене майно, інформації для чутливих груп населення тощо. 

Важливо! Перевірка передбачала наявність сталих тематичних розділів / сторінок, де повинні збиратись та постійно оновлюватись уся можлива довідкова інформація, а також коректні посилання на внутрішні та зовнішні документи / ресурси. 

Наскільки великі міста відповідають європейським стандартам відкритості?

Оцінюючи відкритість і взаємодію з громадськістю в українських містах аналітики виходили з міркування, що реальна прозорість починається не з формального оприлюднення інформації, а з логічності, повноти та доступності даних для мешканців. Якщо громадянин може за кілька кліків знайти потрібну інформацію – про засідання ради, регуляторну політику, відновлення чи гуманітарну допомогу – це свідчить про певну зрілість інституцій.

Дослідження охопило два ключові виміри – відкритість (наявність та актуальність інформації) та взаємодію з громадськістю (доступність та структурованість інформації, комунікація з мешканцями, інклюзивність у кризовий час). Експерти програми прагнули визначити і описати бар’єри для практичного доступу до важливих даних та перевірити, чи рухаються українські міста до впровадження європейських стандартів цифрового врядування.

Середній рівень виконання 40 індикаторів «Відкритості та взаємодії з громадськістю» становить 53,5%. 

Найвищий результат у Дніпра – 66 зі 100 можливих балів. Позицією нижче – Одеса зі 64 балами, далі – Львів, який отримав 63 бали. Найменше балів у Полтави (38), Харкова (44) та Луцька (45). Київ опинився посередині, набравши 53 бали.

Дніпро та Львів підтвердили системність своїх підходів. У сферах «Відкритість» та «Взаємодія з громадськістю» Рейтингу прозорості 2024 міста входили до десятки найсильніших: Дніпро виконав індикатори цих сфер на 93,1%, Львів – на 87,5%. І цього року обидва обласні центри також показали непогані результати: Дніпро виконав 28 із 40 індикаторів (найвищий показник серед міст вибірки), Львів – 27. 

Одесі вдалось покращити свої результати порівняно з даними Рейтингу 2024 (рівень реалізації відповідних сфер був на рівні 58,3%). Місто виконало 27 критеріїв на рівні зі Львовом. 

Натомість Луцьк у сферах відкритості та взаємодії з громадськістю у 2024 році входив до п’ятірки найкращих з рівнем виконання 91,7%. Під час цьогорічної перевірки місто виконало 20 із 40 індикаторів. Найбільшим каменем спотикання стали шість індикаторів, пов’язаних з анонсуванням засідань ради, виконавчого комітету та постійних комісій, підходи до оцінювання яких були уточнені відповідно до євростандартів. 

У 2024 році Полтава виконала індикатори відповідних сфер на 51,4% – найменший показник серед міст у вибірці – і також продемонструвала найнижчий результат у цьому дослідженні, реалізувавши лише 16 індикаторів.

У дослідженні взяли участь два міста зі статусом території можливих бойових дій – Харків та Запоріжжя. Попри схожі виклики, з якими стикаються ці обласні центри, вони по-різному впорались з вимогами відкритості. Запоріжжя виконало 24 індикатори, Харків – 19. Ці результати корелюються з тими, яких досягли прифронтові міста у 2024 році. 

Загалом усі проаналізовані міста продемонстрували доволі середні результати. Навіть ті міста, що показали кращі результати за інших, не набрали більше двох третин від максимально можливої кількості балів, що вказує на суттєвий потенціал для розвитку. 

Сильні та проблемні сторони 

Усі досліджувані міста публікують рішення міської ради та виконавчого комітету і розпорядження міського голови. Також усі 11 міст організували трансляції сесій ради у другому кварталі 2025 року (за детальними рекомендаціями щодо належного формату трансляцій можна звернутись до розширеної аналітики програми). Із транслюванням засідань виконавчого комітету обласні центри впорались гірше – це зробили сім міст, тоді як Київ, Львів, Харків та Чернігів не забезпечили трансляції усіх засідань. Єдине місто, яке не оприлюднило усі записи засідань обраних постійних комісій – Луцьк. 

