Експеримент завершився, відновлення триває: підсумки урядового проєкту комплексної відбудови

Зміст

1. Резюме
2. Від експерименту до публічного інвестиційного проєкту
3. Фінансування
4. Закупівлі
5. Бородянка
6. Тростянець
7. Ягідне
8. Циркуни
9. Посад-Покровське
10. Висновки

Вступ

У квітні 2023 року уряд розпочав експериментальний проєкт із відновлення низки населених пунктів, які постраждали внаслідок війни. Його особливістю мало стати впровадження комплексного підходу — не лише відновлення окремих будівель чи інфраструктурних об’єктів, а цілісне планування та трансформація постраждалих населених пунктів або їхніх частин.

Очікувалося, що проєкт дозволить напрацювати нові, ефективні рішення для відбудови населених пунктів, інфраструктура яких зазнала значних руйнувань внаслідок російської агресії та потребує саме комплексного, а не фрагментарного підходу.

До експерименту увійшло 6 населених пунктів:

• селище Бородянка та село Мощун у Київській області;
• місто Тростянець на Сумщині;
• село Посад-Покровське, що розташоване на межі Херсонської та Миколаївської областей;
• село Циркуни на Харківщині;
• село Ягідне Чернігівської області.

Однак вже на першому році реалізації проєкту виникли проблеми. Через відсутність єдиного підходу до відбору проєктів відновлення з експерименту фактично випала відбудова села Мощун, а з понад трьохсот запланованих об’єктів відновлення завершити роботи вдалося лише на одному. У середині 2024 року TI Ukraine виявила, що успішній першій фазі проєкту завадило одразу кілька факторів:

• прогалини в умовах експерименту;
• затримки з фінансуванням;
• нестабільна ситуації з керівництвом ключових стейкхолдерів експерименту — Мінінфраструктури та Агентства відновлення;
• непередача прав замовників будівництва. 

Протягом другого року впровадження експерименту суттєвого прогресу також досягти не вдалося. Водночас перелік об’єктів відновлення порівняно з початковим збільшився у 2 рази — з 295 до 593 об’єктів. Проблеми з фактичним виділенням фінансування, які виникли ще на початку реалізації проєкту, фактично звели нанівець можливість вчасно та ефективно його реалізувати. Як наслідок, протягом другого року було завершено відновлення ще 57 об’єктів, а сукупно за два роки — трохи більше 9% від загальної запланованої кількості. 

2025 рік мав стати завершальним для експериментального проєкту. Тож ми вирішили з’ясувати, що вдалося реалізувати, чи досягнуто поставлених цілей, які проблеми завадили виконати заплановане та що буде з проєктом далі.

Резюме

Урядовий експериментальний проєкт з комплексного відновлення, який тривав з 2023 по 2025 рік, формально завершився, однак основної мети не досяг: жоден із відібраних населених пунктів не був повністю відновлений у визначений строк. В межах експерименту завершили 80 об’єктів — трохи більше десятої частини від актуальної потреби у відновленні. Тож експеримент заклав основу для продовження робіт, але не забезпечив комплексного відновлення.

Визначальним чинником затримок стало непередбачуване та несвоєчасне фінансування. За два з половиною роки на проєкт спрямували 3,99 млрд грн — приблизно третину очікуваної вартості, причому 73% цих коштів припали на останній рік експерименту. 

Ситуацію ускладнили недоліки планування, неодноразові зміни переліків об’єктів, коригування проєктної документації, проблеми з переданням функцій замовника від приватних власників, обмежений досвід регіональних Служб відновлення у будівництві житла та соціальних об’єктів, безпекові ризики. На цьому тлі частіше розривали та продовжували договори, а середня конкуренція на відкритих торгах протягом експерименту скоротилася з 3,6 до 1,5 учасника. 

Після завершення експерименту незавершені роботи перевели у формат публічного інвестиційного проєкту, тривалістю у 4 роки, який охоплює п’ять населених пунктів і 591 об’єкт. Такий механізм має свої переваги: довший горизонт реалізації, можливість середньострокового бюджетного планування та відображення проєктів у системі DREAM. 

