18 грудня законопроєкт №10242 був у порядку денному, а за день до того Комітет правоохоронної політики вкотре його «реанімував» — цього разу нібито задля ухвалення погоджених із міжнародними партнерами домовленостей щодо «поправок Лозового». Проте цей законопроєкт знову не відповідає ні заявленим від початку задачам, ні меті, заради якої його повертають на розгляд парламенту.

Якщо минулого разу у законопроєкт додали норми про повернення конфіскації майна при укладенні угоди в корупційних злочинах, то тепер як «балансуючі» норми до залишених положень проти викривачів та журналістів, які вже нами критикувались, депутати пропонують додати норми щодо виправлення «поправок Лозового» та вдосконалення мандату САП щодо міжнародної правової допомоги.

Проте ці зміни все одно негативно вплинуть на ситуацію, і ось чому.

1. Новий «виняток» про те, що несанкціонований збут або розповсюдження викривачем інформації з обмеженим доступом через механізм Закону «Про запобігання корупції» не тягне за собою кримінальної відповідальності, насправді не звільнятиме викривачів від тюрми. Крім цього, така зміна не охоплює державну таємницю, а також журналістів. На практиці велика частина переданої журналістам інформації з закритих реєстрів (отримання паспорта іноземної держави, дані щодо перетину кордону тощо) не є корупцією, а законодавство захищає тільки викривачів корупції, а не викривачів суспільно необхідної інформації. До того ж існує звужене НАЗК тлумачення виникнення статусу викривача не з моменту повідомлення, як передбачено в законі, а з моменту його реєстрації в ЄРДР чи Єдиному порталі повідомлень.
   
2. Посилення відповідальності за незаконне копіювання інформації з закритих реєстрів до 8 років вʼязниці легалізує стеження за викривачами та журналістами. Слідчому для реєстрації провадження за відповідною ст. 362 Кримінального кодексу і старту негласних слідчих (розшукових) дій відповідно до КПК достатньо буде припустити, що точкові дані, розголошені у розслідуванні, є частиною скопійованого більшого масиву. Така непропорційна санкція, яка перетворює цей злочин на тяжкий, справить сильний «охолоджувальний ефект» на майбутні викриття та розслідування і не розвʼяже проблему продажу закритих даних з реєстрів недоброчесними правоохоронцями тощо. 

3. Депутати хочуть збільшити навантаження на суд, надавши їм додаткові повноваження розглядати клопотання про зобов’язання прокурора закінчити досудове розслідування. Для розгляду таких клопотань слідчим суддям потрібно буде проводити повноцінні судові засідання, досліджувати матеріали про строки та їх продовження. Це створить додаткове навантаження, особливо на ВАКС, який вже перевантажений складними корупційними справами. А оскарження таких ухвал ні цим законопроєктом, ні чинним законодавством не передбачено. При цьому такий механізм частково дублює вже чинну процедуру оскарження недотримання розумних строків за статтею 308 КПК України. 
4. Пропоновані законодавчі положення не вдосконалять повноваження САП в частині міжнародної-правової допомоги. Хоча законопроєкт намагається надати керівнику САП повноваження щодо екстрадиції та створення спільних слідчих груп, самих змін до КПК України недостатньо. Потрібні також зміни до законів про ратифікацію міжнародних договорів, які визначають відповідальні органи для комунікації з іноземними партнерами. Без цього іноземні органи можуть не визнавати легальність запитів від САП, як це було раніше з НАБУ.

Саме тому Transparency International Ukraine дотепер переконана, що поновлення уваги законотворців до законопроєкту 10242 невиправдане і безсумнівно шкідливе. Голосування за нього не надасть дієвих повноважень САП щодо екстрадиції, але спричинить підрив інституту викривачів, функціонування свободи слова та роботи журналістів (включно із захистом джерел) у демократичному суспільстві. 

4 грудня Верховна Рада провалила ухвалення законопроєкту №10242, проте відправила його на повторне друге читання. Ми ж переконані, що замість виправлення наявних у законодавстві недоліків законопроєкт №10242 створює додаткові ризики щодо конфіскації майна корупціонерів, доступу до інформації та захисту викривачів. Тому Transparency International Ukraine закликає депутатів не розглядати цей проєкт закону!

28 листопада до проєкту закону №10242, спрямованого на встановлення кримінальної відповідальності за несанкціоноване втручання, збут або розповсюдження інформації, що оброблюється в публічних електронних реєстрах, додали пропозицію відновити можливість конфіскувати майно як покарання, якщо особа уклала угоду про визнання винуватості. Така необхідність виникла після того, як 21 листопада набрав чинності Закон позбавлення державних нагород за популяризацію або пропаганду держави-агресора, через який помилково виключили цю можливість зі ст. 77 КК України.

Ми переконані, що поновлення уваги до цього законопроєкту №10242 невиправдане і навіть шкідливе, адже поточна редакція створює ризики у двох важливих аспектах.

1. Запропоноване законопроєктом удосконалення механізмів конфіскації за угодами неповне. Прописані норми не змінюють базовий підхід до конфіскації майна як покарання, а загалом формулювання цих норм неоднозначні та надалі можуть створити додаткові неточності у трактуванні суддями.