Регуляторна політика також виявилась сферою з успішними результатами. Дев’ять міст належним чином оприлюднили Плани діяльності з підготовки проєктів регуляторних актів міської ради та виконавчого комітету, а вісім – власне посилання на самі регуляторні акти в структурованому вигляді. 

Жодне місто у вибірці не оприлюднило в спеціальному розділі узагальненої структурованої статистики щодо рішень про надання компенсацій за пошкоджені та знищені об’єкти нерухомого майна. Аналітики перевіряли, чи публікують узагальнені цифри про кількість прийнятих рішень щодо надання компенсації, кількість згод та відмов, а також суми виплачених коштів. Деяка інформація доступна для користувачів – наприклад, про кількість прийнятих рішень в останніх абзацах протоколів комісії Львова, чи про кількість рішень, відмов, згод та зупинень розгляду в Одесі. Проте даних щодо загальної суми наданих компенсацій зафіксувати не вдалось ніде. Єдине місто, яке забезпечило наявність документів-рішень комісії щодо надання компенсацій у відповідному розділі – Чернігів. 

Також дуже проблемним для міст стало оприлюднення інформації щодо роботи з гуманітарною допомогою. Всі 11 міст не впорались з відповідними індикаторами. Вісім з них навіть не створили окремого розділу на цю тему. Відсутність структурованого розділу про роботу ради з гуманітарною допомогою у час повномасштабного вторгнення є критичною проблемою, і програма вже надавала рекомендації стосовно цього питання. Вони актуальні й досі. У Дніпрі, Києві та Чернігові, де наявні принаймні тематичні розділи, запитувана інформація не була додана (йдеться про Порядок отримання і розподілу допомоги та Перелік отримувачів серед підпорядкованих міській раді суб’єктів).

Європейський підхід до публікації інформації

Експерти програми перевірили, чи дотримуються українські муніципалітети загальноєвропейських підходів до врядування в роботі з публічною інформацією. Важливою частиною цих підходів є принцип «єдиної точки входу». Це означає, що на сайтах міських рад мають бути зручні й постійно оновлювані тематичні розділи з усією потрібною інформацією та правильними посиланнями на документи й ресурси. Цей принцип узгоджується з європейськими практиками, про які йдеться далі.

Принцип «єдиної точки входу» перевірявся для дев’яти тем. Аналітики шукали окремі розділи або сторінки, присвячені: Статуту територіальної громади, Регламенту міської ради, регуляторній діяльності ОМС, місцевим податкам та зборам, доступу громадян до засідань, єВідновленню та роботі комісії щодо надання компенсацій за пошкоджене чи знищене майно, гуманітарній допомозі, інформації для захисників та захисниць, інформації для внутрішньо переміщених осіб (ВПО). 

Єдине місто, яке забезпечило виконання цього принципу – це Київ. Майже досяг цього і Львів: на офіційному вебсайті міської ради наявні тематичні сторінки для восьми з дев’яти запитуваних тем, відсутня лише сторінка, присвячена гуманітарній допомозі. Офіційні сайти цих міст демонструють відкритість влади і спробу налагодити взаємодію із громадськість – через логічне та зручне для користувача структурування інформації. 

У всіх 11 містах вдалось виявити окрему сторінку, присвячену Статуту територіальної громади. Повна актуальна затверджена версія цього документа наявна в 10 містах. Вдалою практикою є зазначення конкретних дат внесення змін та надання посилання на відповідні рішення, як це, наприклад, реалізовано у Києві. Лише у Харкові Статут на окремій сторінці виявився неактуальним (вдалось знайти рішення про внесення змін, які не відображено на сторінці Статуту).

