Стаття про незаконне збагачення: історія, виклики та результати

З моменту оновлення Кримінального кодексу та запровадження статті про незаконне збагачення минуло понад шість років. З того часу зросла кількість кримінальних проваджень у цій категорії справ, однак фактично жоден топпосадовець так і не опинився за ґратами. 

Чи свідчить це про неефективність судової системи загалом, чи проблема в законодавстві або ж в інших факторах? Як працює стаття про незаконне збагачення та що впливає на її результативність? Це і не тільки пояснив наш старший юридичний радник Павло Демчук у коментарі для 24 Каналу. 

Зокрема, він звернув увагу на особливості першої редакції статті, яку намагалися запровадити ще понад 10 років тому. Тоді вона фактично дублювала злочин «одержання хабара», однак це не настільки суттєво, оскільки цей варіант статті так і не запрацював. Її неодноразово відтерміновували, скасували за часів Януковича, а після Революції Гідності повернули вже в новому варіанті, який дійсно стосувався незаконного збагачення. Тоді після Майдану та створення НАБУ і САП розпочалися перші підозри за цією статтею.

Утім, у лютому 2019 року її визнали неконституційною. У цьому питанні наш експерт заявляє про відсутність одностайності в Конституційному Суді і посилається на окремі думки суддів, зокрема Василя Лемака, який вважав, що його колеги могли інакше обґрунтувати рішення. Та вже восени того ж року була ухвалена нова версія статті, яка чинна і нині.

Щоправда, з того часу у ВАКС фактично було лише два вироки, і ті завершилися угодою зі слідством. Один з них стосується екснардепки Ірини Кормишкіної, яку, серед іншого, визнали винною в незаконному збагаченні. Сам вирок за угодою наразі засекречений, але з відкритих повідомлень прокурорів відомо, що суд зобов’язав її перерахувати 20 мільйонів гривень державі, а ще 2 мільйони — на потреби ЗСУ. Тобто в цьому питанні йдеться про баланс між бажанням обвинуваченого отримати м’якше покарання та суспільством, яке прагне отримати щось натомість.

Окремо слід зазначити, що відсутність тюремних вироків — це радше питання логіки кримінального процесу, а не провал системи загалом. Більше того, варто враховувати, що після початку повномасштабного вторгнення електронне декларування було призупинено. А це — один із доказів у справах про незаконне збагачення. Тож головним показником ефективності статті є не кількість вироків, а сталість практики загалом.