Строки придатності топкорупційних справ

Газова справа ексголови ДФС Насірова, енергетична справа екснардепа Мартиненка, титанова справа ексголови ОГХК Журила: що їх об’єднує? Відповідь невтішна: ці та інші відомі нам корупційні скандали вже за рік-два можуть опинитися на межі закриття, а фігуранти – підлягатимуть звільненню від кримінальної відповідальності чи покарання. 

А це означає, що повноцінного розгляду звинувачень у топкорупції не відбудеться. Навіть, якщо суд у вироку встановить вину посадовців (якщо вони не заявлять клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності), повернути ймовірно вкрадені мільярди вже не вдасться гривень не вдасться, і не буде покарання за реальні злочини.

Річ у тім, що в багатьох таких справах невблаганно наближається закінчення строку давності, який для топкорупції переважно становить від 5 до 15 років, залежно від тяжкості злочину. І хоч дискусії на цю тему точаться не перший рік, її актуальність лише зростає. Адже під загрозою не лише абстрактне поняття справедливості, а й роки титанічної праці та ресурси, вкладені правоохоронцями й суддями у спробі її встановити.

Ми зібрали найгучніші топкорупційні справи, які вже зовсім скоро можуть закрити за спливом строків давності.

На межі закриття

Доля декількох резонансних справ на мільярди гривень вже близька до закриття. Таке завершення наближається ще й тому, що фігуранти цих подекуди надскладних проваджень активно користуються будь-якою можливістю затягнути справу: від завалювання суду нескінченними клопотаннями й відмовами з боку адвокатів до раптових «хвороб», неявок і навіть спроб мобілізуватися. 

Окремі епізоди «газової справи Онищенка» 

Колишній голова Державної фіскальної служби Роман Насіров – чи не найяскравіший приклад фігуранта справи, що ризикує «протермінуватися». Він є однією з ключових фігур у сумнозвісній «газовій справі» засудженого нардепа-втікача Олександра Онищенка. 

За спробою мобілізації колишнього головного фіскала країни нещодавно спостерігала вся країна. Проте щирість його намірів швидко розвіялася, коли стало очевидно, що йдеться лише про спробу зупинити розгляд справи, як того вимагає закон у разі мобілізації обвинуваченого. Це могло б зв’язати руки суду на фінальному етапі слухань. Але найбільша проблема цієї справи сьогодні та сама, що й в  інших у цьому списку, – близьке закінчення строків давності. 

За зловживання владою (ст. 364 КК України), у якому звинувачують Насірова та його ймовірного поплічника Новікова, притягнути до відповідальності можна лише протягом 10 років з моменту вчинення злочину. Оскільки події відбувалися у 2016 році, цей термін спливає вже за рік у 2026 році.

Схожа доля чекає і на справу проти ймовірної пособниці Насірова, Людмили Солотви, яка була начальницею відділу ДФС. За версією слідства, у 2015-2016 роках вона допомагала ексголові ДФС ухвалювати необґрунтовані рішення про відтермінування податкових боргів компаніям, підконтрольним Онищенку. 

Виявлення правди може стати неможливим й у справі харківської судді господарського суду Тетяни Денисюк. Хоча суд першої інстанції двічі виправдовував Денисюк, НАБУ та САП наполягають на її причетності до схем Онищенка: у 2016 році вона, на думку обвинувачення, ухвалила рішення, якими безпідставно зменшила пеню та судовий збір на 205 тис. грн для компаній нардепа. Слухання тривають вже 6 років — справа Денисюк однією з перших потрапила до Антикорсуду. Зараз це провадження розглядає Апеляційна палата ВАКС, але 2026 рік у будь-якому разі стане для неї фінальним через строки давності.

Титанова справа ОГХК 

Доклався до затягування своєї справи і Руслан Журило, колишній голова «Об’єднаної гірничо-хімічної компанії» (ОГХК). Його звинувачують в організації продажу титанових концентратів за заниженою на $13 млн вартістю. У березні 2023 року Журило мобілізувався, через що слухання щодо нього зупинили. Натомість імовірний спільник ексголови ОГХК Юрій Перцев, хоч активно і бере участь у засіданнях, сам перебуває закордоном.

Але робота суду в межах цього розгляду теж може виявитися марною. 2026 рік стане останнім і для справи ОГХК – саме тоді спливуть 10 років з моменту ймовірних злочинних дій. Чим завершиться цей розгляд — вироком чи закриттям через строки давності? Чи встигне суд завершити розгляд, а апеляція – оптимізувати процес, щоб вкластися у вузьке часове вікно? Відповідь отримаємо вже скоро.