Більшість обласних центрів (10 із 11) забезпечили наявність єдиних сторінок про єВідновлення та роботу з компенсаціями, а також про регуляторну діяльність ОМС. Сторінка про регуляторну діяльність зручно організована у Кропивницькому, де створено логічні підрозділи стосовно звітності, планування, відстеження результативності тощо. На сайті Хмельницької міської ради не вдалось знайти окремого розділу щодо єВідновлення, а у Полтаві відсутня сторінка, присвячена регуляторній політиці. Обидва міста на момент перевірки перебували в процесі переходу на оновлені версії офіційних сайтів. Аналітики програми оцінювали поточний стан, однак це може бути сприятливим моментом для Полтави та Хмельницького врахувати рекомендації програми і внести зміни у структури своїх нових сайтів.

Найбільш проблемними темами, стосовно яких не вдалось зафіксувати єдині розділи у восьми містах, стали вже згадана гуманітарна допомога та доступ громадян до засідань. Наявність окремої сторінки, присвяченої алгоритму доступу до сесій ради є передумовою простого шляху громадянина від бажання відвідати засідання до реальної можливості це зробити. Аналітики програми детально описували, як виглядає належний підхід до оприлюднення цієї інформації. 

Серед тематичних індикаторів аналітики перевіряли два, що стосуються інформування та взаємодії з окремими групами населення – захисниками та захисницями і внутрішньо переміщеними особами. Програма визначила декілька пріоритетних питань, щодо яких інформація має бути зібрана на зручних і доступних сторінках. Для захисників та захисниць це реабілітація, професійна адаптація, фінансова підтримка, допомога членам родин та пільги. 

Вісім міст забезпечили наявність окремого ресурсу з принаймні трьома із зазначених складових. Серед них Дніпро, Запоріжжя та Харків організували цю інформацію у форматі путівника, що також є зручним підходом з точки зору користувача. Натомість Полтава, Луцьк та Кропивницький не задовільнили вимог цього індикатора: у Луцьку на сайтах міської ради та Департаменту соціальної політики виявлено рівносильні сторінки для захисників та захисниць, які не пов’язані між собою посиланнями, що не відповідає принципу «єдиної точки входу»; у Кропивницькому інформація публікується у форматі новинних повідомлень, що значно ускладнює пошук потрібних даних.

На сторінках для переселенців аналітики шукали інформацію про житло, працевлаштування, послуги, гуманітарну допомогу для ВПО, а також про діяльність Ради з питань ВПО. Сім міст надали всю чи більшість цієї інформації у структурованому вигляді. Дніпро, Запоріжжя, Полтава та Харків не отримали балів за цей пункт: у Дніпрі та Запоріжжі інформація була розпорошена на кількох рівносильних тематичних сторінках, а в Харкові публікуються лише не згруповані оголошення для ВПО.

Ключові висновки та рекомендації

Погляд на відкритість крізь призму європейських орієнтирів підсвітив проблему формальних підходів органів місцевого самоврядування до публікації інформації. Міста, котрі забезпечували поверхневе або буквальне виконання вимог закону і рекомендацій програми, мали менші шанси отримати високі бали в оцінці відкритості та взаємодії з громадськістю. Аналітики програми поставили себе на місце мешканця, який зацікавлений у роботі своєї міської ради або шукає конкретну інформацію, але не має часу, ресурсу чи навичок переглядати всі публічні комунікації ради чи міського голови. 

Результати аналізу засвідчили декілька ключових проблем у практиках міських рад. По-перше, організація офіційних вебресурсів ОМС не забезпечується належним чином. Принцип «єдиної точки входу» застосовується вибірково, а у структуруванні важливої інформації залишаються істотні прогалини. 

По-друге, попри умови повномасштабної війни, багато міст фрагментовано працюють з гуманітарною допомогою. Комунікація щодо допомоги, отриманої та розподіленої міськими радами, досі несистемна і непроста для пошуку. Такий стан справ ускладнює координацію між владою, громадянами та партнерами, знижуючи ефективність допомоги.

