Звіт за результатами аналітичного дослідження судової практики Вищого антикорупційного суду у кримінальних провадженнях щодо корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень (2023–2024 роки).

1. Мета та методологія дослідження

Дослідження проведено за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС (EUACI) для Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) на виконання заходів 3.3.1.3.3–3.3.1.3.4 Державної антикорупційної програми.

Мета дослідження — виявлення проблем єдності правозастосування у практиці ВАКС та Апеляційної палати ВАКС за 2023–2024 роки, оцінка ефективності судового розгляду справ про корупційні та повʼязані з корупцією кримінальні правопорушення та формування обґрунтованих рекомендацій для вдосконалення судової практики й законодавства.

Для досягнення цієї мети визначено такі ключові завдання:

1. Проаналізувати статистику справ ВАКС за період 2019–2024 років, зокрема кількість розглянутих справ, а також закритих у зв’язку із закінченням процесуальних строків, співвідношення обвинувальних та виправдувальних вироків, середню тривалість розгляду справ та навантаження на суддів, а також оцінити вплив ключових законодавчих змін на ефективність роботи суду.

2. Проаналізувати та порівняти застосування відповідних положень Кримінального кодексу України та ключових положень Кримінального процесуального кодексу України у судовій практиці ВАКС у кримінальних провадженнях щодо корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень за період 2023–2024 років.

3. На основі результатів дослідження визначити фактори, які спричиняють виклики ефективному функціонуванню ВАКС, та провести аналіз пов’язаних з ними проблем, зокрема: 

• проблеми тривалості судового розгляду справ, включаючи процесуальні затримки та перешкоди з боку сторін;
• ситуації неоднакового застосування одних і тих самих правових норм;
• практика призначення покарань, у тому числі призначення покарань на підставі угод про визнання винуватості;
• виявлення інших відповідних тенденцій, особливостей та недоліків у процесі розгляду справ.

4. Запропонувати шляхи вдосконалення відповідного законодавства та практики ВАКС.

Експерти Transparency International Ukraine проаналізували всі вироки ВАКС та рішення його Апеляційної палати за два роки, щоб зрозуміти, чи суд однаково застосовує закон в схожих справах, чи достатньо швидко розглядаються справи, і чому деякі провадження закриваються або затягуються. На основі цього ми пропонуємо конкретні кроки  для покращення — що варто змінити в законодавстві, а що можна виправити самою практикою суду. 

Обсяг та методологія:

• охоплено всі вироки ВАКС та рішення Апеляційної палати ВАКС щодо перегляду вироків за 2023–2024 роки у справах про корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення;
• статистичні показники діяльності суду проаналізовано за 2019–2024 роки для виявлення динаміки з моменту заснування ВАКС;
• основне джерело — Єдиний державний реєстр судових рішень (ЄДРСР) та офіційна статистична звітність ВАКС і АП ВАКС.

Виявлення проблем здійснювалося шляхом суцільного аналізу текстів усіх вироків ВАКС та рішень Апеляційної палати ВАКС за 2023–2024 роки. Кожне рішення експерти перевіряли на предмет того, як суд встановлював ознаки складу кримінального правопорушення (суб’єкт, суб’єктивна та об’єктивна сторона) і як застосовував окремі норми процесуального права. Розбіжність практики фіксувалася як проблема лише тоді, коли різні підходи застосовувалися до порівнянних за фактичними обставинами справ у межах одного складу правопорушення чи однієї процесуальної ситуації, а не коли відмінність результату пояснювалася обʼєктивно різними обставинами конкретної справи. Виявлені розбіжності додатково перевірялися на відповідність позиціям Верховного Суду.

Оцінка ефективності спиралася на статистичні показники діяльності суду за 2019–2024 роки: співвідношення кількості проваджень, що надходять на розгляд, і кількості вирішених справ; тривалість розгляду (з розбивкою за роками та за процесуальною формою — угода про визнання винуватості чи стандартне провадження); частку проваджень, закритих у зв’язку зі спливом строків давності та досудового розслідування; співвідношення обвинувальних і виправдувальних вироків. 

Рекомендації формувалися на основі виявлених у такий спосіб проблем і розподілялися за трьома рівнями залежно від того, чи потрібно для їх розв’язання змінювати  законодавство, чи проблему можна усунути узгодженням позицій у межах наявного судового тлумачення, чи йдеться про організаційний захід, що не потребує втручання в норми права.

