Бюджети участі місцевих громад, або, як їх частіше називають, Громадські бюджети, за кілька років зі своєї появи стали досить популярними. Їх створили як альтернативу наявним механізмам розподілу бюджетних коштів, коли усе вирішують згори: виконавчий орган місцевої ради створює програму витрат, депутати можуть додавати свої ідеї, а рада схвалює план і кошторис. Бюджет участі натомість передбачає низову ініціативу: містяни об’єднуються в команди однодумців, висувають ідеї, як покращити життя своїх локальних громад, формують проєкт і кошторис, беруть участь у рейтинговому голосуванні і, якщо перемагають, отримують реалізацію проєкту бюджетним коштом і силами місцевої влади.
ГБ покликаний розширити інструменти реального народовладдя й одночасно тренувати громадян — розвивати навички кооперації та розуміння реальних потреб своєї громади. А оскільки громади, як і суспільство в цілому, досить неоднорідні, то й проєкти бюджету участі відображають це. Одні активісти сприйняли ГБ як можливість нарешті купити для соціального об’єкта свого району все, чого не давав бюджет, інші — як спосіб розв’язати технічні проблеми, які не помічають чиновники. Треті — помітили у ньому можливість втілити креативні й поки незвичні способи покращення міського середовища.
Формат роботи ГБ весь час змінюється і вдосконалюється. Наприклад, розмір цього бюджету в Києві зріс з 50 млн грн у 2017 до 200 млн грн у 2022 (поточний). Змінюються і певні правила й вимоги. Зокрема в Києві цьогоріч голосувати можуть не лише кияни з пропискою, але й всі, хто працює і сплачує податки в цій тергромаді.
Ще одна вагома подія розвитку практики ГБ — те, що певних учасників почали визнавати недоброчесними і застосовувати до них санкції. Минулого року комісія ГБ Києва після аналізу роботи команд-учасників визнала недоброчесними низку лідерів команд. Причому четверо з них були на той момент чинними депутатами Київради, а один — радником заступника міського голови столиці. Головне порушення, яке закидали депутатам — вони використовували участь в ГБ задля своєї політичної реклами як місцевого депутата. У 2020 році якраз відбувалися чергові місцеві вибори.
Депутати і бюджет
З одного боку, народні обранці є представниками тієї ж громади й формально дійсно можуть формувати свої команди і висувати проєкти на ГБ. З іншого — сама концепція роботи місцевого депутата давно вже передбачила сталі механізми його участі в розподілу місцевих коштів і реалізацію потреб округу. Простіше кажучи: ГБ — це альтернатива депутатам, а самі вони мають можливість (і зобов’язані) вносити заявки від свого округу/району в програми соціально-економічного розвитку міста, які приймає міськрада. Саме ці програми розподілу основного бюджету міста і передбачають ремонти ЖКГ і шкіл, нові майданчики, обладнання садків і бібліотек. Для цього, власне, депутат і працює в комісіях Київради, і має фахових помічників на платній основі, які працюють в приймальнях та створюють депутатські звернення і проєкти рішень.
Плюс депутати більшості місцевих рад все ще мають окремі фонди для виконання “наказів виборців”. У Києві зараз розмір такого фонду на рік становить 1 млн грн. Ці кошти депутат може витрачати на власний розсуд — і для матеріальної допомоги виборцям, і щоб купувати необхідне для свого округу.
Депутати і громадський бюджет
Але попри перелічені механізми впливу на бюджетні витрати, місцеві депутати активно долучаються до просування проєктів через ГБ. Для цього вони використовують налагоджені зв’язки з місцевими адміністраціями, співпрацю з бюджетними установами (освіти, медицини) і роботу з виборцями.
Торік комісія ГБ Києва дискваліфікувала проєкти кількох чинних депутатів міськради через те, що вони використовували ГБ у своїй політичній агітації. Ці проєкти, які вже набрали досить високі рейтинги, взагалі зняли з голосування, а депутатам, як покарання, заборонили на рік брати участь в ГБ.
Але настав наступний цикл Громадського бюджету — і серед лідерів голосування за проєкти знову чомусь ті самі обличчя. Це стосується зокрема депутатки восьмого і нинішнього скликання Київради Юлії Ярмоленко, яка просуває десятки проєктів для свого округу через бюджет участі, а не міський бюджет.
