Що пропонують змінити нардепи у декларуванні та юрисдикції антикорсистеми

23 травня 2025 року 90 народних депутатів, значна більшість яких належать до президентської фракції «Слуга народу», на чолі з головним автором Олександром Ткаченком зареєстрували законопроєкт 13271-1 щодо «підвищення відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення». 

28 травня робоча група при головному Комітеті з питань правоохоронної діяльності, повідомила, що робота над змінами триватиме з урахуванням всіх отриманих пропозицій від її учасників. А вже 5 червня Комітет рекомендував прийняти законопроєкт за основу в оновленій редакції та в цілому, разом з відхиленням законопроєктів 13271 та 13271-2.

Цей документ є альтернативним до значно гіршого під №13271 за авторством народного депутата від фракції «Батьківщина» Сергія Власенка, і стосувався він — «удосконалення порядку притягнення до відповідальності чиновників». Власенко зареєстрував окремий законопроєкт, оскільки значну частину таких же його ініціатив не додали до проєкту щодо реформи АРМА 12374-д, який вже був прийнятий у першому читанні 12 лютого 2025 року. Тоді головний Комітет Верховної Ради з питань антикорупційної політики відхилив ці всі правки до другого читання і пропонував до розгляду в сесійній залі суттєво доопрацьовану редакцію, яку Transparency International Ukraine рекомендувала прийняти в цілому.

Загалом реєстрація альтернативного законопроєкту 13271-1 виступила противагою до більш небезпечних ініціатив Власенка. Адже вона дала змогу нейтралізувати руйнівні ініціативи нардепа щодо електронного декларування, які парламентарі могли підтримати у сесійній залі. І такий розвиток подій був цілком імовірний, судячи з попередніх успішних голосувань нардепів за руйнівні поправки під час неналежного відновлення декларування та закриття реєстру декларацій восени 2023 року. Тоді це навіть призвело до застосування Президентом вето. 

Transparency International Ukraine підготувала юридичний аналіз переваг та зон вдосконалення законопроєкту №13271-1, а також попередніх позицій НАЗК та САП, висловлених у їх листах до Комітету до засідання 5 червня.

Короткі висновки:

• Transparency International Ukraine виступає за ухвалення законопроєкту 13271-1 за основу з доопрацюванням у другому читанні та підтримує відхилення Комітетом інших законопроєктів 13271 та 13271-2;
• підвищення порогів відповідальності за недостовірне декларування з 0,3-6 до 0,45-7,5 млн грн може бути виправдане знеціненням гривні, а оскільки воно супроводжується зростанням штрафів, то такі зміни до законодавства на даному етапі можна оцінити позитивно. З тих же міркувань ми не маємо критичних застережень щодо підвищення порогу для цивільної конфіскації з 1,51 до 2,27 млн грн;
• зниження порогу для незаконного збагачення з 9,84 до 9,08 млн грн можна оцінити позитивно за наявності додаткових доопрацювань законопроєкту у другому читанні;
• встановлення строків перебування у Реєстрі порушників щодо повʼязаних з корупцією або корупційних адміністративних та кримінальних правопорушень (в залежності від порушення строк може становити від 1 до 8 років) припиняє непропорційне втручання у права осіб та виконує одну з рекомендацій зовнішнього аудиту НАЗК;
• врегульовуються питання мобілізації обвинувачених у тяжких чи особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушеннях. Однак, на відміну від проєкту закону № 13284. цей новий законопроєкт не пропонує зупиняти строки давності у разі мобілізації обвинуваченого.

Що ми рекомендуємо:

• у майбутньому варто розглянути зниження порогів для відповідальності за недостовірне декларування та для застосування цивільної конфіскації;
• передбачити повноваження НАЗК виявляти необґрунтовані активи та збирати докази їх необґрунтованості за ст. 290 ЦПК без обмежень спеціальними процедурами, а також вдосконалити механізм цивільної конфіскації відповідно до рекомендацій нашого окремого дослідження;
• запровадити гнучку можливість перейти до цивільної конфіскації із кримінального процесу щодо незаконного збагачення на основі оцінки прокурорами САП доказової бази конкретних справ. Але для цього всі провадження щодо незаконного збагачення та цивільної конфіскації (зі збереженням винятку щодо посадових осіб НАБУ, САП та ВАКС) мають іти через САП;
• механізми витребування НАБУ справ для власного розслідування необхідно вдосконалити при рекомендованому наданні Бюро повноважень розслідувати незаконне збагачення та недостовірне декларування незалежно від рівня посади декларанта, якщо він досягнув поріг для відповідальності;
• предмет МСЖ, за умови залишення цього механізму в законодавстві, необхідно скоригувати в інший бік – передбачити в рамках нього можливість НАЗК здійснювати проактивну інформаційно-аналітичну роботу за прикладом НАБУ з пошуку та попередньої перевірки конкретних можливих зловживань;
• збільшити строки судимості, у тому числі для умовно звільнених від покарання.