2. Статистика розгляду справ ВАКС (2019–2024)

2.1. Накопичення нерозглянутих справ

На розгляді у ВАКС з 2019 по 2024 роки перебувало 689 кримінальних проваджень, з яких 86,21% (594) стосувалися корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень. Найбільша кількість проваджень надходила за статтями про привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (159 проваджень), прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (140) та зловживання владою або службовим становищем (126) — разом 61,68% усіх справ.

У середньому за досліджуваний період на розгляді ВАКС щороку перебувало 277 проваджень, з яких суд в середньому розглядає лише 23,6% (64 провадження) від цієї кількості. Приріст проваджень (45 на рік) суттєво випереджає кількість розглянутих (8,4 на рік), що щороку збільшує масив нерозглянутих справ у середньому на 27,6 провадження. Як наслідок, середньорічний обсяг нерозглянутих справ у ВАКС становить приблизно 212 проваджень і за такої тенденції продовжуватиме зростати.

2.2. Закриття справ у зв’язку зі спливом процесуальних строків

За період дослідження ВАКС та АП ВАКС закрили загалом 51 кримінальне провадження у зв’язку із закінченням процесуальних строків, що становить 7,4% від усіх проваджень, які перебували на розгляді. З них 43 (84,31%) — у зв’язку зі спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, 8 (15,69%) — у зв’язку зі спливом строків досудового розслідування.

Зібрані дані щодо закриття справ за строками досудового розслідування (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України) відображає лише задоволені клопотання і не показує повного масштабу проблеми. Лише за період із липня 2024 до червня 2025 року зафіксовано 29 рішень ВАКС, у яких на стадії судового розгляду вирішувалося питання про закриття провадження через сплив строків досудового розслідування. І хоча жодне з них не було задоволено, сама кількість ініціювань свідчить про системний ризик закриття проваджень без дослідження зібраних доказів по суті. Наприклад у справі № 991/5469/24 була побудована стратегія сторони захисту, за якою підтвердження ознайомлення з матеріалами досудового розслідування — юридичний факт, що відновлює перебіг строку розслідування за ч. 9 ст. 290 КПК України, — було «заховане» в тексті іншого процесуального документа так, щоб залишитися непоміченим стороною обвинувачення. Суд відхилив клопотання про закриття провадження, встановивши, що повідомлення не відповідало вимогам ч. 9 ст. 290 КПК.

Показовим є й приклад неоднорідності практики закриття справ через сплив строків досудового розслідування в об’єднаних провадженнях: у справі №991/2364/23 колегія ВАКС закрила провадження, застосувавши висновок Об’єднаної палати ККС ВС, який на момент продовження строків прокурором ще не існував, тоді як у справі №991/6004/21 АП ВАКС скасувала подібне рішення, визнавши дії прокурора сумлінними з огляду на неможливість передбачити майбутню зміну судової позиції.

2.3. Тривалість розгляду справ та навантаження на суддів

Середня тривалість розгляду справ по суті зросла з 384 днів у 2021 році до 618 днів у 2024 році, що пов’язано, зокрема, з надмірним навантаженням на суддів і — до 16 травня 2024 року — обов’язковим колегіальним розглядом усіх справ у складі трьох суддів. Після запровадження одноособового розгляду, з урахуванням інших факторів (наприклад, більшої кількості вироків на підставі угод) показник почав стрімко скорочуватися: 640 днів (01.01–16.05.2024), 608 днів (16.05–31.12.2024), 451 день (січень–червень 2025) — тобто відбулося скорочення майже на 200 днів.

Навантаження на суддів першої інстанції стабільно зростає: з 11 проваджень на суддю у 2019 році до 22,4 у 2024 році. При цьому середня кількість суддів, задіяних у розподілі справ по суті, складає 17,5 за весь досліджуваний період. Це пояснюється тим, що хоч у суді першої інстанції здійснювали правосуддя 27 суддів, але фактична кількість суддів, задіяних у розгляді справ по суті, суттєво нижча через розподіл функцій між суддями по суті, слідчими суддями, відрядження до інших органів, відпустки по догляду за дитиною. Це також створило підстави для перерозподілу справ та слухання їх спочатку по суті. І хоч практика розгляду справ спочатку не є однозначною, це ситуації, які негативно впливають на динаміку розгляду справ у цілому. 