У ГБ-2022 беруть участь десять проєктів, поданих або благодійною організацією “Взаємодія”, яку вона очолює, або її офіційними помічниками. Про це свідчить і заклик на сторінці організації. Загальна очікувана вартість поданих проєктів — понад 10 млн грн. Більшість їх стосується поточних питань округу, де розташована громадська приймальня Ярмоленко (Нова Дарниця), частина — потреб всього Дарницького району. За кожен з проєктів кияни вже віддали по 2-5 тис. голосів, що свідчить про досить пристойний рейтинг.
Як обійти заборону
Виявляється, просто — команда лише змінила ім’я свого лідера. У випадку з “Взаємодією” замість Юлії Ярмоленко ініціаторами проєктів стали Олександр (батько) і Тетяна Ярмоленки та офіційні помічники депутатки Лідія Гладиш і Дмитро Графський. В підсумку на сторінці рейтингу проєктів з вибіркою по Дарницькому району майже половина — це проєкти саме цієї команди, яка начебто позбавлена права подаватися.
Які ж проєкти просуває такий наполегливий депутат? Системи відеоспостереження на вулицях, техніка для соціальних центрів, обладнання закладів культури, знову камери і майданчики, оснащення клубів за місцем проживання, спортивні майданчики освітніх закладів, майданчики в Парку партизанської слави (який нещодавно ремонтували), спеціальна і оргтехніка для медзакладів.
Усе це важливі потреби. І всі вони теоретично можуть бути задоволені або кошторисами самих закладів (як медичних, які отримують фінансування від НСЗУ), або бюджетними розписами на рік відповідних департаментів (освіти, культури, ЖКГ).
Чому саме ГБ
Однозначно сказати важко, чому ці проєкти просувають саме через бюджет участі. Можливо, щось заважає закладам подавати заявки на ці потреби класичним способом. Або ж через голосування мобілізованих груп, наприклад батьків школярів, ці проєкти просувати значно швидше і вигідніше.
До того ж таким чином проєкти менше аналізують і критикують. Наприклад, одна з актуальних пропозицій “Взаємодії” — встановити на пішохідних переходах Нової Дарниці ростові фігури “школяр”. Вони імітують дитину і покликані привертати увагу водіїв, змушуючи їх знижувати швидкість на певних ділянках. Проєкт передбачає закупівлю і встановлення 20 таких фігур по 20 тис. грн кожна.
Киянин і активіст Сергій Пасюта, який також долучався до низки проєктів ГБ у сфері дорожнього руху, вважає, що заявлена сума витрат завищена майже вдвічі. А також наголошує, що такий спосіб убезпечення дорожнього руху взагалі не передбачений чинними нормативами.
“Ці фігури закривають трикутник видимості на переходах, що заборонено ДБН. Встановлення фігур ні до чого не зобов’язує водія — їх нема в правилах руху. А запобіжники перевищення швидкості набагато ефективніші: підняті переходи, острівці безпеки, антикишені на переходах, берлінськи подушки. Але всі вони потребують погоджень з поліцією і коштують дорожче”, — пояснює Пасюта.
Щоб прояснити позицію очільниці “Взаємодії” депутатки Юлії Ярмоленко щодо проєктів, поданих її фондом, ми звернулися в приймальню депутатки, але вона не вийшла на зворотній зв’язок.
Юлія Ярмоленко — звісно, не єдина, хто таким чином залучає бюджет участі до нарощування своєї популярності на окрузі серед виборців. Тільки офіційно зареєстрованих команд-учасників, пов’язаних з депутатами, на сайті ГБ шість. До речі, команда Ярмоленко серед них рекордсмен зі своїми 94 проєктами. У решти депутатів — максимум по 11.
Однак найчастіше депутати підтримують проєкти не офіційно, з повідомленням комісії ГБ, а через свої ГО, фонди та помічників. І деякі, як бачимо, нехтують навіть прямою забороною це робити на певний час. Окрім Ярмоленко, в ГБ-2022 також опосередковано бере участь дискваліфікований минулого року депутат Олександр Бродський — його помічниця подала кілька проєктів по його ж колишньому округу.
Кримінальної відповідальності за це нема, а виборці фактично схвалюють такі дії депутатів — майже всі з визнаних недоброчесними минулого року, обралися в нове скликання Київради. І, таким чином, ГБ почасти перетворюється або на стіл замовлень керівників бюджетних установ району, яким так зручніше купувати обладнання і техніку без довгих етапів бюджетного процесу, або на додатковий інструмент роздавання гречки депутатом на окрузі. Тоді подекуди дійсно інноваційні або нішеві проєкти будуть гальмувати, не витримуючи конкуренції з організованим голосуванням під депутатським керівництвом.
Джерело: dozorro.org
