У суботу, 18 червня, Комітет з питань антикорупційної політики на своєму засіданні додатково розглянув проєкт Антикорупційної стратегії. У вже підготовленому до другого читання законопроєкті № 4135 депутати переглянули 5 попередніх поправок і пропозицій.
Так, за результатами перегляду, комітет відхилив раніше враховані поправки # 383, 384, 387, 390, а відхилену поправку # 502 – врахував.
Тож Антикорупційна стратегія більше не передбачає конкурс на Генерального прокурора взагалі, а також більше немає запобіжників для звільнення Генерального прокурора поза рамками вичерпних підстав.
Так, відхилені та вилучені з тексту Антикорстратегії поправки # 383, 384 та 387 стосувались політичного впливу на органи прокуратури. Очікувалося, що до кінця дії стратегії буде “запроваджено відкритий, прозорий та об’єктивний конкурсний добір на посаду Генерального прокурора, що проводиться незалежною конкурсною комісією з належною увагою до професійності та доброчесності кандидатів. Також була пропозиція внести зміни до Закону України «Про прокуратуру», які б визначили вичерпний перелік підстав для звільнення та припинення повноважень прокурорів, у тому числі Генерального прокурора”.
Іншою негативною зміною стало вилучення конкурсу на керівництво Національної поліції задля мінімізації політичного впливу, що також було дуже прогресивною нормою. Це відбулось через відхилення поправки # 390.
Натомість депутати виключили стратегічний результат щодо гарантій інституційної та операційної незалежності НАБУ та САП (поправка # 502).
У вилучених положеннях йшлося про:
- законодавче закріплення того, що за відсутності заступника Генерального прокурора — керівника САП всі його повноваження здійснює перший заступник керівника САП (зараз Генеральний прокурор);
- удосконалення порядку формування конкурсної комісії з добору на адміністративні посади у САП (в умовах чинної законодавчої рамки проводити належний конкурс доволі складно, тому важливо уникнути відповідних ризиків у майбутньому);
- уточнення положень законодавства щодо статусу НАБУ в системі органів державної влади (із збереженням чинних гарантій незалежності), а також суб’єкта призначення та звільнення Директора НАБУ відповідно до рішення Конституційного Суду України No 9-р/2020 (втратило актуальність);
- та проведення незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності НАБУ та САП за участю незалежних експертів (також є загрозливим підходом, адже для ефективної роботи інституції повинні регулярно проходити належні зовнішні перевірки для виявлення слабких сторін і поліпшення роботи).
На жаль, ці зміни необґрунтовано суттєво послаблюють Антикорупційну стратегію. Оскільки зачіпають питання невідворотності покарання за корупцію, а також щодо запобігання корупції у таких пріоритетних сферах як прокуратура та поліція.
Також члени комітету врахували нові внесені поправки, серед яких:
- #198: строки заходів у державній антикорупційній програмі щодо запобігання корупції у секторі оборони мають розпочинатися не раніше, ніж через 30 днів з дня припинення чи скасування воєнного стану;
- #347: тепер не згадується про запровадження відкритого і поіменного прийняття рішень членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя у процедурах просування суддів;
- #417: щодо запобігання корупції у державному секторі економіки передбачено новий очікуваний стратегічний результат: “на законодавчому рівні запроваджено досить дієві механізми контролю впливу на конкуренцію у зв’язку з можливими антиконкурентними діями у секторах економіки”.
Фактично на виконання стратегії залишається не 5 років, а 2. Тому що строки Антикорупційної стратегії не змінювались. Вона так і залишилась розрахованою на 2021-2025 роки. Враховуючи, що на розробку Державної програми з її виконання відводиться ще 6 місяців, бюджет на реалізацію у 2022 році не передбачений, а НАЗК вимушене буде готувати національну доповідь щодо ефективності реалізації державної антикорупційної політики у рік завершення дії Антикорупційної стратегії, а не наступного року після її завершення. Це не виглядає оптимальним рішенням законодавця.
Добре, що затвердження антикорупційної стратегії повернулось на порядок денний. Однак замість покращення її змісту відбулося тільки погіршення деяких гарних положень.
Тим не менш, ТІ Україна підтримує ухвалення Антикорупційної стратегії, яке відбулось 20 червня, оскільки в Україні її немає вже чотири з половиною роки.
Антикорупційна стратегія більше не передбачає конкурс на Генерального прокурора взагалі, а також більше немає запобіжників для звільнення Генерального прокурора поза рамками вичерпних підстав.