2.4. Співвідношення обвинувальних і виправдувальних вироків

З 2019 по 2024 роки ВАКС виніс 237 вироків, з яких 212 (89,5%) — обвинувальні та 25 (10,5%) — виправдувальні, тобто на 9 обвинувальних вироків припадає 1 виправдувальний. 

2.5. Загальна оцінка ефективності

Дослідження констатує, що ВАКС сформував достатньо сталу та передбачувану практику з більшості ключових питань застосування кримінального та кримінального процесуального законодавства. Позитивним є те, що угоди про визнання винуватості прискорюють розгляд провадження в середньому у 24 рази порівняно зі звичайним процесом.

Водночас аналіз статистичних даних за 2019–2024 роки виявляє й проблемні тенденції.  Поступальне накопичення нерозглянутих кримінальних проваджень при середньорічному розгляді лише 23,6% справ свідчить про критичну потребу в покращенні кадрового забезпечення та зміні процесуального законодавства для ефективнішого управління судовим процесом. Закриття 7,4% усіх проваджень через сплив строків (переважно строків давності) підтверджує, що чинне регулювання строків досудового розслідування не враховує особливостей розслідування та розгляду справ про корупцію на найвищому рівні.

3. Потреба змінити регулювання строків давності притягнення до кримінальної відповідальності

Чинні норми (ст. 49 КК України) передбачають лише одну підставу для зупинення строку давності — ухилення від досудового розслідування чи суду, яке можливе лише після повідомлення про підозру. А також одну підставу для переривання — вчинення нового злочину. Це створює умови, за яких сторона захисту може свідомо затягувати розгляд, щоб унеможливити ухвалення вироку до спливу строку. Цей ризик особливо гострий для проваджень НАБУ, де інкримінована подія відбувалася у 2010–2016 роках і строки давності уже завершились або підходять до завершення.

Порівняльний аналіз із стандартами ЄС

Порівняння з Директивою ЄС про боротьбу з корупцією виявляє, що українські строки давності за низку корупційних злочинів є суттєво нижчими за медіанні показники країн — членів ЄС. Найбільш разючим є розрив щодо торгівлі впливом (ч. 1 ст. 369-2 КК України): у Директиві ЄС — це злочин зі строком давності принаймні 5 років, тоді як в Україні такий строк становить лише 3 роки. Практика ж врегулювання строків давності у країнах ЄС показує, що єдиного підходу до підстав переривання, зупинення, а також обрахунку кінцевого моменту строків давності – немає.

Три напрями вдосконалення

• Розширення підстав для зупинення/переривання строків давності — зокрема на час виконання запитів про міжнародну правову допомогу (за прикладом Модельного закону ООН 2007 року), із супровідними гарантіями проти зловживань з боку органів досудового розслідування; законодавче визначення поняття «ухилення від досудового розслідування або суду»; збільшення абсолютного строку давності щонайменше до 20 років.
• Пропорційне посилення відповідальності за перешкоджання правосуддю, хабарництво в приватному секторі, торгівлю впливом, прості склади активного та пасивного хабарництва у публічному секторі та зловживання владою або службовими повноваженнями. Це допоможе привести строки давності у відповідність зі стандартами Директиви ЄС та медіанними значеннями у державах-членах ЄС, за умови кримінологічного обґрунтування, що виключає механічне підвищення санкцій.
• Зміна кінцевої точки обрахунку строку давності — з дня набрання вироком законної сили на день його постановлення судом першої інстанції (або переривання строку при направленні обвинувального акту до суду). Аналіз практики ВАКС фіксує щонайменше вісім випадків, коли особа звільнялася від покарання за ст. 74 КК України через сплив строку саме на стадії апеляційного оскарження. 

4. Потреба у вилученні підстави для закриття справ через сплив строків досудового розслідування

Кількісно частка проваджень станом на 2024 рік, закритих ВАКС і АП ВАКС на підставі п. 10 ч.1 ст. 284 КПК України, незначна (7 рішень, 5 з яких згодом скасовано). Проте оцінка значення цієї норми лише за кількістю задоволених клопотань є методологічно неповною: (1) кожен випадок стосується справ найвищого суспільного значення; (2) неоднорідність практики, оскільки позиція Верховного Суду щодо «поправок Лозового» змінювалася щонайменше тричі за 2022–2026 роки, робить непередбачуваним застосування норми; (3) норма генерує системні поведінкові ефекти на рівні клопотань, відводів і тактик затягування, не відображених у статистиці закриттів.

