17 вересня народні депутати зареєстрували законопроєкт №12039, який став новою спробою покращити інститут угод у корупційних справах в Україні. Експерти Transparency International Ukraine проаналізували цей документ і виявили, як пропоновані норми можуть змінити ситуацію.
Попередня спроба оновити інститут угод у корупційних справах з боку народних обранців виявилася невдалою і викликала чималий резонанс в українському суспільстві. Проте і новий законопроєкт далекий від ідеалу.
Попередня спроба з боку народних обранців викликала чималий резонанс в українському суспільстві.
Що змінює і не змінює законопроєкт?
Новий проєкт закону розв’язує окремі проблеми угод в корупційних справах.
Так, нардепи пропонують надати особам, обвинуваченим у корупційних та повʼязаних з корупцією кримінальних правопорушеннях, такі опції при укладенні угоди про визнання винуватості:
- призначення покарання у вигляді позбавлення волі менше, ніж визначене у санкції статті, за умови викриття іншої особи, а також повного або часткового відшкодування збитків;
- додаткове покарання у вигляді штрафу зі збільшеним розміром, незалежно від згадки про нього у санкції статті — від 340 тис. грн за нетяжкий злочин і до 102 млн грн у разі вчинення особливо тяжкого злочину;
- додаткове покарання у вигляді конфіскації майна – у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо сторони угоди домовились про додаткове покарання.
Водночас невирішеною залишається ще низка важливих питань, які можуть суттєво вплинути на суть таких угод і процедуру їх затвердження.
Невирішеною залишається ще низка важливих питань, які можуть суттєво вплинути на суть таких угод і процедуру їх затвердження.
1. Особи, які вчинили корупційний злочин одноособово, не зможуть претендувати на призначення більш мʼякого покарання у вигляді позбавлення волі.
Тобто, якщо особа самостійно отримала неправомірну вигоду, то вона не може претендувати на зменшення строку відбування реального покарання, ніж той, що вказаний у санкції статті. Водночас на таке зменшення можуть претендувати особи, які, наприклад, брали участь у схемі з відкату мільйонів з держбюджету на будівництво доріг, хоч збитки державі можуть бути більшими.
2. Із законопроєкту незрозуміло, чи можна укладати угоду особам, діями яких не завдано збитків.
Використання в законопроєкті фрази «якщо такі збитки або шкода були завдані», не дозволяє дати відповідь на запитання, чи можна взагалі укладати угоду за відсутності збитків.
Відтак можемо мати ситуацію, коли у кримінальних провадженнях без збитків чи шкоди угода з підозрюваними та обвинуваченими неможлива. Тобто особи, які вчинили більш суспільно-небезпечні діяння, перебуватимуть в кращих умовах.
3. Якісно не врегульовується питання конфіскації.
Автори проєкту ніби й додають конфіскацію майна як додаткове покарання у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням. Але вказують, що таке покарання може бути призначене не завжди.
Ми послідовно відстоюємо позицію, що найбільший стримувальний ефект від кримінального переслідування корупції має конфіскація незаконно набутих активів. Адже корупція має на меті збагачення особи.
Однак таких положень ні попередній проєкт 11340, ні поданий зараз проєкт не містять. Натомість новий законопроєкт додатково ускладнює застосування конфіскації майна як покарання. Повинна бути можливість конфіскації майна без привʼязки до наявності інших додаткових покарань.
4. Суду не надають повноважень витребовувати зібрані матеріали досудового розслідування при перевірці угоди.
А оскільки угода може бути затверджена на різних етапах розгляду справи, коли ще обвинувачення не представило всього масиву зібраних доказів, суд не може перевірити кваліфікацію дій особи через невеликий масив доступної інформації. І це може призводити до неправильної, на перший погляд, кримінально-правової оцінки дій особи.
Ми послідовно відстоюємо позицію, що найбільший стримувальний ефект від кримінального переслідування корупції має конфіскація незаконно набутих активів. Адже корупція має на меті збагачення особи.
Що ми передусім пропонуємо змінити?
- Додатково визначити обовʼязкове застосування спеціальної конфіскації при укладенні угод в корупційних справах за наявності підстав для цього, а також вдосконалити положення про конфіскацію майна.
- Конкретизувати, що можуть бути укладені угоди в тих кримінальних провадженнях, де не йдеться про завдання збитків.
- Чітко визначити, що звільнення від відбування покарання у справах щодо корупційних та повʼязаних з корупцією кримінальних правопорушеннях можливе.
- Надати повноваження суду витребовувати зібрані матеріали досудового розслідування або ж зобовʼязати прокурора разом з обвинувальним актом та угодою направляти до суду такі матеріали.
Як бачимо, законопроєкт №12039 зі свого боку розв’язує деякі із важливих проблем в застосуванні інституту угод.
Проте якщо закон прийняти в такому вигляді, то залишаться неточності і прогалини, через які будуть проблеми із тлумаченням нових норм, розумінням їх різними сторонами процесу та, як наслідок, двозначності загального ставлення до угод у корупційних справах загалом.
Якщо закон прийняти в такому вигляді, то залишаться неточності і прогалини, через які будуть проблеми із тлумаченням нових норм, розумінням їх різними сторонами процесу/