14 жовтня 2014 року став днем народження антикорупційної екосистеми. Ми пам’ятаємо події того часу, коли вся країна вболівала за нову систему з прозорими і чесними процедурами.

Тоді Верховна Рада ухвалила низку антикорупційних законів:

  • “Про запобігання корупції”,
  • “Про Національне антикорупційне бюро України”,
  • “Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014 – 2017 роки”,
  • “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів”,
  • “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення”.

Давайте пригадаємо, які з них працюють, що змінилось, а що … так і залишилось на папері.

 

Закон “Про запобігання корупції”

Мав замінити закон України «Про засади запобігання і протидії корупції». На думку уряду, тодішній закон був не ефективний. Передбачав комплексне реформування системи запобігання корупції відповідно до міжнародних стандартів та рекомендацій, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних інструментів, положення щодо усунення наслідків корупційних правопорушень і створення Національного агентства з питань запобігання корупції. У той же час, передбачалось створення публічного Єдиного реєстру декларацій посадовців, з їхньою деталізацією та поданням в електронній формі, перевіркою та кримінальною відповідальністю за умисне неподання чи брехню.

В законопроекті було також передбачено низку механізмів запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, аж до звільнення особи у зв’язку з наявністю конфлікту інтересів.

 

Закон “Про Національне антикорупційне бюро України”

Відповідно до Закону, Національне антикорупційне бюро є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його компетенції, а також запобігання вчиненню нових. Завданням Бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці. Встановлюється також, що: Національне антикорупційне бюро утворюється Президентом України; директор Національного бюро призначається на посаду та звільняється з посади Президентом за згодою Верховної Ради; Верховна Рада за пропозицією не менш як третини нардепів може прийняти рішення про звільнення Директора Національного бюро з посади у визначених випадках.

Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодонабувачів юридичних осіб та публічних діячів”

Встановив механізм виявлення кінцевої бенефіціарної юридичної особи, а також вільного доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Прийняття законопроекту мало значно ускладнити можливість легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, оскільки всі юридичні особи приватного права будуть зобов’язані вказувати кінцевого вигодонабувача – фізичну особу.

 

Закон “Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки”

Визначив комплекс першочергових заходів, спрямованих на зменшення рівня корупції в Україні і формування бази для подальших антикорупційних реформ. Передбачав, в т.ч., впровадження в Україні прозорої системи проведення державних закупівель, відкритість суспільно необхідної інформації (державні реєстри відкрились після ухвалення Антикорупційної стратегії), усунення ризиків корупції у судочинстві  і формування сприятливого для відмови від корупційних практик бізнес-клімату тощо.

 

Закон “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдженню зброї масового знищення”

Передбачав встановлення порогу для міжнародних грошових переказів і проведення фінансового моніторингу українських публічних діячів та посадових осіб. Крім того, пропонувалось ввести в дію низку заходів, спрямованих на боротьбу з фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення. У пояснювальній записці також зазначається, що прийняття даного законопроекту мало стати підтвердженням європейського курсу України.

На сьогодні ЗУ “Про протидію легалізації” від 2014 р. вже не чинний. Є новий — кінця 2019 р. “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення

 

Ці закони не лише дали старт антикорупційній реформі, результатом якої стало створення НАБУ і НАЗК. Вони стали фундаментом для прийняття багатьох інших антикорупційних ініціатив, зокрема інноваційних.

Проте останнім часом замість продовження активного руху вперед, ми більше боремося, щоб захистити наявні здобутки.

Оскарження рішень Антикорсуду в судах інших юрисдикцій, нескінченні спроби деяких депутатів визнати більшість антикорзаконів неконституційними та дві незакриті вакансії очільників антикорупційних органів (САП і АРМА) — це тільки верхівка айсберга.

Боротьба триває.

 

 

array(3) { ["quote_image"]=> bool(false) ["quote_text"]=> string(200) "Останнім часом замість продовження активного руху вперед, ми більше боремося, щоб захистити наявні здобутки." ["quote_author"]=> string(0) "" }

Останнім часом замість продовження активного руху вперед, ми більше боремося, щоб захистити наявні здобутки.