Як обирали суддів до ВАКС – підсумки співбесід

22 нові судді Вищого антикорсуду — ось результат етапу співбесід з кандидатами за участі міжнародних експертів та кваліфікаційної комісії суддів. Розповідаю, які запитання ставили охочим посісти суддівське крісло.

У чому суть відбору?

Не встигли ми й оком змигнути, як закінчився найоб’ємніший етап конкурсу на посади суддів до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) — співбесіди із кандидатами за участі Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ) та Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС). За понад чотири тижні вони провели 69 співбесід. 

У кандидатів запитували про майно, попередні рішення, кар’єрні досягнення, мотивацію стати суддею ВАКС, поїздки до рф чи на тимчасово окуповані території, плагіат у наукових роботах та багато іншого. Основні моменти зі співбесід за перші два тижні я вже описував раніше. 

Нагадаю, що конкурс проводять, аби заповнити 23 вакантні посади в першій інстанції ВАКС (13) та Апеляційній палаті ВАКС (10). Відбір відбувається вже вдруге, адже за результатами конкурсу, який стартував у 2023 році, отримати місце в суді змогли лише двоє кандидаток при 25 затребуваних. 

Зауважу, що саме участь міжнародних експертів додатково гарантувала прозорість та неупередженість оцінювання. А також варто окремо підкреслити тісну взаємодію ГРМЕ з Вищою кваліфікаційною комісією суддів, участь громадянського суспільства і міжнародних партнерів. Співбесіди з кандидатами, дійсно, базувалися на ґрунтовному аналізі їхніх біографій, майнового стану та ще низки питань. 

Додам, що відповідно до зобов’язань за планом Ukraine Facility Україна має призначити щонайменше 20 суддів. Кількість кандидатів, які пройшли етап перших співбесід, якраз дозволяє нам виконати це зобов’язання.

Про що запитували кандидатів?

За останні 2,5 тижня члени ГРМЕ та ВККС провели 36 співбесід. Участь у конкурсі ще двох кандидатів — Максима Глоби та Станіслава Нестеренка — комісія припинила. Тож що цікавого запитували?

Біткоїни, сонячні панелі та мільярдні бізнеси

Майно, бізнеси та автомобілі — найпопулярніші запитання від експертів. Так, цікавилися в Ігоря Омеляна, викладача Міжнародного європейського університету, компаніями, де він фігурував співзасновником: ТОВ «Поділ Агро Інвест» (зі статутним капіталом 4,2 млрд грн — з них 1,4 млрд грн належали кандидату) та ТОВ «Морська Інвестиційна Група» (зі статутним капіталом 560 млн грн — з них 140 млн грн належали кандидату). За словами Омеляна, через неуспішність проєкту він нібито вийшов за власним бажанням без жодних претензій до своїх мільярдних часток.

Цікаво, що Омелян, імовірно, намагався «вразити» членів ГРМЕ та ВККС своєю доброчесністю. Адже зазначив, що міг не декларувати об’єкт нерухомості, бо «якщо б не зазначив, то ніхто навіть не взнав би, тому що його навіть немає в реєстрі».

Ще одним бізнесом, на який звернули увагу члени ГРМЕ, стали сонячні панелі адвоката Володимира Бублейника. Через продаж електроенергії за «зеленим тарифом» йому вдалося заробити півмільйона євро, при цьому сім будинків для розміщення сонячних панелей Бублейнику безоплатно передала міська рада. Кандидат пояснив, що вони не мали ринкової цінності, а мотивацією місцевої ради було збільшити надходження до бюджету та сприяти розвитку проєктів у сфері альтернативної енергетики.

Адвокатка Олена Роїк викликала багато запитань щодо походження її активів — зокрема, відсутності документів на купівлю двох біткоїнів, які вона нібито продала у 2021 році за $155 тис., не сплативши податки. Ці кошти кандидатка згодом позичила подрузі, а їх повернення довелося вимагати через суд. Також увагу привернула купівля Aston Martin за 14 млн грн у 2025 році — сума в рази перевищує офіційні доходи Роїк. Вона назвала інвестицію в авто специфічним способом «зберігання готівки», накопиченої завдяки заощадженням, спадщині та позиці. Етичний аспект придбання люксової автівки за місяць до конкурсу Роїк прокоментувала впевнено: вона «не стидається» декларації та вважає себе «стриманою». 

