Громадські та міжнародні організації закликають народних депутатів змінити деякі норми законопроєкту, що загрожують викривачам. На думку третього сектору, Комітет Верховної Ради України з питань антикорупційної політики має рекомендувати Верховній Раді змінити частину 4 статті 53-1 президентського законопроєкту №1010 «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції щодо викривачів корупції».
Така норма в редакції законопроєкту не захищає від кримінального переслідування викривачів, які повідомляють про факти корупції через ЗМІ або інші зовнішні канали у разі, якщо інформація про факти корупції одночасно має статус державної таємниці.
Це означає, наприклад, що людина, яка оприлюднить інформацію під грифом «таємно» про тендери у Міноборони, які можуть свідчити про розкрадання державного майна, буде притягнута до кримінальної відповідальності.
Частина 4 статті 53-1 законопроєкту №1010 «Про внесення змін до Закону України “Про запобігання корупції щодо викривачів корупції» порушує принцип свободи інформації та суперечить статті 10 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Прецедентом стало рішення Європейського суду з прав людини у справі «Букур і Тома проти Румунії», де суд зазначив, що кримінальна відповідальність за повідомлення суспільно необхідної інформації є порушенням статті 10 Європейської конвенції.
Ця редакція законопроєкту не захищає від кримінального переслідування викривачів, які повідомляють про факти корупції через ЗМІ або інші зовнішні канали у разі, якщо інформація про факти корупції одночасно має статус державної таємниці.
Таке положення законопроєкту не гарантує права поширювати інформацію про факти корупції через ЗМІ чи інші зовнішні канали, якщо така інформація була віднесена до державної таємниці.
Проте, норми міжнародного права та національних законів (статті 29, 30 Закону України «Про інформацію» та ст. 11 Закону України «Про доступ до публічної інформації») говорять, що така інформація може повідомлятися з огляду на суспільний інтерес, і особа, яка її повідомляє, звільняється від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно необхідною. Отже, положення згаданого законопроєкту створює правову колізію в законодавстві.
Громадське та експертне середовище закликає комітет доопрацювати проєкт із внесенням змін до ч. 4 ст. 53-1 законопроєкту відповідно до норм міжнародного та національного права. Зокрема, внести зміни до ст. 53-1, додавши положення такого змісту: “Порядок повідомлення інформації, яка віднесена до державної таємниці, визначається ст. 11 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст. 29 та ч. 3 ст. 30 Закону України «Про інформацію».
Підписанти заяви:
- NGO Blueprint for Free Speech
- ГО “Трансперенсі Інтернешнл Україна”
- ГО «Центр політико-правових реформ»
- ГО “Інститут Масової інформації”
- ГО “Український інститут з прав людини”
- ГО “Трудові ініціативи”
- ГО “Інститут законодавчих ідей”
- NGO Anti-Corruption Research and Education Centre (ACREC)
Норми міжнародного права та національних законів говорять, що через ЗМІ інформація може повідомлятися з огляду на суспільний інтерес, і особа, яка її повідомляє, звільняється від відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом. Отже, положення згаданого законопроєкту створює правову колізію в законодавстві.