Рекомендація: виключити з п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України положення про автоматичне закриття провадження внаслідок спливу строків досудового розслідування, замінивши його пропорційнішими наслідками — насамперед щодо допустимості доказів, зібраних після спливу строку. Порівняльний аналіз законодавства іноземних держав демонструє два підходи: чіткі граничні строки з диференціацією за тяжкістю злочину (перший підхід) або принцип розумного строку без автоматичного закриття справи (другий підхід, де наслідком порушення є пом’якшення покарання, а не закриття провадження).

5. Єдність застосування Кримінального кодексу України

Аналіз охоплює статті 191, 210, 364, 366-2, 366-3, 368, 369 та 369-2 КК України. Під час дослідження виявлено загальну закономірність: суди демонструють високу єдність практики у встановленні ознак суб’єкта кримінального правопорушення, тоді як найбільша неоднорідність зосереджена в оцінці окремих елементів об’єктивної сторони та у кваліфікуючих ознаках.

5.1. Стаття 191 КК України (привласнення, розтрата майна)

За 2023–2024 роки ВАКС постановив 21 вирок (24% — за угодою, 14% — виправдувальні). 

Ознаки суб’єкта суди встановлюють через аналіз посадових інструкцій, договорів про призначення та локальних актів, що визначають повноваження особи. При цьому для розтрати визначальним елементом є факт ввірення майна обвинуваченому — якщо особа не мала повноважень розпорядника майна, вона не визнається суб’єктом розтрати.

Щодо об’єктивної сторони: найпоширенішою формою є заволодіння майном через укладення завідомо невигідних договорів, розтрата вимагає доведення факту ввірення майна, а привласнення трапляється найрідше. Практика призначення покарань демонструє послідовне застосування покарання у виді позбавлення волі (у всіх 18 обвинувальних вироках). Спеціальна конфіскація як інший захід кримінально-правового характеру застосовувалася лише у 33% випадків, при цьому лише в половині таких вироків було передбачено альтернативне відшкодування через цивільний позов чи умови угоди.

Рекомендація: розширити застосування спеціальної конфіскації за цією статтею — зокрема шляхом активнішого ініціювання цього питання стороною обвинувачення та належного обґрунтування походження майна.

5.2. Стаття 210 КК України (нецільове використання бюджетних коштів)

Вибірка за цією статтею невелика (2 вироки), однак навіть вона демонструє розбіжність підходів. 

В обох справах ішлося про бюджетні видатки на ремонт дорожньої інфраструктури за неправильним кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ). За першим підходом (справа № 991/2899/22) недбале ставлення до контролю за цільовим призначенням видатків вказує на умисел обвинуваченого — хоча один із суддів виклав окрему думку про відсутність умислу. За другим підходом (справа № 991/665/23) аналогічна недбалість не свідчить про умисел, якщо обвинувачений діяв у межах наявної нормативної прогалини. 

З огляду на обмежену вибірку, практику за цією статтею варто відстежувати надалі для підтвердження чи спростування цієї розбіжності.

Рекомендація: уніфікувати підходи до встановлення ознак об’єктивної сторони цього складу кримінального правопорушення.

5.3. Стаття 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем)

За 2023–2024 роки ВАКС постановив 28 вироків (57% — за угодою, 18% — виправдувальні).

Встановлення ознак суб’єкта є усталеним і послідовним. Найбільш проблемною залишається суб’єктивна сторона, зокрема доведення корисливого мотиву. В одних справах суди визнають наявність корисливого мотиву навіть за відсутності доведеної прямої домовленості з вигодонабувачем, якщо дії обвинуваченого об’єктивно спрямовані на отримання вигоди третьою особою, тоді як в інших справах суди заперечують корисливий мотив як ознаку складу цього кримінального правопорушення.

Загалом аспектами, які потребують уваги, залишаються: (1) розмежування форм зловживання владою та службовим становищем; (2) визначення протиправності діяння у разі скасування відповідного нормативного регулювання в судовому порядку; (3) відмежування від злочинів проти власності (статті 190 та 191 КК України). 