Як зараз врегульовані питання

Питання, яких стосується законопроєкт, зараз врегульовані Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП), Кримінальним кодексом України (КК), Кримінальним процесуальним кодексом України (КПК), Цивільним процесуальним кодексом України (ЦПК), а також Законами України «Про запобігання корупції» та «Про військовий обов’язок і військову службу». Вони передбачають такі види відповідальності за недостовірне декларування.

• Адміністративна відповідальність за недостовірне декларування за ст. 172-6 КУпАП настає за подання неправдивих відомостей на суму 100–500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (ПМ) (302 800 – 1 514 000 грн або 7 300 – 36 500 дол. США за курсом Національного банку України (НБУ) на 5 червня 2025 року).
• Кримінальна відповідальність за недостовірне декларування за ч. 1 ст. 366-2 КК настає за подання неправдивих відомостей на суму 500–2000 ПМ (1 514 000 – 6 056 000 грн або 36 500 – 146 000 дол. США) у вигляді штрафу від трьох до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (НМДГ) (51 000 – 68 000 гривень або 1 230 – 1 640 доларів США).
• Кримінальна відповідальність за недостовірне декларування за ч. 2 ст. 366-2 КК настає за подання неправдивих відомостей на суму понад 2000 ПМ (6,056 млн грн  або 146 000 дол. США) у вигляді штрафу від чотирьох до пʼяти тисяч НМДГ (68 000 – 85 000 грн або 1 640 – 2 050 дол. США).
• Позови про конфіскацію та стягнення в дохід держави необґрунтованих активів в рамках цивільної конфіскації за ст. 290 ЦПК предʼявляються при розбіжностях між їх вартістю та законними доходами від 500 ПМ (1 514 000 грн або 36 500 дол. США).
• Незаконне збагачення за ст. 368-5 КК передбачає набуття з перевищенням законних доходів активів вартістю понад 6 500 НМДГ (9 841 000 грн або 237 250 дол. США).
• Детективи НАБУ можуть розслідувати справи за ст. 216 КПК при таких розмірах предмета кримінального правопорушення, якщо злочин вчинила службова особа з державних органів, правоохоронних органів, армії, місцевої влади або державних/комунальних підприємств: 500 і більше ПМ за ст. 354, 368, 369, 369-2 КК (1 514 000 грн або 36 500 дол. США) і понад 2000 ПМ за ст. 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК (6 056 000 грн або 146 000 дол. США).
• Не встановлений строк перебування осіб за ст. 59 Закону України «Про запобігання корупції» у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення («Реєстр порушників», раніше «Реєстр корупціонерів»).

Що пропонується у законопроєкті в редакції Комітету

Новими нормами нардепи хочуть змінити критерії кримінальної та адміністративної відповідальності у сфері декларування та незаконного збагачення, коло осіб та пороги застосування цивільної конфіскації, підслідність НАБУ, а також встановити граничні строки перебування осіб у Реєстрі порушників тощо.

Далі детальніше розглянемо, які зміни з’явилися в законопроєкті після розгляду Комітетом.

1. Адміністративна відповідальність за недостовірне декларування наставатиме за подання неправдивих відомостей на суму 150–750 ПМ (454 200 – 2 271 000 грн або 10 950 – 54 750 дол. США).

2. Кримінальна відповідальність за недостовірне декларування наставатиме за подання неправдивих відомостей на суму 750–2500 ПМ (2 271 000 – 7 570 000 грн або 54 750 – 182 500 дол. США), зокрема, у вигляді штрафу від чотирьох до шести тисяч НМДГ (68 000 – 102 000 грн або 1 640 – 2 460 дол. США). 

