Як працювало «ручне правосуддя», створене Андрієм Портновим?

Потреба в якісній судовій реформі назрівала в Україні роками. А після руйнівних дій з боку Андрія Портнова, голови Адміністрації Президента часів Януковича, судова система остаточно дала збій. Як так сталося, і в чому саме такі збої проявлялися?

Минулого тижня проєкт «Схеми: корупція в деталях» детально описав всю історію того, як Андрій Портнов знищував судову систему.

«До 2010 року справи розподілялися головою суду, і це уможливлювало, так би мовити, підвищувало ризики, що певна справа певної особи потрапить на розгляд до конкретного судді. І для того, щоб унеможливити такі випадки, запроваджено було «рулетку» – систему, яка автоматизовано визначає, що справа потрапить на якогось суддю випадково», – розповів у коментарі «Схемам» Павло Демчук, старший юридичний радник Transparency International Ukraine. 

Проте за потреби така «рулетка» працювала дуже специфічно, і, за потреби, судові справи все одно потрапляли до “потрібного” судді. Як це відбувалося, журналісти «Схем» описали на прикладі розподілу у Печерському райсуді судової справи за позовом Андрія Портнова проти «Центру протидії корупції», видань «Фокус» та «Українська правда». А причинами для такого позову стали публікації статей про те, чому Україна не наклала на експосадовця санкції для конфіскації активів (до слова, такі санкції не були застосовані до Портнова аж до його смерті).

Цікаво, що попри те, що Портнов у суді намагався відстояти свої честь та гідність, в системі авторозподілу спеціалізація була визначена як «розірвання шлюбу та стягнення аліментів». Саме через це десятки суддів, які не спеціалізуються на сімейних справах, були виключені з розгляду, а розподіл відбувався з-поміж трьох. 

Зрештою справу отримав одіозний суддя Сергій Вовк, який згодом задовольнив позов Портнова. І тут особливо цікаво, що 14 років тому, за даними журналістів, Портнов як тодішній член Вищої ради юстиції врятував суддю Вовка від звільнення. Портнов тоді був доповідачем у справі за скаргою на суддю Вовка і зробив висновок, що підстав для його звільнення немає.

Як пояснив Павло Демчук, при порушенні правил авторозподілу суддя має взяти самовідвід, щоб розподіл відбувся ще раз. А якщо є підстави для самовідводу, але суддя не заявляє його, це може мати ознаки дисциплінарного правопорушення.

Інший приклад — позов Андрія Портнова проти громадської організації «Рух Чесно» та Нацагентства з питань запобігання корупції. Позивач вважав неправдивою інформацію, поширену проти нього у так званому «Реєстрі держZрадників». І хоча тоді справа стосувалася захисту гідності, честі та ділової репутації позивача, провадження визначили як «наказне». Через що знову з авторозподілу було виключено низку суддів.

З огляду на смерть позивача перегляди рішень по цих справа наразі стали на паузу. Проте загальна шкода, завдана Портновим судовій системі, досі актуальна. Саме тому Україна має надалі прозоро відбирати нових суддів, чим сьогодні займається Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС).

А для проведення таких конкурсів склад самої ВККС має відповідати найвищим стандартам професійності та доброчесності. І забезпечити це допоможе законопроєкт №13382, покликаний удосконалити процедури конкурсу на зайняття посади члена ВККС.