Щодо покарань: позбавлення волі призначається у всіх обвинувальних вироках, однак спеціальна конфіскація застосована лише у 4% випадків (1 з 23 вироків) — зокрема через те, що прокурор не ініціював це питання перед судом, хоча в інших подібних справах, що стосуються фактів набуття земельних ділянок, суди застосовували спеціальну конфіскацію навіть за безоплатного набуття майна третіми особами.

Рекомендація: уніфікувати тлумачення поняття «інтереси служби» як центрального елемента об’єктивної сторони цього складу та критерії розмежування статей 364, 190 і 191 КК України, а також активніше застосовувати спеціальну конфіскацію, ініціюючи це питання стороною обвинувачення (у тих випадках, де підстави для цього наявні).

5.4. Статті 366-2 та 366-3 КК України (декларування недостовірних відомостей)

За ст. 366-2 КК України ВАКС постановив 8 вироків, 3 з яких виправдувальні. 

Практика встановлення суб’єкта та суб’єктивної сторони є усталеною: у жодному з вироків суд не обґрунтовував винуватість без перевірки обізнаності суб’єкта декларування з вимогами Закону «Про запобігання корупції» — зокрема через його попередній досвід подання декларацій, освіту чи участь у профільному законотворенні. Щодо об’єктивної сторони ВАКС уніфіковано визначає розмір недекларованого майна в прожиткових мінімумах станом на дату вчинення правопорушення, а не на 1 січня звітного періоду, як іноді застосовує сторона обвинувачення. 

У єдиному проаналізованому вироку за ст. 366-3 КК України (неподання декларації) суд визнав суддю Київського окружного адміністративного суду винною в умисному неподанні декларації, а Верховний Суд, попри інше рішення АП ВАКС, підтвердив позицію першої інстанції ВАКС.

Істотних розбіжностей у практиці застосування статей 366-2 та 366-3 КК України, що потребували б окремої рекомендації, дослідження не виявило.

5.5. Стаття 368 КК України (одержання неправомірної вигоди)

Найбільш численна категорія — 30 вироків за 2023–2024 роки (20% — за угодою, лише 1 виправдувальний). Об’єктивна сторона охоплює чотири альтернативні діяння: прохання надати, прийняття пропозиції, прийняття обіцянки або одержання неправомірної вигоди. Судова практика визнає широке коло форм неправомірної вигоди, включно з криптовалютою.

Ключова розбіжність — встановлення ознаки вимагання. Хоча суди спираються на три уніфіковані критерії з примітки до ст. 354 КК України (ініціатива від службової особи; характер вимоги чи примусу; протиправність дій, якими погрожує вимагач), оцінка конкретних обставин істотно різниться. В одній справі суд першої інстанції не визнав вимагання доведеним, тоді як апеляційна інстанція скасувала цей висновок, встановивши, що потерпілі надали частину неправомірної вигоди саме на вимогу обвинувачених. Розбіжність існує і щодо кваліфікуючої ознаки вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, коли лише один зі співучасників має статус службової особи, з огляду на положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5.

Щодо покарань — 27 з 29 обвинувальних вироків передбачають позбавлення волі, конфіскація майна застосована у 38% випадків, проте спеціальна конфіскація — лише у 10%, що пояснюється специфікою предмета неправомірної вигоди (найчастіше — засоби, що імітують гроші).

Рекомендація: уніфікувати критерії встановлення кваліфікуючої ознаки «вимагання», а також підхід до кваліфікуючої ознаки вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.

5.6. Стаття 369 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди)

17 вироків за 2023–2024 роки, 59% — за угодою, жодного виправдувального. 

Суб’єктивна сторона встановлюється через об’єктивні прояви умислу — заходи конспірації (жести замість слів, криптовалюта, уривчасті розмови), наполегливість дій та побоювання викриття. Специфічна складність — розмежування зі ст. 369-2 КК України (зловживання впливом): кваліфікація за ст. 369 вимагає доведення чіткого суб’єктивного уявлення сторін про особу конкретного адресата неправомірної вигоди та наявність у нього відповідних владних повноважень.

Щодо покарань: позбавлення волі домінує (14 з 17 вироків), при цьому додаткові покарання є рідкісними — позбавлення права обіймати посади лише у 6% випадків, тоді як спеціальна конфіскація предмета злочину застосовується значно активніше — у 41% вироків. Зафіксовано й випадки застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб за дії їх уповноважених представників.

Рекомендація: уніфікувати критерії розмежування статей 369 і 369-2 КК України.

