Виняток як правило: як управляють арештованим стратегічним майном

26 червня механізму виняткового управління арештованими активами виповнилося 3 роки. За цей час АРМА ініціювало таку процедуру понад 10 разів у 12 кримінальних провадженнях.   

Річ у тім, що певні активи потребують суттєвих фінансових витрат або ресурсів, які доступні виключно державі і скоріше вимагають соціально орієнтованого підходу, аніж комерційного. Все тому, що збій у функціонуванні активів може призвести до надзвичайних ситуацій або перешкоджатиме оборонно-промисловому комплексу та авіабудівельній галузі.

Підставою для передачі таких активів в управління є рішення Кабінету Міністрів. Але, нагадаємо, такий порядок винятковий і не повинен застосовуватися часто.

При цьому вже була чимала кількість спроб розширити можливості для такого  виняткового управління:  забезпеченням гуманітарних, військових або інших потреб, захистом культурних цінностей.

Виглядає, що державне управління арештованими активами зрозуміліше і для АРМА, і для народних обранців. Адже велика кількість укладених договорів з управителями – це здобуток саме спеціального порядку. Однак у закон про АРМА закладалася модель мінімізації державних витрат для управління арештованими активами. Тому збільшувати перелік винятків потрібно в крайніх випадках, коли приватні управителі не можуть ефективно виконувати свої повноваження.

Cпробуємо детальніше подивитися на те, як реалізується запроваджений механізм.

Як укладали договори управління за спеціальним порядком?

На наш запит АРМА повідомило, що на березень 2024 року 14 разів ініціювало перед Кабміном передачу активів у спеціальному порядку у 12 кримінальних провадженнях. 

Ідеться про такі справи й активи:

• ТЕЦ у Новояворівську та Новому Роздолі на Львівщині (ТЕЦи Дубневичів);
• арештовані акції Донецькоблгазу;
• корпоративні права на 26 облгазів «Фірташа»;
• компанії, пов’язані із «Газпромом»;
• Вінницький авіаційний завод;
• мережа АЗС ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-Україна»;
• заправки «Глуско»;
• ПрАТ «ВК “Укрнафтобуріння”»
• Межигірʼя;
• Львівська ізоляторна компанія;
• Науково-дослідний та проєктно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування (щодо нього уряд ще не прийняв рішення).

За публічною інформацією, з перерахованих вище в управління 2 активи передали у 2021 році (ТЕЦ на Львівщині та арештовані акції «Донецькоблгазу»), жодного активу у 2022-муі, 5 — у 2023-му та 3 — у 2024 році. У 6 випадках ішлося про передачу активів у справах щодо економічних та корупційних кримінальних правопорушень, а в 5 — щодо злочинів проти нацбезпеки та воєнних злочинів.

При цьому найбільше ініціювали питання передачі таких активів до АРМА слідчі СБУ (6 разів) та ДБР (двічі), а НАБУ, БЕБ та слідчі Генпрокуратури спонукали до таких передач лише раз.

Як виконували такі договори управління

На травень 2024 року найбільше управителями активів у винятковому порядку стали:

• ПАТ «Укрнафта» (мережа АЗС «Татнефть», повʼязані з «Газпромом» компанії, заправки «Глуско», Сахалінське родовище);
• група «Нафтогаз» (ТЕЦ у Новому Роздолі та Новояворівську, акції «Донецькоблгазу», корпоративні права 26 облгазів); 
• АТ «Мотор Січ» (Вінницький авіаційний завод); 
• АТ «Українські розподільні мережі» (Львівська ізоляторна компанія);
• «Парк “Межигір’я”».

Ми встановили, що з управлінням цього майна можуть виникати такі проблеми:

• зволікання з передачею у фактичне управління з боку АРМА. З моменту винесення судового рішення про передачу та до моменту прийняття рішення уряду активи довго перебувають без визначеного управителя;
• потреба отримувати дозвіл на концентрацію активів. Це ускладнює передачу в управління особливо важливих активів, а також суперечить спеціальним положенням закону у період воєнного стану;  
• блокування ефективного управління корпоративними правами через судові спори та інші перешкоди. Власники ініціюють чимало проваджень у судах, щоб заборонити АРМА вчиняти дії з управління активами. 

Зволікання з передачею активів у фактичне управління 

Середній строк між датою судового рішення про передачу активу до АРМА та прийняттям розпорядження КМУ про конкретного управителя складає десь 555 днів. При цьому найбільший строк стосувався «Межигірʼя», а найменший – щодо мережі АЗС ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-Україна».

Чинна процедура встановлює стислі строки для АРМА, щоб звернутися до Кабміну з відповідною ініціативою (3 дні) та для Кабміну, щоб доручити виконавчим органам провести консультації про потенційного управителя (5 днів). Решта дій – строк внесення проєкту рішення про визначення управителя та його прийняття – не визначені. 

Стислі строки для звернення і для консультацій були встановлені для швидкої передачі активів особливо значення управителю. Нам може здаватися очевидним, що й АРМА, й інші державні органи розуміють, що зволікання з передачею — це ризики для активу та для певних сфер життєдіяльності. Але практика показує радше протилежне. Наприклад, для рішення про передачу Вінницького авіаційного заводу до «Мотор Січі» потрібен був час з серпня 2022-го по листопад 2023 року.

