Як працюють комісії з надання компенсації за пошкоджене та знищене житло?

Програму компенсацій єВідновлення запустили у травні 2023 року, щоб надавати допомогу громадянам України, чиє нерухоме майно було пошкоджене або знищене внаслідок збройної агресії російської федерації. З того часу єВідновлення стало важливим інструментом для відбудови країни, що допомагає громадянам повертатися 

Ядром програми є комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені або знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України (далі — комісії, комісії з надання компенсації). 

На відміну від інших складових, цифровізованих та менш схильних до корупційних ризиків, комісії є основним «людським фактором» програми єВідновлення. Серед їхніх обов’язків:

• розгляд заяв;
• перевірка отримувачів компенсації; 
• огляд (обстеження) об’єктів; 
• прийняття рішень про зупинення та поновлення розгляду заяв, надання або відмову в наданні компенсації; 
• розгляд заперечень заявників у разі незгоди з результатами обстеження; 
• перевірка цільового використання компенсації. 

Належне функціонування комісій є запорукою прозорості та ефективності механізму надання компенсацій. 

Об’єктом цього дослідження є організаційно-правові аспекти та результати діяльності комісій в межах функціонування механізму надання компенсації за пошкоджені або знищені об’єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України. 

У межах дослідження проаналізовано процедури створення, формування та діяльність 177 комісій з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджене та/або знищене житло за період з 29 квітня 2023 року (дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України № 381, якою передбачено утворення комісій з надання компенсації) до 29 квітня 2024 року.

Інформація для дослідження отримана на підставі відкритих даних, а також відповідей на інформаційні запити та опитувальники, отриманих в період травня-червня 2024 року від 112 органів місцевого самоврядування та військових адміністрацій населених пунктів з 21 області країни. Крім того, в межах дослідження в період липня-вересня 2024 року було проведено 12 інтерв’ю з членами комісій від громадськості та представниками місцевої влади, які дотичні до їхнього створення та діяльності. 

Резюме

Процес створення комісій з надання компенсації стартував наприкінці квітня 2023 року. Протягом перших двох місяців після затвердження нормативної бази було утворено половину досліджуваних комісій, переважно в громадах регіонів, які найбільше постраждали від війни: Дніпропетровської, Київської, Харківської, Чернігівської та Миколаївської областей. Оскільки законодавство не встановлювало чітких строків для їх створення, цей процес тривав і у 2024 році. 

Водночас у низці міст комісії досі не створені і такі зволікання можуть стати перешкодою для оперативної реалізації прав мешканців на компенсацію у разі пошкодження або знищення їхнього житла внаслідок війни. Крім того, аналіз рішень ОМС виявив низку процедурних помилок в процесі створення комісій. Зокрема, в кількох випадках комісію утворювали розпорядженнями міського голови, а не рішенням виконавчого органу, як того вимагає законодавство. Такі порушення можуть стати підставою для оскарження як відповідних розпоряджень, так і рішень комісій, що ставить під загрозу їх легітимність. 

Однією із ключових умов для забезпечення належного обстеження або огляду об’єктів та обґрунтованого прийняття рішень про надання компенсації є обов’язкове залучення до складу комісій фахівців у сфері будівництва. Попри це, у деяких комісіях все ще відсутні такі спеціалісти, що може негативно вплинути на якість оцінки пошкоджень, об’єктивність прийнятих рішень та справедливість розподілу компенсацій.

Важливим кроком у підвищенні прозорості роботи комісій мало стати обов’язкове залучення представників громадськості до складу комісій з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджене житло. Однак на практиці реалізація цієї вимоги зіткнулася з низкою труднощів. 

Понад третина ОМС не вжила жодних заходів для залучення представників громадськості до складу комісій. Як наслідок, лише в кожній четвертій комісії виконано вимоги законодавства щодо забезпечення квоти громадськості у її складі. У ході дослідження також з’ясувалося, що частина комісій залучила до свого складу осіб, які не підпадають під визначені законодавством критерії громадськості, зокрема місцевих депутатів та працівників комунальних закладів. Водночас робота на громадських засадах у поєднанні зі значним навантаженням через постійний потік заяв часто призводить до зниження мотивації представників громадськості активно брати участь у роботі комісій і виконувати свої обов’язки.

Ця ситуація підкреслює необхідність впровадження додаткових механізмів прозорості поряд із залученням громадськості, зокрема часткового відкриття даних з Реєстру пошкодженого та знищеного майна. 

Більшість опитаних комісій (77%) зазначили, що всі аспекти їхньої діяльності належним чином врегульовані профільним законодавством. Водночас решта визначили як основну проблему недостатню тривалість 30-денного строку для розгляду заяв про компенсацію, особливо у випадках значних обсягів пошкоджень або руйнувань. Результати дослідження показують, що в середньому комісії щомісяця опрацьовують 86% заяв щодо пошкоджених об’єктів та лише 81% щодо знищеного житла. Однією з найефективніших практик стало створення районних комісій, зокрема у великих містах, які часто зазнають обстрілів. Це дало змогу суттєво підвищити оперативність розгляду заяв, досягнувши показника у 95%. 

