Декларація є. А чи буде відповідальність за порушення?

Після підписання законопроєкту №13271-1 у посадовців побільшає простору жити не по доходах. Що змінює цей документ у системі фінансового контролю? І чому чиновники можуть залишитися у виграші — навіть з мільйонними активами сумнівного походження?

Від початку нагадаю, що корупція є прихованим явищем. Завжди ловити «на гарячому» хабарника з валізою готівки неможливо, та й хабарі можуть давати не лише грошима, а й квартирами та земельними ділянками тощо. 

Саме тому після Революції Гідності Україна нарешті перейшла з недієвого паперового на публічне електронне декларування чиновників — коли посадовець, який отримує зарплату коштом платників податків, зобов’язаний оприлюднювати свої статки. Держава створила спеціальне Агентство (НАЗК) для перевірки таких декларацій та виявлення невідповідності офіційних доходів чиновника способу його життя, а у Кримінальний кодекс додали відповідну статтю «Незаконне збагачення» з тюремним покаранням за великий розрив. 

З часом система розширювалася, і згодом створили ще й механізм для спрощеної конфіскації менших нелегальних активів – цивільну конфіскацію. А до того ж після скандального рішення Конституційного Суду знову зʼявились санкції за недостовірне декларування, аж до вʼязниці. 

Власне, прийнятий нардепами законопроєкт №13271-1 передусім і був анонсований покращити підходи до відповідальності за корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення. Результати імплементації нових норм ми зможемо побачити трохи пізніше, бо ж розслідування за ними ще тривають. Проте вже зараз спробуємо розібратися, чи робить цей законопроєкт крок до реальної підзвітності влади, чи лише імітує рух уперед?

Що змінює ухвалений законопроєкт?

Але не за будь-яку суму розриву включається така серйозна відповідальність, як кримінальна. Саме для цього існують «пороги» – мінімальні суми, з яких починається юридична відповідальність. Вони потрібні для того, щоб розумно використовувати правове поле та спроможність антикорупційних органів і не саджати до тюрми за розбіжність у 100 грн. 

Пороги вираховуються якраз парламентом, зокрема, у Кримінальному кодексі. І вони змінюються законопроєктом №13271-1, який, щоправда, не враховує кілька ключових рекомендацій від міжнародних партнерів в рамках євроінтеграції. У звіті про прогрес України в рамках Пакета розширення ЄС 2024 року прямо зазначено: санкції за необґрунтовані статки мають бути посиленими, а порогові суми настання відповідальності — суттєво зменшеними, щоб забезпечити реальний стримувальний ефект. 

Що ж робить Україна на практиці? Підвищує пороги кримінальної відповідальності за брехню в деклараціях з 1,5 та 6 до 2,27 та 7,5 млн грн. Формально суми змінилися лише трохи, адже з урахуванням знецінення гривні вони залишаються майже незмінними з 2020 року (часу їх встановлення) з відповідним зростанням штрафів. Поріг для цивільної конфіскації збільшується з 1,5 до 2,27 млн грн, що теж майже незмінно в інфляційному вимірі з 2019 року. Поріг незаконного збагачення хоч і знижується майже на мільйон, але все одно залишається доволі високим — 9,04 млн грн.

Для порівняння: у Молдові, яка отримала кращі позиції в останньому Індексі сприйняття корупції (43 бали проти українських 35), має середньомісячну встановлену урядом прогностичну місячну зарплату у 2025 році у 38 тис. грн та рухається поруч з Україною в кандидатстві до ЄС, передбачено від 7 до 12 років ув’язнення за приблизно 2,2 млн грн незаконного збагачення. На додаток, є ще й «лайт-версія» цієї відповідальності — 3-7 років вʼязниці за 1,5 млн грн, менше ніж у нас в понад 6 разів. У нас за 1,5 млн — тільки цивільна конфіскація необґрунтованих активів, хоч і з розширеним зараз колом її субʼєктів, але з шансом повернутись на посаду після звільнення.

Або інший приклад — Литва, країна-член ЄС. Поріг для незаконного збагачення там становить близько 2,9 млн грн — і це вже є підставою для кримінальної справи та 4 років тюрми. У порівнянні, українські показники виглядають помітно поблажливішими для корупціонерів. 

Петро Петренко і кілька мільйонів

Поясню на прикладі. Уявімо собі: Петро Петрович Петренко керує держпідприємством у великому українському місті і, за посадою, має подати декларацію. У ній зазначена не така й велика зарплата, але, крім цього, — квартира у центрі, нове авто, діти вчаться за кордоном, та ще й заощадження на кілька мільйонів. І тут настає найцікавіше. 

Для ефективної боротьби з корупцією важливий не тільки публічний електронний реєстр декларацій, де все це видно, а і реалістичність критеріїв. Адже законопроєкт, покликаний ловити корупціонерів, на ділі дає їм ще більше простору для маневру уточненням правил гри щодо порогів. Бо цивільна конфіскація та відповідальність за незаконне збагачення настає лише тоді, коли йдеться про десятки та сотні тисяч доларів. Інакше можна «відкупитись» маленьким адміністративним штрафом за недостовірне декларування у 17 тис. грн, адже українські суди у питаннях корупції найчастіше призначають саме їх. Це, наприклад, підтверджує й аналітика Opendatabot. 

Виходить, що навіть якщо доходи Петра Петровича абсолютно не співмірні з його стилем життя, держава, здається, не дуже й хоче із цим щось робити. «Лівий» мільйон або два? Держава розведе руками й не буде їх конфісковувати, і тим паче садити в тюрму за незаконне збагачення – бо ж Петренко не дотягнув до порогу. Це свідчить про прагнення налаштуватися на компроміс, а не вести реальний фінансовий контроль.

Неполовинчасті зміни можливі

Законопроєкт №13271-1, без сумніву, містить позитивні елементи, проте його суть — це радше спроба косметичного, аніж повноцінного ремонту. Він зберігає одну з ключових вад: недостатню чутливість системи покарань до масштабу проблеми. 

Євросоюз чекає від України не імітації реформ, а конкретних змін, що справді спроможні зменшити рівень корупції. Добре, що нещодавно прийнята Україною Дорожня карта з верховенства права передбачає у II кварталі 2027 року перегляд санкцій за корупційні та пов’язані із корупцією правопорушення. І так само планується переглянути порогові значення для незаконного збагачення та недостовірного декларування, щоб підвищити ефективність та вплив фінансового контролю, включаючи ефективну координацію кримінальних та цивільних проваджень. 

Але чи буде цей перегляд порогів відбуватись у бік зменшення?

Україна має можливість не просто латати недоліки на поверхні, а реформувати систему відповідальності, спираючись на вже наявні європейські підходи. Для цього треба знизити пороги для посиленого кримінального недостовірного декларування та незаконного збагачення з 7,5 та 9 до 2,4 млн грн (800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), що буде середнім порогом між Литвою та Молдовою, та зменшити поріг цивільної конфіскації та кримінального недостовірного декларування з 2,27 до 1,2 млн грн (400 ПМ), що буде теж відповідним цифрам у Молдові.

Якщо справді хочемо рухатись до ЄС — маємо говорити не про звуження правового поля санкцій, а про посилення відповідальності. 

Бо інакше єдине, що ми декларуємо впевнено — це готовність залишитися там, де ми є, і з тими ж проблемами, які маємо. А Петро Петрович ще довго зможе насолоджуватись життям у великому місті. І не він один.