Автоматичні штрафи за несвоєчасне подання декларацій — що не так з новим законопроєктом?

10 серпня 2023 року Верховна Рада проголосувала в першому читанні та прийняла за основу законопроєкт №9587-д. Він пропонує запровадити автоматизоване накладення штрафів на декларантів, які несвоєчасно подали декларацію.

Цікаво, що цей законопроєкт був зареєстрований в парламенті 9 серпня — буквально за день до його розгляду в сесійній залі. І на момент голосування в першому читанні на сайті Верховної Ради навіть не було повного тексту документа, тож громадськість не мала змоги ознайомитися з ним до початку розгляду парламентарями. І це при тому, що питання електронного декларування вже рік є одним із головних для обговорення антикорупційною спільнотою. Текст законопроєкту з’явився уже через кілька днів після того, як був прийнятий у першому читанні. 

Що ж хочуть змінити народні депутати та до чого можуть призвести такі нововведення — аналізуємо нижче.

Як було раніше?

На сьогодні справи про несвоєчасне подання декларації розглядають адміністративні суди на підставі складених НАЗК протоколів та за обов’язкової участі декларанта та прокурора. 

Складення протоколу, розгляд справи судом часто є тривалими, а тому строки накладення штрафів за правопорушення нерідко закінчуються до того, як буде винесене судове рішення. Саме це і послугувало одним із мотивів для цієї законодавчої ініціативи.

Що пропонується в законопроєкті № 9587-д?

Документ пропонує внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України в частині запровадження автоматичного розгляду справ та накладення штрафів за порушення строку подання декларацій без складення протоколу. Система на базі Єдиного державного реєстру декларацій працюватиме за схожим принципом до автоматичної фіксації і накладення штрафу за порушення правил дорожнього руху.  

Якщо коротко, то пропонують такі етапи нової процедури.

1. Система автоматично фіксує несвоєчасне подання декларації.
2. Уповноважена особа НАЗК виносить постанову про накладення адміністративного стягнення за несвоєчасне подання декларації.
3. Постанову направляють порушнику.
4. Порушник сплачує штраф або оскаржує постанову у суді.
5. Інформація про порушника не вноситься до Єдиного реєстру корупціонерів.

Нова ініціатива нардепів має як позитивні, так і негативні риси.

Із позитивного пропонується нарешті внести зміни до Закону «Про запобігання корупції» в частині зберігання відомостей про декларантів в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Зокрема пропонується не включати до реєстру держслужбовців, які несвоєчасно подали декларацію та були притягнуті до адміністративної відповідальності за це. Це заслуговує на підтримку, адже наразі реєстр перевантажений даними про таких осіб.

Крім того, пропонується встановити такі строки зберігання відомостей про порушників:

1) про притягнення до дисциплінарної або цивільно правової відповідальності фізичної особи за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень – 1 рік; 

2) про накладення адміністративного стягнення (штрафу) на фізичну особу за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення – 1 рік; 

3) про притягнення до кримінальної відповідальності фізичної особи за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень – до погашення або зняття судимості з особи, але не менше ніж 5 років; 

4) про юридичних осіб, до яких застосовані заходи кримінально-правового характеру у зв’язку з вчиненням корупційного правопорушення – 5 років.

Після завершення цих строків відомості про особу в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, мають бути виключені. Це відповідає правовому принципу, відповідно до якого зі спливом визначеного строку для особи, яка була притягнути до юридичної відповідальності повинно бути припинено всі негативні правові наслідки такої відповідальності. До прикладу, з цією метою існує інститут погашення судимості. 

Тому ми вважаємо, що ці зміни є виправданими і заслуговують на прийняття парламентом.

Із негативного, законопроєкт не передбачає уточнення у декларанта причин несвоєчасного подання декларації. Тобто навіть за наявності поважної причини на декларанта все одно буде накладене стягнення. 

Крім того, викликає застереження те, що за цією процедурою НАЗК замість суду самостійно вирішуватиме, чи накладати штраф. Декларант, звісно, може звернутися до суду з оскарженням постанови, але вже після її прийняття НАЗК. Таке перебирання на себе Агентством повноважень суду є сумнівним з точки зору закону та практики рішенням, адже розгляд таких справ не входить до законодавчо визначеного мандату НАЗК. Крім того, відповідно до ст. 124 Конституції України «правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення».

Також на практиці схожий механізм застосовується лише у справах щодо автоматичної фіксації порушення правил дорожнього руху. Ми вбачаємо велику різницю у такій категорії справ і справах щодо несвоєчасного подання декларації публічного посадовця.

Розробники законопроєкту також мотивують новий підхід до накладення стягнень за несвоєчасне подання декларації тим, що автоматична фіксація та винесення постанови без складання протоколу значно розвантажить суди. Проте оскільки розгляд справи не передбачає обов’язкове надання декларантом пояснень, цілком логічно припустити, що більшість декларантів підуть оскаржувати постанови про накладення стягнення в судах аби таки надати свою позицію.

Звісно, чисто статистично частина справ не дійде до суду через низку причин, які необов’язково пов’язані з тим, що декларант згоден з накладеним стягненням. Наприклад, він може пропустити строк на оскарження, на який відведено всього 10 днів з дня отримання постанови у персональному електронному кабінеті Єдиного державного реєстру декларацій. 

Загалом цей законопроєкт перекладає відповідальність за забезпечення повного та належного розгляду таких справ з НАЗК на декларантів. 

Таким чином, нова процедура надмірно обтяжує декларантів та не забезпечує їм права на ефективний засіб правового захисту.

Висновки

Transparency International Ukraine безперечно не підтримує внесення таких змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адже законопроєкт №9587-д у питанні притягнення до адміністративної відповідальності за несвоєчасне подання декларації є невиправданим та порушуватиме права декларантів. 

Натомість ми закликаємо парламентарів зосередитися на другій частині законопроєкту, яка стосується ведення Єдиного державного реєстру корупціонерів. Такі зміни давно назріли та корисні для системи запобігання корупції.