Пошук в Реєстрі судових рішень

Не припинили члени комісії запитувати в кандидатів і про пошук закритої інформації щодо себе чи близьких осіб у Реєстрі судових рішень в режимі повного доступу. Її кандидати могли використати у власних інтересах. Пояснення були різними: до прикладу, Тетяна Троян, суддя Соснівського районного суду Черкас, зізналася, що здійснювала такий пошук для відстеження можливого позову банку щодо сплати боргу. 

Юлія Ретинська, суддя Заводського районного суду Запоріжжя, пояснила пошук технічною плутаниною між вкладками з різним рівнем доступу під час роботи. Окремо підтвердила, що надавала подрузі інформацію про кримінальну відповідальність її колишнього чоловіка, але нібито лише дані з відкритих справ. До слова, комісію ці запевнення задовольнили — Ретинська пройшла етап співбесід.

Ігор Чайкін, суддя Покровського районного суду Кривого Рогу, пояснив, що понад 100 разів шукав себе і близьких під час підготовки документів для участі в конкурсах, щоб перевірити інформацію, зокрема про можливі кримінальні провадження чи виклики до суду. І цього для ГРМЕ та ВККС теж було достатньо, щоб Чайкін пройшов далі.

А Олександр Леонов, суддя Хаджибейського районного суду Одеси, крім іншого, повідомив про несанкціонований доступ до свого профілю, через який було здійснено близько 1000 запитів.

Милосердні адвокати

На одній зі співбесід експерт ГРМЕ не стримався і зауважив, що в Україні, на відміну від інших країн, дуже популярною є практика для адвокатів безкоштовно надавати свої послуги. Наприклад, такий факт виявився під час розмови з Олександром Завгороднім, якому відсутність доходів у 2015–2017 та 2020–2021 роках та переїзд з окупованих територій не завадили надавати послуги безоплатно. 

Іван Кравченко, викладач Сумського національного аграрного університету, пояснив відсутність прибутків від адвокатської діяльності АО, де він був співзасновником, — роботою на засадах pro bono. 

Антон Байда, доцент Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, також, попри наявність адвокатського свідоцтва, майже всі справи вів безкоштовно для знайомих. Пояснював це перевіркою своїх теоретичних знань на практиці. При цьому Байда зазначив, що не мав коштів на обов’язкове підвищення кваліфікації адвоката.

Помилування п’яних водіїв

Члени ВККС та ГРМЕ звернули увагу й на суддівську практику кандидатів щодо масового закриття справ про водіння у стані сп’яніння через сплив строків. 

Олег Марчук, суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області, пояснив, що часто в цих провадженнях були проблеми з повідомленням, та й загалом його навантаження було надмірне. До того ж і сам Марчук мав понад 20 власних адмінправопорушень у сфері ПДР — він зазначив, що частину з них могла вчинити його дружина, хоча приблизно у 15 випадках, справді, порушником був сам.

Схожі претензії ГРМЕ та ВККС висловили й Ірині Токарській, судді Маневицького районного суду Волинської області. Масове закриття справ про п’яне водіння через сплив строків або накладення штрафів без позбавлення водійських прав суддя виправдовувала складністю виклику військовослужбовців до суду та відсутністю у порушників посвідчень. Критику викликало також її рішення закрити справу щодо нетверезого військового, пояснене «проявом слабкості» після боїв у Бахмуті. 

Також не можу не згадати гучний момент з викриттям НАБУ і САП Івана Посохова, судді Сіверськодонецького міського суду Луганської області, на підбурюванні до хабаря у $30 тисяч. Посохов брав участь у конкурсі з відбору суддів ВАКС. І цікаво, що під час співбесіди розповів: йому нічого не відомо про випадки зловживань серед колег чи інших осіб. А про явище корупції сказав, що воно існує, та він особисто з цим не стикався.

