Продаж арештованого російського аміаку: які уроки треба вивчити

5 квітня 2023 року відбулося засідання Тимчасової слідчої комісії (ТСК) парламенту, присвяченої питанням економічної безпеки. На цьому засіданні розглядалися питання продажу арештованих 42 тис тонн російського аміаку від компаній «Тольяттіазот» та  «Міндобрива», а також 2,2 тис тонн калію «Белкалій». 

Спробуємо розібратися, чому справа аміаку викликала таку зацікавленість у парламентарів та громадськості. А крім того, поговоримо загалом про зони відповідальності державних акторів у сфері реалізації арештованого майна.

1. Швидкість накладення арешту на майно

Перше, що привернуло увагу учасників обговорення, — швидкість накладення арешту. Адже саме динамічність реакції  мала вплинути на ефективне запобігання ймовірній екологічній катастрофі через концентрацію великої кількості аміаку в одному місці.

Взагалі арешт майна регулює Кримінальний процесуальний кодекс України (КПК України). Арешт накладає суд за клопотанням прокурора або слідчого. Саме орган досудового розслідування або прокурор зобов’язані довести наявність підстав та мети накладення арешту. Звісно, збір таких доказів вимагає певного часу та зусиль.

При цьому, щоб розшукати майно для потенційного арешту, слідчий або прокурор повинні звернутися до АРМА, інших державних інституцій, органів місцевого самоврядування чи приватних осіб (абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України). 

Тому для визначення швидкості реакції на порушену справу треба зокрема перевірити, наскільки ефективно слідчі Бюро економічної безпеки (БЕБ) використовували всі механізми збору доказів. І це ж допоможе зрозуміти, наскільки оперативно БЕБ звернулося до суду з клопотанням про накладення арешту на майно та передачі його до АРМА в управління.

Що можна вдосконалити? 

Швидкість накладення арешту залежить від оперативності збору доказів. Навіть після того, як майно арештують, можуть виникнути питання про якісне управління ним. Це є частиною значно більшого процесу планування перед передачею майна до АРМА, про який ми вже неодноразово говорили раніше.

Відтак парламентарям варто доповнити чинний КПК України положеннями про планування перед передачею майна в управління до АРМА.

2. Компенсація за зберігання арештованого майна

Аміак, арештований 13 липня 2022 року, за рішенням суду передали Одеському припортовому заводу (ОПЗ) на відповідальне зберігання до його реалізації. 

Законодавство  в окремих випадках дозволяє передавати речові докази законному власнику — на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження (ч. 6 ст. 100 КПК України). Це робиться з метою збереження вартості специфічного майна.

У ситуації з аміаком суд правомірно визначив, що відповідальним за зберігання аміаку є саме Одеський припортовий завод, адже зберігання цього активу вимагає спеціальних умов. Однак постало питання: як заводу компенсувати свої витрати на зберігання?

Витрати, пов’язані із зберіганням речей, здійснюються за рахунок Державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 123 КПК України). Затверджений Кабміном Порядок, визначає, що зберігання речових доказів здійснюється за рахунок коштів органу, який передав речові докази на зберігання.

Однак положення цього порядку є відверто застарілими та не враховують чинних норм щодо поводження з арештованим майном. Більше того, пункти з Порядку не можна застосовувати до випадку із аміаком, адже рішення про передачу майна на відповідальне зберігання прийняв суд. Якби суд не приймав такого рішення, проблема була б в іншому – хто буде відповідальним за те, що арештований аміак зберігатиметься безпечно?

Порядок реалізації арештованих активів на електронних торгах покладає відповідальність за зберігання арештованого майна на організатора, яким у випадку з аміаком був ТОВ «Придніпров’є 2021» (про нього детальніше розповімо трохи згодом). При цьому він компенсує витрати зі своєї винагороди, яка виплачується після успішного завершення торгів. Однак оскільки предметом торгів був специфічний актив, зберігача якого визначив суд, то організатор не зобов’язаний  забезпечувати зберігання такого активу.

