Чорнобиль у ProZorro: не чудово, але і не жахливо

До 2020 року на зняття з експлуатації Чорнобильської атомної електростанції, вдосконалення укриття, захоронення радіоактивних відоходів та наукові дослідження закладені 2,9 млрд грн українського бюджету та 33 млн євро міжнародних фондів.

Подолання наслідків катастрофи з української сторони покладені головним чином на два органи, які координуються міністерством екології та урядом. Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська АЕС» утворене у 2000 році на базі ЧАЕС. Займається зняттям з експлуатації енергоблоків атомних станцій і перетворенням радянського об’єкту «Укриття» у екологічно безпечну систему і підпорядковується Державному агенству з управління зоною відчуження, створеному у 2010 році.

Нове укриття — $2,1 млрд

1986. Аби запобігти розповсюдженню радіації, наприкінці 1986 року зруйнований реактор накрили спеціальним укриттям, побудованим нашвидкоруч із сотень тисяч тонн бетоносуміші і металоконструкцій. У ЗМІ його називають “саркофаг”, а офіційно це об’єкт “Укриття”. Радянські інженери розраховували, що його вистачить на 30 років. Радіація пошкодженого четвертого реактора продовжує руйнувати старе укриття: там утворилось багато пошкоджень поверхні.

2007. Основними підрядниками будівництва нового укриття визначені французький консорціум NOVARKA, італійці виграли право виготовляти металеві конструкції, американці – системи кранів, турки – обшивку. Офіційно проект називається “Новий безпечний конфаймент”.

2016. Історична подія — старий “саркофаг” накрили новим конфайментом, який збудували працівники 30 національностей. На це з міжнародних фондів витратили $2,1 млрд.. Шкоду від епіцентру радіації він має стримувати ніби 100 років. Розміри укриття — 12 футбольних полів, залитих 3200 бетонозмішувачами. Він вищий від Статуї Свободи і важить три з половиною Ейфелевих веж.

Чи нова арка надійно захищає? Не дуже. Колишній заступник головного інженера з науки та ядерної безпеки ЧАЕС Микола Карпан та екс-керівник об’єкту «Укриття» Валентин Купний називають цю конструкцію «парасолькою, що захищає тільки від дощу і вітру». Об’єкт, наприклад, не дозволяє проводити роботи з утилізації ядерного палива, якого там лежить ще 200 тонн.

Демонтаж старого укриття — 2,5 млрд грн

Найбільшим проектом для української сторони в наступні роки буде зняття старого укриття. Над реактором зараз є два укриття. Старе вже не стільки захищає, скільки створює серйозну загрозу у разі обвалу. Цього року державне підприємство “Чорнобильська АЕС” оголосило тендер на 2,5 млрд грн на частковий демонтаж старого укриття до 2023 року. Його мали провести ще півроку тому і дорожчим на 1,7 млрд грн, але тендер скасували через “відсутність подальшої потреби”.

Деякі учасники скаржились у DOZORRO на надмірні вимоги замовника до попереднього досвіду. Це звузило коло учасників, дозволивши взяти участь тим, “хто вже працює в зоні відчудження”. Станом на 19 червня 2019 року двох учасників дискваліфікували, двох залишили. Один з дискваліфікованих подав скаргу до АМКУ, де вимагає зняти з торгів двох інших учасників, бо вони не надали всіх документів, які вимагались в тенерній документації. Наразі претендентами на тендер 2,5 млрд грн є дві українські компанії: БК “Укрбудмонтаж” та “Ютем-Інжиніринг”.

Співвласником БК “Укрбудмонтаж” є батько мера Чернігова Атрошенко. Ця фірма з 2017 року підписала контрактів з державою на 1,3 млрд грн. Щодо іншого підрядника, то розслідувачі “Наших грошей” знайшли зв’язок між “Ютем-Інжиніринг” та “Укрбуд” народного депутата Максима Микитася. Цікаво, що Микитася дитиною евакуювали з рідного міста Прип’ять у 1986 році. Його батьки працювали на ЧАЕС.

Для Чорнобиля «Ютем-Інжиніринг» вже збудував резервну електричну котельню для забезпечення теплопостачання нового укриття. Все обійшлось у 53 млн грн. У компанії є досвід роботи з атомними електростанціями і з 2008 року компанія виграла тендерів на майже півмільярда гривень. Але є ще тривожне незакрите кримінальне провадження. Рівненські слідчі підозрюють, що “Ютем-Інжиніринг” спільно з чиновниками з Рівненської АЕС на будівництві комплексу по переробці радіоактивних відходів перевищили витрати на 4,6 мільйона гривень через неправдиві акти про обсяги виконаних робіт. Справа вже три роки не просувається далі.

