Сьогодні розповісти про корупцію може кожен, та не всі наважуються зробити цей крок. Хтось піддається стереотипу і вважає себе “стукачем” чи “донощиком”, інші не знаходять гарантій, які б забезпечили повний захист їхніх прав. Юридичний радник ТІ Україна Олександр Калітенко у першій серії спецпроєкту #Викривачі видання “Рубрика” розповів, який сенс вкладається в поняття “викривач”, як закон захищає їхні права, чому викривати можна не тільки корупцію та багато іншого.

Фото Миколи Тимченка, Рубрика

У міжнародному та українському праві поняття “викривач” різні. За кордоном — це людина, яка надає інформацію про те, що шкодить суспільним інтересам, наприклад, порушення безпеки транспорту. В Україні це обмежується лише корупцією, тобто викривач — це лише той, хто інформує про можливі факти корупційних чи пов’язаних з корупцією правопорушень. 

Викривачем може бути будь-хто: і працівник водоканалу, який повідомляє про неочищену воду в крані, і офіціант — про несвіжу рибу, яка може отруїти відвідувачів. Утім лише маючи гарантований захист, люди наважуються свідчити. 

Тому важливо побудувати фундамент інституту викривача, і це якраз широка дефініція. Відповідно до найкращих міжнародних стандартів та практик розповсюдити його на всіх громадян. І тут йдеться не тільки про корупцію, а й про інші суспільно важливі речі.

Фото Миколи Тимченка, Рубрика

Останні соціологічні опитування свідчать, що частка звичайних громадян, які відчувають себе відповідальними за боротьбу з корупцією, знижується. Набагато більше відповідальності покладається на Президента, Верховну Раду, Кабмін, антикорупційні органи тощо. І це те, з чим треба працювати. Як треба працювати і над формуванням нульової толерантності до корупції.

У нас вже давно очікуються зміни до законодавства, які б дозволили покращити безпеку не лише тих викривачів топкорупції, а й рівнем нижче. Про адміністративні правопорушення, наприклад. Ще один момент полягає в тому, що викривачі, які повідомляють про державну таємницю, потребують значно більшого захисту, ніж нині мають. Людина, яка в інтересах суспільства оприлюднює настільки делікатну інформацію як державна таємниця, мусить бути впевнена, що отримає необхідний захист. Наразі у нас з цим є прогалини.

Повне інтерв’ю Олександра, а також думку адміністративного директора Міждисциплінарного науково-освітнього центру протидії корупції ACREC Андрія Білецького, — читайте за посиланням.

Нагадаємо, що в Україні з 1 січня 2020 року діє закон про захист викривачів. Цього року ми відзначили другу річницю набуття його чинності і розповіли, які зміни відбулись, а які ні. 

Важливо побудувати фундамент інституту викривача, і це якраз широка дефініція. Відповідно до найкращих міжнародних стандартів та практик розповсюдити його на всіх громадян. І тут йдеться не тільки про корупцію, а й про інші суспільно важливі речі.