Відповідальність і контроль у сфері публічної власності: новації у законопроєкті 4573

У попередньому матеріалі ми детально розглянули законопроєкт № 4572 щодо кардинальних змін у порядку роботи Фонду держмайна, а також уточнення інших положень законодавства з питань приватизації, управління об’єктами державної власності та корпоративного управління. Станом на 21 вересня 2021 року цей законопроєкт перебуває на етапі підготовки до другого читання Верховною Радою.

У цьому аналізі йдеться про законопроєкт № 4573 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального процесуального кодексу України стосовно удосконалення державної політики управління об’єктами державної і комунальної власності». Ще 7 квітня комітет з питань правоохоронної діяльності розглянув цей законопроєкт та рекомендував прийняття за основу, однак, він і досі не розглянутий у першому читанні у Верховній Раді.

Його мета — не допустити зловживань у процесах приватизації та оренди державного майна, посилення контролю за актуалізацією відомостей про об’єкти державної власності для внесення до Єдиного реєстру об’єктів державної власності.

Що маємо на сьогодні?

В Україні поширена практика зупинення процесів приватизації об’єктів державної та комунальної власності через зловживання процесуальними правами, зокрема, звернення до судів із клопотаннями про арешт майна, стосовно якого вже прийнято рішення про приватизацію. Як наслідок, органи приватизації втягуються у тривалі судові спори, оскільки інші засоби правового захисту проти таких зловживань відсутні. За таких обставин темпи приватизації знижуються, а надходження до бюджетів зменшуються.

Іншою проблемою є порушення порядку передачі в оренду державного та комунального майна зі сторони балансоутримувачів або орендарів, які укладають договори всупереч вимогам закону.

Крім того, за відсутності відповідальності уповноважені органи управління майном часто ігнорують обов’язок подавати інформацію про об’єкти державного або комунального майна, які підлягають приватизації або можуть бути передані в оренду.

Що пропонується?

Законопроєкт вносить зміни до статті 173 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПКУ) щодо недопущення арешту майна (в тому числі майнових прав або інших активів), стосовно якого прийнято рішення про приватизацію на конкурентних засадах у формі електронних аукціонів у встановленому законом порядку.

Однак запропонований механізм не забезпечить повноцінного досягнення мети. Стаття Кримінального процесуального кодексу у такій редакції охоплює лише один аспект зловживання процесуальними правами та не зможе повністю завадити втручанню в процес приватизації. 

Окрім того, запропоновані зміни й узагалі можуть призвести до недотримання положень статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якими передбачені права на справедливий суд та на ефективний засіб юридичного захисту. 

Законопроєкт також пропонує доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) статтею 164-20 «Порушення порядку використання державного майна», поклавши обов’язок розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення на районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (зміни до статті 221 КУпАП), а складати протоколи – на посадових осіб Фонду державного майна України (зміни до статті 255 КУпАП). 

Зокрема визначаються розміри штрафів за:

• неподання інформації про об’єкти державного або комунального майна, які підлягають приватизації або можуть бути передані в оренду, у тому числі про об’єкти, які не використовуються державними або комунальними підприємствами та не пропонуються як потенційні об’єкти оренди або приватизації;
• укладення балансоутримувачем майна договору оренди щодо об’єкта оренди, загальна площа якого перевищує розмір, визначений ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»;
• укладення орендарем договору суборенди з порушенням вимог ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»;
• неподання суб’єктами управління до Єдиного реєстру об’єктів державної власності відомостей про об’єкти державної власності;
• незабезпечення доступу потенційних орендарів до об’єкта оренди орендарем, який має намір продовжити договір оренди нерухомого майна, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону;
• нерозкриття інформації орендарем, який має намір продовжити договір оренди єдиного майнового комплексу, що підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, про об’єкт оренди та/або незабезпечення доступу до такого об’єкту оренди потенційних орендарів у супроводі представника орендодавця;
• укладення балансоутримувачем майна договорів про передачу права на експлуатацію, зберігання (крім договорів публічного зберігання), якщо місцем зберігання майна третьої особи є індивідуально визначене нерухоме майно державної або комунальної власності, що передбачені ЗУ «Про оренду державного та комунального майна».

Суми штрафів на посадових осіб балансоутримувача державного або комунального майна становитимуть від 250 (4 250 грн) до 2 000 (34 000 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Такий крок спрямований на встановлення відповідальності уповноважених органів управління, балансоутримувачів державного майна за недбале управління та неефективне використання державного майна.

При здійсненні функцій орендодавця державного майна Фонд державного майна України проводить перевірки орендованого майна. У процесі перевірок виявляються факти неправомірного передання майна в суборенду, непередання інформації Фонду про майно, яке не використовується як потенційні об’єкти оренди. 

Оскарження таких договорів у судовому порядку займає значний час та потребує суттєвих витрат ФДМУ. Загалом така практика обмежує права держави на використання належного їй майна. 

Загалом встановлення адміністративної відповідальності частково сприятиме запобіганню зловживань та вчинення неправомірних дій з боку балансоутримувачів, орендодавців та уповноважених органів управління майном.

Втім така редакція змін фактично наділяє ФДМУ додатковою і донині не притаманною функцією – складання протоколів про адміністративні правопорушення. При цьому, відсутність механізму отримання Фондом державного майна України необхідних відомостей для складання протоколів про адміністративні правопорушення стане серйозною перешкодою для притягнення потенційних порушників до відповідальності.

Варто звернути увагу і на той факт, що розміри штрафів за передбачені законопроєктом правопорушення є доволі низькими. Окрім того, зміни про відповідальність стосуються лише питань оренди та випускають з уваги приватизацію та облік.

ВИСНОВКИ

Трансперенсі Інтернешнл Україна підтримує ідею впровадження відповідальності за неефективне управління та використання державного або комунального майна уповноваженими органами управління, балансоутримувачами та орендарями. 

Водночас існує ризик того, що запропонований механізм притягнення винних осіб до відповідальності буде недієвим, а відтак зміни, які вносяться у Кодекс України про адміністративні правопорушення, будуть мати радше декларативний характер, аніж реальний ефект.

Що стосується запропонованої зміни до статті 173 КПК України, то її прийняття не забезпечить досягнення мети, яку переслідує законодавець. Адже заборона накладення арешту на майно державних підприємств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, не охопить усі можливі зловживання процесуальними правами та не стане на заваді втручанню у процес приватизації.

Таким чином, вважаємо, що абзац третій частини першої статті 173 Кримінального процесуального кодексу в редакції законопроєкту № 4573 слід вилучити, а зміни, що стосуються встановлення відповідальності за неефективне управління та використання державного або комунального майна, потребують доопрацювання з урахуванням вказаних зауважень.