Так, цей механізм не забезпечить конфіскації всіх злочинних статків особи, адже конфіскація майна як покарання застосовуватиметься лише до власності засудженого. Крім того, взагалі доречніше передбачити можливість застосовувати конфіскацію не тільки у випадках, коли вона прямо передбачена у санкції статті. Ми переконані, що для виправлення ситуації слід приділити більше уваги спеціальній конфіскації. Таким чином після ухвалення саме цього законопроєкту нардепи так і не зможуть досягнути головної мети, задля якої його знову взяли в роботу.

2. Законопроєкт суперечить чинним гарантіям захисту викривачів та здатний підірвати цей інститут, а також захист права журналістів не розкривати свої джерела інформації. За пропонованими нормами поширення конфіденційної  інформації з державних реєстрів, а також використання таких даних при підготовці публіцистичних матеріалів стануть тяжкими злочинами. І, відповідно, нададуть можливості для легального стеження правоохоронців за журналістами і викривачами та порушувати щодо них кримінальні справи.

Це створює проблеми із забезпечення свободи слова, адже більшість розслідувань журналістів спирається на докази джерел-викривачів, які мають доступ до непублічних баз даних. Ми переконані, що нардепам варто не посилювати покарання, а навпаки – передбачити звільнення від відповідальності викривачів суспільно необхідної інформації, у тому числі державної таємниці, за ст. 361, 361-2, 328 КК.

Таким чином, навіть при повторному розгляді в сесійній залі законопроєкт №10242 може стати дуже невдалою спробою народних обранців виправити їхні ж помилки, і натомість створить низку не менш критичних нових. Наразі у Верховній Раді зареєстровано ще два проєкти закону, у яких пропонується вирішити цю прикру помилку. Зокрема законопроєкт №12269 авторства Анастасії Радіної та інших повніше підходить до відновлення можливості конфіскувати майно корупціонерів, хоча і його теж необхідно допрацювати. 

Transparency International Ukraine закликає народних депутатів не орієнтуватися на ризикові законодавчі норми, а звернути увагу на механізми спеціальної конфіскації активів, як ми це рекомендували раніше, та передбачити звільнення від відповідальності викривачів суспільно необхідної інформації. 

Чому інститут викривачів корупції ще поки не запрацював на повну? Експерти ACREC пропонують власні відповіді та рекомендації.

Минулого тижня Міждисциплінарний науково-освітній центр протидії корупції НаУКМА презентував свіже дослідження з ключовими рекомендаціями щодо перезапуску роботи НАЗК у сфері захисту викривачів. Що важливо, ці поради продовжують зауваження, які раніше надавали й експерти Transparency International Ukraine.

Аналітики ACREC пропонують новому керівництву НАЗК переглянути свій підхід зокрема до трактування Агентством законодавства про захист викривачів, наприклад щодо уникнення звуження визначення самого викривача. Також дослідники звернули увагу на фактори, які становлять загрозу анонімності, безпеці та ефективності роботи Єдиного порталу повідомлень викривачів. 

При цьому експерти нагадали, що Портал лише частково відповідає Керівним принципам щодо обробки персональних даних у межах процедури повідомлення про порушення в Європейському Союзі. Й окремо відзначається недостатня візуалізація для користувача того, що Єдиний портал є внутрішнім, а не регулярним каналом повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень. 

Взагалі в майбутньому НАЗК необхідно провести комплексну комунікаційну кампанію заради популяризації Порталу серед потенційних викривачів та інформування про його можливості антикорупційних уповноважених.

«Полісі-бриф від наших партнерів ACREC фактично є дорожньою картою заходів, які НАЗК може вжити для посилення захисту викривачів корупції. Вони включають не тільки навчання користуванням Єдиного порталу повідомлень, а і удосконалення його та відповідних розʼяснень НАЗК. Адже напрям Агентства щодо роботи з викривачами важливий та потребує уваги», — зауважив юридичний радник TI Ukraine Олександр Калітенко.

Загалом експерти Transparency International Ukraine переконані, що тривала відсутність дій з боку Агентства може спричинити збільшення кількості випадків порушення прав викривачів, та й загалом такий стан речей може підірвати довіру суспільства до роботи інституту викривання. Тож ми сподіваємося, що новий Голова НАЗК Віктор Павлущик зможе приділити цьому увагу перед підʼєднанням нових державних органів до Порталу.

Нагадаю, що відповідний закон набув сили якраз у перший день нового 2020 року, і відтоді на викривачів та їхніх захисників, у тому числі серед громадськості, чекали й нові виклики. 

Тож з чим ми будемо зустрічати четвертий рік дії законів про захист викривачів в Україні? Спробуємо розібратися на різних рівнях.

Міжнародні тенденції

У 2022 році Україна стала країною-кандидатом до Європейського Союзу, а це означатиме, що у майбутньому нам треба буде імплементувати до національного законодавства європейське. Одним із таких актів якраз є знакова Директива 2019/1937 про захист осіб, які повідомляють про порушення права Європейського Союзу. 

17 грудня 2022 року минув рік з кінцевого строку імплементації цієї Директиви до законодавства країн-членів ЄС. До прийняття цього документа законодавство щодо викривачів містило чимало прогалин і оновлення мало змінити ситуацію. 

