Рік Антикорсуду: він є, він працює і все недарма

Після Революції Гідності для України настали нові часи, у тому числі й у сфері боротьби з корупцією. Українці вже не хотіли терпіти кричущі розкрадання та афери, що їх ніхто не розслідував і тим паче не розглядав у судах. 

Нам потрібні були дії. Нам потрібні були рішення.

Першим з’явилося НАБУ. Потім було створено Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру. Цей тандем “танцював” по-різному, але і йому дечого не вистачало. Тож вінцем антикорупційного трикутника мав стати Вищий антикорупційний суд. Саме він міг би не лише оцінити зібрані докази та якість побудованої лінії обвинувачення, але й дати відповідь на головне для нас запитання: чи винні ті, кого звинувачують у корупції, чи ні.

ВАКС було створено у відповідь на нездатність типової судової системи неупереджено і професійно розглядати справи щодо високопосадової корупції. На цей суд покладали надії не лише в Україні — спершу за запуском, а тепер і за роботою цієї інституції пильно стежать міжнародні партнери. 

Україна — не єдина країна, у якій існує такий спеціалізований судовий орган. Загалом десь 25 країн мають схожі суди. І, зважаючи на те, що корупція є транснаціональною проблемою, деякі експерти міжнародного рівня навіть закликають до створення міжнародного антикорупційного суду.

Так, у той час, як у нас дотепер сумніваються в його доречності, ефективності та навіть справедливості вироків, за кордоном наш ВАКС розглядають, як потенційний приклад.

Але чи варто це робити? І чи можна вже говорити про ефективність?

Спробуємо розібратися по пунктах.

Антикорупційний суд є. Він живий, функціонує, повноцінно працює. Це плюс. Позаду багато роботи. Тільки за перший рік роботи до суду першої інстанції надійшло 268 кримінальних проваджень на 535 обвинувачених, а на додачу ще 10847 клопотань, заяв і скарг.  Не менше роботи і в Апеляційній палаті: 1228 справ та матеріалів, 13 скарг на вироки, переглянуто 4 вироки щодо 5 обвинувачених. Це все — дані на 21 серпня 2020 року. Хто тут каже, що суд не працює?

Є різниця між до і після. Хочеться вірити, що точку неповернення ми пройшли. І, хоч у деяких головах ще рояться думки про марне витрачання коштів на цей суд і навіть про його неконституційність (відповідне звернення чекає на рішення КСУ), для мене уже очевидно, що кожен підозрюваний у корупції з острахом чекає розгляду своїх справ у ВАКС. І за один рік роботи інституції фактично з нуля, маємо 16 вироків. Це складає половину від кількості, яку постановили суди у справах НАБУ-САП до створення ВАКС.

ВАКС робить життя імовірного корупціонера незручним і дуже дорогим. За рік роботи на рахунок Антикорсуду було внесено застав на понад 765 мільйонів гривень. І, до речі, саме слідчі судді ВАКС призначали для підозрюваних у корупції найвищі застави в історії нашої країни. Це не досягнення, звісно. Просто доказ того, що в цій інстанції до корупції ставляться жорстко і безкомпромісно. Що може з часом стати добрячим превентивним заходом для охочих наживитися. 

А де вироки? А є вироки! І виправдувальні, і обвинувальні, і закриті справи за терміном давності. За деякі справи дуже сумно. Проте, все логічно і в межах законодавства. Без екстремумів і серйозних скандалів. Принаймні я їх не бачу.

Є невдоволення і скарги з боку детективів, прокурорів, адвокатів, фігурантів справ і представників громадськості. І у багатьох часом протилежні претензії. Значить, ВАКС таки тримається рівновіддалено. І живе. Живе, як людина — робить помилки, висновки та рухається далі. На те він і суд, подобатися всім не може.

Є недовіра до суду з боку суспільства. Загалом хронічна історія для нашої країни — не вірити судам. Навіть новим і максимально прозоро створеним. З цим треба працювати і не засмучуватися, бо це теж у межах норми.

Є спроба знищити інституцію. Це виклик не лише для суду, але й для суспільства, через нього варто пройти достойно. Багато антикорупційних інституцій пройшли через це і проходять. Це ніби етап ініціації, перша ознака зрілості. І, будьмо відвертими — в українських реаліях такі атаки є своєрідним підтвердженням, що діяльність ВАКС таки має сенс.

А що далі? Багато роботи і багато перешкод. Але все це можна подолати. Маю кілька порад, як саме.

Комунікувати. З усіма сторонами, на чужих майданчиках, не боятися йти до тих, хто вас не розуміє. Інакше вони і не зрозуміють. Залишайтеся рівновіддаленими та аполітичними, але не будуйте мури. Пояснюйте, але не виправдовуйтеся. 

Усвідомлювати свою цінність і унікальність, але не робити це самоціллю. Ви в екосистемі, важкій і часом небезпечній. Варто вчитися жити в ній і з нею ефективно.

Пам’ятати, що бути суддею — це велика честь. Ви маєте стати рольовою моделлю для відновлення довіри до судової системи зі сторони суспільства. 

Лупати цю скалу. Розглядати справи, вислуховувати сторони і чесно та неупереджено судити. Бо це єдиний спосіб таки подолати корупцію в нашій країні.

ВАКС, може стати прикладом для багатьох країн, які активно борються з корупцією. Але це можливо виключно за умови професійного, у міру швидкого, неупередженого судочинства.

Так, панове судді ВАКС, до вас завищені очікування. Так, суспільство стежить майже за кожним вашим кроком і рішенням. Але ми знаємо, що ви можете, і віримо, що зможете. Змиріться з цим. І зі святом, звісно 🙂