3. Кримінальна відповідальність за недостовірне декларування наставатиме за подання неправдивих відомостей на суму понад 2500 ПМ (6,056 млн грн або 146 000 дол. США), зокрема, у вигляді штрафу від шести до восьми тисяч НМДГ (102 000 – 136 000 грн або 2 460 – 3 280 дол. США).

Підвищення порогів адміністративної на 50% та кримінальної відповідальності на 25-50% за недостовірне декларування не викликає у нас критичних зауважень. Після ухвалення запропонованих норм у доларовому еквіваленті такі пороги більше корелюватимуться з межами, що діяли при відновленні декларування після руйнівного рішення Конституційного Суду України у кінці 2020 року. На момент прийняття нового закону долар США коштуватиме приблизно на 50% більше, ніж у день ухвалення парламентом чинних порогів 4 грудня 2020 року — 28,30 грн проти 41,48 грн за долар США станом на 5 червня 2025 року, а підвищення максимального порогу кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 366-2 КК становить навіть не 50, а 25% — 2500 ПМ проти 2000 ПМ. 

Крім того, підвищення порогів кримінальної відповідальності супроводжуватиметься і відповідним зростанням штрафів, тому таку ініціативу законодавця можна загалом схвалити. Проте, оскільки запропоновані зміни матимуть зворотну дію в часі, частину поточних розслідуваних справ доведеться закрити.

4. Позови про конфіскацію та стягнення в дохід держави необґрунтованих активів в рамках цивільної конфіскації за ст. 290 ЦПК предʼявлятимуться при розбіжностях між їх вартістю та законними доходами від 750 ПМ (2,271 млн грн або 54 750 дол. США).

Аргумент щодо знецінення гривні застосовний і до підвищення на 50% порогу для цивільної конфіскації — з 500 до 750 ПМ. Зараз долар коштує на 67% більше, ніж 31 жовтня 2019 року, у день ухвалення чинних порогів, коли він коштував 24,99 грн. Тому така зміна теж не викликає застережень. 

Подібні тези щодо знецінення гривні висловлює у своїй позиції до головного Комітету і САП. Раніше ми зазначали, що такий поріг прямо повʼязаний з ефективністю інструменту цивільної конфіскації. Адже витрати держави загалом на організацію процесу цивільної конфіскації — збір доказів прокурором та доведення в суді необґрунтованості активу — мають відповідати результативності процесу.

5. Незаконне збагачення передбачатиме набуття з перевищенням законних доходів активів вартістю понад 3 000 ПМ (9,084 млн грн або 219 000 дол. США) і розширюється по колу осіб разом з цивільною конфіскацією на підпункт «ґ» пункту 2 Закону України «Про запобігання корупції».

Збільшення переліку осіб, щодо яких можна подавати позови про стягнення необґрунтованих активів та щодо яких буде діяти стаття КК про незаконне збагачення, рекомендувала САП. Як наслідок, у редакції законопроєкту після розгляду Комітетом з’явилася пропозиція розширити коло осіб, які підпадають під незаконне збагачення та цивільну конфіскацію. 

Так, після прийняття нових норм можливості для застосування цих інститутів також поширяться на голів та членів експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, а також голів, їх заступників, членів та секретарів позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій. На нашу думку, ця новація заслуговує на підтримку.

6. Детективи НАБУ можуть розслідувати справи за ст. 216 КПК при таких розмірах предмета кримінального правопорушення, якщо злочин вчинила службова особа з державних органів, правоохоронних органів, армії, місцевої влади або державних/комунальних підприємств: понад 5000 ПМ за ст. 191, 206-2, 209, 210, 211, 364, 410 КК (15,14 млн грн або 365 000 дол. США). 

Ця пропозиція узгоджується з висновками зовнішньої незалежної оцінки, які схвально поставились до політики пріоритезації кримінальних проваджень в НАБУ.

7. Строк зберігання відомостей до їх виключення з Реєстру порушників за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень становитиме:

• при притягненні до цивільноправової та адміністративної відповідальності – 1 рік;
• при притягненні до кримінальної відповідальності – до погашення або зняття судимості з особи;
• при застосуванні заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб – 5 років.