Експеримент показав, що комплексне відновлення неможливо звести до набору окремих будівельних проєктів із непередбачуваним щорічним фінансуванням. Для його ефективної реалізації потрібні цілісне планування територій, участь громад, належно підготовлені проєкти, безперервне фінансування та чітка відповідальність за результат. Врахування цих уроків має стати основою для більш послідовного втілення концепції комплексного відновлення.

Від експерименту до публічного інвестиційного проєкту

На старті експериментального проєкту до переліку було включено 295 об’єктів відновлення. Понад 90% із них становило житло. Решта припадала на об’єкти соціальної інфраструктури, адміністративні будівлі, дорожню інфраструктуру та комунікації. 

У березні 2025 року перелік налічував уже 593 об’єкти — удвічі більше, ніж на початку. Таке суттєве зростання зумовило збільшення кількості об’єктів житлової інфраструктури, яка підлягає відновленню у двох населених пунктах — Посад-Покровському та Бородянці. 

Проте станом на середину 2025 року, за два роки реалізації експериментального проєкту з комплексного відновлення, будівельні та ремонтні роботи було повністю завершено лише на 58 об’єктах, що становило приблизно 10% від загальної кількості. Для переважної більшості інших об’єктів (64%) роботи розпочалися або активізувалися лише наприкінці 2024 року. 

Водночас 2025 рік, відповідно до умов експерименту, мав стати останнім роком його реалізації. Уже тоді було зрозуміло, що завершити відновлення вчасно не вдасться. За оцінками Служб відновлення, щонайменше по Бородянці та Тростянцю завершення робіт очікували не раніше 2026 року. Фактичний стан інших населених пунктів також не давав підстав очікувати повного завершення до кінця 2025 року: у Посад-Покровському йшлося про сотні приватних будинків і об’єктів інфраструктури, у Ягідному залишалися незавершені житлові та соціальні об’єкти, а в Циркунах роботи фактично не перейшли в активну фазу. 

Зрештою, саме так і сталося: жоден із населених пунктів, відібраних для участі в експерименті, не був повністю відновлений до кінця 2025 року. 

У 2026 році Агентство відновлення повідомило у відповідь на наш запит, що за результатами експерименту повністю завершено роботи на 80 об’єктах, а для решти розроблено і затверджено проєктну документацію та виконуються будівельні роботи. Таким чином, за підсумками двох із половиною років урядового експерименту регіональним Службам відновлення та Київській ОВА вдалося відновити приблизно 13% з усіх запланованих об’єктів.

За даними замовників, станом на кінець травня 2026 року найвищий рівень виконання робіт зафіксовано в Бородянці, де завершено відновлення 33 із 77 об’єктів (42,9%). У Ягідному відновлено 36 зі 119 об’єктів (30,3%). Водночас у Посад-Покровському, де зосереджено найбільшу кількість об’єктів у межах експериментального проєкту, завершено лише 10 із 392 об’єктів (2,6%). У Циркунах станом на звітну дату не відновлено жодного з двох запланованих об’єктів. Ці показники свідчать про суттєву нерівномірність реалізації експериментального проєкту.  

Зрештою, експеримент вичерпав свій строк, проте більшість об’єктів, заради відновлення яких він реалізовувався, залишилися незавершеними. Ще в квітні минулого року уряд ініціював проведення аналізу експериментального проєкту, до якого, за словами керівника Агентства відновлення, мали залучити міжнародних експертів, які мали оприлюднити свій висновок восени. Втім, на наш запит щодо проведення та результатів такого аналізу Агентство не надало відповіді. Відсутня інформація щодо нього і у відкритих джерелах, що дає підстави сумніватися, що відповідна оцінка експерименту була проведена.

Перший офіційний аудит експерименту нещодавно провела Рахункова палата. Вона встановила що проєкт, який мав стати моделлю «відбудувати краще, ніж було», не досяг поставлених цілей — його реалізація здійснювалася без належної стратегічної, організаційної та фінансової основи, в умовах неузгодженого нормативного регулювання, невідповідності між повноваженнями та відповідальністю координаторів.  

