Рада має припинити протягувати руйнівні закони під гаслом вимог від партнерів

18 грудня законопроєкт №10242 був у порядку денному, а за день до того Комітет правоохоронної політики вкотре його «реанімував» — цього разу нібито задля ухвалення погоджених із міжнародними партнерами домовленостей щодо «поправок Лозового». Проте цей законопроєкт знову не відповідає ні заявленим від початку задачам, ні меті, заради якої його повертають на розгляд парламенту.

Якщо минулого разу у законопроєкт додали норми про повернення конфіскації майна при укладенні угоди в корупційних злочинах, то тепер як «балансуючі» норми до залишених положень проти викривачів та журналістів, які вже нами критикувались, депутати пропонують додати норми щодо виправлення «поправок Лозового» та вдосконалення мандату САП щодо міжнародної правової допомоги.

Проте ці зміни все одно негативно вплинуть на ситуацію, і ось чому.

1. Новий «виняток» про те, що несанкціонований збут або розповсюдження викривачем інформації з обмеженим доступом через механізм Закону «Про запобігання корупції» не тягне за собою кримінальної відповідальності, насправді не звільнятиме викривачів від тюрми. Крім цього, така зміна не охоплює державну таємницю, а також журналістів. На практиці велика частина переданої журналістам інформації з закритих реєстрів (отримання паспорта іноземної держави, дані щодо перетину кордону тощо) не є корупцією, а законодавство захищає тільки викривачів корупції, а не викривачів суспільно необхідної інформації. До того ж існує звужене НАЗК тлумачення виникнення статусу викривача не з моменту повідомлення, як передбачено в законі, а з моменту його реєстрації в ЄРДР чи Єдиному порталі повідомлень.
   
2. Посилення відповідальності за незаконне копіювання інформації з закритих реєстрів до 8 років вʼязниці легалізує стеження за викривачами та журналістами. Слідчому для реєстрації провадження за відповідною ст. 362 Кримінального кодексу і старту негласних слідчих (розшукових) дій відповідно до КПК достатньо буде припустити, що точкові дані, розголошені у розслідуванні, є частиною скопійованого більшого масиву. Така непропорційна санкція, яка перетворює цей злочин на тяжкий, справить сильний «охолоджувальний ефект» на майбутні викриття та розслідування і не розвʼяже проблему продажу закритих даних з реєстрів недоброчесними правоохоронцями тощо. 

3. Депутати хочуть збільшити навантаження на суд, надавши їм додаткові повноваження розглядати клопотання про зобов’язання прокурора закінчити досудове розслідування. Для розгляду таких клопотань слідчим суддям потрібно буде проводити повноцінні судові засідання, досліджувати матеріали про строки та їх продовження. Це створить додаткове навантаження, особливо на ВАКС, який вже перевантажений складними корупційними справами. А оскарження таких ухвал ні цим законопроєктом, ні чинним законодавством не передбачено. При цьому такий механізм частково дублює вже чинну процедуру оскарження недотримання розумних строків за статтею 308 КПК України. 
4. Пропоновані законодавчі положення не вдосконалять повноваження САП в частині міжнародної-правової допомоги. Хоча законопроєкт намагається надати керівнику САП повноваження щодо екстрадиції та створення спільних слідчих груп, самих змін до КПК України недостатньо. Потрібні також зміни до законів про ратифікацію міжнародних договорів, які визначають відповідальні органи для комунікації з іноземними партнерами. Без цього іноземні органи можуть не визнавати легальність запитів від САП, як це було раніше з НАБУ.

Саме тому Transparency International Ukraine дотепер переконана, що поновлення уваги законотворців до законопроєкту 10242 невиправдане і безсумнівно шкідливе. Голосування за нього не надасть дієвих повноважень САП щодо екстрадиції, але спричинить підрив інституту викривачів, функціонування свободи слова та роботи журналістів (включно із захистом джерел) у демократичному суспільстві.