Розповісти про корупцію — дуже сміливий крок, адже часто викривач фінансово чи професійно залежить від того, кого викриває. 

Наша історія якраз про те, як успішний менеджер великого державного підприємства спробував “по совісті” і цілком законно повідомити про можливу корупцію з боку керівника на великому державному підприємстві, але так і не зміг відстояти правду до кінця. Попри довготривалу боротьбу і нібито захист держави, його звільнили. 

Це історія про те, як Олег Поліщук став викривачем.

Розділ перший — коли все складається добре 

У березні 2014 року Олег Поліщук почав працювати в ДП “НАЕК «Енергоатом»” на посаді директора із запобігання і протидії корупції, і на додачу — радника президента компанії. 

Посада неабияка, адже “Енергоатом” — одне з найбільших державних підприємств України. Саме ця компанія відповідає за безпечне виробництво всієї атомної електроенергії в Україні та забезпечує 55% потреб українців в електроенергії (в осінньо-зимові періоди цей показник сягає 70%). І, як будь-яке державне підприємство з тисячами співробітників, “Енергоатом” — це місце з великим потенціалом для корупції.

Попри низку викликів, страху не було — від самого початку він включився в активну діяльність і показав успіхи.

За сім років роботи Поліщук створив та забезпечив роботу ефективної антикорупційної комплаєнс-служби. Так, ДП “НАЕК «Енергоатом»” стало першим серед державних підприємств, яке підписало Меморандум з ГО «Прозорі закупівлі» щодо побудови в Україні прозорої й ефективної системи державних закупівель. Це сталося 31 жовтня 2014 року — тобто до того, як запустили систему Prozorro.

За керівництва Поліщука антикорупційною службою “Енергоатом” першим серед державних підприємств самостійно розробив і запровадив Антикорупційну програму — це сталося вже влітку 2015-го..

У 2016 році саме “Енергоатом” посів перше місце в дослідженні Transparency International Ukraine з оцінки найбільших приватних та державних компаній “Прозорість корпоративної звітності”. Антикорупційна програма ДП “НАЕК «Енергоатом»” була визнана найкращою серед аналогічних документів українських ДП.

У липні 2019 року Олег Поліщук забезпечив підписання Меморандуму про партнерство “Енергоатома” з Всеукраїнською мережею доброчесності та комплаєнсу (UNIC), ідеологією якого є етичне та відповідальне ведення бізнесу. У 2019 році очолювана Поліщуком Дирекція із запобігання і протидії корупції завоювала перше місце у номінації “Кращий комплаєнс-департамент” у рейтингу видання “Юридична практика”. А сам Поліщук у 2018 та 2020 роках виграв нагороду “Кращий комплаєнс-офіцер” в рамках щорічного конкурсу від тієї ж “Юридичної практики”.

Так би тривало і далі, якби… Олег Поліщук не вирішив повідомити про факти можливої корупції на підприємстві.

За сім років роботи Поліщук створив та забезпечив роботу ефективної антикорупційної комплаєнс-служби.

Розділ другий — коли щось пішло не так

2 липня 2020 року Поліщук скерував у Національне агентство з питань запобігання корупції та Міністерство енергетики України повідомлення про можливе порушення Закону України “Про запобігання корупції” Петром Котіним, т.в.о. президента “Енергоатому”. Реакція надійшла миттєво, але не від держави — того ж дня Котін ініціював службове розслідування з одночасним відстороненням Поліщука.

Раніше, можливо, ситуація вирішилася б швидко, сумно й очікувано, однак на той момент в Україні уже пів року діяли оновлені норми закону, які забезпечували захист усім викривачам корупції. Цей закон забороняє будь-яку дискримінацію викривачів корупції, у тому числі їхнє відсторонення та звільнення. Саме цей закон мав захистити й Олега Поліщука.

Спершу все складалося обнадійливо. До роботи взялося НАЗК. У серпні 2020 року Агентство прийняло рішення проаналізувати стан дотримання вимог антикорупційного законодавства в ДП “НАЕК «Енергоатом»”. Проте вже 18 серпня 2020 Петро Котін знову порушив законодавство і не допустив фахівців НАЗК до проведення перевірки. У відповідь НАЗК винесло два приписи, Кабінет Міністрів, якому безпосередньо підпорядковується “Енергоатом”, прийняв рішення провести відносно Петра Котіна службове розслідування.