5.7. Стаття 369-2 КК України (зловживання впливом)

5 вироків за 2023–2024 роки, 80% — за угодою, жодного виправдувального.

Суб’єкт злочину є загальним — будь-яка осудна фізична особа, здатна, на переконання того, хто пропонує вигоду, реально вплинути на посадовця. Найбільш дискусійне питання — встановлення кваліфікуючої ознаки «вимагання» за ч. 3 статті, оскільки нормативного визначення вимагання в контексті цієї статті законодавство не містить. Практика демонструє часті зміни кваліфікації через недоведеність цієї ознаки. Так, в одній зі справ суд визнав недоведеною лише одну з трьох обов’язкових ознак вимагання, але попри це кваліфікував дії за частиною статті, що передбачає вимагання, — рішення згодом скасовано апеляційною інстанцією саме через цю суперечність. 

Щодо покарань домінує штраф як основний вид, конфіскація майна застосовується лише в поодиноких випадках, а позбавлення права обіймати посади не призначається взагалі.

Рекомендація: уніфікувати критерії встановлення кваліфікуючої ознаки «вимагання».

6. Єдність застосування процесуального законодавства

6.1. Тривалість розгляду проваджень

На основі аналізу 115 вироків медіана тривалості розгляду становить 581 день (приблизно 1 рік 7 місяців), із розбігом від 3 днів (вирок за угодою) до 1885 днів у справі, ускладненій оголошенням обвинувачених у розшук та зловживаннями з боку захисту. 

Угоди про визнання винуватості радикально прискорюють розгляд: медіана для таких справ — 40 днів, тоді як для справ без угод — 968 днів (у 24 рази довше). У провадженнях без угод 8% справ розглядалися понад 1801 день (понад 5 років); найдовше серед категорій розглядаються справи за ст. 368 КК України — 11 справ тривали понад 3,5 роки.

На показник тривалості розгляду проваджень впливає сукупність факторів, які ми послідовно розглядаємо у всьому дослідженні, тож слід орієнтуватись на всі рекомендації, про які йдеться у розділі 8.

6.2. Зловживання процесуальними правами

У 25 із 115 проаналізованих вироків першої інстанції (22%) зафіксовано випадки неявок без поважних причин або інші форми зловживання процесуальними правами, що корелює з тривалістю розгляду. Найпоширеніша форма — почергова неявка кількох захисників одного обвинуваченого, що створює видимість об’єктивних перешкод. Зафіксовано також випадки заявлення необґрунтованих відводів у значній кількості — до 15 відводів в одній справі.

Наявні механізми реагування є недостатньо ефективними. За період із липня 2024 до червня 2025 року ВАКС постановив 24 ухвали про порушення питання дисциплінарної відповідальності адвокатів перед КДКА (у середньому понад дві ухвали на місяць). З них КДКА розглянула лише 10, ухваливши 12 рішень про відмову у відкритті провадження, 3 попередження та лише одне рішення про реальне зупинення права на адвокатську діяльність (на 4 місяці). Тобто реальний дисциплінарний вплив застосовано в єдиному випадку, тоді як 14 ухвал ВАКС взагалі залишилися нерозглянутими. Це одна з причин надмірної тривалості розгляду.

Рекомендація: закріпити в КПК України повноваження головуючого судді встановлювати часові обмеження на виступи учасників та регламент дослідження доказів; розглянути запровадження грошових стягнень за неявку захисників без поважних причин безпосередньо судом, оскільки дисциплінарний механізм через органи адвокатського самоврядування діє за власною логікою й темпом, що не відповідає потребам розгляду справ у розумні строки.

6.3. Вироки на підставі угод про визнання винуватості

Зі 103 проаналізованих обвинувальних вироків 44 постановлено на підставі угод. ВАКС має сталу практику перевірки формальної відповідності угоди вимогам ст. 469 КПК України, зокрема щодо викриття інших фігурантів у справах, підслідних НАБУ.

Проблемна зона — перевірка правильності кримінально-правової кваліфікації. Суди здебільшого лише констатують відповідність кваліфікації формулюванню обвинувального акта й угоди, не досліджуючи фактичну обґрунтованість цієї кваліфікації доказами — особливо критично це на ранніх стадіях провадження, коли суд ще не мав можливості дослідити матеріали справи. Є й позитивні приклади глибшої перевірки — коли суд посилається не лише на формулювання обвинувачення, а й на пояснення сторін у судовому засіданні.