Завершення експериментального проєкту без досягнення його основної мети поставило під питання подальшу долю об’єктів, відновлення яких розпочали, але не завершили в межах експерименту. Особливо критично це виглядало з огляду на те, що значна частина таких об’єктів пов’язана з будівництвом або ремонтом житла, відновлення якого безпосередньо впливає на повернення мешканців до нормального життя.  

Попри це, держава все ж не відмовилася від незавершених об’єктів. Щоб уникнути повної зупинки робіт після завершення експерименту восени минулого року було прийнято рішення продовжити реалізацію проєкту з комплексного відновлення — уже в межах відповідного публічного інвестиційного проєкту. Вона охоплює 5 населених пунктів-учасників експерименту та 591 об’єкт відновлення у них. 

Фактично це означає, що експеримент не був завершений у змістовному сенсі, а був переформатований. Об’єкти, які не вдалося добудувати в межах експерименту, частково перейшли в новий механізм фінансування та управління. Відмінність у тому, що тепер вони мають реалізовуватися не як тимчасовий експеримент із доволі амбітними строками, а як публічний інвестиційний проєкт із довшим горизонтом. Строк реалізації програми визначений у 48 місяців, і це виглядає значно реалістичніше. 

Перехід до публічного інвестиційного проєкту має кілька потенційних переваг: 

1. Він краще відповідає реальному масштабу робіт. Комплексне відновлення населеного пункту — це багаторічний процес із проєктуванням, експертизами, закупівлями, будівництвом, технічним наглядом, змінами до проєктної документації та прийняттям об’єктів в експлуатацію. 
2. Такий формат має бути більш сумісним із середньостроковим бюджетним плануванням. 
3. Усі публічні інвестиційні програми та їх складові, а також публічні інвестиційні проєкти відображаються в системі DREAM. Це дає змогу простежити всі етапи їх реалізації: від технічного рішення і контрактних процесів до можливості перегляду фото об’єктів в процесі відновлення або після його завершення. Для проєкту, який у форматі експерименту часто страждав від нестачі своєчасної та повної публічної інформації, це безумовно крок уперед. 

Водночас сам перехід у формат публічного інвестиційного проєкту ще не гарантує завершення робіт. Він лише створює нову управлінську рамку для об’єктів, які не вдалося завершити в межах експерименту. Наскільки ця рамка буде дієвою, залежатиме насамперед від обсягу та своєчасності фінансування, про що йтиметься в наступному розділі.

Фінансування

За час реалізації експериментального проєкту понад 86% усіх фактичних видатків (3,44 млрд грн) були спрямовані на відновлення Бородянки та Посад-Покровського. Найвищий рівень забезпечення потреб фактично використаними коштами зафіксовано в Ягідному, де освоєно понад половину (50,2%) від очікуваної вартості відновлення. Натомість у Циркунах використали лише 6 млн грн, що становить приблизно 1,6% від прогнозованої потреби у фінансуванні. У Бородянці та Посад-Покровському, попри найбільші обсяги фактичних видатків, було профінансовано лише 37,5% та 24,2% від очікуваної вартості відновлення відповідно. 

Загалом протягом 2023-2025 держава погодилася виділити на комплексне відновлення відібраних населених пунктів 9,06 млрд грн — 72% від очікуваної вартості. Але проблеми з безпосереднім виділенням цього фінансування два роки поспіль фактично звели нанівець можливість вчасно та ефективно його реалізувати. 

Станом на кінець 2025 року вдалося спрямувати 3,99 млрд грн — приблизно 32% від очікуваної вартості всього проєкту комплексного відновлення. При цьому, левову частку коштів — 2,93 млрд грн або 73% — було виділено саме у фінальний рік впровадження експерименту, що допомогло досягти бодай мінімального прогресу у комплексному відновленні.  