Перший епізод справи Мартиненка 

Екснардеп Микола Мартиненко – резонансний фігурант одразу кількох корупційних скандалів. Його ймовірна протиправна діяльність сягає ще нульових років, тому й найстаріша справа стосується подій 2008-2012 років. Правоохоронці вважають, що Мартиненко організував схему заволодіння €6,3 млн держпідприємства «НАЕК “Енергоатом”». 

Наразі щодо цих фактів у справі вже другий рік допитують свідків, тож ще немало пройде часу до винесення остаточного рішення. До цього захист екснардепа скористався тактикою систематичного затягування: прогули захисників без поважних причин, порушення порядку у залі суду, безпідставні відводи, подання повідомлень про вчинення суддями злочинів та навіть погрози подати проти суддів позов про захист честі та гідності.

А невідомі особи у 2020 році навіть організували вибух на місці, де зазвичай паркує своє авто головуюча у цій справі суддя Леся Федорак. ВАКС тоді розцінив інцидент як спробу повпливати на розгляд справи проти Миколи Мартиненка та звернувся до ВРП з повідомленням про втручання у діяльність суддів. ВРП ж звернулася до правоохоронців для початку розслідування і до Служби судової охорони, щоб та вжила заходів для безпеки суддів та приміщення ВАКС.  

Строк давності для інкримінованих Мартиненку злочинів – 15 років. Отже, вже у 2027 році справа за цим епізодом має бути завершена – або вироком, або закриттям.

Перший епізод «Роттердам+» 

Про справу «Роттердам+» не чув хіба що лінивий, адже її п’ятикратне закриття через «поправки Лозового» добряче збурило суспільство. 

НАБУ та САП переконані: керівництво НКРЕКП незаконно заклало у вартість вугілля для українських ТЕС витрати на його транспортування з нідерландського Роттердама, навіть якщо вугілля йшло з українських шахт чи окупованих територій. Через це споживачі, за версією слідства, переплатили приватним компаніям понад 39 млрд грн. 

Перший епізод цієї справи охоплює 2016-2017 роки, коли, за підрахунками детективів, споживачі переплатили понад 18 млрд грн. Але вже за два роки (у 2027 році) ця масштабна схема з багатьма фігурантами може бути закрита, якщо суд не встигне винести рішення. Строк давності за інкриміноване зловживання службовим становищем – 10 років.

Крім цього, ВАКС уже був змушений звільнити двох колишніх членів НКРЕКП від відповідальності за службову недбалість, через яку ймовірно у 2016-2017 роках споживачі електроенергії безпідставно переплатили близько 19 млрд грн.

Наслідки безкарності

Закриття таких резонансних справ через закінчення строків давності – це неповоротна втрата сподівань на справедливість не лише потерпілих, а й загалом суспільства. Саме тому Transparency International Ukraine вже неодноразово наголошувала на нагальній необхідності змінити підходи до обчислення строків давності у корупційних справах. 

Окремі проблеми можна буде виправити проєктом закону №13284, який нещодавно зареєстрували в парламенті. Проте наявна система відліку не враховує ані свідомих дій підозрюваних та їхнього захисту, спрямованих на затягування процесу, ані складності розслідування фінансово-корупційних махінацій, які дуже часто є транснаціональними.

Це можна виправити, якщо строки давності завершуватимуться моментом, коли суд першої інстанції винесе вирок, а не коли таке рішення суду набере законної сили, що зазвичай настає після апеляційного перегляду. Крім цього, транскордонні злочини несуть підвищену небезпеку та потребують значно більше часу на розслідування та судовий розгляд, зокрема і через міжнародну взаємодію, тож логічно передбачити зупинку строку давності на час такої вимушеної співпраці слідства та суду з іноземними колегами.

Приклади Насірова, Журила, Мартиненка, справи «Роттердам+» та інших яскраво ілюструють цю проблему. Адже роки складних розслідувань та судових розглядів наштовхуються на часті затягування справ, що відтерміновує їх фінал на роки. Тому якби строк давності, наприклад, зупинявся після винесення вироку судом першої інстанції, шанси на справедливе покарання значно зросли б.

Без зміни підходів ми ризикуємо й надалі спостерігати, як справи на мільярди гривень «розвалюються» через формальні причини. А це надто висока ціна для країни, яка прагне викорінити корупцію.