Директива встановлювала, що не може бути здійснено регрес у порівнянні з уже існуючим чинним національним законодавством на момент її ухвалення. Таким чином, уряди країн ЄС були не обмежені прогресивними стандартами Директиви і могли йти навіть далі, пропонуючи ще досконаліші механізми захисту викривачів. 

Проте на момент торішнього дедлайну лише пʼять країн ЄС ухвалили необхідне законодавство (Данія, Швеція, Литва, Мальта, Португалія). 

Шкода, однак за оцінкою Transparency International та Whistleblowing International Network, тільки вісім країн (Фінляндія, Латвія, Ірландія, Франція, Хорватія, Румунія, Греція, Кіпр) доєднались до них навіть у 2022 році. Тож виходить, що попри усі зобов’язання наразі менше половини країн ЄС – 13 із 27 – виконали Директиву за рік після кінцевого строку з моменту, коли вона мала бути імплементована.

Інші 13 країн нині перебувають на етапі законопроєктів (подекуди – регресивних). А одна країна ЄС – Угорщина – навіть не починала процес запровадження Директиви у своє національне законодавство. 

Цікаво, що Європейська комісія розпочала процедури реагування на порушення проти таких держав-членів ЄС ще в січні 2022 року. 

До вересня 2022 року Комісія надіслала офіційні запити до країн, які не завершили імплементацію Директиви з двомісячним терміном на відповідь. Якщо їхні відповіді виявляться незадовільними, Комісія може вирішити передати ці справи до Суду ЄС, а це вже може призвести до накладання відповідних штрафів на ці країни.

Україна поки не є членом ЄС і відповідно не зобовʼязана вже зараз впроваджувати механізми опрацювання повідомлень викривачів про порушення права ЄС. Однак у майбутньому ми маємо це зробити. І тут важливо буде не допустити тих помилок і повторення негативного досвіду з імплементації вищезгаданої Директиви.

Сьогодні розповісти про корупцію може кожен, та не всі наважуються зробити цей крок. Хтось піддається стереотипу і вважає себе “стукачем” чи “донощиком”, інші не знаходять гарантій, які б забезпечили повний захист їхніх прав. Юридичний радник ТІ Україна Олександр Калітенко у першій серії спецпроєкту #Викривачі видання “Рубрика” розповів, який сенс вкладається в поняття “викривач”, як закон захищає їхні права, чому викривати можна не тільки корупцію та багато іншого.

Фото Миколи Тимченка, Рубрика

У міжнародному та українському праві поняття “викривач” різні. За кордоном — це людина, яка надає інформацію про те, що шкодить суспільним інтересам, наприклад, порушення безпеки транспорту. В Україні це обмежується лише корупцією, тобто викривач — це лише той, хто інформує про можливі факти корупційних чи пов’язаних з корупцією правопорушень. 

Викривачем може бути будь-хто: і працівник водоканалу, який повідомляє про неочищену воду в крані, і офіціант — про несвіжу рибу, яка може отруїти відвідувачів. Утім лише маючи гарантований захист, люди наважуються свідчити. 

Тому важливо побудувати фундамент інституту викривача, і це якраз широка дефініція. Відповідно до найкращих міжнародних стандартів та практик розповсюдити його на всіх громадян. І тут йдеться не тільки про корупцію, а й про інші суспільно важливі речі.

Фото Миколи Тимченка, Рубрика

Останні соціологічні опитування свідчать, що частка звичайних громадян, які відчувають себе відповідальними за боротьбу з корупцією, знижується. Набагато більше відповідальності покладається на Президента, Верховну Раду, Кабмін, антикорупційні органи тощо. І це те, з чим треба працювати. Як треба працювати і над формуванням нульової толерантності до корупції.

У нас вже давно очікуються зміни до законодавства, які б дозволили покращити безпеку не лише тих викривачів топкорупції, а й рівнем нижче. Про адміністративні правопорушення, наприклад. Ще один момент полягає в тому, що викривачі, які повідомляють про державну таємницю, потребують значно більшого захисту, ніж нині мають. Людина, яка в інтересах суспільства оприлюднює настільки делікатну інформацію як державна таємниця, мусить бути впевнена, що отримає необхідний захист. Наразі у нас з цим є прогалини.

Повне інтерв’ю Олександра, а також думку адміністративного директора Міждисциплінарного науково-освітнього центру протидії корупції ACREC Андрія Білецького, — читайте за посиланням.

Нагадаємо, що в Україні з 1 січня 2020 року діє закон про захист викривачів. Цього року ми відзначили другу річницю набуття його чинності і розповіли, які зміни відбулись, а які ні. 

Минуло два роки відтоді, як набув чинності закон про захист викривачів. Він передбачає конфіденційність, безпеку, безоплатну правову та психологічну допомогу, відшкодування витрат на адвоката тощо. Чи на повну реалізуються гарантії законодавства?

На початку 2021 року інститут викривачів опинився під загрозою. У лютому народні депутати внесли зміни у законопроєкт №3450 “Про запобігання корупції”, чим послабили захист викривачів. Тоді ми закликали Президента не підписувати ухвалений закон у другому читанні, тому що він, серед іншого, суттєво звужував права викривачів і не передбачав чітких гарантій анонімності каналів повідомлення. Згодом Володимир Зеленський таки ветував закон. 