Ще у 2023 році Комісія з проведення незалежної оцінки ефективності діяльності НАЗК відзначила, що слід розв’язати цю проблему, адже її можна сприйняти як непропорційне втручання у права таких осіб. Ми в TI Ukraine тоді підтримали цю рекомендацію міжнародних аудиторів. 

8. Доповнюються прикінцеві та перехідні положення щодо мобілізації обвинувачених у тяжких та особливо тяжких корупційних злочинах. 

Суд може зупинити кримінальне провадження щодо особи, яка звинувачується у тяжкому чи особливо тяжкому корупційному злочині та призвана на військову службу під час мобілізації або за контрактом, якщо встановить, що її безпосередня участь у заходах для оборони України унеможливлює участь у судовому процесі, включаючи дистанційні слухання через відеоконференцію.

Проте законопроєкт 13271-1 не пропонує зупиняти перебіг строків давності при мобілізації обвинувачених, як це визначено в проєкті закону № 13284, що перебуває на розгляді парламенту.

Як можна далі посилити позитивні норми законопроєкту

У майбутньому при покращенні законопроєкту 13271-1 законодавцям варто розглянути зниження порогів кримінальної відповідальності за брехню в деклараціях, а також подовження відповідних строків давності. Наприклад, зараз недостовірне декларування залишається нетяжким злочином зі строком давності 3 роки, якого на практиці може бути недостатньо для розслідування та судового розгляду.

До того ж нардепам варто врахувати, що чинна санкція за незаконне збагачення у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років має більш стримувальний характер з погляду майбутньої поведінки та оцінки ризиків особою, ніж цивільна конфіскація. І відповідно, подальше зниження порогу для незаконного збагачення матиме коригувальний вплив на можливий рівень корупції, що можна загалом оцінити позитивно з погляду боротьби з корупцією. 

Якщо ж говорити про конкретні рекомендації до законопроєкту, ми в Transparency International Ukraine переконані, що можна було б розширити зміни до ст. 290 ЦПК, чітко передбачивши повноваження НАЗК збирати докази без спеціальних процедур. За чинною редакцією ч. 5 ст. 290 ЦПК, НАБУ та САП, а у визначених законом випадках – ДБР та Генеральна прокуратура України вживають заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості, тоді як НАЗК у цьому переліку немає. 

Так само у фінальній версії законопроєкту варто продовжувати розширювати коло осіб, щодо яких може бути застосована цивільна конфіскація, та удосконалити цей механізм в цілому. Раніше ми в Transparency International Ukraine присвятили проблемам цивільної конфіскації окреме дослідження з відповідними рекомендаціями щодо покращення реалізації цього інституту. 

Також законопроєкт не розв’язує проблему реалізації наслідку цивільної конфіскації, який передбачає автоматичне звільнення посадовців. У межах цивільної конфіскації, крім самого стягнення необґрунтованого активу, винного мають звільнити з посади після набрання законної сили рішення суду, з винятком щодо народних депутатів. Водночас уже відома практика, яка суперечить цій нормі. 

Так, одне з рішень АП ВАКС про конфіскацію набрало законної сили 3 грудня 2024 року, і на виконання вимог Закону «Про запобігання корупції» директор ДБР звільнив працівника ДБР з посади. Але вже 12 лютого 2025 року очільник Державного бюро розслідувань повторно призначив цього працівника на посаду з 18 лютого, користуючись тим, що Закон «Про Державне бюро розслідувань» не забороняє повторне призначення особи. 

Подібна практика підриває механізм цивільної конфіскації і може сприяти виникненню психологічного рішення публічного службовця набути необґрунтовані активи. Адже, як наслідок, він може ризикувати тільки їхнім стягненням після судового розгляду, але йому може не загрожувати звільнення з посади, на якій можна продовжувати набувати таке необґрунтоване майно. 

Ще один нюанс запропонованих норм полягає в тому, що зниження на 0,75 млн грн порогу для незаконного збагачення і відповідно верхньої межі цивільної конфіскації має двозначну природу, тобто такі зміни мають як плюси, так і мінуси.  

