ЄСПЛ визнав неприйнятною заяву ексголови ОАСК Павла Вовка

Сьогодні Європейський суд з прав людини оприлюднив рішення від 13 січня 2026 року, яким визнав неприйнятною скаргу Павла Вовка проти України. Заявник скаржився на порушення його прав через оприлюднення НАБУ матеріалів кримінального розслідування щодо нього у 2019-2020 роках, а також на те, що кримінальне провадження в цілому щодо нього проводилось із прихованими мотивами.

Це рішення ЄСПЛ дозволяє нам підкреслити кілька важливих моментів. По-перше, Павло Вовк не вичерпав усіх національних способів захисту, зокрема не використав можливість цивільного позову щодо порушення презумпції невинуватості та поширення неправдивої інформації. По-друге, заявник не навів достатніх доказів про те, що якісь приховані мотиви в діях НАБУ переважали над законною метою інформування громадськості про боротьбу з корупцією в судовій системі.

Суть справи

Павло Вовк, колишній голова Окружного адміністративного суду міста Києва, оскаржував дії НАБУ, яке у липні 2019 та липні 2020 років опублікувало на своєму офіційному вебсайті та YouTube-каналі детальні матеріали про кримінальне розслідування стосовно нього та інших суддів ОАСК. Нагадаємо, що ці публікації містили аудіозаписи з прослуховування розмов заявника та інших суддів, інфографіки про передбачувану «організовану злочинну групу», заяви про те, що Павло Вовк «організував винесення завідомо неправосудних рішень» та твердження про «захоплення державної влади» через контроль над ВККС.

Заявник стверджував, що дії правоохоронців порушили його право на презумпцію невинуватості (стаття 6§2 Конвенції), право на повагу до приватного життя (стаття 8), а також що вони були мотивовані прихованими цілями помсти та тиску на суддівство (стаття 18). Він також скаржився на відсутність ефективного засобу правового захисту (стаття 13).

Ключові висновки ЄСПЛ

Невичерпані національні засоби правового захисту

Основною причиною відмови у розгляді справи стало те, що Павло Вовк не скористався належним засобом захисту на національному рівні. ЄСПЛ детально пояснив, чому заява до ДБР, яку подав заявник, не була ефективним засобом для цього типу порушень.

Суд зазначив, що заявник звертався до ДБР зі скаргами на дії посадовців НАБУ за низкою статей КК України, однак жодна з них не стосується саме порушення презумпції невинуватості чи наклепу. Натомість Вовк мав подати цивільний позов про захист честі, гідності та ділової репутації.

ЄСПЛ послався на свої попередні рішення, де визнав цивільні засоби потенційно ефективними в подібних ситуаціях. 

Доволі опосередковано, але ЄСПЛ висловився щодо правової підстави публікації записів розмов. Суд вказав, що у справі формальні дозволи на розкриття матеріалів відповідних кримінальних справ були надані відповідно до правил кримінального процесу, а розкриття здійснювалося посадовими особами НАБУ відкрито і публічно (п. 93). Хоча це не можна трактувати як повномірну оцінку з боку ЄСПЛ підстав для розкриття матеріалів, все ж суд вказав на відповідність порядку відкриття. Це буде важливим у контексті розгляду справ щодо звільнення суддів на підставах матеріалів НСРД, серед яких і Павло Вовк.

Відсутні докази прихованих мотивів

Щодо скарги за статтею 18 Конвенції (межі застосування обмежень прав), Павло Вовк вказував, що саме кримінальне провадження та публікація його матеріалів були зумовлені прихованими мотивами. ЄСПЛ вказав, що заявник не надав достатніх доказів наявності цих мотивів.

Щодо публікацій розмов, Суд визнав, що з огляду на характер справи та посаду Павла Вовка існувала законна підстава для інформування громадськості про цю справу. ЄСПЛ наголосив, що таке кримінальне провадження становить суспільний інтерес, і надання громадськості інформації про такі справи переслідує законну мету запобігання заворушенням або злочинності у розумінні статті 8 § 2 Конвенції (п. 119).

У контексті прихованих мотивів заявник посилався на історію кримінальної справи 2016 року щодо незаконного збагачення, рішення суддів ОАСК не на користь НАБУ, його директора та уряду, нібито критичні висловлювання експрезидента та ексгенпрокурора щодо ОАСК. Однак ЄСПЛ зазначив, що розслідування подій Євромайдану, в межах якого були отримані матеріали прослуховування, ініціювала ГПУ у співпраці з СБУ, а не НАБУ. Суд навіть вказав, що між НАБУ та ГПУ та той момент існував «певний ступінь антагонізму» (п. 121-123).

ЄСПЛ відзначив, що заявник не був особисто залучений до справ ОАСК, на які він посилався як на можливі мотиви. Суд вказав, що немає жодних ознак зв’язку між цими судовими рішеннями та оскаржуваними публікаціями або їх предметом (п. 124).

***

Рішення ЄСПЛ підкреслює законний інтерес громадськості до надання та доступності інформації про кримінальні провадження, і що функціонування судової системи становить суспільний інтерес. Важливо, що ЄСПЛ вказав, що у цьому контексті дозволи на розкриття матеріалів відповідних кримінальних справ були надані відповідно до правил кримінального процесу, а розкриття здійснювалося НАБУ відкрито і публічно. Такі висновки важливі не лише для діяльності НАБУ та САП, але й для дисциплінарного провадження, де використовувалися такі матеріали.  

Нагадаємо, що у Вищому антикорупційному суді уже понад 3 роки продовжується розгляд справи за обвинуваченням суддів ОАСК, яке супроводжується численними зловживаннями з боку сторони захисту. У березні 2025 року Вища рада правосуддя звільнила Вовка з посади судді за дисциплінарне правопорушення «дії, що підривають авторитет правосуддя». Наразі він оскаржує рішення про звільнення до Великої Палати Верховного Суду, де розгляд продовжиться 9 квітня.