На жаль, переформатування експериментального проєкту в публічну інвестиційну програму суттєво не змінило ситуацію із фінансуванням — ані в питанні його обсягу, ані в своєчасності його виділення. На продовження реалізації об’єктів відновлення у 2026 році уряд передбачив 1,94 млрд гривень, втім на кінець травня кошти не були виділені. 

Така ситуація знову зумовила затримки із оплатою робіт і послуг. Зокрема, у Служби відновлення Київської області відсутнє фінансове забезпечення для оплати 88 договорів, зокрема на будівельно-монтажні і проєктні роботи, а також технічний та авторський нагляд. Аналогічна ситуація склалася і в Чернігівській області. А в Сумській області відсутність коштів стала підставою для розірвання низки договорів.

За даними Агентства, станом на серпень кошти таки були виділені та доведені до розпорядників. Водночас орієнтовна додаткова потреба для завершення всіх обʼєктів в наступні бюджетні періоди становить 4,92 млрд гривень.

Закупівлі

З червня 2025 року до червня 2026 року замовники послуг та робіт з відновлення оголосили 301 закупівлю на загальну очікувану вартість 2,08 млрд грн. Із них 295 було завершено, а 3 — не відбулися. За результатами закупівель укладено договорів на 2,01 млрд грн.

Найбільш помітна зміна — структура методів закупівель. У попередньому періоді майже вся очікувана вартість припадала на відкриті торги з особливостями: приблизно 97% очікуваної вартості. Прямі договори тоді становили лише орієнтовно 3% очікуваної вартості, хоча за кількістю їх було більше. 

У новому періоді картина стала іншою: вартість прямих договорів майже прирівнялася до вартості конкурентних закупівель. 269 із 301 лота, або 89% за кількістю, проведено без використання електронної системи. На них припало 949,5 млн грн, тобто 45,5% загальної очікуваної вартості. Відкритих торгів з особливостями було лише 32, або 10,6% від кількості лотів, але вони сформували 1,136 млрд грн очікуваної вартості — 54,4% від загального обсягу. 

Водночас важливо, що 93% прямих закупівель за сумою — це закупівлі додаткових робіт у підрядників, з якими вже було укладено договір. 

Замовникам дозволено купувати напряму у того самого підрядника додаткові роботи на суми, що не перевищують 50% основного договору. Часто такі роботи закуповують, наприклад, через коригування проєктної документації. А воно — досить поширене для будівництв, які затягуються в часі, що є проблемою для об’єктів в межах експериментального проєкту, зокрема, через перебої з фінансуванням.

За кількістю закупівель найбільш активним був Департамент регіонального розвитку Київської ОВА — 143 лоти із очікуваною вартістю 1,46 млрд грн. Спільно зі Службою відновлення у Київській області департамент уклав понад 200 контрактів з підрядниками для відновлення інфраструктури селища Бородянки на 1,62 млрд грн.

Серед інших населених пунктів найбільша очікувана вартість припала на Службу відновлення у Чернігівській області — 257,6 млн грн за 38 лотами. За результатами цих закупівель було укладено договорів на 250,2 млн грн. Саме Чернігівська служба відповідала за відновлення Ягідного, де у 2026 році основний фокус змістився з ремонту житла на соціальну інфраструктуру, окремі житлові будинки та вулично-дорожню мережу. Це також пояснює, чому за структурою витрат найбільша частина контрактів у новому періоді припала саме на соціальну інфраструктуру. 

Служба відновлення у Сумській області мала найменший обсяг закупівель: 14 лотів на 31,7 млн грн очікуваної вартості, за якими укладено договорів на 26,0 млн грн. Вони пов’язані з Тростянцем, де після червня 2025 року ситуація стала змішаною: частина об’єктів була завершена або введена в експлуатацію, частина потребувала коригування проєктної документації, а щодо окремих договорів виникли проблеми через відсутність коштів. 

За видами робіт структура контрактів не змінилася порівняно з попереднім періодом. Основна частка законтрактованих коштів усе ще припадає на будівельні роботи — 1,95 млрд грн, або 96,7% загальної суми договорів. 