Така зміна не узгоджена з порогом посиленої кримінальної відповідальності за недостовірне декларування — 3000 ПМ проти 2500 ПМ. Тому оптимально було б узгодити пороги посиленої санкції за брехню в декларації та незаконне збагачення, яке вмикається не на початку межі посиленої брехні. Це дає можливості декларанту не підпадати під відповідальність за незаконне збагачення, користуючись прогалиною у 1,5 млн грн між порогами. 

З іншого боку, можливості для якісної цивільної конфіскації досі залишаються меншими, ніж це було б доречно. Нагадаємо, що у цивільної конфіскації нижчий стандарт доказування, що робить її легшим для застосування інструментом. Вона базується на принципі «балансу ймовірностей», де тягар доведення того, що активи є швидше необґрунтованими, а не набутими з законних джерел, покладається на державний орган. У незаконному збагаченні ж має бути суттєво сильніша доказова база для обвинувального акту, де винуватість декларанта держава повинна довести «поза розумним сумнівом», оскільки всі сумніви у кримінальному процесі мають тлумачитись на користь підозрюваного. 

На сьогодні після виправдувального рішення суду щодо обвинуваченого у незаконному збагаченні САП не має можливостей застосовувати до таких осіб інструмент цивільної конфіскації. А тому зниження порогу незаконного збагачення і потрапляння кейсу у поле незаконного збагачення з можливим виправданням підозрюваного не має закривати можливість для цивільної конфіскації в суді. На це у розрізі закриття кримінальної справи зважає і САП у своїй позиції. 

Для розв’язання проблеми було б краще, якби САП отримала повноваження проводити процесуальне керівництво у всіх справах про незаконне збагачення, що зараз не передбачено законодавством. У такому випадку прокурори САП змогли б оцінювати в кожній окремій справі її судові перспективи у кримінальному чи цивільному процесах. Проте це не має перевантажувати орган, адже його спроможність розширюється, а справи про незаконне збагачення можуть стосуватись активів лише з 2019 року. Крім цього, подання обвинувального акту повинно переривати строки позовної давності для звернення з заявою про цивільну конфіскацію. Однак таких ініціатив у законопроєкті немає, тож його варто вдосконалити зокрема у цій частині.

Не слід виключати і можливість НАБУ розслідувати інші справи, які не охоплюватимуться оновленими розмірами кримінального правопорушення або завданої шкоди. Адже прокурор має повноваження передати справу детективам НАБУ, якщо злочин спричинив або міг спричинити тяжкі наслідки для суспільства чи держави, а детективи НАБУ мають повноваження розслідувати справи інших органів за рішенням директора та згодою прокурора САП. Для цього слід вдосконалити порядок витребування таких справ і взаємодії НАБУ і САП з іншими органами розслідування.

І не менш важливо при розвʼязуванні питання щодо відсутності максимального періоду перебування порушників у так званому «Реєстрі корупціонерів» врахувати, що строки судимості за ст. 89 КК достатньо короткі, наприклад, при укладенні угоди, яка передбачає звільнення від реального покарання (максимум 3 роки). Тому потрібно збільшити тривалість іспитового строку, який встановлюється при такій угоді, щонайменше до 6 років, як це пропонував урядовий законопроєкт про угоди зі слідством. 

Ми не маємо застережень до запропонованих у законопроєкті 13271-1 встановлених строків перебування у Реєстрі порушників за умови, якщо до кримінального закону надалі внесуть зміни щодо збільшення строків судимості (щонайменше до 6 років, як це пропонувалось урядовим законопроєктом про угоди зі слідством), а також додадуть строк за дисциплінарне правопорушення. Пропозиція НАЗК вилучати осіб тільки з публічної частини Реєстру також, на нашу думку, заслуговує на розгляд законодавця. 

Які положення первинного законопроєкту змінили або вилучили з редакції Комітету?

У переважній більшості під час розгляду Комітетом вдалося прибрати з первинної версії законопроєкту найбільш критичні норми.

Так, небезпечною частиною первинного законопроєкту було звуження підслідності НАБУ, яка і так недосконала через те, що не охоплює низку топчиновників. Таке зниження підслідності могло відбутися після зростання порогів у сфері недостовірного декларування. Якби правки депутатів прийняли, це призвело б до того, що нові справи опинилися б не у системі НАБУ-САП-ВАКС, а у системі ДБР – Нацполіція — Офіс Генерального прокурора — суди загальної юрисдикції. А це значно знизило б ефективність досудового розслідування та судового розгляду таких справ у частині невідворотності покарання. 