І навіть прийняття Кабміном рішення не означає, що управитель відразу почне виконувати свої обовʼязки. Наприклад, активи групи компаній Глуско Кабмін передав в управління «Укрнафті» 12 вересня 2023 року, а акти приймання-передачі підписали лише 15 березня 2024-го.

Львівський ізоляторний завод суд передав до АРМА 26 серпня 2022 року, а в управління до АТ «Українські розподільні мережі» Кабмін передав у квітні 2024-го. А сумський завод «Насосенергомаш» досі не має управителя, хоча до АРМА його передали у лютому 2023-го.

Це підкреслює проблеми менеджменту арештованими активами і вимагає вдосконалення фактичного виконання наявного законодавства. Тому АРМА треба ретельніше ставитися до організаційних процесів з визначення управителя активами та передачі їх в управління. А слідчим органам — надавати про активи повну інформацію, потрібну для цього. І тут дуже допоможе запровадження планування перед передачею активів до АРМА.

Потреба отримати дозвіл на концентрацію субʼєктів господарювання

Для запобігання монополізації товарних ринків Антимонопольний комітет вимагає отримувати дозвіл на концентрацію, якщо управителю передають активи. 

До концентрації відносять випадки, коли суб’єкт господарювання отримує прямий або опосередкований контроль над цілим або частинами одного або кількох інших суб’єктів господарювання чи активами. Це відбувається, наприклад, коли в управління певному підприємству передають корпоративні права іншого: «Укрнафті» передали в управління активи АЗС ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-Україна».

На нашу думку, такі вимоги затягують процес передання активів в управління. І щобільше,  позиція АМКУ здається дивною, адже спеціальний закон визначає, що під час воєнного стану дозвіл на концентрацію не потрібен, якщо треба запобігти надзвичайним ситуаціям або збоям у постачанні ресурсів. У частині підстав для винятку з правила про дозвіл на концентрацію ця норма майже дублює положення закону про АРМА, за яким передавали в управління активи АЗС ТОВ «ТАТНЄФТЬ-АЗС-Україна» та групи компаній Глуско.

Однак АМКУ на запит АРМА щодо справи активів групи Глуско відповів, що ці положення не застосовуються. І навіть оштрафував на 900 тис. грн попереднього управителя ТОВ «Нафтогаз Ойл Трейдинг» за порушення правил концентрації.

Не бажаючи повторити долю цього підприємства, «Укрнафта» не розпочинала управління активами без відповідного дозволу. 7 грудня 2023 року разом з АРМА компанія подала 18 заяв до АМКУ, які повернули 22 грудня через потребу встановити додаткові обставини. Нові заяви подали вже  31 січня. Зрештою ці активи передали «Укрнафті» на підставі актів від 16 березня 2024 року.

Подібні проблеми простежуються і при передачі «Укрнафті» арештованої мережі АЗС «Татнєфть». Уряд прийняв відповідне розпорядження 15 серпня 2023 року, а за отриманням дозволу до АМКУ підприємство та АРМА звернулися 6 травня 2024-го. Тому виникають питання, наскільки обґрунтовано аж стільки часу на подання такого звернення.

Відтак АМКУ повинен змінити свою практику щодо вимоги надання попереднього дозволу на концентрацію у таких випадках. А парламенту варто розширити коло винятків з положень закону про захист економічної конкуренції і додати випадки управління стратегічними активами, навіть не в умовах воєнного стану.

Протидія управлінню корпоративними правами з боку фігурантів кримінальних проваджень 

Попри те, що управління арештованими корпоративними правами у винятковому порядку не вимагає згоди власників, перешкоди управителям все одно створюють. 

Наприклад, управління 26 облгазами «групи Фірташа». У травні 2022 року їх передали одній з компаній групи НАК «Нафтогаз», але на вересень цього ж року вона так і не отримала контролю над облгазами. Зокрема через численні судові процеси, якими блокується зміна керівництва переданих в управління компаній.

У жовтні 2023 року АРМА прозвітувало про створення Міжвідомчої робочої групи з СБУ по «облгазах Фірташа». Але навіть на квітень 2024 року залишалися проблемні питання.

Відтак треба встановити пріоритет кримінального арешту та заходів з управління активами над заходами забезпечення в інших судових процесах. 

***

За рік після запуску нового механізму вже 10 активів передали управителям за цією процедурою, а ще один актив очікує рішення Кабміну. 

Однак ми бачимо, що реалізація тут бажає кращого — як щодо швидкості прийняття рішень, так і щодо відсутності перепон державним управителям. Через простоювання актив може псуватися, а майно можуть розкрадати, що безперечно не сприяє безперебійному функціонуванню такого майна. 

І це особливо тривожно з огляду на анонси про непросту з усіх боків для України зиму, адже більшість зі згаданих нами арештованих активів якраз є об’єктами критичної інфраструктури. Тому настав час зробити роботу над помилками та вдосконалити ці процеси.