В той же час АРМА наголошувало на тому, що саме на покупця також лягають витрати за прийом, захолоджування, зберігання та відвантаження аміаку, які у вищевказаному випадку склали понад 105 млн грн за 10 тис. тонн. Однак це не зовсім відповідає дійсності. Адже, як ми вже аналізували вище, чинне законодавство не регулює питання компенсації витрат за зберігання речових доказів, якщо таке рішення прийняв суд. У цій же справі ОПЗ планував собі компенсувати такі витрати підвищеною ціною, яку мав сплатити покупець за відвантаження товару.

Зі слів ОПЗ, не всі переможці торгів сплачували таку вартість при реалізації цих активів. Тобто покупці просто не відреагували на пункт із додаткової інформації до лоту, де ішлося про зобов’язання переможця сплатити за весь термін зберігання активу.

Що можна вдосконалити?

Згаданий Порядок, який врегульовує питання зберігання речових доказів стороною обвинувачення, відверто суперечить положенням КПК України в частині поводження з арештованим майном. Тому його треба зробити відповідним до чинного закону та врегулювати порядок компенсації витрат підприємств за зберігання арештованих активів.

3. Визначення вартості арештованого майна

Реалізація арештованого майна здійснюється за цінами, не нижчими за ринкові (ч. 4 ст. 21 Закону про АРМА). При цьому порядок реалізації такого майна здебільшого врегульований підзаконними (наприклад, Порядок реалізації арештованого майна на електронних торгах) та локальними актами (наприклад, Правила проведення електронних торгів арештованих активів на ТОВ «Придніпров’є 2021»).

У Порядку реалізації арештованого майна на електронних торгах зазначено, що стартова ціна лота дорівнює ринковій вартості активу відповідно до звіту про оцінку, а проведення оцінки активів забезпечує організатор торгів. Можливість забезпечити проведення такої оцінки є одним із критеріїв, які ставить АРМА при відборі юридичних осіб для організації та проведення електронних торгів арештованими активами.

АРМА має реагувати на виявлені порушення вимог законодавства у частині проведення оцінки активів. Посадовці Агентства можуть внести припис про усунення порушень законодавства, провести службове розслідування, а також притягнути винну особу до встановленої законом відповідальності (ч. 2 ст. 10 Закону про АРМА). 

На засіданні ТСК Агентство озвучувало інформацію про те, що проводило перевірку обставин визначення вартості арештованого аміаку, і порушень законодавства не виявило. Ретельність вжитих АРМА заходів ще має перевірити ТСК, а також інші контролюючі органи. 

Також ТСК обговорювала питання несплати податків та зборів покупцями арештованого аміаку.

Слід відзначити, що Порядок реалізації арештованого майна на електронних торгах не дає відповідей на питання, чи треба включати обов’язкові платежіу стартову ціну лота. Хоча при реалізації конфіскованого майна у виконавчому провадженні вартість визначається з нарахуванням усіх податків і зборів, що підлягають сплаті при переміщенні майна через митний кордон України.

Що можна вдосконалити?

Якби умовою відвантаження товару була сплата всіх належних податків та зборів, то подібна проблема не виникала б. Тому в нормативному акті, який регулює порядок проведення реалізації майна, слід врегулювати ці питання.

АРМА звітує про розроблені пропозиції щодо внесення змін до законодавства, які дозволять вирішити проблему реалізації майна, що перебуває під митним контролем. Однак ці пропозиції ще не аналізувалися та не обговорювалися публічно.

Проблеми, пов’язані з оцінкою арештованого майна, треба вирішувати комплексно — разом з усіма проблемами у сфері оцінки активів.

4. Доступність вебсайту організатора торгів

Відбір юридичних осіб, які організовують і проводять електронні торги арештованими активами, відбувається відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі». Це визначено в Постанові Кабміну від 9 серпня 2017 р. № 558.

В оголошеннях про відбір реалізаторів АРМА зазвичай зазначає, що кандидат повинен підтвердити відповідність різним критеріям. Один із них — що електронна торгова система здатна забезпечити безперешкодний доступ учасників до участі в електронних торгах.

У контексті обставин, встановлених на засіданні ТСК щодо доступності інформації про торги аміаком, цікаво, що ТОВ «Придніпров’є 2021» є авторизованим учасником системи Прозорро.Продажі.