Найбільшу частку коштів спрямовували на багатоквартирні будинки — 1,14 млрд грн або 56% від загального обсягу договорів. Друга за обсягом категорія — соціальна інфраструктура: 697 млн грн або 34%. На відновлення вулиць, доріг та комунікацій припало 160,8 млн грн, на приватні будинки — 14,4 млн грн.

Конкуренція у відкритих торгах з особливостями у завершальній фазі експерименту послабилася. У середньому на конкурентні лоти подавалося 1,5 учасника. Це менше, ніж у попередньому періоді, коли середній показник становив 2,25 учасника, і значно менше, ніж у перший рік експерименту, коли конкуренція була ще вищою (3,6 учасника). Найкращий показник у новому періоді мала Сумська служба — у середньому 3 учасники на лот. У Чернігівської служби середній показник становив 2 учасники. Найнижча конкуренція була у Київської служби — 0,71 учасника на лот, що частково пояснюється трьома відкритими торгами, скасованими через відсутність пропозицій.

Низька конкуренція відобразилася і на умовній економії. Середня різниця між очікуваною вартістю і сумою договорів на завершених конкурентних лотах становила 2,37%. У попередньому періоді цей показник був 7,5%, а за перший рік експерименту — 21%. Найвищу умовну економію знову показала Сумська служба — 31,32%, але цей результат сформований одним конкурентним лотом із трьома учасниками, тому не може вважатися репрезентативним для всієї статистики закупівель. У Київської служби умовна економія становила 3,88%, у Чернігівської — 2,65%.

На відміну від попереднього періоду, коли були виявлені потенційні переплати на матеріалах у закупівлях по Бородянці та Посад-Покровському, за новий період ознак завищення цін або порушень законодавства у закупівлях виявлено не було. 

Таким чином, закупівлі в межах експерименту у період з червня 2025 року до травня-червня 2026 року показують не стільки новий масштабний етап відбудови, скільки спробу добудовувати, коригувати і супроводжувати те, що не вдалося завершити раніше.

Минулі закупівлі

Окрім свіжих закупівель, ми також знову проаналізували закупівлі перших двох років проєкту. Станом на липень 2026 9,47% контрактів за результатами таких закупівлеь були розірвані — 55 з 581 успішно завершених закупівель. Для CPV-кодів, за якими проводили ці закупівлі, загалом в системі за аналогічний період на розірвані контракти припало 3,66%. Тобто в межах проєкту договори розривають у понад два з половиною рази частіше, ніж в межах звичайних аналогічних закупівель. До того ж, розривали угоди не лише безпосередньо на саме будівництво, а й на розробку і коригування проєктно-кошторисної документації та авторський нагляд.

Також у договори в межах проєкту досить часто вносили зміни: додаткові угоди укладали для 62% закупівель перших двох років проєкту. Для 42,9% лотів продовжували строк дії договору. Це приблизно вдвічі частіше, ніж в середньому в Prozorro на аналогічних закупівлях в цей же період — 19.8%.

Бородянка

Бородянка залишається найбільш видимим прикладом відновлення в межах урядового експерименту. Саме тут за останній рік з’явилося найбільше публічних результатів: відновлені багатоквартирні будинки, ремонти житла на центральних вулицях, благоустрій прибудинкових територій та спроба показати селище як приклад комплексної відбудови. Водночас за підсумками експерименту Бородянку так і не відновили повністю.

Станом на кінець травня 2026 року тут завершили 33 із 77 об’єктів, які потребували відновлення, тобто майже 43%. Найкращий прогрес показала частина проєкту, де замовником виступала Київська обласна військова адміністрація: за її даними, станом на кінець 2025 року завершено 33 об’єкти інфраструктури селища, з яких 31 — багатоквартирний житловий будинок. На 17 об’єктах роботи тривали.

Натомість частина Бородянки, за яку відповідає Служба відновлення у Київській області, просувалася значно повільніше. Служба повідомила, що будівельні роботи тривають на 23 об’єктах, але завершених об’єктів будівництва станом на дату відповіді не було. Крім того, за десятками договорів залишалося невирішеним питання оплати робіт і послуг.