1 червня 2021 року Верховна Рада остаточно ухвалила закон про захист викривачів, врахувавши пропозиції Президента. Однією з ключових вимог було створення Порталу, куди викривачі змогли б передавати повідомлення про можливі факти корупційних правопорушень. Це має забезпечити високі стандарти захисту інформації. Адмініструвати Єдиний портал повідомлень викривачів має НАЗК, утім, Нацагентство поки не запустило його. 

Загалом у 2021 році НАЗК здійснювало супровід щонайменше 98 судових справ щодо викривачів (станом на 17 листопада 2021 року). З них 18 було відкрито з початку 2021 року, а в 11 справах прийняті рішення на користь викривачів. Крім того, НАЗК подало 4 заяви про вступ у справи, провадження в яких відкрито за позовами викривачів, які задоволено. Однак бракує інформації щодо тих справ, у яких не вдалося досягти позитивного результату для викривачів, з відповідними причинами цього.

Не відбулося зрушень і щодо фізичної безпеки викривачів поза кримінальними провадженнями. Зокрема, не був прийняті відповідні зміни, які б забезпечували захист таких людей та членів їхніх родин і відповідали міжнародним стандартам. У майбутньому варто також поширити законодавчий імунітет і на тих осіб, хто сприяв викривачеві у здійсненні повідомлення тощо. Так само необхідно буде розглянути можливість отримання права на медичну допомогу. Варто зауважити, що надання вже передбаченої в законі психологічної допомоги залишається декларативним через відсутність відповідних процедур. А викривачі, які повідомляють інформацію, що містить державну таємницю, потребують більшого рівня захисту.

Залишається відкритим питання щодо розповсюдження законодавчих гарантій на викривачів суспільно необхідної інформації, оскільки в Україні досі немає широкої дефініції поняття “викривач”. Натомість вкрай важливо робити акцент не тільки на захисті викривачів корупції, а й інших сфер: порушення прав людини, екології, безпеки харчових продуктів та транспорту тощо. Це відповідатиме Директиві ЄС щодо захисту викривачів інформації та провідному міжнародному досвіду.

Серед позитивних аспектів варто зазначити, що Нацагентство продовжило вести просвітницьку та роз’яснювальну діяльність про інститут викривачів. Наприклад, у 2021 році НАЗК підготувало посібник з роботи з викривачами для уповноважених підрозділів з питань запобігання та виявлення корупції, які працюють в органах влади, а також випустило освітній серіал “Викривач у законі” та онлайн-курс “Впливай — викривай”. 

Також Нацагентство достатньо широко надавало роз’яснення щодо захисту прав викривачів. Водночас не всі питання в них обговорювалися з широким колом зацікавлених осіб.

Таким чином, законодавство про захист викривачів поки ще повноцінно не імплементовано. Щоб виправити цю ситуацію, необхідно взяти до уваги наступні рекомендації:

• запустити Єдиний портал для повідомлень викривачів та забезпечити його належне функціонування;
• продовжувати проведення навчання та поширення інформаційних, роз’яснювальних та навчальних матеріалів;
• забезпечити  обговорення дискусійних  питань застосування законодавства про захист викривачів із усіма заінтересованими особами, враховувати результати таких обговорень при підготовці роз’яснень, рекомендацій НАЗК з відповідних питань;
• проводити просвітницьку роботу про способи повідомлення про корупцію, гарантії захисту викривачів та способи їх реалізації;
• забезпечувати належну комунікацію успішних прикладів захисту прав викривачів та випадків притягнення осіб до відповідальності завдяки повідомленням викривачів.

Крім цього, потребують реформування судові та правоохоронні органи для належного захисту викривачів. Тож, якщо усі компетентні установи та особи посилять свої спроможності, то інститут викривачів функціонуватиме краще.

Викривача корупції на “Енергоатомі” Олега Поліщука поновили на посаді.

А зробив це Шевченківський районний суд Києва. Також суд постановив стягнути з роботодавця втрачену зарплату за вимушений прогул.

Ми неодноразово писали про цей випадок і закликали до справедливості у справі цього викривача. А також до врегулювання законодавства для здорового захисту усіх викривачів.

Олег Поліщук майже сім років працював директором  із запобігання і протидії корупції в ДП “НАЕК «Енергоатом»”. За цей час він створив та забезпечив роботу ефективної антикорупційної комплаєнс-служби. Завдяки цьому підприємство вийшло у лідери прозорості серед українських ДП.

У 2020-му році Олег Поліщук повідомив про корупцію на “Енергоатомі”. Того ж дня, т.в.о. президента “Енергоатому” Петро Котін, якого й стосувалось повідомлення, відсторонив Поліщука й ініціював службове розслідування. Згодом Поліщука ще й звільнили, а потім внесли до реєстру корупціонерів. 

Вирішити ситуацію не допомагали ні втручання НАЗК, ні норми закону про захист викривачів.

І ось, після пів року у пошуках рішення, Олег Поліщук має законні підстави повернутися працювати і працювати на підприємстві, де влаштували таку ситуацію. Щоб продовжити роботу над знищенням корупції, щоб довести, що держпідприємство може бути прозорим та підзвітним.

1 червня Верховна Рада проголосувала за покращення становища викривачів в Україні. ЗА —  281 голос. 

Відповідний законопроєкт №3450 повторно розглядався парламентарями з врахованими пропозиціями від Президента України. Нагадаємо, що цьому передувало застосоване ним вето закону “проти викривачів”, який замість підтримки лише шкодив тим, хто протидіє корупції. Ми в ТІ Україна підтримали такий крок Президента.

