15 вересня Верховний Суд виправдав екссуддю Апеляційного суду Черкаської області Володимира Пономаренка, скасувавши вирок Антикорупційного суду. Останній у лютому 2021 року засудив Пономаренка до 2 років ув’язнення за хабар у 30 тисяч гривень. Рішення про скасування обвинувального вироку було ухвалене суддями Верховного Суду Сергієм Фоміним, Германом Анісімовим та Ольгою Булейко.
Що сталося?
За інформацією слідства, у 2018 році суддя отримав 30 тисяч гривень за вплив на винесення рішення іншим суддею. Пономаренко мав “домовитися” з суддею Соснівського районного суду Черкас щодо непритягнення до відповідальності одного з фігурантів справи за керування у нетверезому стані.
19 лютого перша інстанція ВАКС визнала винним суддю Володимира Пономаренка і призначила йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки. 21 квітня Апеляційна палата ВАКС залишила вирок без змін.
А 15 вересня, за інформацією ЗМІ, касація Верховного Суду скасувала рішення Антикорупційного суду та закрила провадження.
Таке рішення Верховного суду викликає занепокоєння, зважаючи на роль Верховного Суду у судовій системі.
Чому Верховний суд скасував рішення Антикорупційного суду?
Суд касаційної інстанції (Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду — ККС ВС) може скасовувати рішення та закривати провадження на основі трьох підстав:
- істотне порушення вимог Кримінального процесуального кодексу,
- неправильне застосування Кримінального кодексу України,
- невідповідність покарання тяжкості вчиненого.
Верховний Суд, ймовірно, скористався першою підставою.
Істотними порушеннями КПК є причини, які могли б перешкодити суду ухвалити рішення. Можна припустити, що ККС ВС скасував вирок нібито на підставі того, що після повідомлення Пономаренку про підозру, закінчився строк досудового розслідування. А обвинувачення були висунуті вже поза цим строком, чим скористалися адвокати і подали апеляцію.
До речі, Апеляційна Палата ВАКС вже розглядала такі доводи захисників щодо цього і не знайшла їм підтвердження.
Що може означати таке рішення Верховного Суду?
На нашу думку, строки Антикорсудом були обчислені правильно. Адже, як зазначалось у рішенні Апеляції, на момент ознайомлення зі справою перебіг строків переривається. Тож, у запасі сторони обвинувачення було ще 6 днів, якими САП скористалась і підготувала обвинувальний висновок.
Проте, якщо така підстава дійсно лягла в основу рішення, то таке рішення Верховного Суду має сумнівну правову природу та обґрунтованість.
Варто зазначити, що одним із повноважень, яким наділений ВС, є уніфікація застосування норм права та узагальнення судової практики.
Тобто такими своїми рішеннями Верховний Суд задає “тренди” судової практики, які викликають занепокоєння та нагадують про необхідність повноцінної судової реформи та формування касаційної інстанції, рішення якої не будуть викликати сумніви.
Тож, ми вкотре повертаємось до питання якісного проведення судової реформи. Звісно, до опублікування постанови зарано говорити про мотиви та юридичну якість рішення. Проте ця ситуація вчергове доводить, що будь-яке рішення суду може бути розбите об неякісно реформований ВС.