Журналістські розслідування проти корупціонерів не мають очікуваного результату через відсутність інституту репутації в Україні. Зусиль лише журналістів замало, аби викривати корупційні злочини. Для вдалої антикорупційної боротьби потрібен критичний діалог між громадськими організаціями, правоохоронними органами та ЗМІ. 19 квітня в НаУКМА відбулася панельна дискусія «Медіа як інструмент боротьби з корупцією» за участі виконавчого директора Transparency International Литва Сергіуса Муравйоваса, журналіста Павла Казаріна та шеф-редактора «Детектор медіа» Наталії Лигачової.
Корупційні схеми отримують розголос в суспільстві завдяки журналістським розслідуванням. Проте брак інформації про антикорупційну боротьбу досі відчувають чимало українців. «За даними останніх досліджень Інституту масової інформації, 1/5 респондентів у восьми областях України наголосили, що їм недостатньо журналістських розслідувань та замало новин про боротьбу з корупцією. У Харківській та Одеській областях – найбільша частка цих людей. Тішить, що саме ці області відчувають потребу в антикорупційних розслідуваннях з огляду на місцеву владу та ситуацію в регіонах загалом», – зазначив голова правління Transparency International Україна Андрій Марусов.
Після Євромайдану та, зокрема, запровадження електронного декларування, робота журналістів в антикорупційній сфері активізувалася. Однак журналістські розслідування досі не отримують високих оцінок за якість, пояснює шеф-редактор порталу «Детектор медіа» Наталія Лигачова: «Людям не вистачає журналістських розслідувань. У цьому я бачу феномен, адже такої кількості антикорупційних розслідувань, як зараз в Україні, навряд можна побачити в багатьох країнах. Для мене це показник, що кількість не завжди переходить у якість». За її словами, чимало розслідувань на загальнонаціональних каналах набувають ознак «жовтої преси» та замовлень: «Журналістські розслідування змінюють суспільну думку на краще, навіть якщо вони мають недоліки, незавершені та викликають сумнівну довіру через джерела отриманої інформації».
За словами голови ТІ Литва Сергіуса Муравйоваса, розслідування в литовських медіа з’являються нечасто, проте миттєво стають резонансними. «Ми маємо визначати інституційну роль ЗМІ, враховуючи контекст. Адже корумповані медіа автоматично відлякують громадян, які хочуть боротися за прозорість та проти корупції. Більшість ЗМІ – це бізнес. Чи керуються вони етичною моделлю бізнесу, приховують чи публікують інформацію про власників – рішенням за ними. Друга роль ЗМІ – розслідувати, бути рупором та «збільшувальним склом».
«Порядок денний будь-якого медіа вибудовується залежно від того, з якої тумбочки медіа бере гроші», – стверджує журналіст Павло Казарін. Він виокремив п’ять різновидів засобів масової інформації залежно від впливу на редакційну політику: державні, «ті, що намагаються вийти в нуль», отримувачі грантів, канали олігархів та фінансовані Кремлем та поплічниками Януковича.
Через значимість репутації як елементу демократичного діалогу в Литві більш дієвим стає «м’який пресинг» на чиновників. Після оприлюднення інформації, що той чи інший держслужбовець не зазначив конфлікт інтересів чи не задекларував майно, на це вмить реагує громадськість. «Люди розуміють, що репутація – це та відстань, яку вони будуть нести протягом життя. Навіть через 5-10 років деякі плями важко відмити», – прокоментував Сергіус Муравйовас.
Натомість українці мають доволі коротку політичну пам’ять, вважає Павло Казарін: «Родима пляма українського суспільства – це відсутність інституту репутації. Яким би крутим не було ваше журналістське розслідування, через два дні воно кане в небуття. Мала ймовірність, що ви отримаєте викривальний вихлоп з боку правоохоронних органів». На думку Наталії Лигачової, суспільство стає зрілим тоді, коли репутація перетворюється на головний капітал політика чи будь-якої публічної особи.
Часто журналістські розслідування є продуктом «зливу» інформації від правоохоронних органів чи політичних діячів. Проте такі стосунки з правоохоронною системою здебільшого не йдуть на користь антикорупційній боротьбі, вважає Сергіус Муравйовас: «Чому іноді антикорупційні агенції та правоохоронні органи зливають інформацію замість того, щоб розпочати розслідування? Нам потрібно критично дивитися на медіа. ЗМІ не є срібною кулею, завдяки якій можна побороти корупцію. Потрібен досить критичний діалог медіа, НУО та правоохоронних органів».
Панельна дискусія була організована Transparency International Україна за підтримки Представництва Фонду Фрідріха Науманна в Україна та Білорусі. Це другий захід в рамках спільного освітнього проекту. У березні 2017 року лекцію прочитав Дункан Хеймс, директор з питань політики представництва глобальної антикорупційної мережі Transparency International у Великобританії.