Щоб стати акредитованим майданчиком ЕТС Prozorro.Продажі необхідно пройти тестування на відповідність технічному завданню. Однією з його вимог є доступність вебсайту оператора усім користувачам у мережі Інтернет. Крім цього, перегляд аукціонів на вебсайтах операторів має бути доступний для всіх глядачів без обмежень та необхідності додаткової авторизації.

Т.в.о. голови АРМА пояснює, що біржа Придніпров’є 2021 інформацію про лоти, виставлені на Прозорро.Продажі, зазначає за однією URL-адресою, а інформація про реалізацію арештованих активів розміщується за іншою. Причини цього представники товарної біржі на засіданні ТСК не пояснили. 

Відтак варто перевірити, чи були перешкоди в доступі до вебсайту електронного майданчика. Якщо так, то він не відповідає як кваліфікаційним вимогам АРМА до юридичних осіб-реалізаторів, так і вимогам Prozorro.Продажі. І повинен втратити статус як реалізатора арештованого майна, так і сертифікованого майданчика Prozorro.Продажі.

Що слід вдосконалити?

TI Ukraine підтримує ініціативи реалізації арештованого майна на Prozorro.Продажі. Як пояснив керівник АТ «Прозоро.Продажі», такі напрямки діяльності не відповідають статуту акціонерного товариства. Крім цього, щоб мати можливість брати участь в конкурсі на юридичних осіб-реалізаторів, юридична особа повинна мати власну електронну торгову систему, а також мати можливість забезпечувати зберігання, оцінку майна тощо (або самостійно, або на договірних засадах).

Таким чином, щоб продавати арештовані активи через електронну торгову систему Прозорро.Продажі, потрібно:

• змінити Порядок реалізації арештованих активів на електронних торгах;
• визначити, що АТ «Прозорро.Продажі» може брати участь у діяльності з організації продажу арештованих активів у статуті підприємства.

5. Швидкість реалізації арештованого аміаку

На засіданні ТСК також озвучувалися запитання про те, чому ж так довго продавався арештований аміак. Адже перші торги відбулися в серпні 2022 року, а останні – у березні 2023 року.

АРМА пояснює, що весь аміак не виставили на торги одразу, тому що ОПЗ не зміг би його одразу відвантажити. АРМА готувало кожен лот за підсумками консультацій із заводом, враховуючи технологічні особливості. По суті, завод вирішував, скільки аміаку можна виставити за раз, щоб його можна було без перешкод вивезти. Крім цього, увагу акцентують також і на кон’юнктурі ринку, жоден учасник якого не міг купити відразу 42 тис. тонн аміаку.

Варто відзначити, що розподіл активу на лоти є виключною відповідальністю АРМА. Як і будь-яке дискреційне повноваження, такий розподіл має бути розумно обґрунтованим. Пояснення про те, що аміак продали настільки швидко, наскільки це дозволяли ринкові, логістичні та технологічні обмеження, є логічними та послідовними. Також ці пояснення можна перевірити з огляду на інформацію від ОПЗ про відвантаження вже проданого аміаку. 

Висновки

Підвищення уваги до процесу реалізації арештованих активів як з боку політиків, так і з боку суспільства треба використати з максимальною користю для реформування АРМА. 

Раніше ми писали про те, що саме необхідно вдосконалити у чинному законодавстві.

Якщо ближче розглядати справу реалізації аміаку, то можна сформувати такі зони відповідальності.

1. Збір доказів, накладення арешту на майно та рух кримінального провадження — Бюро економічної безпеки.
2. Визначення юридичної особи, яка продаватиме арештовані активи — Агентство з розшуку та менеджменту активів.
3. Визначення вартості продажу аміаку — визначений ТОВ «Придніпров’є 2021» оцінювач майна, а також Агентство з розшуку та менеджменту активів у   частині реагування на оцінку майна.
4. Швидкість реалізації арештованого майна — Агентство з розшуку та менеджменту активів, а також Одеський припортовий завод у частині оперативності відвантаження товару.
5. Компенсація витрат за зберігання речових доказів — законодавство не регулює актуальний механізм.

Аналіз підготував Павло Демчук, юридичний радник Transparency International Ukraine.