Отримав незаконно – віддай. Як працює цивільна конфіскація в Україні

Багато хто уже міг бачити новини про те, як Вищий антикорупційний суд конфісковує у недоброчесних посадовців майна на мільйони гривень без постановлення вироку. Чого лише вартує усім відома справа 2021 року про конфіскацію в уже мертвого Іллі Киви 1,2 млн грн, отриманих зі здачі в оренду чужої «жомової ями».

Подібні конфіскації тривають і досі. Наприкінці серпня ВАКС стягнув у керівника одного з ТЦК Вінницької області квартиру за майже 2 млн грн. Подібне ж відбулося і з начальником одного з управлінь ДБР, з якого стягнули активів на 7 млн грн.

Такі конфіскації стали можливими в Україні з 2019 року, коли парламентарі суттєво удосконалили новітній механізм боротьби з корупцією – цивільну конфіскацію необґрунтованих активів.

Лише за цей, ще незавершений рік, до ВАКС надійшло 10 позовів від прокурорів САП з проханням конфіскувати активів на десятки мільйонів гривень – це вартість того майна, яке посадовці ймовірно намагалися приховати від очей правоохоронців.

То що це за магічна конфіскація? Розберімось.

Що таке цивільна конфіскація?

Визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або простими словами цивільна конфіскація – це правовий інструмент, за допомогою якого суд примусово відбирає у недоброчесних посадовців майно, на купівлю якого у них не могло бути грошей та можливостей.

Візьмемо за приклад справу депутата Криворізької райради Григорія Рябикіна. У 2021 році він разом з дружиною купив елітний автомобіль Mercedes-Benz S 450 за 3,6 млн грн, проте на момент купівлі вони загалом мали збережень та доходів лише на 1,7 млн грн. Звідки у Рябикіна з’явилися додаткові 1,9 млн грн, депутат не зміг пояснити, тому суд визнав ці кошти необґрунтованими та конфіскував їх в дохід держави.

Для цивільної конфіскації неважливе доведення вини людини у вчиненні злочину чи іншого правопорушення. Важливим є лише факт отримання активу, законність якого неможливо підтвердити. 

Тут цікаво, що конфіскація необґрунтованих активів не є покаранням – це лише спосіб відібрати у посадовців те майно, яке вони отримали незаконно та походження якого намагалися приховати від очей правоохоронців.

Яскраво ілюструє це колишній очільник Департаменту превентивної діяльності Нацполу Андрій Аносов, який у 2021 році став фігурантом схеми видачі дозволів на зброю за хабарі. Учасники схеми заробили на ній щонайменше від 4 до 8 млн грн, а в самого Аносова згодом знайшли на рахунках 2,3 млн грн та $35,4 тис. невідомого походження, які ВАКС визнав необґрунтованими та повернув державі. Не виключено, що фігурант вміло приховав зв’язок цих коштів з хабарями, які він імовірно брав за видачу дозволів, проте саме в цьому випадку ВАКС оцінювати такі факти не зобов’язаний. 

І таких випадків можуть бути сотні або й тисячі — досить лише глянути, наскільки широка вибірка фігурантів таких справ. Тому завданням держави постало повернути контроль над активами, які посадовці з високою долею вірогідності отримали, зловживаючи своїми повноваженнями.

За 5 років після запровадження цивільна конфіскація справді показала себе як ефективний та універсальний інструмент, адже щоб стягнути в казну таке майно потрібно в 7 разів менше часу, ніж для засудження особи за злочин.

Як відбувається конфіскація необґрунтованого майна посадовця?

Для конфіскації сумнівного майна достатньо довести, що чиновник не міг зі своїх законних доходів придбати його безпосередньо для себе або через інших осіб. Для цього НАБУ та САП збирають докази — переважно публічні декларації, дані з податкової, банків, державних реєстрів, сервісних центрів МВС тощо. 

Виявляти такі факти їм також допомагає НАЗК, адже досить часто неузгодженості знаходять під час перевірки декларацій посадовців чи моніторингу способу їх життя працівниками Нацагентства. Так сталося у вересні із подружжям посадовців Нацполу Денисом Цвєтковим та Іриною Лемешевою, у яких НАЗК виявило необґрунтовану квартиру за 2,4 млн грн. Докази разом із позовом проти подружжя уже направлені на розгляд до Вищого антикорупційного суду, який єдиний в Україні розглядає такі справи та конфісковує необґрунтовані активи.

Варто врахувати, що для цивільної конфіскації важлива не лише сама наявність спірного майна у представників держави чи місцевого самоврядування, а і його вартість — вона повинна знаходитися в межах від 1 003 500 грн до 9 841 000 грн (у 2024 році).

