Підозра Кравченка директору НАБУ — це продовження тиску на антикороргани

14 вересня поки ще чинний генеральний прокурор Руслан Кравченко публічно оголосив про підписання одразу двох підозр — директору НАБУ Семену Кривоносу, а також особі, «близькій до керівника САП» Олександра Клименка. І ми в Transparency International Ukraine переконані, що йдеться не про виконання генпрокурором функціональних обов’язків, а про суто політичний крок.

Кравченко опублікував відеозвернення, у якому  заявляє, що має достатньо доказів, але не наводить конкретних даних про інкриміновані злочини. 

У НАБУ ж повідомили, що станом на зараз жодної підозри Семену Кривоносу офіційно не вручено, а також, що НАБУ не вилучало жодних кримінальних проваджень, про які йдеться у заявах Генерального прокурора. Й оприлюднені генпрокурором супровідні листи підтверджують цю позицію НАБУ.

Нібито підозра Кривоносу — не про його роботу в НАБУ. Кримінальне провадження почалося ще 25 квітня 2014 року, а правова оцінка дій Кривоноса, як ймовірна підробка документів та хабарництво, оцінювалась за положеннями кримінального кодексу 2009 та 2014 років. Тобто йдеться про діяння, які відбулись задовго до того, як Кривонос очолив НАБУ, і провадження щодо яких дванадцять років лежало без руху. Це виглядає як реанімація давньої, публічно відомої історії.

Підозра «близькій особі» Клименка — це зовсім не те, про що казав Кравченко. Офіційний документ вказує, що кримінальне провадження почалось 3 вересня 2025 року за шахрайство та перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань. Жодної статті, яка б свідчила про вплив на суддів ВАКС чи пропозицію їм неправомірної вигоди у формальному тексті оприлюднених листів немає Публічна риторика й процесуальний документ тут явно розходяться.

Спосіб вручення теж викликає запитання. Підозру Кривоносу направлено поштою на адресу НАБУ, а не вручено особисто. Такий механізм мав би використовуватись, якщо Кривонос перебуває не в Києві, але це не так. Адже у Кравченка була можливість доручити якомусь прокурору вручити підозри особисто.

Разом усі зазначені елементи вказують на те, що ці підозри — не результат тривалого й ретельного розслідування, спрямованого на доведення справи до судового розгляду, а символічний, показовий крок, розрахований передусім на медійний ефект. 

Це узгоджується з ширшою тенденцією послідовного тиску на незалежні антикорупційні органи. І генпрокурор сам Кравченко брав активну безпосередню участь у атаках на НАБУ-САП торік. 

Вже після заяви Кравченка президент Зеленський закликав Верховну Раду звільнити Кравченка з посади Генпрокурора. Сам Кравченко написав, що нині перебуває у відрядженні за кордоном. 

Усе це вкотре доводить, що Генеральний прокурор має бути максимально незалежною від політичного впливу особою, а це можливо досягти тільки в результаті прозорого конкурентного відбору.