Чому прозорості українських міст недостатньо і як це змінити

Багато хто працював над тим, щоб 2023-й став роком адаптації до викликів, повернення до відкритості та прозорості. І тут, з одного боку, важливо враховувати контекст і виклики війни, з іншого – забезпечити ефективну комунікацію з громадянами, щоб у них не з’являлося відчуття, ніби влада про них забула. Весна 2024-го і, особливо, останні обстріли енергетичної інфраструктури України показують, що чекати «кращих часів» для прозорості – не вихід. Наше життя – тут і зараз, тож і зміни мають відбуватися вже. 

Дослідження прозорості міст у 2023 році від Transparency International Ukraine показує, що працювати в цьому напрямку доведеться ще багато. Але й можливості для успіхів теж є. Які саме — спробуємо розібратися.

Які результати показали міста у 2023 році

За нашими оцінками, у 2023 році 5 міст з 80 визнані прозорими – Дніпро, Дрогобич, Львів, Мукачево і Тернопіль, і 23 міста – частково прозорими. Решта – 52 міста (65%) – непрозорі. Це вже можна назвати незначним прогресом, адже торік у цьому списку були три міста, і, що, мабуть, найцікавіше, один із «новачків» — Дрогобич — за результатами дослідження 2022 року був взагалі визнаний непрозорим.

Тут відразу варто зазначити, що в попередньому дослідженні наша команда оцінювала 70 міст за 40 оновленими критеріями, а цього разу список міст збільшився до 80, а кількість критеріїв — до 50. 

10 нових міст в оцінюванні – з прифронтових зон, і навіть там, попри важкі умови, ми бачимо обмежений прогрес. Цікаво, що серед цих міст два міста отримали статус «частково прозорих» (решта – «непрозорі»), а стан прозорості майже не відрізняється від тилових і складає 39,4%.Загалом середній рівень прозорість міст у 2023 році склав 42,3%, тоді як у 2022-му – 37,5%. Серед 70 міських рад, які брали участь в обох дослідженнях, 30 покращили свої показники на 5% і більше. 14 міст перейшли в вищу категорію. 

Що ж найкраще вдавалося містам у 2023 році? 

• Повнота оприлюднених рішень міської ради та виконавчого комітету, розпоряджень міського голови (87,5%);
• Оновлення раз на шість місяців переліку укриттів цивільного захисту (76,3%);
• Щоквартальна публікація звітів про виконання бюджету (73,8%);
• Поширення актуальної інформації про роботу бізнесу в умовах воєнного стану (72,5%).

При цьому муніципалітети все ще обмежують громадян у доступі до інформації про свою діяльність, обмежено поширюють інформацію про призначення кадрів поза конкурсом, стримано залучають містян до прийняття рішень, зокрема через участь у роботі комісій (наприклад, щодо компенсацій за пошкоджене/знищене майно) чи Ради ВПО. Серед міських рад, які належним чином не залучили громадськість в обох випадках, опинились навіть «прозорі» міста — Мукачево і Тернопіль.

І тут причина не лише у практиках управління. Навіть воєнний час не звільняє міста від обов’язку дотримуватися законодавства, і за другий рік великої війни деякі муніципалітети таки почали краще виконувати відповідні норми. Але все одно рівень реалізації таких індикаторів досі не перевищує 50%. 

Як підвищувати прозорість під час війни?

Після аналізу даних нам стало очевидно, що деякі міські ради використовують безпекові ризики як привід, щоб приховувати небажання чи неспроможність змінюватися. Ми не хочемо називати це системою — тут краще личить слово «тенденція». 

При цьому, як і торік, дослідження знову показало, що рівень прозорості не залежить від розміру населеного пункту, та часто й наближеність до бойових дій не стає перешкодою у прагненні стати відкритішим до громадськості. Здебільшого все впирається у політичний вибір та мотивацію. 

Війна триває, і в наступні роки на міста чекає ще чимало викликів. Лише в останній місяць ми стали свідками того, як ворог знову тероризує українців обстрілами енергетичної інфраструктури, надалі такі тенденції знову можуть посилюватися. І саме тому повноцінна комунікація місцевої влади з громадянами — це не примха, а необхідність, особливо під час війни. Прозорість таких процесів додає містянам відчуття безпеки і впевненості.  Тому владі  потрібно докладати максимум зусиль, продумано адаптуватися до воєнних умов та підвищувати прозорість. 

Не менш зацікавлені в прозорості українських міст і міжнародні партнери. За минулий рік ми неодноразово ставали свідками того, як дружні країни й навіть окремі їх муніципалітети розробляли свої програми допомоги для відновлення конкретних українських міст. Власне, наше останнє дослідження суспільної думки теж показало, що і громадяни, і міська влада зацікавлена саме в індивідуальному плані відновлення, яка орієнтуватиметься на конкретні потреби громад. І без забезпечення прозорої влади це реалізувати не вдасться. 

З огляду на це ми й сформували наші рекомендації для підвищення прозорості міст.

• транслювати або оприлюднювати протягом 24 годин записи засідань міської ради, виконавчого комітету та постійних комісій;
• включати містян до складу консультативно-дорадчих органів (Ради з питань ВПО,  комісій щодо розгляду заяв про надання компенсації за знищене майно та громадських комісій щодо житлових питань);
• оприлюднювати переліки осіб, яких призначили на посади поза конкурсом;
• актуалізувати переліки споруд, призначених для укриття населення;
• забезпечувати прозорий облік та управління комунальним майном і землею, а також отриманою гуманітарною допомогою;
• уникати обмеження доступу до наборів даних (якщо інакше не вимагається чинними нормативно-правовими актами), забезпечувати їх машиночитність.

Ми віримо, що прозорість – необхідна умова сталості, розвитку та ефективності, особливо в умовах війни. В часи, коли ресурсів не вистачає, кількість проблем зростає, і зростають  демографічні виклики, особливо необхідно бути адаптивними, дієвими, прозорими та підзвітними. Це не тільки ключові складові нашого виживання і нашої стійкості, а і запорука успішного шляху до ЄС.

Ми усвідомлюємо, що сила і потужність викликів буде лише наростати, контекст – сильно змінюватися, а ресурси доведеться ще більше оптимізувати. Утім це завдання із зірочкою не лише для органів місцевого самоврядування та держави. Активні громадяни мають стати гравцями на цьому полі і взяти на себе частину змін – мотивувати й надихати владу, допомагати з пошуком рішень, моніторити й контролювати, а за потреби – відповідально тиснути. Це командна гра.

Проєкт реалізовано за підтримки Антикорупційної ініціативи Європейського Союзу (EUACI) — провідної антикорупційної програми в Україні, що фінансується ЄС, співфінансується та впроваджується Міністерством закордонних справ Данії. Думки та погляди, висловлені експертами або організаціями в цьому дослідженні, не обов’язково відображають позицію EUACI, Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Данії.