Підступна міна в досудових розслідуваннях: як «поправки Лозового» руйнують корупційні справи

У другій половині 2022 року перша інстанція Вищого антикорупційного суду (далі — ВАКС) закрила три кримінальні провадження НАБУ-САП з багатомільйонними ймовірними збитками державі. Ідеться про справи Укрзалізниці, братів Дубневичів та Ощадбанку. Підстава в усіх випадках однакова — закінчення строку розслідування.

За час існування Кримінального процесуального кодексу України (далі — КПК України) 2012 року законодавці декілька разів змінювали редакцію норм, що регулюють питання продовження строків досудового розслідування. Тобто за останні десять років у нас було декілька різних алгоритмів продовження строків досудового розслідування. Понад те, у Законі № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року з’явилося ще одне положення на цю тему — про закриття кримінального провадження через закінчення строку досудового розслідування.

Ці зміни також відомі як «поправки Лозового» — за прізвищем народного депутата від Радикальної партії Ляшка, який став автором новації. Вони набрали чинності 15 березня 2018 року й стали найбільш підривними. Автор аргументував їх потребою повноцінного захисту прав та інтересів підозрюваних.

Саме через деякі з цих поправок було деформовано роль слідчого судді в кримінальному процесі (запроваджено судовий контроль за призначенням експертизи й продовження строків досудового розслідування у «фактових» провадженнях). Також поправками було встановлено, що строки досудового розслідування рахуються з моменту внесення відомостей у Єдиний реєстр досудового розслідування (далі — ЄРДР), і надано можливість оскаржувати повідомлення про підозру.

Усі ці зміни негативно вплинули на досудове розслідування, а також підвищили навантаження на суди. Окремі з них швидко скасували, але досі залишаються чинними положення, які, зокрема, регулюють порядок продовження строків досудового розслідування та повноваження суду закрити кримінальне провадження через їх закінчення. Неоднозначність тлумачення поправок стала підвалиною для суперечок стосовно обґрунтованості закриття згаданих вище кримінальних справ.

Розбираємося, чому «поправки Лозового» створюють проблеми, як до них підходять суди різних інстанцій і де шукати вихід із цієї ситуації.

У чому проблема «поправок Лозового»

«Поправки Лозового» до КПК України зумовили такі зміни:

• ч. 1 ст. 284 цього Кодексу була доповнена п. 10, за яким підставою для закриття кримінального провадження стало також закінчення строку досудового розслідування після повідомлення про підозру;
• ст. 294 цього кодексу була викладена в новій редакції, а її ч. 3 було змінено порядок продовження строку досудового розслідування. Так, якщо раніше продовжити строк досудового розслідування до 6 та 12 місяців міг керівник органу прокуратури, то відтепер ці повноваження перейшли до слідчого судді.

При цьому нардепи в Прикінцевих положеннях Закону № 2147-VІІІ додали застереження, що:

• наведені норми вводилися в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, тобто через три місяці з дня початку роботи Верховного Суду. На той момент ішлося про дату 15 березня 2018 року;
• не мають зворотної дії в часі;
• застосовуються до справ, за якими відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР після введення в дію цих змін.

Тож зміни, внесені «поправками Лозового» до ст. 284 та 294 КПК України, набрали чинності 15 березня 2018 року, а тому стосуються тільки тих справ, щодо яких відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР після цієї дати.

Проте практика показала, що навіть якщо провадження було розпочате до ухвалення «поправок Лозового», це не стало панацеєю від їх закриття. Відповідні рішення є як у першій інстанції ВАКС, так і в Апеляційній палаті ВАКС і Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

Кожна з трьох згаданих справ була розпочата ще до ухвалення «поправок Лозового», і відомості в межах первинних кримінальних провадженнях були внесені до 15 березня 2018 року. А отже, нові норми КПК України на них у цій частині не мали б поширюватися. Однак через продовження досудового розслідування, відкриття нових обставин і віднайдення нових доказів первинні кримінальні провадження з часом об’єднувалися з новими провадженнями, відомості за якими були внесені до ЄРДР уже після згаданої дати.

Тож основна складність у вищезазначених справах виникла через потребу обрати належну редакцію ст. 294 КПК України (яка регулює питання продовження строків досудового розслідування) у зв’язку з об’єднанням кількох кримінальних проваджень. Адже в одній частині цих справ відомості про кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР до 15 березня 2018 року, а в іншій — уже після цієї дати.