Оскільки НАБУ, САП та ВАКС отримали законодавчу можливість розширити свій штат, такі обмеження законодавця їх підслідності та підсудності не були послідовними. Навпаки — НАБУ має отримати можливість для досудового розслідування незаконного збагачення та недостовірного декларування незалежно від посади декларанта, якщо він досягнув порогів предмета правопорушення.

Комітет відхилив пропозицію підвищити мінімальні розміри хабарів для розслідування НАБУ, що могло б дозволити серйозним корупціонерам уникнути відповідальності через передачу їхніх справ менш спеціалізованим органам — ДБР або Нацполіції. Наприклад, зараз судять заочно депутата Київради Владислава Трубіцина, а також ще п’ятьох осіб в отриманні 1,39 млн грн хабаря за розміщення точок роздрібної торгівлі в столиці. І якби такі зміни внесли, ця справа та подібні вже не були б у фокусі НАБУ. 

Також у первинній редакції пропонувалося, що строк здійснення моніторингу способу життя від НАЗК не зможе перевищувати чотирьох місяців з дня прийняття відповідного рішення та здійснюватиметься виключно щодо активів, доходів, витрат, послуг й інших елементів способу життя, набутих, здійснених чи отриманих під час перебування на посаді, без права проводити його стосовно кандидатів на посади. Такі положення були виключені з редакції Комітету.

Взагалі питання строку моніторингу способу життя (МСЖ) за оптимальних умов не мали б розглядатися на рівні закону, як занадто дрібні для уваги законодавця з погляду юридичної техніки. Водночас долучення таких норм у законопроєкт 13271-1 виглядало радше як вимушений крок, оскільки саме НАЗК жодного разу не обмежувало себе у строках проведення моніторингу на рівні власних підзаконних нормативно-правових актів та методичних рекомендацій. 

Відповідно до нашого дослідження механізму МСЖ, така безстроковість здатна спричинити як надмірне втручання у персональне життя декларантів, заборонене законом, так і відповідне порушення ст. 8 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) щодо права на повагу до приватного і сімейного життя — з потенційними справами в ЄСПЛ проти України. 

Також НАЗК вже повідомляло на засіданні Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики, що у 2023 році мінімальний строк проведення МСЖ склав 3,5 місяці, середній строк процедури становив 10 місяців, а максимальний – 18 місяців. У 2024 році мінімальний строк був вже 2 місяці, середній строк – 9 місяців, максимальний – 15,5 місяців. В умовах, коли держава має всього 4 роки (з дня набуття оскаржуваних активів) строку позовної давності у справах щодо визнання активів необґрунтованими, витрачати 1,5 року на проведення МСЖ — це надто багато. Тож називати таку процедуру ефективним інструментом дещо недоречно. При цьому важливий нюанс полягає в тому, що, на відміну від строків давності притягнення до відповідальності, ці строки позовної давності рахуються до звернення в суд із позовом. 

Тому запровадження строку у 4 місяці можна було б підтримати, якби також передбачалася умова для його обґрунтованого продовження ще на 2 місяці. Пропозиція НАЗК до головного Комітету визначити строк МСЖ у 180 днів з можливістю його продовжити ще на 180 днів не була релевантною, оскільки 1 рік потенційного МСЖ не розвʼязує проблему його завеликої тривалості. З цих же міркувань пропозицію САП залишити безстроковість МСЖ теж не варто враховувати. Тож у майбутньому строки моніторингу необхідно врегулювати на рівні відповідного порядку НАЗК.

Більш небезпечними у первинній версії законопроєкту були пропозиції обмежити сам предмет МСЖ виключно активами, набутими на посаді, без перевірок активів членів сімʼї декларанта або третіх осіб, що можна робити зараз. З погляду цілей системи електронного декларування, такі зміни створили б не тільки велику прогалину в законі й можливість легалізувати набуті активи, звільнившись і поновившись на посаді згодом, або створювати фікцію, що вони набуті до вступу на посаду. Це створило б небезпечний прецедент обмежень, який надалі можна було б поширити і на повні перевірки декларацій. Хоча законопроєкт 13271-1, на відміну від негативних пропозицій основного законопроєкту 13271 від Сергія Власенка, не зачіпає повні перевірки, законодавець міг би використати таку новацію як аналогію і в майбутньому обмежити так само предмет повних перевірок. 

