Transparency International Україна закликає зупинити чергові спроби народних депутатів вбити одну з найуспішніших реформ – ProZorro

У розкладі засідань Верховної Ради України на вівторок (16 травня 2017 року) заплановано розгляд у другому читанні проекту Закону про основні засади забезпечення кібербезпеки України (далі – законопроект).

Законопроект, зареєстрований 19.06.2015 за №2126а, внесений народними України Лук’янчуком Р.В., Кожем’якіним А.А., Бухарєвим В.В., Паламарчуком М.П., Королем В.М., Семенухою Р.С., Поляковим М.А., Бабенко В.Б., Сочкою О.О. та Данченко О.І..

Згідно пояснювальної записки, метою законопроекту “є створення національної системи кібербезпеки … у тісній взаємодії державного і приватного секторів та громадянського суспільства”.

Підтримуючи в цілому важливість прийняття законопроекту та необхідність створення національної системи кібербезпеки, вбачається важливим висловити серйозні застереження щодо вкрай негативних наслідків врахування окремих поправок народних депутатів України в частині функціонування системи публічних закупівель та, зокрема, авторизованих електронних майданчиків, які є ключовою складовою цієї системи.

Це, насамперед, стосується пропозицій народного депутата України В.Бондаря, які можуть призвести до негативних наслідків у сфері публічних закупівель.

Зокрема, це стосується поправок № 50, 69, 81, 82, 92, 142, 143 та 173 до законопроекту, що передбачають:

  • позбавлення Уповноваженого органу з питань закупівель однієї з основних функцій, яка передбачена статтею 7 Закону України “Про публічні закупівлі”, а саме, авторизація електронних майданчиків. (поправка №50). Зазначена поправка може призвести до порушення цілісності діючої системи електронних закупівель та розбалансування її функціональної інфраструктури;
  • надання права авторизованому електронному майданчику самостійного визначення необхідності та видів забезпечення гарантій виконання зобов’язань володільцем інформації (у даному випадку йдеться, насамперед, про учасників торгів), у тому числі шляхом страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до цивільного законодавства (поправка №82). Така норма, суперечить нормам діючого Закону України «Про публічні закупівлі» та відповідних директив ЄС, які передбачають виключне право замовника встановлювати вимоги щодо внесення забезпечення виконання своїх зобов’язань учасником, яке не повинно обмежуватися лише одним видом (тоді як н.д. Бондарем пропонується лише через договори страхування).
  • Крім того, не зрозуміло та не визначено законопроектом поняття “володілець інформації”, що може призвести до невірного та двоякого трактування норми. Власне виглядає так, що до цієї категорії може бути і віднесені замовники, що з огляду на невизначеність норми (класичний корупціогенний чинник) зумовить штучну необхідність всім замовникам і учасникам стати клієнтами страхових компаній для укладення “фейкових” договорів страхування щодо виконання договорів про закупівлю.
  • введення тарифікації за послуги щодо надання інформаційно-телекомунікаційних послуг, для користувачів бюджетної сфери (поправки 142 та 143).

Ці норми практично передбачають можливість неврегульованого встановлення тарифів за послуги, що надаються майданчиками не державної форми власності, що виглядає як “пряник” для майданчиків для комфортного виконання ними головної ідеї запропонованої креативної схеми “тендерної комерції” – тотальне запровадження “фейкових” договорів страхування відповідальності щодо договорів публічних закупівель, де кінцевими бенефіціарами фактично за рахунок замовників і учасників торгів будуть страховики.

Зрозуміло, що лише комбінація цих двох “комерційних” поправок (страхування і власні вільні тарифи електронних майданчиків) суттєво збільшить витрати учасників торгів, тим самим демотивуючи їх участь і знижуючи конкуренцію у публічних закупівлях.

Крім цього, запровадження цих двох “новацій” ускладнюють сам процес і хронологію закупівлі, що стає ще одним адміністративним бар’єром і новим джерелом помилок та можливих зловживань.

Висловлюємо також застереження щодо змісту поправок №69 та 92 в частині коректності правової та технічної термінології стосовно віднесення електронних майданчиків до поняття критичної інфраструктури та встановлення до них відповідних систем захисту.

Крім того, Прикінцевими положеннями законопроекту (Поправка №173) передбачено застосування інших нормативно-правових актів в частині, що не суперечить цьому Закону, що може призвести до зміни понять визначених Законом України “Про публічні закупівлі” та втрати цілісності нормативного врегулювання функціонування електронної системи ProZorro.

Вважаємо, що вказані поправки створять суттєві корупційні ризики в діяльності системи електронних закупівель ProZorro та суперечать загальній меті Закону України «Про публічні закупівлі» і взятим Україною міжнародним зобов’язанням (насамперед, щодо виконання Угоди про Асоціацію, за якою ключовим є максимальна гармонізація до кінця 2018 року національного закону з закупівельними директивами ЄС, де в принципі немає таких запропонованих “новацій”), а їх внесення напевне зумовлять перегляд міжнародними партнерами України програм фінансування підтримки реформ.

Враховуючи викладене, для уникнення порушень низки міжнародних зобов’язань, запобігання створення корупційних важелів у системі ProZorro, унеможливлення тиску на бізнес, та збереження іміджу країни-світового лідера реформ в сфері публічних закупівель, Transparency International Україна, як представництво глобального антикорупційного руху, закликає Верховну Раду повернути законопроект № 2126а до Комітету з питань інформатизації та зв’язку для доопрацювання (зокрема, для відхилення скандальних поправок 50, 69, 81, 82, 92, 142, 143 та 173) та внесення на повторне друге читання.

Теги