Народні обранці впорядкували деякі питання захисту викривачів, про які ми раніше розповідали. Однією з визначальних змін стане створення Єдиного порталу повідомлень викривачів, на необхідності якого також наголошувала ТІ Україна. 

Тепер справа за НАЗК. Як відповідальний орган, воно має розробити порядок ведення такого порталу. Належний порядок з проведенням публічних консультацій є важливою складовою для ефективної реалізації прийнятого закону. 

ТІ Україна продовжує акцентувати на необхідності запровадити широку дефініцію поняття “викривач” для відповідності найкращим світовим практикам та міжнародним стандартам. Інститут викривачів має і далі розвиватися задля дієвої боротьби з корупцією в Україні.

У середу, 3 березня, Володимир Зеленський застосував вето до закону “проти викривачів”, який замість підтримати, лише шкодив тим, хто протидіє корупції.

Про це йдеться на сайті Президента.

Це важливий і критично необхідний крок, адже після правок,  проголосованих в сесійній залі, інститут викривальництва опинився під загрозою. У такому вигляді закон “Про запобігання корупції” перекладав тягар доведення фактів вчинення корупційного правопорушення на викривачів. А також порушував їхнє право на використання внутрішніх каналів повідомлення.

Викривач мав би “достеменно” знати та підтвердити факти корупційного правопорушення і передавати таку інформацію саме керівнику установи, в якій працює. А після повідомлення викривачі мали б ще розкривати свої джерела. Такі вимоги нівелюють цінність роботи викривачів, суттєво обмежують їх та суперечать первинному визначенню цього поняття.

“Трансперенсі Інтернешнл Україна схвалює такий крок Президента. Закон має захищати викривачів, адже вони надзвичайно важливі у системі протидії корупції. Саме завдяки їм можливо посилювати прозорість державного сектору та зупиняти наявні порушення. Дієвий інститут викривачів може реально впливати на рівень корупції. Чекаємо на крок парламенту і сподіваємося на посилення прав викривачів”, — зазначив юридичний радник ТІ Україна Олександр Калітенко.

Нагадаємо, що застосувати вето до цього закону та повернути його на доопрацювання у Верховну Раду вимагали громадські організації, міжнародні експерти та Міжнародна мережа викривачів. 

Так, виконавча директорка Міжнародної мережі викривачів (WIN) Анна Майєрс і член правління Том Девайн зазначили, що ці доповнення порушують істинні права, встановлені Директивою ЄС, і які є критерієм для прийняття нових Членів. Вони не узгоджуються з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи щодо захисту викривачів від 2014 року, які застосовуються до України так само, як і до 46 інших країн Європи.

Голова НАЗК Олександр Новіков вніс припис Прем’єр-міністру України Денису Шмигалю, а також т.в.о. президента “Енергоатому” Петру Котіну через незаконне звільнення викривача корупції Олега Поліщука. 

У документі йдеться про вимогу провести службове розслідування щодо порушення антикорупційного законодавства на “Енергоатомі”, зокрема при відстороненні від посади, притягненні до дисциплінарної відповідальності й звільненні уповноваженого із реалізації антикорупційної програми “Енергоатому” Олега Поліщука.

Цей припис — реакція Агентства на незаконні дії посадовців державного підприємства. Згідно із законодавством, ДП не мало права звільняти особу, відповідальну за реалізацію антикорупційної програми, без погодження НАЗК. Окрім того, Олег Поліщук має ще й офіційний статус викривача, а відтак — більше гарантій захисту.

Нагадаємо, Олег Поліщук був директором із запобігання і протидії корупції “Енергоатому”. За час його роботи на підприємстві відбулося багато позитивних, сучасних змін. Наприклад, Антикорупційна програма ДП “НАЕК “Енергоатом” була визнана найкращою серед аналогічних документів українських ДП.

У 2020 році Олег Поліщук повідомив про корупцію на “Енергоатомі”: скерував у НАБУ та Міністерство енергетики України повідомлення про можливе корупційне правопорушення Петра Котіна, т.в.о. президента “Енергоатому”. Того ж дня Котін відсторонив Поліщука й ініціював службове розслідування. У серпні-жовтні НАЗК мало б позапланово перевірити ДП, але не зробило цього через втрату повноважень після ганебного рішення КСУ.

У січні Олега Поліщука звільнили за “дисциплінарку”. НАЗК не дало на це згоди (а вона тут була обов’язкова), але й не винесло у лютому “Енергоатому” припис про поновлення Поліщука.

А днями НАЗК внесло Олега Поліщука до Реєстру корупціонерів на підставі цього незаконного наказу про звільнення.

Експертна думка: Анна Майєрс, Виконавча Директорка Міжнародної мережі викривачів [Whistleblowing International Network] (WIN) та Том Девайн, юридичний директор Проєкту «Підзвітність уряду» [Government Accountability Project] у Вашингтоні, округ Колумбія, Член Правління WIN.

В січні 2020 року Україна ввела в дію епохальне законодавство з питань протидії корупції, зокрема з питань запровадження засобів захисту викривачів, що є неперевершеним за рівнем відповідності принципам передового міжнародного досвіду. Зараз Парламент прийняв доповнення до законопроєкту №3450, які, якщо будуть підписані і набудуть статусу закону, спричинять скочування України з її місця взірця в питаннях законодавства з питань захисту викривачів в усьому світі до рівня світового розчарування. 