Серед інших труднощів та проблем, з якими стикаються комісії у своїй роботі, можна виділити:

• несвоєчасне отримання відповідей від МВС щодо відсутності судимості або вручення підозри про вчинення кримінального правопорушення у заявників, які подають заяви не через Дію; 
• відсутність доступу до житла для обстеження, огляду або верифікації компенсації;
• обмежений перелік та неактуальна вартість робіт, необхідних для відновлення пошкодженого об’єкта;
• недостатній перелік підстав для відмови в наданні компенсації за знищене майно;
• низька обізнаність громадян щодо обов’язку повідомляти про завершення будівельних або ремонтних робіт для проведення верифікації компенсації.

Рівень оскарження рішень, дій чи бездіяльності комісій з надання компенсації залишається доволі низьким, що може свідчити про загальну задоволеність заявників роботою комісій та визнання їхніх рішень справедливими й обґрунтованими. Так, за досліджуваний період було зафіксовано лише 91 випадок оскарження з понад 49 тисяч розглянутих заяв. Цю тенденцію підтверджує і судова статистика: лише 8 випадків оскарження рішень комісій у судовому порядку за той самий період. Водночас відсутність у повідомленнях для заявників повної інформації про причини відмови в наданні компенсації створює труднощі для оперативного оскарження рішень комісій.

Недостатній доступ до інформації про діяльність комісій залишається одним із ключових викликів у цій сфері. Лише 22% органів місцевого самоврядування забезпечують прозорість і доступність відомостей про склад комісій, їх місцезнаходження та порядок роботи відповідно до вимог законодавства. Інформацію про результати засідань та прийняті рішення часто оприлюднюють фрагментарно, що ускладнює доступ заявникам, обмежує громадський контроль та підриває довіру до процесу надання компенсації.

За результатами проведеного дослідження ми рекомендуємо:

• Утворити нові комісії та переглянути рішення щодо створення існуючих. Органам місцевого самоврядування слід превентивно утворити комісії з розгляду питань щодо надання компенсації у разі їх відсутності для ефективного забезпечення прав мешканців на отримання допомоги для відновлення житла, яке може постраждати внаслідок війни. У населених пунктах зі значним показником ушкоджень і руйнувань житлової інфраструктури рекомендується утворити окремі районні комісії для підвищення оперативності розгляду заяв. Якщо комісії вже функціонують, слід провести аналіз рішень про їх утворення, положень щодо їхньої діяльності та складу, щоб виявити і усунути  можливі невідповідності чинному законодавству.

• Забезпечити дотримання вимог законодавства щодо участі громадськості та фахівців у сфері будівництва. У разі незаповненої квоти громадськості в комісії, ОМС слід вжити заходів для залучення представників міжнародних або громадських організацій до її складу. При цьому, варто використовувати не лише адресні запрошення, але й інші заходи комунікації: оприлюднення інформації на офіційних сайтах, у соціальних мережах, локальних ЗМІ, а також розміщення її на інформаційних стендах та приміщеннях ОМС. Аналогічні заходи можна вживати й для залучення фахівців у сфері будівництва.

• Вдосконалити процес розгляду заяв і прийняття рішень. Парламенту та уряду варто переглянути строки розгляду заяв у бік їх збільшення, доповнити перелік підстав для зупинення розгляду заяви та відмови у наданні компенсації, переглянути перелік та вартість робіт в чек-листі. Крім того, доцільно передбачити обов’язкове надіслання заявникам повного тексту рішення комісії в Дії. Уповноваженим органам доцільно включити у положення про діяльність комісій можливість участі їхніх членів у засіданнях дистанційно з використанням телекомунікаційних засобів.

• Покращити процес верифікації компенсацій. Уряду рекомендується законодавчо встановити відсотковий показник виконання ремонтних або будівельних робіт, після досягнення якого використання компенсації вважатиметься цільовим. Також важливо впровадити додаткові сповіщення для отримувачів компенсацій із нагадуванням про необхідність подати повідомлення про завершення ремонтних робіт. Окрім цього, слід передбачити можливість скасування помилково надісланих повідомлень через застосунок Дія.

• Забезпечити доступ до інформації про діяльність комісії. Відповідно до закону уряд зобов’язаний оприлюднити дані з Реєстру пошкодженого та знищеного майна (за винятком персональної інформації та даних, визначених Кабінетом Міністрів) у форматі відкритих даних та на офіційному сайті реєстру. Органи місцевого самоврядування, своєю чергою, повинні гарантувати оприлюднення відомостей про місцезнаходження комісій, їх персональний склад, порядок роботи та результати засідань. Це включає інформацію про кількість розглянутих справ, прийнятих рішень і суми наданих компенсацій.