Репутація під мікроскопом: як кандидати до ВАКС доводять свою доброчесність

Уже два тижні відбуваються співбесіди з охочими зайняти 23 вакантні посади суддів у ВАКС. Кандидати розповідають про не до кінця задеклароване майно, пояснюють свої доходи та мотивацію стати суддею Антикорсуду.

ВАКС — суд, про який чи не найбільше говорять в інфополі останнім часом. Наприклад, суспільство активно стежило за розглядом резонансних справ екснардепів Олександра Онищенка та Ірини Кормишкіної й ексголови ДФС Романа Насірова. До того ж нещодавно там розглядали обрання запобіжок ексміністру юстиції Герману Галущенку, голові фракції «Батьківщина» Юлії Тимошенко та ексвіцепрем’єр-міністру Олексію Чернишову.

Але хто здійснює суд над топкорупціонерами і не тільки? І як цих людей відбирають?

Про конкурс в Антикорсуд

Ще в червні минулого року Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) оголосила про третій конкурс на посади суддів до Вищого антикорупційного суду (ВАКС). На цей раз вакантними є 23 посади: 13 — у ВАКС (перша інстанція) та 10 — в Апеляційну палату ВАКС.

Важливою зміною є те, що тепер відбір «єдиний»: кандидати могли подаватися на конкурс до суду першої та апеляційної інстанцій одночасно. А місця в Апеляційній палаті займуть ті з охочих потрапити в обидва суди, хто набере найбільшу кількість балів під час оцінювання.

Нагадаю, що така велика кількість вакантних посад в обидві інстанції Антикорсуду зумовлена невдачею минулого конкурсу до ВАКС. Тоді після довгого відбору омріяне місце в суді отримали лише дві кандидатки. Водночас була потреба в заповненні аж 25 місць. До того ж збільшення кадрового складу ВАКС — одна з вимог для отримання фінансової допомоги в межах Ukraine Facility Plan.

Наприкінці минулого року ми дізналися про результати практичного іспиту кандидатів. Саме на цьому етапі в попередньому конкурсі відсіяли 84% учасників, а от з другого заходу його успішно склали аж 73 із 85 кандидатів. Тобто на одне вакантне місце судді ВАКС тепер претендуватиме 3,2 кандидата — що набагато краще, ніж минулого разу, коли перед співбесідами на одне місце претендувало 0,3 кандидата.

І от уже два тижні триває найоб’ємніший етап конкурсу — співбесіди з кандидатами за участі Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ) та ВККС. За цей час їх відбулося вже 33. Експерти Transparency International Ukraine уважно стежили за розмовами з кандидатами та виділили окремі ключові моменти.

Наголошу, що на співбесідах кандидатів передовсім запитують саме про проблемні факти з їхньої біографії, тому й загальна картина здаватиметься більш негативною, ніж є насправді. До того ж комісія не дає свого фідбеку на відповіді кандидатів, і ми можемо лише здогадуватись, чи задовольнили експертів такі роз’яснення.

Що цікавого на співбесідах?

Новинкою цьогорічного оцінювання стало те, що члени комісії проаналізували історію пошуку кандидатів в Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР) у режимі повного доступу. Увага до цього питання зросла недарма: не так давно НАБУ відкрило кримінальне провадження щодо систематичного використання адвокатами повного доступу для цілеспрямованого пошуку інформації про кримінальні провадження та слідчі дії. 

Під час співбесід члени ГРМЕ та ВККС не раз запитували окремих суддів і колишніх помічників суддів про пошук інформації щодо себе та близьких осіб. Адже вони мають змогу бачити всі персоналізовані рішення та потенційно можуть використати цю закриту інформацію у власних інтересах. Це перший конкурс, де аналіз історії пошуку в ЄДРСР є повноцінним елементом оцінювання. Тому окремо відзначу ВККС та ГРМЕ, які не лише отримали відповідні дані, а й інтегрували їхній аналіз в процес оцінювання кандидатів.