Нагадаємо, що міжнародні стандарти передбачають наявність однієї процедури перевірок декларацій, а не їхнього розмаїття. Саме тому Transparency International Ukraine пропонувала взагалі скасувати МСЖ як дублювальну повні перевірки процедуру. У випадку ж залишення моніторингу у законодавстві, його варто розглядати як засіб попередньої перевірки конкретних можливих фактів зловживань, виявлених проактивно працівниками НАЗК у ході інформаційно-аналітичної роботи за прикладом НАБУ, чого зараз НАЗК не проводить. І при провалі такого МСЖ декларантом Агентству варто запускати вже повну перевірку, де перевіряти усі розділи декларації. Такі положення теж можна додати до доопрацювання законопроєкту.

У первинній редакції законопроєкту пропонувалося не комплексно встановити строк перебування порушників у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення («Реєстр порушників», раніше «Реєстр корупціонерів»). Ішлося про те, що такий строк не може перевищувати аналогічний, передбачений статтею 39 КУпАП, якщо особу піддано адміністративному стягненню (1 рік), та строки, визначені статтею 89 КК, якщо особу було засуджено за вчинення кримінального правопорушення (строки погашення судимості – від 1 до 8 років). Але первинний законопроєкт зареєстрували без згадки строковості перебування в Реєстрі через цивільноправові, дисциплінарні заходи чи відповідальність юридичних осіб. Тому редакція Комітету є більш комплексною та цілісною.

Висновки

TI Ukraine вважає, що законопроєкт 13271-1 необхідно ухвалити за основу з майбутнім доопрацюванням його відповідно до наших рекомендацій. До цього покращення варто долучити міжнародних партнерів, а також представників громадянського суспільства та антикорупційних органів. Ми погоджуємось із рішенням Комітету щодо відхилення інших альтернативних законопроєктів №13271, №13271-2. 

Для такого покращення законопроєкту ми рекомендуємо:

• знизити адміністративний з 0,3 до, наприклад, 0,15 млн грн та кримінальний з 1,5 та 6 до, наприклад, 1,2 та 2,4 млн грн пороги для відповідальності за недостовірне декларування та для застосування цивільної конфіскації з 1,5 до, наприклад, 1,2 млн грн;
• передбачити повноваження НАЗК виявляти необґрунтовані активи та збирати докази їх необґрунтованості за ст. 290 ЦПК без обмежень спеціальними процедурами, а також вдосконалити механізм цивільної конфіскації відповідно до рекомендацій нашого окремого дослідження; 
• запровадити гнучку можливість перейти до цивільної конфіскації із кримінального процесу незаконного збагачення на основі оцінки прокурорами САП доказової бази конкретних справ, але для цього всі провадження щодо незаконного збагачення та цивільної конфіскації (зі збереженням винятку щодо посадових осіб НАБУ, САП та ВАКС) мають йти через САП;
• необхідно вдосконалити механізми витребування справ при наданні НАБУ повноважень розслідувати незаконне збагачення та недостовірне декларування незалежно від рівня посади декларанта, якщо він досягнув поріг для відповідальності;
• предмет МСЖ, за умови залишення цього механізму в законодавстві, необхідно скоригувати в інший бік – передбачити в рамках нього можливість НАЗК здійснювати проактивну інформаційно-аналітичну роботу за прикладом НАБУ з пошуку та попередньої перевірки конкретних можливих зловживань;
• узгодити пороги посиленої кримінальної відповідальності за недостовірне декларування та незаконне збагачення, наприклад, знизивши їх до 2,4 млн грн;
• розглянути пропозицію НАЗК вилучати осіб лише з публічної частини Реєстру порушників, додати строк перебування у Реєстрі за дисциплінарне правопорушення;
• збільшити строки судимості щонайменше до 6 років, у тому числі для тих, хто умовно звільнений від покарання.

Наразі законопроєкт 13271-1 змінює важливі елементи кримінальної відповідальності та юрисдикції НАБУ і містить низку позитивних новацій. Але за умови подальшого вдосконалення тексту законопроєкту залишається потенціал для більш позитивного впливу на ефективність антикорупційної політики.