На межі шахрайства? Що відбувається у справі судді Ільєвої

Без сумнівів — корупція в судах дуже небезпечна та руйнує державу зсередини. Згадаймо лиш історію з уже колишнім головою Верховного Суду Всеволодом Князєвим, який за версією слідства міг організувати схему з одержання хабарів за ухвалення потрібних судових рішень. 

Однак корупційні підозри спливають не лише в найвищих ешелонах влади. Зараз триває розслідування іншої справи, в якій фігурує суддя Печерського суду Києва Тетяна Ільєва. Які загадкові обставини й суперечливі свідчення маємо в цьому кейсі, та що може бути далі — розберімося з усіма деталями по черзі.

Про що ця справа?

За версією слідства, слідча суддя Тетяна Ільєва у 2020 році винесла незаконну ухвалу, якою задовольнила клопотання про зняття арешту з €110,7 тис. та $9,3 тис. Ці гроші належали колишньому віцепрезиденту ДП «Хліб України» Андрію Миханіву — його підозрювали у легалізації (відмиванні) коштів.

Слідство вважає: рішення Ільєвої є незаконним та містить неправдиві відомості.

З чого все почалося?

Клопотання про скасування арешту майна подав адвокат Дмитро Коноваленко. Він пояснив, що кошти нібито не стосуються розслідуваного злочину, а належать іншій людині — Андрію Сердюку, який передав гроші Миханіву на зберігання ще у 2018 році. 

Коноваленко попросив зняти арешт та переказати кошти Андрію Сердюку. Для підтвердження адвокат додав акт про зберігання коштів та розписку про обов’язок повернути кошти власнику за першою вимогою. 

Потім стало відомо, що в розписці не було вичерпних даних про справжнього власника коштів, а в акті переплутали по батькові Андрія Миханіва. 

Яка версія у слідства?

За версією НАБУ, Тетяна Ільєва як слідча суддя не мала повноважень на розгляд цього клопотання. На той момент справу вже слухали в суді, а тому вирішувати, чи скасовувати арешт майна, мав інший суддя — той, який слухав справу по суті. На це суддя Ільєва на засіданні сказала, що не знала і не могла знати про розгляд справи в суді — у клопотанні адвоката про це не було нічого, а позиції обвинувачення Ільєва навіть не бачила. Та й на засідання жодна зі сторін не прибула.

Що відомо про можливі дії адвоката Коноваленка?

Адвокат Коноваленко подавав клопотання про розгляд без його участі. А ось коли саме він це робив — думки розходяться. Коноваленко на допиті сказав, що приніс заяву через два дні після засідання, а от Ільєва стверджує, що бачила цю ж заяву під час засідання перед собою на столі. За словами останньої, таке можливо, тому що в Печерського суду, де якраз і працює Ільєва, доволі висока навантаженість. Тому там була практика, коли сторони подавали клопотання під час засідання, але в канцелярії їх реєстрували пізніше.

При цьому захисник Ільєвої вказав, що Коноваленко як свідок уже змінював свої покази. Тому навіть якщо на засіданні його заяви дійсно не було, Ільєва внесла в ухвалу неправдиву інформацію. 

Яка роль прокурора у цій справі?

Ільєва цілком могла розглядати таку категорію скарги без прокурора, тому суддю, мабуть, і не збентежила відсутність позиції від представників обвинувачення. Але останні стверджують, що повідомили про засідання лише в день розгляду клопотання Коноваленка, а прибути в суд ніхто не зміг через зайнятість в інших засіданнях. Та й узагалі прокурор нібито одразу сказав помічниці Ільєвої телефоном, що суддя не має права розглядати це клопотання, та ще й надіслав у WhatsApp фото письмової позиції обвинувачення. 

Зі свого боку помічниця на допиті сказала, що дзвінок прокурора не пригадує, бо інакше би точно передала інформацію судді. Одночасно й загадково зникли всі листування з телефону помічниці та всі дані з комп’ютера прокурора. Тому дізнатися, чи справді прокурор надсилав помічниці текст позиції, просто неможливо. Білінг мобільних з’єднань підтвердив лише те, що в день засідання вони справді спілкувалися телефоном. 

Що було після рішення Ільєвої?

Суддя Тетяна Ільєва не просто скасувала арешт коштів, а й зобов’язала АРМА повернути їх Андрію Сердюку — нібито власнику коштів. Це рішення виконали в Агентстві, щойно отримали супровідний лист, який підтвердив, що саме суд звернувся до АРМА.

У цьому моменті справа отримала новий загадковий виток. Захисники Ільєвої підтвердили, що суддя постановляла ухвалу повернути кошти, але підпис на супровідному листі до АРМА вони назвали підробним. У адвокатки Оксани Сєрокурової, яка має зв’язки із заявником у справі, тобто адвокатом Коноваленком, вже знайшли бланки та печатку Печерського районного суду. 

Також від прокурора стало відомо про розслідування іншого можливого злочину топменеджменту Агентства та ще кількох людей, однак в іншому кримінальному провадженні. 

Залишається без відповіді й запитання, чому прокурори не клопотали накласти арешт на вказані кошти повторно. Адже навряд чи вони погодилися з рішенням слідчої судді, а повний текст ухвали таки отримали, хоч і з запізненням на декілька днів.