Ще кілька тижнів тому засоби захисту викривачів, які було встановлено законодавством України в 2019 році, слугували прикладом протидії корупції і свободи слова для всього світу.  Пізніше народний депутат Сергій Власенко неочікувано підмішав до законопроєкту №3450 отруйну пігулку доповнень, які перетворюють епохальну реформу на найбільш примітивну пастку для викривачів у світі, наразивши їх на переслідування та зробивши їх беззахисними перед таким переслідуванням.  Будь-яка група, що займається захистом викривачів, яка себе поважає, буде зобов’язана попередити будь-яку особу, яка намагається виконати свій обов’язок щодо повідомлення про корупцію, що згідно новопрописаних умов такий вчинок був би професійним самогубством.

Робота над законопроєктом №3450 починалася як похвальні зусилля із забезпечення правового підґрунтя для створення та ведення Національним агентством з питань запобігання корупції (НАЗК) безпечного єдиного Каналу повідомлень викривачів (чи «порталу»). Портал полегшив та убезпечив би повідомлення про корупцію для викривачів, а також зменшив би ризики несанкціонованого доступу до їх повідомлень.

Народний депутат Власенко виправдав свої доповнення намаганням відокремити «донощиків» від викривачів. Дивним чином, ці доповнення якраз і змусять викривачів стати донощиками для збереження своїх прав. По суті, викривачі втратять всі засоби захисту, якщо тільки не звернуться до органів влади «поза спиною» свого працедавця та наразять на небезпеку колег, які їм допомагали.

В чому ж полягають «диявольські деталі», які криються за цим обманом? Закон не обмежує права публічно висловити свою думку, проте 96% викривачів в першу чергу висловлюють свої підозри в межах організації, в якій вони працюють. Це здійснюється в межах їхніх посадових обов’язків із застосуванням, за потреби, внутрішніх стримувань та противаг. В цьому і полягає Ахіллесова п’ята. На той час, як викривачі зроблять публічні заяви, вони вже будуть в правовому плані беззахисними перед звільненням, оскільки доповнення створюють перешкоди для внутрішніх повідомлень, які практично неможливо подолати.

По-перше, працівникові повинно бути «достеменно відомо» про вчинення пов’язаного з корупцією правопорушення. Нова Директива Європейського Союзу, що спрямована на забезпечення захисту викривачів, та узгоджені світові стандарти вимагають лише добросовісного та обґрунтованого припущення про те, що інформація є достовірною. Це зумовлене тим, що викривачі є свідками, і не повинні заміщати собою прокуратуру чи суди. Ці доповнення вимагатимуть від них наявності більш переконливих доказів просто для того, щоб отримати право на будь-які засоби захисту при повідомленні про підозри, аніж прокурорам потрібно для того, щоб посадити когось до в’язниці.

По-друге, працівники можуть подавати захищені повідомлення виключно керівникові організації. Це скасовує права на будь-який інший нормальний спосіб повідомлення про підозри в межах організації, як-от інспекторам, аудиторам чи посадовцям з питань забезпечення відповідності.  Якщо керівник високого рангу відсутній, більше нема куди звернутися, зберігаючи право на захист.

Проте, навіть подання повідомлення керівнику організації не є безпечним, і якщо тільки працівник не зможе довести, що йому «достеменно відомо», керівник буде невинуватим у вчиненні корупційних правопорушень. Як працівникові коли-небудь вдасться отримати необхідний рівень доказів?

Що в підсумку? У працівника відсутня безпечна можливість здійснити повідомлення за місцем своєї роботи. Вони можуть убезпечити свої права виключно через здійснення повідомлення безпосередньо до органів влади «поза спиною» свого працедавця. Іншими словами, якщо ви не донощик, ви втрачаєте свої права і стаєте беззахисним у правовому сенсі.

Після звернення до органів влади ситуація стає ще гіршою. Для збереження прав їм необхідно розкрити свої джерела, зокрема всіх тих, хто допоміг їм зібрати докази. Знову ж таки, вони змушені будуть стати донощиками. Невідворотним наслідком буде ізолювання викривачів, зробивши їх загрозою для всіх тих, хто допомагає в протидії корупції, але не хоче, щоб їхню особу було розкрито.

Це подвійний наступ як на захист, так і на ефективність повідомлення про корупцію. Першим важливим принципом забезпечення прав викривачів є солідарність, як для забезпечення правової сили, так і для того, щоб повідомлення, яке підкріплене необхідними доказами, було спроможне змінити ситуацію. Для належного повідомлення потрібна ціла команда. Якщо закон захищатиме тільки ту особу, яка подає повідомлення, і розкриватиме особи членів групи підтримки, це буде потужною зброєю проти його заявлених цілей.

Ці доповнення порушують істинні права, що встановлені Директивою ЄС, які 27 держав-членів повинні прийняти цього року, і які є критерієм для прийняття нових Членів. Вони не узгоджуються з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи щодо захисту викривачів від 2014 року, які застосовуються до України, так само, як і до 46 інших країн Європи.  Саме тому Міжнародна мережа викривачів (WIN), за підтримки 40 ГО, які працюють у сфері підтримки викривачів, забезпечення прозорості та належного врядування, закликала Президента Зеленського накласти вето на законопроект №3450 та повернути його до Верховної Ради України (Парламенту) для вилучення шкідливих доповнень, одночасно зберігаючи надзвичайно необхідний канал повідомлення.

