Україна проходитиме період виборчої лихоманки. Це дуже нормально для демократичних країн. Фактично, це стан, коли або народжується нова якість, або стабілізується те, що є, або загострюються ознаки суспільних хвороб. Все залежить від того, як пацієнт (суспільство) реагуватиме на цей симптом. Чи проаналізує причини, зрозуміє наслідки і вакцинується від епідеміологічних хвороб, таких як популізм (світовий вірус), совковість/проросійськість (регіональний) та всепропалість. Чи занедбає, сподіваючись на те, що “до літа само відпаде”. Чи піддасться вірусам.
Україна проходитиме період виборчої лихоманки. Це дуже нормально для демократичних країн.
Ярослав Юрчишин
Жодні лікарі/порадники ззовні не допоможуть нам в проходженні того чи іншого варіанту. Максимум – підштовхуватимуть до одного з ним. Все решта – наша з вами особиста відповідальність.
Як діяти в таких випадках? Можу поділитися лише власними підходами.
Базовий рівень: не нашкодь. Тобто будь-які дії, які збільшують варіант загострень треба мінімізувати. Менше сварок за дрібниці, менше публічної критики без пропозицій. Сварити нас є кому та й великих зусиль тут не треба – ми раді старатися з нашою емоційністю: нам не дай їсти, а дай посперечатися.
Просунутий рівень: допоможи. Підтримати все, що несе користь, від найменшого об’єднання для простого результату до складних процесів, які потребують інвестицій зусиль та часу, але дають з цим часом великий результат. Звісно, зважаючи на свої сили. Ще ніхто не зміг досягнути результату, спаливши себе на півдорозі.
Найвищий рівень: оборони. Чітко визначивши ворога, переконавшись, що це таки справді шкідник чи окупант, перевіривши власну здатність протистояти йому/їм (за інших умов треба кликати на допомогу, бо дати себе перемогти почесно, але недалекоглядно, якщо є можливість цього уникнути), спрямувати всі зусилля для того, щоб ворога таки знищити.
Кожен сам по своїм силами обирає варіант дії. Особисто можна бути ефективним на першому рівні, групою – на другому, командою – на третьому. Але без дії на всіх рівнях не те, щоб успіх (в час виборів він завжди визначається якістю запиту та пропозиції, а у нас горе перш за все з першим, а як наслідок і з другим), а й більш-менш спокійний та рівний перебіг виборчої лихоманки малоймовірний.
Я саме з цих позицій завжди обиратиму партнерів для роботи та тези для комунікування на наступний період часу. Це моє базове кредо як Громадянина.
Менше сварок за дрібниці, менше публічної критики без пропозицій. Сварити нас є кому та й великих зусиль тут не треба – ми раді старатися з нашою емоційністю: нам не дай їсти, а дай посперечатися.
Ярослав Юрчишин
Джерело: blogs.pravda.com.ua