Проблема розрахунку строку розслідування в об’єднаному кримінальному провадженні

Лексика, використана в «поправках Лозового», не дозволяла чітко зрозуміти зміст положень закону, через це норми ст. 294 КПК України застосовувалися подеколи протилежним чином. Оскільки в об’єднаних кримінальних провадженнях кожен епізод справи зареєстрований у період дії різних редакцій вказаної норми, судді, ухвалюючи процесуальні рішення, зіткнулися зі складністю обрання належної.

Ця проблема спільна для всіх місцевих судів, тож цілком природно, що вона дійшла до Верховного Суду. Певний час судді касаційної інстанції продукували категорично різні правові висновки, що створило ситуацію правової невизначеності для судів нижчих інстанцій. І судді ВАКС — не виняток.

На момент постановлення ВАКС ухвал про закриття кримінальних проваджень практика Верховного Суду була неоднорідною. Частина рішень касації підтверджує, що дата реєстрації кримінального провадження не має значення, але окремі постанови мають протилежні висновки.

Проблема з продовженням строків досудового розслідування в об’єднаних кримінальних провадженнях і, як наслідок, можливість закрити їх через закінчення строку були настільки істотними, що колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду вирішила передати свою справу на розгляд об’єднаної палати. І хоча висновки останньої начебто мають поставити крапку в неоднозначності щодо застосування ст. 294 КПК України, вони можуть виявитися невтішними для сторони обвинувачення.

Об’єднана палата визначила, що встановлення окремих правових режимів щодо продовження строків досудового розслідування буде суперечити загальним положенням КПК України та приписам ст. 5 КПК України, у якій ідеться про правила дії кодексу в часі. І це регулювання не повинно залежати від того, що відносини виникли з моменту введення в дію «поправок Лозового».

«Порядок і підстави проведення процесуальної дії і прийняття процесуального рішення визначаються положеннями КПК України, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, а не датою внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР», — ідеться в рішенні.

Тобто своєю постановою об’єднана палата Верховного Суду фактично нівелює можливість продовжувати строки за правилами попередньої версії КПК України в об’єднаних кримінальних провадженнях, якщо в їхніх межах були ухвалені певні процесуальні рішення після 15 березня 2018 року — у період дії вже нової редакції КПК України.

Щоб чіткіше зрозуміти, у чому загроза такої позиції об’єднаної палати, пройдімося лінійно по правових позиціях першої інстанції ВАКС — у розрізі згаданих рішень про закриття трьох справ.

Як аргументувала свої рішення про закриття справ перша інстанція ВАКС

Усі три кримінальні провадження — стосовно Укрзалізниці, братів Дубневичів та Ощадбанку — перебували на розгляді в однієї колегії суддів, тож обґрунтування рішень схожі.

Правовою основою для аргументації доцільності закриття цих кримінальних проваджень стало тлумачення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України через призму ч. 1 ст. 5 КПК України. Так, на думку суддів, для цілей застосування нової редакції цієї статті дата реєстрації та номер кримінального провадження не мають жодного значення. Найголовнішою є дата, коли процесуальне рішення ухвалюється згідно з положеннями цього кодексу, чинними на момент ухвалення такого рішення.

Іншими словами, на переконання суддів першої інстанції ВАКС, якщо на дату ухвалення рішення вже чинна редакція п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України в редакції «поправок Лозового», то така редакція застосовується імперативно.

Наприклад, попри те, що відомості про кримінальне провадження в справі про заволодіння понад 93 млн грн ПАТ «Укрзалізниця», яке розглядалося судом, були внесені до ЄРДР ще 2 червня 2017 року, тобто до набрання чинності «поправками Лозового», суд все одно може їх застосувати.

І хоча в рішеннях першої інстанції ВАКС та об’єднаної палати йдеться про різні статті — ст. 294 та ст. 284 — умовиводи першої інстанції ВАКС стосовно правил правозастосування п. 10 ч. 1 ст. 284 корелюються з остаточними висновками Верховного Суду щодо ст. 294. Судді обох інстанцій посилаються на ст. 5 КПК України, аргументуючи свої позиції стосовно редакції кодексу, яку необхідно застосовувати. Ця стаття встановлює, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення ухвалюється згідно з положеннями кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або ухвалення такого рішення.

Однозначно, ст. 5 КПК України є фундаментальною для кримінального процесу. Однак така пріоритетність цієї норми над положеннями Закону № 2147-VІІІ видається помилковою, оскільки обидві норми мають однакову юридичну силу та не суперечать одна одній. Навпаки — застереження щодо застосування «поправок Лозового» має на меті унеможливити одночасну дію двох норм, які по-різному регулюють одні й ті ж процедури. А тому це допоможе уникнути плутанини в їх застосуванні.