Принциповість позиції України щодо дотримання нею зобов’язань із протидії корупції залежить від Президента Зеленського. Якщо він не накладе вето на це грубе порушення закону і не поверне його до Парламенту для доопрацювання, так звані права викривачів опиняться під загрозою, а Україна порушить зобов’язання перед Європою щодо протидії корупції через свободу слова. Якраз викривачі і є справжніми Слугами Народу.

Якщо Президент не застосує вето на ухвалений закон проти викривачів, в Україні не буде кому викривати корупцію.

Такого висновку дійшли громадські та міжнародні експерти під час брифінгу “Закон ПРОТИ викривачів: чому Президент має застосувати вето?”, яка відбулася 18 лютого в Українському кризовому медіацентрі.

4 лютого Верховна Рада прийняла законопроєкт №3450 щодо захисту викривачів. Попри низку позитивних змін, ухвалені норми містять вкрай критичні небезпеки для викривачів і можуть нівелювати бажання українців взагалі повідомляти про корупцію.

Так, тепер викривач має обов’язково відкривати свої джерела інформації, “достеменно” знати та могти підтвердити факти. Так само “достеменно” знати, що керівник, якому він повідомляє про корупцію, сам не причетний до злочину. Крім цього, депутати поставили під питання можливість для викривачів використовувати анонімні канали повідомлення.

“Бути викривачем в Україні дуже непросто, і, на жаль, українські парламентарі тільки погіршили цю ситуацію, — наголосив юридичний радник ТІ Україна Олександр Калітенко. — Тож тепер наша головна мета — зробити все можливе, щоб прийняті негативні зміни не набули чинності, а інститут викривача продовжував свій розвиток задля ефективної боротьби з корупцією в Україні. Необхідно застосувати вето до цього закону та спрямувати його в парламент на доопрацювання”.

Нагадаємо, що низка громадських організацій вже закликала Президента ветувати цей Закон і повернути його із відповідними пропозиціями у парламент. Цей заклик підтримує і міжнародна спільнота, зокрема з відповідними листами до Зеленського вже звернулася Міжнародна мережа викривачів (WIN) та низка депутатів Європарламенту.

16 лютого Міжнародна мережа викривачів (WIN) звернулася до Президента Володимира Зеленського з проханням застосувати вето до закону щодо викривачів, ухвалений 4 лютого.

WIN підготувала відповідний лист до Офісу Президента, а Transparency International Ukraine долучилася до переліку його підписантів.

У своєму зверненні Опікунська рада Міжнародної мережі викривачів нагадує керівництву України про положення Антикорупційної стратегії, які, зокрема, включають пункт щодо належного захисту викривачів. Як і більшість організацій громадянського суспільства в Україні, WIN вважає, що запропонований законопроєкт підриває ефективний захист викривачів.

WIN нагадала, що Україна уклала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом та відзначила євроатлантичну інтеграцію як цінність у Конституції. Проте запропонована законодавча база не відповідає Директиві ЄС про захист осіб, які повідомляють про порушення законодавства Союзу чи загальним принципам найкращих міжнародних практик у сфері захисту викривачів.

Зокрема, представників Мережі турбують такі зміни в законодавство:

• умови, що не дозволяють безпечно повідомляти про порушення, 
• відмова від внутрішніх каналів для повідомлень, 
• вимога щодо розголошення конфіденційних джерел.

Детальніше про них читайте у документі.

Розповісти про корупцію — дуже сміливий крок, адже часто викривач фінансово чи професійно залежить від того, кого викриває. 

Наша історія якраз про те, як успішний менеджер великого державного підприємства спробував “по совісті” і цілком законно повідомити про можливу корупцію з боку керівника на великому державному підприємстві, але так і не зміг відстояти правду до кінця. Попри довготривалу боротьбу і нібито захист держави, його звільнили. 

Це історія про те, як Олег Поліщук став викривачем.

Розділ перший — коли все складається добре 

У березні 2014 року Олег Поліщук почав працювати в ДП “НАЕК «Енергоатом»” на посаді директора із запобігання і протидії корупції, і на додачу — радника президента компанії. 

Посада неабияка, адже “Енергоатом” — одне з найбільших державних підприємств України. Саме ця компанія відповідає за безпечне виробництво всієї атомної електроенергії в Україні та забезпечує 55% потреб українців в електроенергії (в осінньо-зимові періоди цей показник сягає 70%). І, як будь-яке державне підприємство з тисячами співробітників, “Енергоатом” — це місце з великим потенціалом для корупції.

Попри низку викликів, страху не було — від самого початку він включився в активну діяльність і показав успіхи.

За сім років роботи Поліщук створив та забезпечив роботу ефективної антикорупційної комплаєнс-служби. Так, ДП “НАЕК «Енергоатом»” стало першим серед державних підприємств, яке підписало Меморандум з ГО «Прозорі закупівлі» щодо побудови в Україні прозорої й ефективної системи державних закупівель. Це сталося 31 жовтня 2014 року — тобто до того, як запустили систему Prozorro.