Але Котіна так і не притягнули до юридичної відповідальності. І зокрема — завдяки сумнозвісному рішенню Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року, коли було скасовано низку повноважень НАЗК, у тому числі й стосовно проведення перевірок та захисту викривачів. Котін залишився на посаді, розслідування його імовірного корупційного правопорушення так і не добігло логічного кінця, а Поліщука… звільнили. 

І все б нічого — хіба раз таке траплялося, що надто чесного працівника звільняли за його чесність? Однак, нагадаю, що “Енергоатом” — це підприємство, яке протягом останніх років потрапляло в усі списки найбільш прозорих і нетерпимих до корупції. І незаконне звільнення директора із запобігання і протидії корупції руйнує репутацію великої і, здавалося, прогресивної державної компанії. 

Мабуть, тому що керівництво готове боротися з корупцією доти, доки ця боротьба не зачіпає їх самих. 

Олег Поліщук уже готується оскаржити своє звільнення в суді і загалом налаштований оптимістично. За його словами, Нацполіція розслідує всі деталі незаконного звільнення викривача корупції в “Енергоатомі”, і саме суд має поставити остаточну крапку в цій історії.

Енергоатом” — це підприємство, яке протягом останніх років потрапляло в усі списки найбільш нетерпимих до корупції. І незаконне звільнення директора із запобігання і протидії корупції руйнує репутацію великої і, здавалося, прогресивної державної компанії. 

Розділ останній — коли все летить шкереберть

Наважитися на викриття корупції дуже непросто. Норми про захист викривачів у Законі “Про запобігання корупції” мали б полегшити цей процес. Однак, навіть через рік після набуття чинності, їх порушують, і історія Олега Поліщука лише підтверджує це.

Покращити ситуацію міг би оновлений закон щодо захисту викривачів, який Верховна Рада розглядала 4 лютого. Він передбачав створення Єдиного порталу повідомлень викривачів, уточнення можливості отримання ними винагороди за повідомлення про корупцію та низку інших корисних речей, які значно полегшили б життя потенційним викривачам.

Однак уже в залі парламенту все різко змінилося, і нардепи проголосували за критичні правки, відхилені профільним комітетом, які можуть взагалі перекреслити всі попередні досягнення. І саме цей “виправлений” документ нардепи прийняли більшістю голосів.

Тож тепер, згідно з законом, викривач має “достеменно” знати та підтвердити факти корупційного правопорушення і передавати таку інформацію саме керівнику установи, в якій працює. При цьому викривач також має “достеменно” знати, що керівник не причетний до вказаного правопорушення. Тобто, наприклад, тепер умовний колега Олега Поліщука не зможе викрити порушення керівника внутрішнім каналом, оскільки закон не передбачає інший орган вищого рівня, куди б можна було внутрішньо повідомити! Виходить, новий закон фактично знищив саму можливість такого викриття.

Низка громадських організацій, у тому числі й Transparency International Ukraine, уже закликали Президента ветувати цей закон і відправити на доопрацювання в парламент. Однак проблема зі ставленням до викривачів та навіть просто дотриманням уже готових норм закону про їхній захист залишається вкрай актуальною.

Бути викривачем в Україні дуже непросто. Повідомлення про імовірну корупцію може змінити життя людей у неприємний бік, адже самі корупціонери зроблять усе, аби знищити репутації та кар’єри таких сміливців. 

І єдиний спосіб ефективно використати такий інструмент у боротьбі з корупцію — підготувати якісне законодавство для захисту викривачів та гарантувати їм, що всі ці норми закону будуть діяти. Адже викривачі — це реальна сила, яка здатна змінити нашу країну зсередини. 

 

Матеріал написано у співавторстві з Вікторією Карпінською

Єдиний спосіб ефективно використати такий інструмент у боротьбі з корупцію — підготувати якісне законодавство для захисту викривачів та гарантувати їм, що всі ці норми закону будуть діяти.

Джерело: www.pravda.com.ua