За перші два тижні співбесід таке питання поставили шістьом кандидатам: Назару Гриню, Віті Матолич, Дмитру Мовчану, Андрію Дудікову, Віктору Антипенку та Оксані Євлах. Зокрема, Дудіков 240 разів шукав інформацію, яка не стосувалася його справ, з них 75 разів – про колишнього чоловіка сестри, а в історії пошуку Мовчана зафіксовано понад 100 запитів із ПІБ близької йому особи. Аргументація кандидатів була різною: від професійної цікавості до бажання не допустити потенційного конфлікту інтересів. 

Чимало запитань членів ГРМЕ та ВККС стосувалося суттєвого заниження доходів та цін на майно в деклараціях. Наприклад, адвокатка Ірина Кузіна під час роботи в компанії «Ілляшев та партнери» за неповний 2015 та 2016–2017 роки отримала близько 50 тис. грн. А надавати відомості про доходи відмовилась, спираючись на угоду про нерозголошення. 

Також «рекорди з економії» ставила сім’я з п’яти осіб доцента Олександра Острогляда: у 2016 році вони витратили лише 25,6 тис. грн (приблизно $83 на місяць), а у 2017-му — 36 тис. грн. Кандидат пояснив: тесть та теща оплачували комунальні послуги, а батьки забезпечували сім’ю продуктами й консервацією. Відповідаючи на запитання про суттєве заниження ціни будинку, який Острогляд придбав у сина свого наукового керівника, кандидат розповідав про його занедбаність: «Плитка була покрита шаром хвої, а на ній росли гриби-лисички». Попри скромний побут, родина придбала три нові авто із салону, а тесть та теща стали власниками двох квартир у ЖК у центрі Києва. 

Доброчесність Олександра Дудченка, доцента кафедри кримінального процесу НЮУ, викликала сумніви через аномальний дохід в 1 млн грн від однієї торгової точки з маржею до 120%, яку він закрив одразу після отримання прибутку. Свої статки, зокрема авто, житло та студентські заощадження у $12 тис., пояснював статусом сироти, спадком, допомогою родичів та надмірною ощадливістю.

Щодо Віти Матолич, судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, у членів комісії виникли підозри, що кандидатка користується незадекларованим авто матері, на якому потрапила в ДТП. Пояснення про те, що вона витрачає до 7 годин на добу, добираючись на роботу громадським транспортом, — експертів ГРМЕ та ВККС не переконали.

Ще один кандидат, Євген Капітонов, суддя Вільнянського райсуду Запорізької області, не вказував у деклараціях житло у Вільнянську, а Mercedes-Benz, за зазначеними ним даними, купив сам у себе. Зрештою, Капітонов визнав ці факти та погодився з рішенням Етичної ради ВРП від грудня 2025 року щодо його невідповідності критеріям професійної етики та доброчесності. 

Подарунки — теж цікавий елемент декларацій кандидатів. До прикладу, судді Роменського міськрайонного суду Сумської області Оксані Євлах влітку 2022 року не близька до сім’ї особа подарувала будинок у Ромнах. Це очевидно зацікавило комісію. Кандидатка пояснювала, що нерухомість для неї купував колишній чоловік при розлученні, а він вже домовився з власником оформити саме договір дарування, попри фактичну купівлю. Або ж суддя Приазовського районного суду Запорізької області Євген Діденко отримав у дарунок від матері будинок вартістю 20 тис. грн. Сама мати придбала його за 193 тис. грн, проте причину різниці кандидат згадати не зміг.

У деяких кандидатів були помітні проблеми із знанням правових понять. Іван Посохов, суддя Сіверськодонецького міського суду Луганської області, не пояснив значення «Habeas Corpus» та зміст Антикорупційної стратегії. А от Наталія Дорошенко, суддя Рівненського окружного адміністративного суду, не до кінця розібралася із поняттям «викривач» та тим, як йому визначається розмір винагороди. Назар Гринь, суддя Саксаганського районного суду Кривого Рогу, не зміг чітко назвати перелік злочинів, пов’язаних з корупцією, та розмито відповів на питання про розмежування адміністративних корупційних злочинів. 