За керівництва Поліщука антикорупційною службою “Енергоатом” першим серед державних підприємств самостійно розробив і запровадив Антикорупційну програму — це сталося вже влітку 2015-го..

У 2016 році саме “Енергоатом” посів перше місце в дослідженні Transparency International Ukraine з оцінки найбільших приватних та державних компаній “Прозорість корпоративної звітності”. Антикорупційна програма ДП “НАЕК «Енергоатом»” була визнана найкращою серед аналогічних документів українських ДП.

У липні 2019 року Олег Поліщук забезпечив підписання Меморандуму про партнерство “Енергоатома” з Всеукраїнською мережею доброчесності та комплаєнсу (UNIC), ідеологією якого є етичне та відповідальне ведення бізнесу. У 2019 році очолювана Поліщуком Дирекція із запобігання і протидії корупції завоювала перше місце у номінації “Кращий комплаєнс-департамент” у рейтингу видання “Юридична практика”. А сам Поліщук у 2018 та 2020 роках виграв нагороду “Кращий комплаєнс-офіцер” в рамках щорічного конкурсу від тієї ж “Юридичної практики”.

Так би тривало і далі, якби… Олег Поліщук не вирішив повідомити про факти можливої корупції на підприємстві.

Українські громадські організації закликають Президента Володимира Зеленського застосувати вето до закону щодо викривачів, ухвалений 4 лютого.

Попри низку прогресивних норм, закон звужує права викривачів і послаблює їхній захист, суперечить самому визначенню “викривач” і не передбачає чітких гарантій анонімності каналів. 

Через прийняті у залі парламенту правки закон зазнав насправді принципових змін. Фактично тепер закон перекладає тягар доведення фактів вчинення корупційного правопорушення на викривача, що суперечить процесуальним стандартам доказування та самій концепції інституту викривачів. 

Так, викривач має “достеменно” знати та підтвердити факти корупційного правопорушення і передавати таку інформацію саме керівнику установи, в якій працює. При цьому викривач також має “достеменно” знати, що керівник не причетний до цього правопорушення. Окреме питання до самої концепції внутрішніх каналів. Це суттєво обмежує викривача, суперечить первинному визначенню цього поняття та нівелює існування внутрішніх каналів повідомлення. 

Також правки передбачають, що викривач має пояснити, звідки йому стали достеменно відомі дані про вчинене правопорушення.  Це суперечить базовим принципам захисту джерел інформації та фактично є неможливим, оскільки сам викривач і є джерелом інформації про корупцію.

Усі ці вимоги до викривачів і поданих повідомлень можуть слугувати додатковим виправданням для отримувачів повідомлень щодо їх ігнорування.

Загалом такі ініціативи депутатів не відповідають міжнародним стандартам і найкращим практикам, спотворюють ідею попередньо підготовленого законопроєкту. Правки порушують принцип верховенства права, створюючи “правову невизначеність”, породжують колізії з іншими законами України.

Викривачі — один з ефективних елементів у системі протидії корупції. Завдяки їм можливо посилювати прозорість державного сектору та зупиняти зловживання. Дієвий інститут викривачів може реально впливати на рівень корупції.

Усупереч усім перемогам в ухваленому законі, у такому вигляді він не має права на життя. Громадськість закликає Президента України застосувати вето до Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань захисту викривачів” (№3450) та повернути його на доопрацювання Верховній Раді України. 

4 лютого Верховна Рада прийняла у другому читанні та в цілому законопроєкт 3450, за яким будуть внесені зміни до деяких законодавчих актів України щодо упорядкування окремих питань захисту викривачів. За таке рішення проголосували 253 народні обранці. 

Цей законопроєкт ми розглядали торік в юридичному аналізі. Однак в результаті сьогоднішнього голосування до вже відомого тексту проєкту закону було додано низку змін, і не завжди позитивних.

Що ж змінилось в цьому проєкті Закону у другому читанні?

По-перше, депутати більше не виключають з Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства спеціальні норми щодо можливості залучення НАЗК як третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. 

По-друге, НАЗК не буде обмежене у зверненні до суду з позовом (заявою) в інтересах викривача, вступі в справу на будь-якій стадії, поданні апеляційної та касаційної скарг тощо. І низка прав Національного агентства здійснювати представництво в суді інтересів викривача в разі його звернення викривача теж у силі (раніше пропонувалось, що правовий захист буде здійснюватись лише адвокатами системи безоплатної правової допомоги).

Такі статті дозволять уникнути погіршення захисту викривачів у цій сфері. І ми їх підтримуємо, адже проголосовані норми є співзвучним з рекомендаціями, наданими ТІ Україна торік.

Також депутати у комітеті підтримали позитивне виключення умови, що “повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація стосується конкретної особи”, що теж відповідає рекомендації ТІ Україна.

Іншою уточнювальною позитивною правкою до Закону “Про запобігання корупції”, прийнятою в комітеті, стало те, що до умови обвинувального вироку суду задля отримання винагороди додається і стягнення в дохід держави (у порядку конфіскації, спеціальної конфіскації) грошей, цінностей та іншого майна або грошової суми, що відповідає вартості такого майна. Необхідну кореспондуючу правку треба буде пізніше внести до Кримінального процесуального кодексу.