Конституційний суд визнав неконституційним право Національного антикорупційного бюро України оскаржувати сумнівні угоди. Відтепер ця норма закону про НАБУ втратила чинність.

Згідно із законом про НАБУ, Бюро могло звертатися до суду з цивільними позовами про визнання недійсними угод фігурантів корупційних справ. Це був дієвий механізм протидії корупції: Бюро через суд могло зупиняти дію сумнівних угод ще до вироку у кримінальному провадженні.

За чотири роки роботи Антикорупційного бюро суди анулювали 96 сумнівних угод на понад 6 млрд грн.

Обґрунтованість рішення суду є сумнівною. На нашу думку, він вийшов за межі своїх повноважень.Заявник просив суд підтвердити, що ця норма порушує принцип юридичної визначеності. Натомість КСУ не висловив позиції з цього питання, а говорив про те, що парламент не мав делегувати це право НАБУ замість прокуратури.

Наші експерти вважають, що це право НАБУ не суперечило Конституції. Тому що забезпечувати представництво інтересів держави в суді не є повноваженням виключно прокуратури.

Можна кричати “зрадаааа”, але норма більше не діє. Рішення Конституційного суду оскарженню не підлягають. І зрештою, воно одразу набуло чинності. Тому ми вирішили видихнути та поміркувати, як перевести енергію “зради” в продуктивне русло.

Протидіяти корупції стає дедалі важче. Але ми віримо, що не все втрачено. Спеціалізована антикорупційна прокуратура може оскаржувати сумнівні корупційні угоди. Так, їй треба буде в суді довести доцільність такого кроку.

Тому НАБУ і САП мусять активно співпрацювати: передати матеріали справ з Бюро до Спеціалізованої прокуратури і йти в господарські процеси відстоювати інтереси держави.

Ми закликаємо керівників НАБУ і САП до повної взаємодії. Зараз саме від їхніх подальших злагоджених дій залежить реалізація цього ефективного механізму. Тим паче, що й Президент “дав” їм лише кілька місяць на налагодження порозуміння.

Водночас ТІ Україна шукатиме шляхи, аби повернути Бюро таке цінне право. Аби і НАБУ, і САП змогли дієво оскаржувати корупційні угоди, через які вимивають з бюджету мільярди.

Право НАБУ не суперечило Конституції. Тому що забезпечувати представництво інтересів держави в суді не є повноваженням виключно прокуратури

Що сталось:

5 червня 2019 року Другий сенат Конституційного суду України (далі – КСУ) прийняв рішення у справі за конституційною скаргою акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» щодо відповідності Конституції п. 13 ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро України» від 14.10.2014 №1698-VII. Згідно п. 13 ст. 17 ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро України»: Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов’язків надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

У свою чергу автори конституційної скарги стверджують, що ця норма порушує принцип юридичної визначеності і дає можливість Бюро як органу досудового розслідування звертатися до суду з вимогами про визнання угод недійсними ще до завершення досудового розслідування, тобто до вироку суду у кримінальній справі. Акціонерне товариство вважає, що таке положення суперечить Конституції України, а саме ч.1 ст.62 та ч.1 та 2 ст.124.

Автори конституційної скарги стверджують, що ця норма порушує принцип юридичної визначеності і дає можливість Бюро як органу досудового розслідування звертатися до суду з вимогами про визнання угод недійсними ще до завершення досудового розслідування, тобто до вироку суду у кримінальній справі.

Позиція КСУ:

Конституційна скарга стверджувала, що п. 13 ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро України» порушує принцип юридичної визначеності, а отже, не відповідає статтям 8 і 19 Конституції України. У своєму рішенні суд, на жаль, не розглянув це твердження та не надав своєї позиції з цього питання.

На думку КСУ, положення ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро України» щодо права подавати до суду позови про визнання недійсними угод наділяє Бюро повноваженнями, які належать прокуратурі відповідно до ст. 131(1) Конституції України. Беручи до уваги, що в системі прокуратури створено Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (далі – САП), яка забезпечує представництво інтересів держави в суді у сфері боротьби з корупцією, то, за позицією КСУ, саме САП має повноваження подавати подібні позови до суду. А на даний момент Бюро фактично дублює повноваження органів прокуратури, а саме здійснює представництво в суді законних інтересів держави.

Водночас Верховна Рада України, делегувавши НАБУ конституційні повноваження прокуратури, під час прийняття ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро України», вийшла за межі своїх повноважень, встановлених Конституцією України.

Враховуючи вищесказане, КСУ визнав п. 13 ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро України» неконституційним.

Конституція України має найвищу юридичну силу, та всі інші закони мають прийматися на основі Конституції і повинні відповідати їй. В ч. 3 ст. 131(1) Конституції України зазначено, що «прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом». І оскільки предметом конституційної скарги є саме відповідність конкретного положення закону Конституції України, то варто підкреслити, що п. 13 ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро України» не суперечить основному закону України, адже представництво інтересів держави в суді не є повноваженням виключно органів прокуратури. Оцінка невідповідності законодавчих актів один одному не входить у повноваження КСУ.

Згідно з вимогами ст. 1 ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро України», Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. А в ст. 16 цього ж закону передбачається і ряд обов’язків цього органу для досягнення цілі його створення.

Для дотримання покладених на НАБУ законом обов’язків та виконання цілей та завдань даного правоохоронного органу, які визначені у ст. 1 ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро України», Бюро повинно вживати заходів у випадках виявлення в діях інших осіб ознак корупційного правопорушення. Саме подання позову про визнання угод недійсними є на сьогодні одним з ефективних засобів для припинення корупційного правопорушення. Подання таких позовів можливе виключно за наявності законодавчих підстав та виключно у встановленому законодавством порядку. Це повністю відповідає принципу юридичної визначеності, як елементу верховенства права, встановленому у ст. 8 Конституції України.

З дня ухвалення КСУ свого рішення, тобто з 5 червня 2019 року, п. 13 ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро України» втратив свою чинність. Тепер прокурори САП повинні будуть подавати до суду позови про визнання недійсними угод. Враховуючи процедуру подачі таких позовів, закріплену у ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», кількість справ НАБУ та кількість співробітників САП важко оцінити ефективність таких нововведень позитивно.

Юридичний аналіз підготувала керівник юридичного відділу ТІ Україна Катерина Риженко.

На думку КСУ, положення ЗУ «Про Національне антикорупційне бюро України» щодо права подавати до суду позови про визнання недійсними угод наділяє Бюро повноваженнями, які належать прокуратурі відповідно до ст. 131(1) Конституції України.