Верхня межа пов’язана з існуванням кримінальної відповідальності за незаконне збагачення (ст. 368-5 КК України), яка настає для посадовця, коли той отримає активів на досить велику суму — понад 9 841 000 грн. Цей ліміт змінюється щороку. Нижня ж межа стосується пов’язана з ефективністю цього інструменту. Адже витрати держави загалом на організацію процесу цивільної конфіскації — збір доказів прокурором та доведення в суді необґрунтованості активу — не будуть відповідати результативності.

Цивільна конфіскація у цифрах

Станом на грудень ВАКС ухвалив 16 рішень в таких справах — 14 разів суд застосував цивільну конфіскацію, а двічі відмовився це робити. 6 справ ще перебувають на розгляді в першій інстанції ВАКС та 2 справи переглядає апеляція.

Та найяскравішим показником ефективності цього інструмента виявився обсяг конфіскованих активів. За понад три роки таким чином вдалося повернути державі 51 млн грн, а крім цього, на розгляді сьогодні перебувають справи, позитивне завершення в яких додасть до цієї суми ще близько 26,7 млн грн.

Цьогоріч, після відновлення декларування, ми спостерігаємо помітне збільшення кількості позовів від САП — станом на 11 грудня прокурори заявили 10 позовів. І деякі з них на рекордні суми, як-то 8,7 млн грн заступника начальника Головного управління Нацполу Києва Тараса Полієнка чи 7 млн начальника територіального сервісного центру МВС на Дніпропетровщині Олександра Савченка. Частину з цих позовів ВАКС уже навіть розглянув та задовольнив.

Які виклики ще треба подолати?

Перераховані нами цифри — лише відправна точка для реальних можливостей цивільної конфіскації, адже на заваді її активнішого використання ставали багато перепон. І перша з них — припинення декларування через повномасштабну військову агресію Росії.

Хоча проблему з припиненням декларування вирішили, залишаються ті, які ще потребують розгляду. Нещодавно ми в Transparency International Ukraine присвятили проблемам цивільної конфіскації ціле дослідження і виявили, що процес відбувається хоч і успішно, але не так гладко.

Наприклад, неузгодженість судової практики в таких справах дозволяє фігурантам заробляти на їх необґрунтованих активах. А все тому, що судді й досі не прийшли до спільного займенника, що саме слід конфісковувати — саме майно чи його вартість? 

Значна частина рішень ВАКС зобов’язувала посадовців сплатити в казну вартість майна станом на момент його придбання. Проте такий підхід не враховував, наприклад, що з часом ціна на нерухомість росте, і на цих коливаннях можна заробити.

Подібне було у справі начальниці відділу Львівської митниці Анни Бісюк, квартиру якої визнали необґрунтованим активом. Тоді замість конфіскації нерухомості вирішили конфіскувати витрачені 1,86 млн грн на її купівлю. Але за 3 роки з моменту придбання квартири до винесення рішення про конфіскацію через зростання цін на нерухомість (особливо в західній частині України) посадовиця могла заробити 3 млн грн.

Щоб це виправити, ВАКС треба конфісковувати або сам актив, або його актуальну вартість, а не стягувати вартість майна на момент його придбання.

Крім цього, досить часто фігуранти справ володіють майном опосередковано через номінальних власників — родичів чи друзів — що ускладнює розгляд справи. Такі особи не подають декларації, а про можливість суду перевіряти фінансову спроможність таких осіб купити спірне майно в законодавстві ніде не згадується. Тому парламентарям необхідно дозволити суду перевіряти майновий стан осіб, пов’язаних із посадовцем.

І так само в українських законах не описано, як саме має відбуватися збір доказів у таких справах. Закон покладає розв’язання цього питання більшою мірою на прокурорів та суд, але цього недостатньо. Невизначеність правил збору залишається, і це може спричинити отримання доказів, які суд не зможе врахувати через їх недопустимість. 

Тому Антикорсуд має напрацювати єдині критерії та підходи для збору доказів. Це б дозволило прокурорам отримувати якіснішу доказову базу та мати більше шансів на отримання справедливого рішення.

***

Цивільна конфіскація — інструмент досить новий, і в нього закладено величезний потенціал, яким державі слід користуватися для боротьби з корупцією і не лише з нею. І це не просто пафосні слова — про такі перспективи йдеться у Стратегії повернення активів. А у квітні 2024 року ЄС прийняв Директиву 2024/1260, яка вказує, що цивільну конфіскацію слід поширити й на активи, здобуті злочинними організаціями, якщо їх стягнути через кримінальне провадження неможливо.

Та перед цим критично важливо врахувати і уже зараз виправити проблеми, які виникли в застосуванні цивільної конфіскації. Невелика, але насичена вибірка рішень Вищого антикорупційного суду про визнання активів необґрунтованими показує, що цей механізм потребує удосконалення. 

Але так само з перших результатів застосування цивільної конфіскації ми бачимо, що вона вирішує багато завдань у боротьбі з корупцією. Тож сподіваємося, такі успіхи стануть реальним стимулом для покращення можливостей для такої практики.

Ця публікація підготовлена Transparency International Ukraine за фінансової підтримки Швеції.