Тростянець

У Тростянці перелік об’єктів відновлення залишався коротким, але складався з великих інфраструктурних проєктів: реконструкції залізничного вокзалу та привокзальної площі, відновлення площі 40-ї Армії та ремонтів ділянок дороги Н-12 Суми – Полтава. Саме тому прогрес у місті варто оцінювати не лише за кількістю об’єктів, а й за їх складністю.

Станом на кінець травня 2026 року повністю завершеним у межах переліку можна вважати 1 із 4 об’єктів. Водночас окремі результати є і по інших напрямах: одна з ділянок дороги Н-12 введена в експлуатацію, перша черга робіт на площі 40-ї Армії завершена, а по іншій ділянці Н-12 роботи тривають і потребують коригування проєктно-кошторисної документації.

Найбільш неоднозначною виглядає ситуація із залізничним вокзалом. Служба відновлення у Сумській області повідомила, що для цього об’єкту провели закупівлі та підготовчі процедури, але у грудні 2025 року делеговані функції замовника повернули АТ «Укрзалізниця». Тобто об’єкт фактично вийшов із траєкторії, де саме Служба відповідала за його завершення.

Таким чином, Тростянець не можна назвати повністю зупиненим кейсом, але й завершеним він не став. Частина інфраструктурних результатів є, проте загальний проєкт розпався на кілька різних траєкторій: щось завершено, щось передано іншому замовнику, а щось перенесено в наступний етап відновлення.

Ягідне

Ягідне залишається одним із небагатьох населених пунктів, де в межах експерименту є відчутний фізичний прогрес. Якщо раніше основна увага була зосереджена на ремонті житла та вулично-дорожньої мережі, то в останній рік фокус змістився також на соціальну інфраструктуру.

Станом на кінець травня 2026 року в Ягідному відновили 36 зі 119 об’єктів — 30,3%. За інформацією Служби відновлення у Чернігівській області, для 17 об’єктів було оголошено закупівлі будівельних робіт, на 12 об’єктах роботи тривали, а на 5 — будівництво було завершене. Окремо Агентство відновлення повідомляло про роботи над соціальною інфраструктурою, зокрема будівлями, пов’язаними з громадськими послугами та меморіалізацією подій окупації.

Водночас Ягідне також не уникло типових проблем експерименту. Частина приватних житлових об’єктів досі залежить від передачі функцій замовника будівництва. За відповіддю Служби, їй не були передані такі функції щодо 19 будинків, а ще два договори були розірвані з ініціативи власників приватних будинків.

Отже, Ягідне виглядає одним із найбільш просунутих кейсів експерименту, але не завершеним. Тут уже є помітний результат, частина житла та інфраструктури відновлена, однак низка об’єктів перейшла на наступний етап, а завершення робіт і далі залежить від вирішення організаційних та ресурсних питань.

Циркуни

Циркуни залишаються найпроблемнішим населеним пунктом експериментального проєкту. Це прифронтове село Харківської області, яке й надалі перебуває під впливом безпекових ризиків. Саме безпекова ситуація стала одним із ключових пояснень того, чому відновлення тут так і не перейшло до повноцінної будівельної фази.

За підсумками експерименту в Циркунах не завершили жодного з двох об’єктів, які залишалися в актуальному переліку. Служба відновлення у Харківській області повідомила, що для об’єктів було оголошено закупівлі послуг із розроблення проєктної документації, а саму документацію розроблено і проведено її експертизу. Однак закупівлі будівельних робіт не оголошували, а будівництво, реконструкцію чи капітальний ремонт не розпочинали.

Циркунівська військова адміністрація водночас повідомляла про ширший перелік із чотирьох об’єктів, щодо яких Службі передавали функції замовника: ліцей, лікарню, адмінбудівлю громади з ЦНАП та заклад дошкільної освіти. Для них підготовлено проєктну документацію та отримано позитивні експертні висновки, але далі підготовчої стадії проєкт фактично не просунувся.

