У “старі” часи ніхто не піклувався про збереження арештованого майна та його економічної вартості. Збитки лягали на держбюджет, а відтак і на гаманці українців. Рішенням цієї проблеми мала стати нова інституція з управління арештованими активами.

Поява АРМА у 2016 році частково навела лад. Водночас корупційні скандали довкола арештованого майна мають місце і досі. Деякі з них підсвітили суттєві проблеми у сфері управління активами. Проте є всі шанси виправити помилки, якщо цього дійсно прагнути.

На сьогодні агентство стало заручником свого функціоналу. Керівництво держави зрозуміло можливості органу, проте занадто багато політичних сил хочуть мати вплив на добір майбутнього очільника АРМА, тому більше ніж півтора року не була сформована комісія з добору голови. 

Нагадаємо, що з грудня 2019 року орган очолював тимчасово виконуючий обов’язки. Нового т.в.о. Кабмін обрав 4 серпня. Відсутність постійного керівника є зручним механізмом забезпечення лояльності органу та запорукою слухняності. 

Проте прийняття тимчасових рішень не вирішують, а нерідко навіть шкодять розвитку інституції, яка має відповідати за арештовані активи. Тому необхідність провести відкритий і незалежний конкурс з відбору голови АРМА стає дедалі гострішою. 

Головні перепони до повноцінної і цивілізованої роботи органу мають старе коріння. Законодавчі ініціативи, що реєструються останніми роками, переважно мають на меті “зрізання” функціоналу та можливостей агенства. Тема АРМА дуже часто є причиною запеклих баталій у профільному антикорупційному комітеті Верховної Ради.

Хто та як зберігає багатомільярдне майно, арештоване під час кримінальних розслідувань? Чому орган, створений за європейським зразком, демонструє вкрай низький результат?

Відповіді на ці та інші запитання надав наш юридичний радник Олексій Данилюк. Також він розказав про  існування Агентства всі ці 5 років, його перемоги та нові виклики та ще багато іншого в спеціальному проєкті для Ліга.нет.

Джерело: project.liga.net