Доки старе укриття не розібрали, за ним треба постійно спостерігати. І вивчення деформацій укриття коштує бюджету приблизно 1,5 млн грн на рік. Ну і ще 150 тисяч щороку витрачається на відеодокументування процесу. Три роки поспіль ДСП “Чорнобильська АЕС” замовляло зйомки в славутицької фірми, співвласником якої є провідний інженер з радіаційної безпеки Олег Онісько.

Нові сховища біля ЧАЕС — 381 млн євро

Об’єм радіоактивних відходів при знятті з експлуатації енергоблоків ЧАЕС та перетворенні об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему дорівнює 70 «олімпійським» стадіонам.Відходи в зоні відчуження — це і ядерне паливо, і матеріали, і грунти, і заражена техніка.

Окрім нового саркофагу, біля станції ЧАЕС невдовзі запрацює нове сховище радіоактивного палива. Загальна вартість проекту становить 381 млн євро. Роботи виконує американська компанія Holtec International.

Після аварії у 1986 році в Чорнобилі почали зберігати відпрацьоване ядерне паливо у нашвидкоруч зробленому сховищі. Його називають СВЯП-1 (сховище відпрацьованого ядерного палива) або сховищем “мокрого типу”. Сьогодні воно заповнене. У СВЯП-1 триває технічне переоснащення кабельного господарства та вдосконалення системи захисту від блискавок.

Відпрацьоване паливо з СВЯП-1 будуть осушувати у спеціально збудованому заводі, куди “Укрбудмонтаж” поставив обладнання на 21 млн грн. Тут затверділі рідкі відходи упаковуються у 200-літрові бочки та в залізобетонних контейнерах перевозяться у нове сховище СВЯП-2 в 31-тонних пеналах. Транспортування у нове сховище СВЯП-2 може зайняти 10 років і зберігатись там наступні 100 років. Вчені сподіваються, що використане паливо ще можна буде повторно використати, якщо з’являться дешевші технології переробки.

Зараз у новому сховищі СВЯП-2 за 6 млн грн створюють мережу електропостачання та підключають сховище до загальної інформаційної мережі “Чорнобильська АЕС”.

На території АЕС є машинний зал – величезна будівля, яка постраждала у 1986 році від вибуху. Вона є частиною проекту “Укриття” і її хочуть перетворити на сховище. У 2017 році тендер на реконструкцію машинного залу вартістю 154 млн грн виглало приватне акціонерне товариство “Укренергомонтаж”, утворене в 1988 році внаслідок злиття двох тоді провідних радянських підприємств енергоатомних об’єктів.

● Електричка. Щодня з Славутича до ЧАЕС на станцію Семиходи електричкою приїжджають працівники та туристи. 57-хвилинні подорожі персоналу коштують бюджету приблизно 50 млн грн на рік. Сюди входить і оренда потягів, і залізниці української та білоруської, і військова охорона мосту, і щоденні заміри радіації дозиметрами залізничниками.

● Пожежники. Державне агентство України з управління зоною відчуження охороняє територію від пожеж, слідкує за рівнем радіації в зоні відчуження. Послуги пожежних служб на території зони відчуження від різних пожежних частин ДСНС обходиться приблизно 7 млн грн на рік.

● Ветеринари. Торік ветеринари провели до 239 годин у зоні відчуження, перевіряючи збудників інфекцій. На це виділяють 50 тисяч гривень щороку.

● Електрика. У 2019 році на електрику, яку споживають підприємства та підрядники “Чорнобильської АЕС” на подолання наслідків аварії витратять 104 млн грн. Для порівняння – київський метрополітен витрачає в 5 разів більше. Для підвищення надійності живлення споживачів ДСП «Чорнобильська АЕС» харківська компанія “Техностар” реконструює підстанцію за 52 млн грн.

За останні роки перетворення Чорнобиля на безпечнішу зону має прогрес. Новий саркофаг за $2 млрд вже є, але його ще доробляють. Нове сховище радіоактивного палива за 381 млн євро вже теж є, але ще тривають випробування. Наступний важливий крок — почати розбирати старе укриття, щоб не спровокувати нові проблеми.