Щодо оцінки суспільного інтересу практика орієнтується на стадію провадження, факт відшкодування шкоди, викривальні покази щодо інших фігурантів та (після лютого 2022 року) факт надання матеріальної допомоги Силам оборони України. Водночас трапляються випадки, коли обґрунтування суспільного інтересу швидким розглядом застосовується до угод, укладених уже після кількох років стандартного розгляду обвинувального акта.

Рекомендація: закріпити повноваження суду витребувати матеріали досудового розслідування при затвердженні угоди — для перевірки правильності кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого до ухвалення вироку.

6.4. Допустимість актів ревізій та перевірок

Обидві інстанції одностайні щодо базового правила: з 15 липня 2015 року слідчі та прокурори втратили повноваження призначати ревізії (виключення відповідних положень зі ст. 36 та 40 КПК України Законом «Про прокуратуру»), а слідчий суддя не має права санкціонувати позапланову ревізію — будь-який акт ревізії, призначеної на підставі ухвали слідчого судді після цієї дати, визнається недопустимим доказом.

Розбіжність зосереджена навколо статусу експертних висновків, що спираються на недопустимі акти ревізій. Перший підхід визнає експертний висновок допустимим, якщо експерт самостійно дослідив первинну документацію, а не лише механічно відтворив висновки ревізії. Другий підхід, що застосовує доктрину «плодів отруйного дерева» у класичному розумінні, визнає висновок експерта недопустимим незалежно від обсягу самостійного дослідження, якщо саме питання експертизи було сформульоване як підтвердження висновків недопустимого акта.

Рекомендація: законодавчо визначити правила оцінки допустимості актів ревізій та перевірок як доказів, а також процесуальний статус довідок фахівців органів контролю.

6.5. Повернення проваджень на новий судовий розгляд

За період дослідження АП ВАКС 5 разів скасовувала вироки першої інстанції з поверненням справи на новий розгляд. Лише 1 з 5 таких рішень формально відповідало вичерпному переліку підстав ст. 415 КПК України (ухвалення вироку суддею, який не здійснював судового розгляду). В інших чотирьох справах АП ВАКС застосовувала розширювальне тлумачення загальної категорії «істотних порушень» за ч. 1 ст. 412 КПК України — зокрема щодо фактичного встановлення вини співучасника, судовий розгляд щодо якого не проводився, неповноти резолютивної частини вироку та виходу суду за межі пред’явленого обвинувачення.

Це створює правову невизначеність: перелік підстав у ст. 415 КПК України є вичерпним за задумом законодавця, а такі ухвали АП ВАКС є остаточними й не підлягають касаційному оскарженню. Крім того, повернення справи на новий розгляд подовжує загальну тривалість провадження та підвищує ризик спливу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Рекомендація: вилучити відповідну підставу для повернення проваджень на новий судовий розгляд зі статті 415 КПК України або законодавчо уточнити її зміст так, щоб виключити розширювальне тлумачення через загальну категорію «істотних порушень».

6.6. Засудження пособника без засудження виконавця

Практика демонструє протилежні підходи. Одні судді визнають неможливим ухвалення вироку щодо пособника без одночасного розгляду або вироку, що набрав законної сили, щодо виконавця — оскільки інакше суд фактично встановлює вину виконавця в порушення ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України, навіть за умови деперсоніфікації відомостей. Інші судді виходять із самостійного й індивідуального характеру відповідальності кожного співучасника (ст. 61 Конституції України), допускаючи засудження пособника без засудження виконавця за умови встановлення всіх елементів складу злочину та дотримання принципу деперсоніфікації в описі дій інших причетних осіб. Ця розбіжність є особливо актуальною з огляду на розвиток інституту угод про визнання винуватості, які часто укладаються з одним із співучасників раніше за інших.

Рекомендація: уніфікувати судові позиції щодо можливості засудження пособника без засудження виконавця

7. Загальні висновки

ВАКС сформував достатньо сталу та передбачувану практику з більшості ключових питань застосування кримінального та кримінального процесуального законодавства. Запровадження одноособового розгляду справ та зростання частки угод про визнання винуватості вже дають вимірюваний позитивний ефект на тривалість розгляду. 