Тож Циркуни — це приклад того, як експеримент може залишитися майже виключно на папері. Формально село є в рамці продовження відновлення, але на перший рік нового етапу фінансування для нього не передбачене. У підсумку саме Циркуни стартують у наступний етап із найгіршої позиції: без завершених об’єктів і без розпочатих будівельних робіт.

Посад-Покровське

Посад-Покровське залишається найбільшим за масштабом кейсом експериментального відновлення. Саме тут зосереджена найбільша кількість об’єктів — передусім приватного житла, інженерних мереж, вулично-дорожньої інфраструктури та соціальних об’єктів. Через це село одночасно демонструє значну будівельну активність і дуже низький відсоток завершення.

Станом на кінець травня 2026 року в Посад-Покровському завершили лише 10 із 391 об’єктів, які потребували відновлення, тобто 2,6%. Водночас це не означає, що роботи не ведуться. За даними Служби відновлення у Херсонській області, будівництво тривало на 328 об’єктах: серед них нове будівництво приватних житлових будинків, Центру безпеки та амбулаторії, капітальний ремонт приватного житла, об’єкти вулично-дорожньої мережі та реконструкція систем водопостачання і водовідведення.

Мінрозвитку восени 2025 року також повідомляло, що в селі в роботі приблизно 300 об’єктів, а до будівництва залучені сотні працівників і десятки одиниць техніки. Тобто Посад-Покровське справді перейшло від підготовчого етапу до масової будівельної фази. Але через масштаб відновлення кількість завершених об’єктів поки залишається непропорційно малою.

Висновки

Експериментальний проєкт формально завершився, однак його основної мети — комплексно відновити відібрані населені пункти протягом 2023–2025 років — досягти не вдалося. Жоден із них не був повністю відновлений у визначений строк. Мощун фактично випав із проєкту ще на початку його реалізації, у Циркунах будівельні роботи так і не розпочалися, а в інших населених пунктах значна частина об’єктів залишилася на різних стадіях готовності. За результатами експерименту завершили лише 80 об’єктів — трохи більше десятої частини від актуальної потреби у відновленні.

Водночас назвати експеримент цілковито безрезультатним також не можна. Часткових результатів досягли у Бородянці та Ягідному, де відновили частину житла, соціальної та комунальної інфраструктури. У Посад-Покровському реконструювали систему електропостачання, завершили ремонт дороги і розгорнули роботи на сотнях житлових та інфраструктурних об’єктів. У Тростянці розробили проєктну документацію, провели закупівлі та розпочали будівельні роботи. Таким чином, експеримент заклав основу для продовження відновлення, хоча в межах самого проєкту ця робота так і не була доведена до завершення. 

Проте в контексті забезпечення цілісної трансформації територій поставлені цілі залишилися недосягнутими. Комплексне відновлення значною мірою звелося до паралельної реалізації великої кількості окремих проєктів. Умови експерименту не вимагали обов’язкового розроблення комплексних планів відновлення, не встановлювали єдиних критеріїв відбору населених пунктів та об’єктів, а також не визначали, як на практиці має реалізовуватися принцип «відбудувати краще, ніж було». У результаті склад і масштаби робіт суттєво різнилися: від сотень житлових та інфраструктурних об’єктів у Посад-Покровському до двох об’єктів у Циркунах та повної відсутності проєктів у Мощуні.

Визначальним чинником затримок стало непередбачуване фінансування. Рішення про виділення коштів у 2023 та 2024 роках уряд ухвалював лише в серпні, а бюджетні асигнування відкривали ще пізніше. Через це замовники не могли вчасно проводити закупівлі, оплачувати виконані роботи та планувати будівництво на наступні періоди. Частина робіт зупинялася, договори розривали, а активна будівельна фаза за більшістю об’єктів розпочалася лише наприкінці 2024-го або у 2025 році. Загалом у 2023–2025 роках на проєкт фактично витратили 3,99 млрд грн — приблизно третину його очікуваної вартості, причому майже три чверті цих коштів припали на останній рік експерименту.

