Демократичні, проте значно брудніші, ніж я очікував, вибори відбулися. Зміна керівника держави завершилась достойною промовою з обіцяними «фішечками», які громадськість обговорюватиме ще довго.
Найчастіше Зеленський говорив слова «Україна» та «українці», що, безумовно, стало позитивом. Я не поділяю тривоги тих, хто переймається відсутністю акценту на європейському виборі та напрямку в ЄС та НАТО. Слова про це були, хоча й під іншим ракурсом.
Попередній президент цитував Лі Куан Ю – результат нам відомий. Чинний президент згадував Рейгана та пропонував Кабміну писати заяви про звільнення. Результати цих слів ми можемо лише прогнозувати.
Поведінка депутатів сюрпризами не вирізнялася, але загалом би зазначив повагу парламенту до інституту Президента. Про вчинки окремих парламентарів краще нічого не говорити. У державі з розвинутими демократичними інститутами вибори — чи то дострокові, чи чергові — мають дати оцінку кожному депутату. Мають, проте це можливо лише за виборчої реформи та відкритих списків.
І тут уже варто перейти до тих самих «фішечок».
Чи можливе проведення дострокових виборів за умовами виборчої реформи, яку ще треба проголосувати у ВР? На мою думку, шанси близькі до нуля. Стара система виборів призведе до приходу старих облич із давно знайомими цінностями та пріоритетами, і чекати іншого не доводиться. З іншого боку, Володимир Зеленський має рацію — коаліція де-факто відсутня вже три роки. І хоч щодо нюансів розпуску можна сперечатися, факт лишається фактом. Додатковим стимулом для розпуску Ради, звісно, стала політична доцільність – рейтинг нового Президента досі високий, тому шанси на отримання великої впливової фракції у новому парламенті теж хороший. Але як цій «новій» політичній силі житиметься за старими правилами? І чи така вже вона нова?
Також потішила вимога про звільнення очільників СБУ та ГПУ. Від СБУ всі заяви вже є. А от Луценко, який говорив, що піде з посади через два роки, схоже, вичікує та ухиляється від прийняття рішення. І це вже перетворюється на трагікомічний сюжет.
Хвалитися Луценку мало чим є. Сумнівне рішення щодо 1,5 мільярдів начебто банди Януковича. Сумнівне рішення щодо засудження Януковича за державну зраду і, разом з тим, відсутність судових вироків для оточення президента-втікача. Саботування справ про розстріли на Майдані, названі ним же “принциповими”. Багато піару і мало результатів. Постійна брехня Юрія Віталійовича, схоже, призвела до того, що він і сам почав вірити у те, що говорить.
Скасування депутатської недоторканності – саме те, чого очікує виборець, який прагне справедливості. Це була обіцянка майже всіх представлених у парламенті політичних сил, цей намір було закріплено у коаліційній угоді, але він так і залишився наміром. На мою скромну думку, повне скасування депутатської недоторканності сьогодні є недоречним за умов нашої молодої демократії та відсутності дієвої системи стримань і противаг. Проте, депутатська недоторканність має бути суттєво обмежена — абсолютна безкарність повинна піти у минуле.
Тішить вимога про повернення відповідальності за незаконне збагачення — норма закону, яка була скасована Конституційним Судом України, через що вже закрито десятки резонансних справ. Наразі у Верховній Раді зареєстровано 13 законопроектів із різними формулюваннями, проте по жодному з них немає 100-відсоткової впевненості щодо відповідності Конституції. Необхідно зробити усе можливе, аби законопроект, винесений в залу та підтриманий депутатами, був адекватний. Щоб він відповідав як Конституції України, так і міжнародним стандартам, зокрема Конвенції ООН проти корупції. Щоб не мав розмитих формулювань, через які довести склад злочину буде неможливо, а повторно оскаржити в Конституційному Суді — легко.
Але чи встигне Верховна Рада VIII скликання проголосувати всі зазначені Президентом закони? Чи захочуть депутати взагалі відволікатися від виборчої кампанії та голосувати за норми, від яких стане краще українцям, але не завжди самим народним обранцям? Та й взагалі — наскільки потрібно Президенту, аби ефектно озвучені на інавгурації «фішечки» переросли в щось більше, ніж слова з промови?
Нам досі невідомо, хто його команда. Хто ці люди, які будуть радити Президенту та представляти його позицію? Хто очолить СБУ, ГПУ, МЗС та Міноборони? І наскільки ці люди презентуватимуть позицію і погляди самого Президента?
Відповіді на ці питання отримаємо вже скоро. З огляду на попередній досвід, важливо, щоб Президент Зеленський не опинився у штучних комфортних умовах і вчасно позбувався тих, хто викривлює дійсність у його очах. Негативні новини та відгуки — це теж джерело інформації, яке допомагає ухвалювати правильні рішення.
Було би непогано, якби це стало його особистою «фішечкою». І тоді Україна має шанси встояти і перемогти.
Хто ці люди, які будуть радити Президенту та представляти його позицію? Хто очолить СБУ, ГПУ, МЗС та Міноборони? І наскільки ці люди презентуватимуть позицію і погляди самого Президента?