Окрему увагу надали попереднім публічним діям та рішенням деяких кандидатів. До прикладу, чинна суддя ВАКС Олена Танасевич, пояснюючи свою участь у так званій «вечірці Ківалова», де були також фігуранти публічно відомих кримінальних проваджень, наголошувала на формальності заходу. А адвокат Дмитро Остапенко, пояснюючи свій голос за Олену Думу на посаду очільниці АРМА (відкликав його після публічного резонансу), наголосив, що ця помилка стала для нього уроком щодо важливості повноти перевірки даних. 

У Віктора Маслова, чинного судді ВАКС, багато запитували про порушення таємниці нарадчої кімнати у справі Онищенка, через що АП ВАКС повернула її на новий розгляд. Тоді колегія перебувала в нарадчій кілька місяців, протягом яких судді відвідували навчальні заходи та з’їзд суддів. Кандидат наголосив, що фізичне перебування в приміщенні суду аж стільки часу неможливе, а порушення в цих діях немає, адже судді не спілкувалися зі сторонніми особами та відвідували лише обов’язкові заходи.

Адвокату Олександру Штіфонову довелося надавати роз’яснення щодо профілю на сервісі Pravoved.ru, де у вересні 2014 року від імені кандидата, ймовірно, надавалися консультації щодо законодавства РФ. Штіфонов заявив, що йому «невідомо про таку реєстрацію». Проте поєднання цього факту з поїздками до окупованого Криму викликає занепокоєння. 

Були серед кандидатів й ті, які вирізнялися особливою наполегливістю. Наприклад, Олег Кімстачов, помічник судді АП ВАКС, уже втретє бере участь у конкурсі до ВАКС. Торішня спроба завершилася негативним для нього результатом якраз на стадії оцінювання за участі ГРМЕ. Тоді кандидат, очевидно, не спростував обґрунтовані сумніви, які стосувалися обставин його звільнення з посади судді, розгляду справи щодо колеги-судді того ж суду, а також походження коштів на подарунок у криптовалюті, отриманого від матері. Тож цього разу головним питанням від експертів було: що саме змінилося в поясненнях кандидата та його позиції. Проте чогось нового ми не почули.

Яка ж мотивація в кандидатів проходити такий довгий та складний конкурсний відбір? Це також було одним із запитань комісії.

Марта-Марія Яциніна, старша викладачка Українського католицького університету, пояснила своє бажання логічним розвитком кар’єри, цікавістю бути практиком та глибоким науковим інтересом до кримінального права та спецсуб’єктів (службових осіб). Віктор Антипенко, суддя Рокитнянського районного суду Київської області, аргументував своє рішення, зокрема, бажанням отримати «більш престижну професію», і хоч у ВАКС працювати набагато важче «це перекривається потужним соціальним пакетом». Адвокат Олександр Штіфонов мотивацію стати суддею пояснив бажанням бути корисним суспільству, оскільки як адвокат він обмежений інтересами клієнта.

Цікаво, що Микола Рубащенко, доцент кафедри кримінального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, одночасно бере участь також і в конкурсі до апеляційного суду в Харкові. Він відверто відповів, що у разі успіху в обох конкурсах надасть перевагу саме харківському суду, адже там його «альма-матер», а робота в апеляції приваблює ширшим спектром справ, порівнюючи з вузькою спеціалізацією ВАКС.

***

Тут ще раз зазначу, що наведені типи запитань притаманні усім конкурсам, де кандидати проходять перевірку на доброчесність. Майно, рішення на попередніх посадах, контакти з країною-агресоркою — про все це запитують завжди, і це добре. Важливим є те, які саме відповіді дають кандидати або як спростовують зазначене.

Попереду ще понад два тижні співбесід — триватимуть вони до 17 березня. Бачимо, що члени конкурсної комісії ґрунтовно підійшли до опрацювання та аналізу досьє кандидатів, а тому запитань до кожного конкурсанта є вдосталь. Ми ж в TI Ukraine продовжуємо стежити за перебігом співбесід та розповідати про ключові моменти. Сподіваємося, що цього разу нарешті вдасться заповнити усі 23 вакантні місця в Антикорсуді, а обрані кандидати відзначаться відданістю своїй посаді.