Про результати

Співбесіди за участі міжнародних експертів та кваліфікаційної комісії стали незамінним етапом конкурсу, під час якого в кандидатів могли прямо запитати про всі проблемні моменти їхньої біографії. Тому наголошу, що картина у цьому тексті є доволі викривленою — а важливо якраз те, як кандидати відповідають на поставлені гострі запитання. Як бачимо, деяких відповідей було достатньо, щоб кандидати пройшли далі.

Що ж до процедури конкурсу — ми вкотре можемо переконатися в ефективності такої моделі відбору, попри численний скепсис, який висловлювали щодо цього питання раніше. Зараз ми бачимо, що залучення міжнародних експертів може забезпечити прозорість, якість та незалежність відбору суддів до ВАКС і не проводитимуться процедури для «галочки». 

Після цього етапу співбесіди також проводить Вища рада правосуддя (ВРП). Якщо рада підтримує рішення ВККС, то після її рекомендації суддів призначає президент.

Результати цього етапу, на моє переконання, є в чомусь компромісними. Зокрема, серед потенційних суддів є чотири кандидати, які відповідали на співбесідах вкрай непевно. 

Наприклад, Владиславу Кухті, голові Чернігівського районного суду Чернігівської області, ГРМЕ висловила претензію щодо етики. Адже він переобрався головою суду на третій термін в обхід законодавчої заборони про два строки — для цього він використав двомісячну «паузу» в головуванні. Така схема дозволила Кухті формально оминути обмеження, а його колезі — отримати довічне грошове утримання зі збільшеним на 10% окладом за адміністративну посаду. Крім цього, у 2020 році він самоусунувся від розгляду гучної справи про шпигунство з білоруським елементом, за що був покараний ВРП попередженням.

Інша потенційна суддя ВАКС — Ірина Тесленко, яка зараз є суддею Кремінського районного суду Луганської області та відряджена до Солом’янського райсуду Києва. Її комісія запитувала про недекларування орендованого житла в Кремінній, сумнівну вартість квартири в Харкові та прибуткові операції сім’ї з перепродажу автомобілів. Кандидатка пояснила відсутність реєстрації проживанням у готелях лише в робочі дні за готівку, прибутки від авто — тим, що їх ремонтував її чоловік. Також ВККС звернула увагу на невідповідність заощаджень витратам під час декрету та поїздки до РФ після 2014 року, які Тесленко обґрунтувала «крайньою потребою» задля купівлі ліків батькам.

Юлія Ретинська, про яку я згадував раніше, окрім пошуку в Реєстрі судових рішень, також пояснювала експертам суттєве зростання заощаджень: у 2020 році їй вдалося відкласти близько $15 тис., адже чистий дохід збільшився з 300 тис. до 700 тис. грн. Кандидатка аргументувала це накопиченням коштів на придбання власного житла та жорсткою економією на особистих витратах після початку повномасштабного вторгнення.

І остання кандидатка, що викликала сумніви, — Ольга Певна, суддя Троїцького районного суду Луганської області. Члени ГРМЕ та ВККС виявили невідповідності у її деклараціях за 2016–2022 роки. Зокрема, виникли питання до фінансового стану: у 2019 році після заощаджень у кандидатки залишалося лише 290 гривень на місяць. Вона переконує: витрати покривав батько дітей. Проте комісія зазначила, що це треба було задекларувати. Зафіксовано і порушення строків подання звітності та сумнівні операції з купівлею й поверненням коштів за несправне авто в Чехії. 

Зацікавили комісію і стосунки Певної з колишнім чоловіком: пара розлучилася у 2015 році, але у 2020 році в них народилася спільна дитина, сім’я разом подорожувала та користувалася майном. Припускають, що розірвання шлюбу могло бути фіктивним задля уникнення конфіскації майна через ДТП за участю чоловіка, у якому потерпілі отримали тяжкі ушкодження. Певна це заперечувала, пояснюючи контакти виключно вихованням дітей.

Тож ще дуже важливим є побачити обґрунтування рішень ГРМЕ та ВККС щодо кожного учасника конкурсу, а також дочекатися розгляду ВРП.