Фінансові затримки посилили недоліки, закладені ще під час планування проєкту. Відновлення частини приватного житла блокувалося через непередання власниками функцій замовника або недопуск підрядників до об’єктів. Неодноразові зміни переліків, недостатня якість початкової проєктної документації, виявлення додаткових робіт і коливання цін спричинили численні коригування проєктів. В межах проєкту договори розривали у понад два з половиною рази частіше, ніж в межах звичайних аналогічних закупівель, а продовжували строк дії — приблизно вдвічі частіше. Регіональні Служби відновлення, які до цього переважно працювали з дорожньою інфраструктурою, мали обмежений досвід будівництва житла та соціальних об’єктів і водночас управляли сотнями проєктів із різними власниками та балансоутримувачами.

Системні проблеми реалізації експериментального проєкту, зокрема затримки з фінансуванням, із кожним роком робили участь у ньому менш привабливою для підрядників. Це простежується і за динамікою конкуренції у відкритих торгах з особливостями: у завершальній фазі експерименту на конкурентний лот у середньому подавалося 1,5 учасника, тоді як у попередньому періоді цей показник становив 2,25, а в перший рік реалізації проєкту — 3,6 учасника. Тобто за час реалізації експерименту середній рівень конкуренції скоротився більш ніж удвічі. 

Реалізацію також ускладнювали обстріли, повторне пошкодження відбудованих об’єктів, повітряні тривоги, відключення електроенергії, дефіцит працівників і порушення логістики. У Циркунах безпекові ризики взагалі не дозволили перейти від проєктування до будівництва. Водночас ці об’єктивні обставини не пояснюють усіх невдач експерименту: значної частини затримок можна було уникнути завдяки якіснішому плануванню, своєчасному фінансуванню та чіткішому розподілу відповідальності.

Після завершення експерименту держава не відмовилася від незавершених об’єктів. Їхнє відновлення продовжили у форматі публічного інвестиційного проєкту, розрахованого на наступні 4 роки. До нього включили всі п’ять населених пунктів та незавершені об’єкти в них. Довший горизонт реалізації, можливість середньострокового бюджетного планування та відображення проєктів у системі DREAM потенційно створюють реалістичнішу й прозорішу рамку, ніж тимчасовий експеримент.

На продовження робіт у 2026 році передбачили 1,94 млрд грн, але кошти знову виділили із затримкою. Орієнтовна додаткова потреба для завершення всіх об’єктів становить ще 4,92 млрд грн. Отже, без прогнозованого довгострокового фінансування новий етап ризикує повторити сценарій експерименту — з простроченими платежами, зупинками робіт і перенесенням строків.

Щоб цього уникнути, уряду необхідно не лише виділити кошти, а й встановити графік завершення об’єктів, при цьому визначивши їхню пріоритетність разом із громадами. Окремо варто оприлюднити обіцяний незалежний аналіз експерименту або провести його, якщо така оцінка так і не відбулася.

Таким чином, головним результатом експерименту стали не відновлені населені пункти, а досвід, який показав обмеження чинної системи відбудови. Він довів, що комплексне відновлення не можна реалізувати як набір окремих будівельних проєктів із щорічним і непередбачуваним фінансуванням. Для цього потрібні цілісне планування територій, участь громад, підготовлені до старту проєкти, безперервне фінансування та відповідальність за кінцевий результат.

Зараз важливо врахувати цей досвід і не повторювати помилки експерименту. Водночас сама ідея комплексного відновлення населених пунктів не втратила актуальності. Радше навпаки: цей експеримент показав, яких саме передумов бракувало для її повноцінного втілення. Тож концепція комплексного відновлення ще чекає на свою більш послідовну й ефективну реалізацію. 

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Норвегії. Її зміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і жодним чином не відображає поглядів Уряду Норвегії. 

Над дослідженням працювали

Керівник напряму: 

Іван Лахтіонов, заступник виконавчого директора Transparency International Ukraine з інноваційних проєктів

Автор дослідження:

Андрій Швадчак, юридичний радник Transparency International Ukraine