Одноособовий розгляд у справах про цивільну та санкційну конфіскацію: юраналіз законопроєкту №16043

4 вересня 2026 року Кабінет Міністрів України зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт №16043 «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ Вищим антикорупційним судом». Він замінює законопроєкт №14033, який ми аналізували раніше і який був відкликаний у зв’язку з відставкою уряду.

У новому законопроєкті, як і раніше, ідеться про запровадження одноособового розгляду справ про цивільну конфіскацію, що відбувається відповідно до Цивільного процесуального кодексу (ЦПК), та санкційних справ, які розглядають за Кодексом адміністративного судочинства (КАС). Прикметно, що частину зауважень, які ми висловлювали до попередньої редакції, у новому тексті вже враховано.

Короткі висновки:

• законопроєкт №16043 усуває головний недолік попередньої редакції: тепер чітко визначено, за чиєю ініціативою, на якій стадії та в якій формі буде вирішуватися питання про колегіальний розгляд справ про цивільну конфіскацію;
• водночас наша рекомендація щодо збільшення процесуальних строків на подання відзиву та апеляційної скарги в санкційних справах з 5 до 15 днів у новій редакції не врахована.

Що ми рекомендуємо:

• збільшити строки на подання відзиву та апеляційної скарги в санкційних справах до 15 днів іншим законопроєктом.

Як є зараз

Наразі закон, що регулює цивільний процес, визначає, що справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядаються колегіально Вищим антикорупційним судом у складі трьох суддів. 

Ідентично у Кодексі адміністративного судочинства є норма, за якою справа про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», розглядається колегією у складі трьох суддів ВАКС протягом 30 днів з дня надходження позовної заяви до суду.

Що пропонують змінити

Законопроєкт №16043 визначає, що справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави розглядатимуться суддею ВАКС одноособово. Колегіальний розгляд (у складі трьох суддів) можливий лише за клопотанням відповідача, який належить до вичерпного переліку посад — Президент України, повноваження якого припинено, народний депутат, Прем’єр-міністр, член Кабінету Міністрів, Секретар РНБО, Генеральний прокурор, заступник Генпрокурора — керівник САП, Голова СБУ, Директор ДБР, Директор НАБУ, Голова НАЗК, Голова АМКУ, Голова НБУ, Голова Рахункової палати, Голова ФДМУ, Голова ЦВК, Уповноважений ВРУ з прав людини, Голова та судді КСУ, Голова Верховного Суду, голови вищих спеціалізованих судів, Голова ВРП.

При цьому законопроєкт додатково визначає механізм реалізації цього права: суд в ухвалі про відкриття провадження буде зобов’язаний роз’яснити відповідачу з переліку його право заявити клопотання про колегіальний розгляд, а подати таке клопотання можна буде лише до призначення справи до судового розгляду по суті — якщо ж клопотання надійде пізніше, воно залишатиметься без розгляду. Питання про колегіальний розгляд суд вирішуватиметься в підготовчому засіданні.

Щодо санкційних справ, то з КАС просто виключать слова «колегією у складі трьох суддів Вищого антикорупційного суду» — така справа розглядатиметься одноособово, без будь-яких винятків чи переліку суб’єктів, які могли б ініціювати колегіальний розгляд.

У прикінцевих та перехідних положеннях законопроєкту, як і в попередній редакції, збережено правило, що попередній порядок розгляду (колегіально) застосовується до справ обох категорій, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим законом.

Що треба вдосконалити

Головне зауваження, яке ми висловлювали до законопроєкту №14033, полягало в тому, що він не визначав, на якій стадії, за чиєю ініціативою та в якій формі вирішується питання про колегіальний розгляд справи про цивільну конфіскацію, обмежуючись розпливчастим критерієм «складності». Це зауваження прямо перегукується з проблемою, яку сьомий звіт з моніторингу ВАКС фіксує вже щодо аналогічного механізму в кримінальному процесі (застосовується з 16 травня 2024 року) — щодо відсутності єдиного підходу до моменту, коли обвинувачений може реалізувати право на колегіальний розгляд. Цим час від часу користується сторона захисту для затягування процесу, зокрема у справі «Роттердам+».

Новий законопроєкт усуває таку невизначеність для цивільних справ, причому робить це саме тим способом, який ми пропонували як орієнтир. Такий підхід узгоджується з позицією Венеційської комісії про те, що розподіл справ і винятки з нього мають ґрунтуватися на об’єктивних, прозорих і заздалегідь встановлених законом критеріях, і знижує ризик оскарження рішень через те, що розгляд відбувався не «судом, встановленим законом».

Водночас лишаються невирішеними два питання з попереднього нашого аналізу. Адже строки оскарження в санкційних справах так і не збільшено — вони залишаються 5-денними. 

Висновки

Transparency International Ukraine рекомендує ухвалити законопроєкт №16043 за основу та в цілому. 

Водночас іншим законопроєктом слід вирішити питання збільшення процесуальних строків на подання відзиву та апеляційної скарги у санкційних справах до 15 днів.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Норвегії. Її зміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і жодним чином не відображає поглядів Уряду Норвегії.