Врешті, усі вищезгадані проблеми з відкритістю, орієнтованою на громадськість, безпосередньо впливають на соціальну сферу. Невчасне та непрозоре інформування ускладнює доступ внутрішньо переміщених осіб, захисників, захисниць та їхніх родин, малозабезпечених та інших вразливих груп населення до критично важливої інформації і послуг. 

Програма рекомендує усім містам (а не лише тим, що увійшли до вибірки пілотного дослідження), врахувати результати аналітики та змінити підходи до взаємодії з мешканцями, а саме: 

• Переглянути організацію офіційних вебсайтів міської ради та ключових спеціалізованих вебсайтів. Оптимізувати структуру вебресурсів та забезпечити наявність окремих розділів / сторінок за ключовими темами, де зібрати усі релевантні документи, посилання та повідомлення у такому вигляді, який буде найбільш логічним та зручним з точки зору користувача. 

• Акцентувати увагу на прозорому висвітленні інформації щодо роботи з гуманітарною допомогою. Забезпечити наявність окремого розділу або сторінки на вебсайті міської ради, де зібрати актуальні дані про гуманітарну допомогу, програми, процедури її отримання, звіти про розподіл ресурсів та інформацію про відповідальні підрозділи. Важливо, щоб інформація подавалася в зручному форматі і оновлювалася регулярно.

• Своєчасно і доступно комунікувати з внутрішньо переміщеними особами, захисниками та захисницями, містянами, що потребують матеріальної підтримки через російську агресію, іншими чутливими групами населення. 

• Забезпечити послідовну публікацію всього циклу інформації про роботу ради. Вести структуровані архіви усіх елементів від анонсування до протоколювання засідань міської ради, виконавчого комітету та постійних комісій. Логічно поєднувати ці елементи між собою та публікувати їх у визначені терміни (анонси мають містити попередній перелік питань та посилання на трансляцію; трансляції або відеозаписи публікуватись не пізніше дня після засідання, назви відео повинні відповідати номеру засідання та даті його проведення; протоколи та прийняті рішення публікуватись вчасно з зазначеними результатами голосувань). 
• Перевірити роботу інструменту (інструментів) пошуку. Забезпечити можливість швидкого знаходження інформації серед документів, новин та інших розділів за ключовими словами та з можливістю логічного фільтрування.

В організації розробили спеціальну форму, яка допоможе представникам міськрад самостійно пройти перевірку та оцінити, наскільки місто відповідає цим стандартам. У планах програми – масштабувати дослідження, тож наступного року вже більша частина міст потрапить у фокус уваги.

Перевірка міських рад на відповідність євростандартам у питаннях відкритості та взаємодії з громадянами – це перший крок у тесті на здатність міста бути людино- і громадоцентричним водночас. Саме ці навички – навігаційна логіка, чіткість структур, швидкий доступ до важливої та якісної інформації – стануть базою для наступних досліджень.

Ознайомитися з оцінками за індикаторами для кожного міста можна за посиланням.

Дослідження підготовлене в рамках програми з інституційної розбудови Transparency International Ukraine, що здійснюється за фінансової підтримки Швеції, та за підтримки програми MATRA Посольства Королівства Нідерландів в Україні.

Transparency International Ukraine — акредитований представник глобального руху Transparency International. З 2012 року TI Ukraine допомагає Україні ставати сильнішою. Організація комплексно підходить до розробки та впровадження змін задля зниження рівня корупції в окремих сферах. 

ТІ Ukraine започаткувала програму «Transparent cities/Прозорі міста» в 2017 році. Її мета — побудувати конструктивний і належний діалог між містянами, місцевою владою та урядом для якісного муніципального управління, розвитку міст і ефективного відновлення. Протягом 2017–2022 років програма щорічно формувала Рейтинг прозорості 100 найбільших міст України. Після повномасштабного вторгнення програма провела два адаптованих до воєнного часу дослідження стану муніципальної прозорості. У 2024 році програма сформувала Рейтинг прозорості 100 міст та вже у 2025 році запустила оновлений формат дослідження міських рад – Європейський індекс міст.