Юридичний бік питання

НАБУ та САП кваліфікують дії Ільєвої як зловживання владою/службовим становищем (ч. 2 ст. 364 КК України) та службове підроблення (ч. 1 ст. 366 КК України).

Однією з важливих причин такої кваліфікації стало саме те, що слідча суддя не може знімати арешт у кримінальному провадженні, коли справа вже в суді. Кримінальний процесуальний кодекс (КПК) України дозволяє власнику майна подавати клопотання про скасування арешту на будь-якій стадії провадження. Проте коли справа вже в суді, звертатися треба до того судді, який розглядає справу по суті — його переважно визначають один раз на всю справу.

Водночас Ільєва не була зобов’язана перевіряти стадію кримінального провадження, а тому й розглянула клопотання від адвоката. Її захист також відзначав, що повного доступу до Єдиного реєстру судових рішень, в якому можна уточнити дані, Ільєва тоді не мала. З правової точки зору, відрізнити злочинний умисел та добросовісну суддівську помилку дуже складно, тому суду доведеться ретельно дослідити та повно оцінити всі докази щодо дій Ільєвої.

У НАБУ-САП також вважають, що рішення Ільєвої суперечить її звичній практиці. У 99% випадків, коли заявники не з’являлися на засідання, вона нібито відмовляла в задоволенні клопотань, адже розцінювала неявку сторін як відмову підтримати свою позицію. 

Чи може Ільєва понести кримінальну відповідальність? 

Як ми вказали раніше, слідство вважає, що рішення Ільєвої містить неправдиві відомості. Тобто вона могла внести у свою ухвалу неправду.

До 2020 року в Україні це було однією з форм вчинення злочину. А саме — у статті  375 КК України «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови».

Однак Конституційний Суд України (КСУ) по суті скасував цю статтю, тому що вона, на його думку, суперечить принципу юридичної визначеності та не узгоджується з гарантіями суддівської незалежності. Ця стаття також бентежила окремих правників через її незрозумілість та можливість з її допомогою впливати на незалежність суддів.

Здавалось, що після цього рішення КСУ з суддів повинен злетіти тягар відповідальності за постановлені рішення Іменем України, однак це не так. Правоохоронці залишили собі можливість все-таки притягнути Ільєву до кримінальної відповідальності.

Річ у тім, що правоохоронці з НАБУ-САП використали загальну норму про «службові зловживання», відображену в ст. 364 КК України, разом із додатковою кваліфікацією про «службове підроблення» за ст. 366 КК України.

Щоб пересвідчитись, що така кваліфікація цілком правомірна, треба знову врахувати висновки КСУ. Суд підкреслив, що суддю можна притягнути до кримінальної відповідальності за зловживання своїми повноваженнями, лише якщо він діяв умисно та хотів «допомогти» певному учаснику судового процесу. Або ж, прикриваючись вимогами закону, заподіяти шкоду іншим учасникам чи суспільним інтересам.

Наразі підозру судді Ільєвій визнали обґрунтованою як перша, так і апеляційна інстанції ВАКС — під час обрання їй запобіжного заходу у вигляді 800 тис. грн застави. Однак щоб оцінити правильність правової кваліфікації дії Ільєвої, треба детально вивчити всі обставини справи. І чи винна вона, чи ні — визначить остаточно суд.

Водночас Вища рада правосуддя не вбачала ризиків у тому, що Ільєва продовжить працювати суддею, тому й відмовилась відстороняти її від посади. Клопотання про це подавав керівник САП Олександр Клименко.

Нещодавно НАБУ повідомило, що досудове розслідування у цій справі завершено, і всі матеріали відкрито. А це означає, що вже незабаром обвинувальний акт скерують до суду, а там призначать підготовче засідання.

Що треба зробити, щоб посилити судочинство? 

Справа Ільєвої вкотре звертає увагу на проблеми, які існують у судочинстві, та, відповідно, ускладнюють життя усім сторонам судових суперечок. Це також впливає на діяльність ВАКС. 

Ми сформували пару рекомендацій, які допоможуть уникнути подібних проблем та спростити роботу працівників судів. 

1. Потрібно сформулювати систему, яка б дозволяла слідчому судді встановлювати стадію розгляду кримінального провадження без зайвих зусиль. Зараз це доволі складно, та й у КПК України це не вказано за чіткий обов’язок.
2. Зменшити навантаження на суддів першої інстанції та правоохоронців через заповнення вакантних посад. Передача та отримання судом документів поза судовим процесом, як це могло бути у справі Ільєвої, — лише одна з недосконалих практик, які використовують судді та правоохоронці через брак часу. 

Справа Ільєвої поки що схожа на загадковий містичний фільм із заплутаним сюжетом, у якому безліч дивних збігів та закономірностей. Колегія суддів ВАКС оцінить усі деталі справи вже в нарадчій кімнаті після того, як провадження щодо Ільєвої розглянуть по суті. 

Сподіваємося, що ВАКС винесе справедливе і виважене рішення щодо судді Ільєвої. Ми ж продовжуємо ретельно стежити за розвитком подій у цій справі.