Водночас дослідження виявило системні проблеми, що впливають на розгляд справ у ВАКС загалом, а не лише в межах окремої статті КК України, і зафіксовані одразу в кількох розділах дослідження:

• надмірна тривалість розгляду — призводить до закриття істотної частки справ через сплив строків давності;
• систематичні зловживання процесуальними правами — ускладнюють ситуацію, а наявні механізми реагування є недостатньо ефективними;
• неоднорідність у встановленні окремих елементів об’єктивної сторони кримінальних правопорушень та розбіжності у тлумаченні ключових понять — частина з яких вирішувана без зміни законодавства;
• розширювальне тлумачення підстав для повернення справ на новий розгляд та недостатньо активне застосування спеціальної конфіскації — створюють додаткові системні ризики.

8. Рекомендації

8.1. Законодавчі зміни (КК та КПК України):

• виключити автоматичне закриття провадження внаслідок спливу строків досудового розслідування (п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України), замінивши пропорційнішими наслідками порушення строку;
• встановити в КПК України запобіжники зловживання процесуальними правами: надати повноваження головуючому судді встановлювати часові обмеження на виступи та регламент дослідження доказів; розглянути запровадження грошових стягнень за неявку захисників;
• визначити правила оцінки допустимості актів ревізій та перевірок як доказів, а також процесуальний статус довідок фахівців органів контролю;
• вилучити підставу для повернення проваджень на новий судовий розгляд, що наразі застосовується через розширювальне тлумачення ст. 415 КПК України;
• звузити підстави для колегіального розгляду справ у ВАКС виключно до суворості передбаченого статтею покарання;
• визначити, що заміна судді в колегії не є підставою для початку розгляду справи спочатку, за винятком незгоди нового судді з ухваленими раніше процесуальними рішеннями;
• надати суду повноваження витребувати матеріали досудового розслідування при затвердженні угоди про визнання винуватості — для перевірки правильності кваліфікації;
• розширити підстави для зупинення й переривання строків давності та змінити кінцеву точку їх обрахунку в ст. 49 КК України.

8.2. Уніфікація судової практики (без зміни законодавства):

• визначити критерії розмежування статей 364, 190 та 191 КК України;
• уніфікувати тлумачення поняття «інтереси служби» у статті 364 КК України;
• уніфікувати критерії встановлення кваліфікуючої ознаки «вимагання» у справах за статтями 368 та 369-2 КК України, а також критерії розмежування статей 368, 369 та 369-2 КК України;
• уніфікувати підхід до встановлення ознаки «вчинення за попередньою змовою групою осіб», коли лише один співучасник має статус службової особи або розслідування щодо інших співучасників триває чи закрите;
• уніфікувати підходи до встановлення ознак об’єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 210 КК України.

8.3. Інституційні та організаційні заходи:

• запровадити систематичне відстеження справ, у яких наближається сплив строків давності — для врахування під час менеджменту судових справ;
• розширити застосування спеціальної конфіскації за корупційні та пов’язані з корупцією злочини шляхом підвищення якості доказової бази й активнішого ініціювання питання стороною обвинувачення.Практика ВАКС свідчить, що суд правильно не застосовує цей захід за власною ініціативою. А тому якщо сторона обвинувачення не порушує питання спеціальної конфіскації і не заявляє цивільний позов, суд скасовує вже накладений арешт на майно. Відтак важливою є увага до цього питання ще на стадії досудового розслідування, із тим, щоб належно зібрати докази походження майна;
• створити систему моніторингу результативності судового розгляду — з автоматизованим відстеженням тривалості розгляду за стадіями, кількості закриттів через сплив строків, умов угод про визнання винуватості та виконання вироків (відшкодування збитків, спеціальна конфіскація).

Реалізація запропонованих рекомендацій сприятиме підвищенню ефективності антикорупційного судочинства, зміцненню невідворотності відповідальності за корупційні злочини та довіри суспільства до правосуддя.

Аналітичне дослідження проведено на виконання заходів 3.3.1.3.3 та 3.3.1.3.4 Державної антикорупційної програми за підтримки Антикорупційної ініціативи Європейського Союзу в Україні (EUACI) та Національного агентства з питань запобігання корупції.

Думки, висновки та рекомендації, викладені в цій публікації, належать авторам і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу, Антикорупційної ініціативи Європейського Союзу в Україні (EUACI), Національного агентства з питань запобігання корупції, урядів Данії, Німеччини чи Великої Британії.