Так, не погоджуючись з рішенням колегії ВАКС про закриття справи Ощадбанку, суддя Танасевич в окремій думці зазначила: «Таке застереження дозволило чітко врегулювати правила здійснення кримінального провадження, не допускаючи при цьому виявів свавілля під час обрання одного з двох можливих варіантів на власний розсуд слідчого, прокурора, слідчого судді або суду».

Норма закону, що набрав законної сили 15 березня 2018 року, ухвалена пізніше й чітко врегульовує, за яких обставин має бути застосований той чи інший порядок продовження строку досудового розслідування.

Об’єднаному кримінальному провадженню присвоюється номер тієї справи, що була розпочата раніше. А тому і правовий режим в об’єднаному кримінальному провадженні визначається згідно з тим процесуальним порядком продовження строку досудового розслідування, який передбачений для провадження, що було розпочато раніше.

З огляду на це логічним видається застосування норм «старого» КПК України до проваджень, зареєстрованих до 15 березня 2018 року, незалежно від моменту об’єднання з новими провадженнями. Нагадаємо, що за «старим» КПК України строки досудового розслідування був уповноважений продовжувати керівник органу прокуратури, а суд не мав повноважень закривати кримінальні провадження за їх закінченням.

Описане тлумачення ст. 5 КПК відповідає приписам кримінального процесуального законодавства та не створює загрози закриття десятків топкорупційних справ. На щастя, дві з трьох згаданих справ Апеляційна палата ВАКС уже повернула на розгляд у першу інстанцію: ухвали про закриття кримінальних проваджень у справах Ощадбанку та братів Дубневичів були скасовані. На черзі ймовірне скасування і закриття третьої справи щодо Укрзалізниці.

Водночас на поверхню випливає інша загроза — зловживання своїми повноваженнями органом досудового розслідування. Проявлятися це може тоді, коли до кримінального провадження, зареєстрованого до 15 березня 2018 року, приєднуватимуться пізніші кримінальні провадження. Це означатиме для сторони захисту нижчий рівень процесуальних гарантій.

Наприклад, строки досудового розслідування в провадженні з підозрюваним продовжуватиме не слідчий суддя, а керівник органу прокуратури, який усе ж є представником сторони обвинувачення. Відповідно оптимальним для суддів у таких кейсах з об’єднанням кримінальних проваджень є аналіз того, чи змістовно досудове розслідування здійснювалося за одними й тими ж фактами. Це дозволить зважувати, чи справді ідеться про одну справу по суті, чи таке об’єднання штучне.

Однак це не змінює всю проблему ситуації: з таким вузьким тлумаченням ст. 5 КПК України об’єднана палата створила ризики розвалу не одного кримінального провадження, де сторона обвинувачення та слідчі судді застосували положення попередньої редакції КПК України під час продовження строків кримінального провадження в об’єднаних кримінальних провадженнях. Така практика може створити штучні перепони в роботі органів антикорупційної екосистеми, від ефективності роботи якої в тому числі залежить успішний євроінтеграційний рух країни.

Ця практика може змінитися. 14 березня 2023 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду вирішила, що п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України не може поширюватися на «старі» кримінальні провадження, і передала справу на розгляд об’єднаної палати для розв’язання розбіжностей.

Висновки

Не всі «поправки Лозового» можна оцінювати негативно. Наприклад, продовження строку досудового розслідування слідчим суддею після повідомлення особі про підозру підвищує гарантії для незалежного оцінювання потреби в продовженні строку. Адже керівник органу прокуратури на відміну від суду залишається представником сторони обвинувачення.

І якщо висновки об’єднаної палати Верховного Суду щодо застосування ст. 294 КПК України є позитивними для сторони захисту та мінімізують неоднозначності правозастосування цієї норми, вони аж ніяк не розв’язують причину проблеми.

Законодавче застереження про чинність змін до КПК України лише щодо «нових» кримінальних проваджень дозволяло аргументовано застосовувати нові правила продовження строків досудового розслідування лише до нових проваджень. Тому слідчі судді могли відмовляти в продовженні строків досудового розслідування в «старих» провадженнях. Такий підхід аж ніяк не можна назвати необґрунтованим.

Тобто основна проблема в тому, що «поправки Лозового» — результат неякісної роботи нардепів, який може використовуватися для уникнення відповідальності. Суди лише пожинають плоди поставленої законодавцями пастки.

Тож судам варто критично застосовувати положення практики Верховного Суду та зважувати різні фактори при ухваленні рішення про закриття кримінальних проваджень, у тому числі і в топкорупційних справах.

Автори: Павло Демчук та Оксана Штогрин

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.