Як викривачі допомагають під час пандемії?

30 грудня китайський офтальмолог Лі Веньлян з Уханя забив на сполох через невідомий вірус. Спершу він повідомив про нього колег-медиків, потім ця інформація дійшла до місцевої поліції.

Реакція правоохоронців була передбачуваною, але, м’яко кажучи, недалекоглядною. Уже 3 січня Веньляна викликали в поліцію, звинувативши його у “поширенні чуток в інтернеті” і “порушенні громадського порядку”. Лікарю прямо заборонили продовжувати розповідати про новий вірус та пригрозили судом.

Веньлян повернувся до роботи в лікарні й через кілька днів сам захворів на коронавірус. Зрештою, коли ситуацію з епідемією Китай уже приховувати не міг, Верховний суд країни розкритикував дії поліції, зазначивши, що саме вони зрештою сприяли поширенню вірусу. Щоправда, Лі Веньляна це не врятувало — 6 лютого він помер від COVID-19.

Історія Лі Веньляна, крім жахливих наслідків для всього світу, несе в собі й іншу пересторогу. Якби в Китаї була передбачена процедура обробки суспільно важливої інформації та захист людей, які її повідомляють, запобігти сотням тисяч смертей було б легше. 

Влада КНР від початку намагалася приховати цю важливу для всього людства інформацію, і досі продовжує перекручувати її для формування позитивного іміджу країни. І ті, хто міг би розповісти правду, так і залишаються “безголосими”, бо це може коштувати їм життя.

Але “грішить” цим не лише Китай.

У кінці березня 2020 року Бретт Крозьє, капітан авіаносця США “Теодор Рузвельт”, повідомив керівництво про перші випадки зараження на коронавірус серед моряків судна. Крозьє наполягав на негайній евакуації всього екіпажу —  4 860 осіб. “Ми не на війні. Моряки не повинні вмирати”, — написав Крозьє в записці, витяги з якої потрапили в пресу.

Заклики капітана почули, але реакція була протилежною очікуваній. У Пентагоні командувача звинуватили в тому, що документ став надбанням преси. За словами в.о. міністра ВМС США Томаса Модлі, капітан “продемонстрував вкрай погану здатність оцінювати ситуацію в розпал кризи”. А президент США Дональд Трамп взагалі заявив, що Крозьє “не повинен був писати подібне”.

Зрештою капітана-викривача звільнили (у мережу навіть потрапило відео, як моряки проводжають його оплесками). Майже відразу стало відомо, що коронавірус виявили у 585 членів екіпажу і в самого Крозьє. 13 квітня стало відомо про першу смерть моряка від ускладнень, американська влада вибачилася перед капітаном. 

Але визнання проблеми — не лише у ВМС, а й в усій країні, — не зупинило каток коронавірусу — за кілька тижнів США стали лідерами за кількістю хворих на COVID-19.

Світ на захисті викривачів

У самий розпал карантину, впливові міжнародні громадські організації з-понад 20 країн світу підписали звернення до урядів та приватного сектору із закликом захистити викривачів суспільно важливої інформації у час пандемії. 

“Викривачі – це люди, які першими готові повідомити важливу інформацію про загрози здоров’ю громадян та небезпечні умови роботи. Наша команда по всьому світу має їх захистити, адже ці люди дуже ризикують заради суспільного блага”, – зазначила в цьому листі докторка Сьюлетт Дрейфус.

Автори відкритого листа сподіваються, що звернення допоможе захистити від репресій тих, хто відверто говорить про пандемію та порушення прав людини у час кризи. Звернення вже підписали представники з понад 50 міжнародних громадських організацій, серед яких і Transparency International Ukraine.

А що у нас?

1 січня 2020 року в Україні набули чинності зміни щодо викривачів корупції. Держава зобов’язалася гарантувати викривачу конфіденційність та анонімність, безпеку йому та його близьким, безоплатну правову та психологічну допомогу, відшкодування витрат на адвоката, право на винагороду у розмірі 10% та заборону дискримінації.

Однак саме визначення “викривач” у документі вузьке і стосується лише тих, хто повідомляє про корупційні зловживання. Про викриття іншої суспільно значущої інформації в законі просто не йдеться.

Ми в ТІ Україна неодноразово наголошували на тому, що українське законодавство потребує використання широкої дефініції поняття “викривач”. І пандемія COVID-19 лише підтвердила необхідність гарантій захисту для таких людей.

На початку карантину в Україні склалася парадоксальна ситуація: Міністерство охорони здоров’я декларувало регулярне тестування громадян та підтримку тим, хто вже захворів, але на місцях ці процедури ігнорувалися. 

ЗМІ повідомляли про те, що в різних регіонах України лікарні відмовляються проводити тести, щоб занизити показники захворюваності. Але держава опиратися на такі повідомлення не могла. Підтверджень від самих медпрацівників не надходило, бо лікарі не були захищені ні від звільнення, ні від переслідувань, ні від погроз з боку керівництва чи місцевої влади.

Як наслідок — тотальна паніка серед населення, яке більше вірило чуткам та інформаційним маніпуляціям, ніж новинам від МОЗ. 

Зрештою, саме міністерство закликало повідомляти про випадки відмови від проведення дослідження на коронавірусну інфекцію. “Ми отримуємо повідомлення, що у деяких медичних закладах відмовляються брати зразки для дослідження на коронавірусну хворобу. Наголошуємо, що лікарі повинні діяти відповідно до алгоритмів, які прописані в стандарті надання медичної допомоги”, — визнавалося в повідомленні МОЗ.

Але чи допомогло це тим, хто міг би стати викривачами в галузі? Ні, бо жодної гарантії від звільнення чи переслідування таке повідомлення знову не надавало. 

Минулого тижня в парламенті було зареєстровано новий законопроєкт, який передбачає зміни до законодавства про захист викривачів корупції. Група народних депутатів пропонує створити єдиний онлайн-портал повідомлень для викривачів і здійснювати правовий захист лише адвокатами безоплатної правової допомоги.

Чи йдеться у цьому документі про розширення дефініції поняття “викривач”? Жодним словом. Можливо, народні обранці вважають таку зміну надміру радикальною або незручною.

Але така “нерішучість” може призвести до сумних наслідків. Недовикритий коронавірус ще може стати причиною не лише нової хвилі недовіри до влади і паніки серед громадян. Але й призвести до трагедій, навіть якщо з’являться десь наші, українські Веньлянь та Крозьє.