Цієї весни українськими медіа прокотилась хвиля матеріалів про те, як один із ключових фігурантів розслідування НАБУ в рамках операції «Чисте місто», зміг втекти за кордон.
Насправді він далеко не єдиний, а перетин кордону як порятунок від кримінальної відповідальності — це вже не окремі безпрецедентні випадки, а радше закономірність. За інформацією ВАКС, станом на березень 2025 року 35 з 292 справ, тобто майже 12%, розглядаються без обвинувачених через їх переховування від суду.
Дехто з них виїжджає на законних підставах, як-от обвинувачений у заволодінні понад 1,5 млрд грн компаній «Черкасиобленерго» та «Запоріжжяобленерго» екснардеп Дмитро Крючков, який є багатодітним батьком. Інші використовують більш нетривіальні методи перетину кордону, як той же Дмитро Комарницький, який пересувався у супроводі автівки з написом «вантаж 200». Хтось, як засуджений за пропозицію хабаря детективу НАБУ директор лісгоспу Віктор Сиса, виїхав після того, як нібито мобілізувався до лав ЗСУ.
Цей список можна продовжувати багатьма відомими та доволі одіозними персонами — Ярослав Дубневич, Олександр Онищенко, Олег Гладковський та багато інших.
Все це демонструє не лише неабияку винахідливість фігурантів справ ВАКС, а й системні проблеми української правоохоронної інфраструктури — від проблем в Держприкордонній службі до запобіжних заходів, які часто не є перешкодою для втечі, та складнощів з екстрадицією засуджених корупціонерів.
Як фігурантам корупційних справ вдається втікати з країни? Чому запобіжні заходи далеко не завжди запобігають втечам? Що не так з електронними браслетами? І як ефективніше повертати засуджених за корупцію до України?
Ми детально проаналізували випадки втеч фігурантів корупційних проваджень з України, виокремили певні тенденції у цій темі та навіть знайшли причини для обережного оптимізму щодо майбутніх успіхів в екстрадиціях, особливо за умови посилення міжнародного співробітництва та вдосконалення внутрішніх механізмів запобігання втечам. Аналіз цієї теми — у нашому матеріалі на платформі з моніторингу роботи Антикорсуду «ВАКС вирішив».
Те, що так багато фігурантів справ ВАКС втекли від відповідальності за кордон, демонструє не лише їхню винахідливість, а й системні проблеми української правоохоронної інфраструктури — від проблем в Держприкордонній службі до запобіжних заходів, які часто не є перешкодою для втечі, та складнощів з екстрадицією засуджених корупціонерів.
