Чому складно управляти арештованими облгазами?

Наприкінці травня 2022 року Кабінет Міністрів України передав в управління АТ “Державне акціонерне товариство “Чорноморнафтогаз” корпоративні права на 26 операторів газорозподільних систем, що належать групі Дмитра Фірташа. Раніше на них було накладено арешт після викриття імовірно злочинної схеми безоплатної їх передачі у приватні руки. Однак НАК “Нафтогаз” станом на вересень 2022 року так і не отримав контролю над облгазами. 

Протистояння між управителем (“Чорноморнафтогазом”) та бенефіціарами компаній, які були фактичними власниками операторів газорозподільних систем, стало очевидним для широкого загалу після початку процесів зміни керівництва операторів. За інформацією Чорноморнафтогазу, нині триває десь 30 судових справ щодо оскарження дій та рішень як Кабміну, так і державних підприємств щодо передачі в управління арештованих корпоративних прав. Окремі заходи, які вживаються в рамках цих судових спорів, створюють ризики для нормального функціонування систем постачання газу. Чому — розповімо далі.

Арештовані активи передаються в управління АРМА для того, щоб вони збереглися та продовжували функціонувати.

Корпоративні права підприємств, що можуть бути отримані завдяки корупційним злочинам або ж пов’язані з російською федерацією, активно передають до АРМА. Це робиться для того, щоб визначені управителі керували ними до завершення кримінального провадження. Наприклад, у червні минулого року АРМА передали групу компаній російської “Татнефті”, а в грудні – склад пластикових труб і завод карбамідних смол в Івано-Франківській області.

Однак ця функція управителя під загрозою. Це не лише негативно відображається на виконанні завдань арешту майна, а й може призвести до серйозних проблем, якщо АРМА передається особливий актив. І яскравий тому приклад   — корпоративні права операторів газорозподільних систем.

Річ у тім, що за загальним правилом управитель корпоративними правами повинен погоджувати із власником таких корпоративних прав усі свої дії в органі управління юридичної особи (наприклад, на загальних зборах чи з наглядовою радою). Такого обов’язку немає, якщо актив пов’язаний із функціонуванням критичних мереж інфраструктури або ж оборонно-промисловою чи авіабудівельною галузями. Подібні моменти визначені у ст. 21-1 Закону про АРМА. 

Законодавчі недоліки та практика адміністративних і господарських судів створюють перешкоди для управління такими активами.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Ефективне управління облгазами під загрозою

Загалом управління корпоративними правами полягає у здійсненні управителем повноважень їх власника. До прикладу, власник простих акцій має право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів тощо — саме про це йдеться у ст. 25 Закону України “Про акціонерні товариства”.

Управитель, виконуючи повноваження власника акцій, може мати необхідність змінити голову або членів правління товариства, призначити інших посадових осіб. Наприклад, в договорі про управління активами (майном) від 05 липня 2022 року, укладеного між “Чорноморнафтогазом” та АРМА, управитель повинен забезпечити призначення членів наглядових рад, керівника та головного бухгалтера “Дніпрогазу” та “Криворіжгазу”. І хоч погодження власника корпоративних прав не потрібне, все одно виникли проблеми, адже ці дії можуть оскаржуватися в порядку господарського судочинства. 

Позивач, тобто, по суті, фірма, контрольована бенефіціарним власником, який найімовірніше і є фігурантом кримінального провадження, може в межах забезпечення позову просити суд заборонити управителю виконувати всі або частину повноважень, що йому належать. Наприклад, у зв’язку із тим, що таким чином під час управління арештованим активом порушуються права власника.

Кейс “Дніпрогазу” та “Криворіжгазу”

Оператори газорозподільних систем утворені в формі акціонерних товариств. Їх акціями володіють як іноземні, так і українські компанії. Наприклад, акціями “Криворіжгазу” володіють ERISWELL TRADING LIMITED, SODEMAN LIMITED, ПАТ “Газтек” та інші.  Ось тут ми описували права власників корпоративних прав. 

У справі “Дніпрогазу” та “Криворіжгазу” господарський суд Дніпропетровської області частково задовольнив заяви про забезпечення позовів, подані SODEMAN LІМІТЕD та ERISWELL TRADING LІМІТЕD (акціонери облгазів), та заборонив сформованим “Чорноморнафтогазом” наглядовим радам цих акціонерних товариств приймати рішення щодо припинення повноважень голови та членів правління.

Відтак управитель фактично позбавлений можливості змінити менеджмент операторів газорозподільних систем та забезпечити ефективне управління цими товариствами.

Варто нагадати, що корпоративні права вказаних підприємств були передані до “Чорноморнафтогазу” за винятковою процедурою, адже постачання газу є критично необхідним для населення. Тож таке блокування дій управителя є критично небезпечним для функціонування цих установ.

Весь подібний парадокс став можливим через те, що Господарський процесуальний кодекс України не забороняє суддям приймати такі рішення. Хоча, наприклад, суд не може заборонити посадовцям Фонду гарантування вкладів фізичних осіб реалізовувати майно неплатоспроможного банку — в силу положень того ж процесуального кодексу.

На щастя, ця ухвала була скасована апеляційним судом, однак винесення подібного ж рішення, але з іншою аргументацією — це лише справа часу. Також варто зауважити, що подібна ситуація із забезпеченням позовів повторюється в Господарському суді Харківської області щодо “Харківгазу” та “Харківміськгазу”, які належать майже тим же самим компаніям. 

Такі дії можуть перешкоджати кримінальному провадженню 

Передача майна в управління спрямоване зберігати схоронність цього майна. Якщо в кримінальному провадженні прийняті рішення про арешт та передачу активу в управління, то надавати оцінку цьому рішенню треба в межах кримінальної юрисдикції. Щобільше, ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) встановлює пріоритет “кримінального арешту” над іншими арештами.

Однак господарський суд у кейсах “Дніпрогазу” та “Криворіжгазу” надав оцінку ухвалі слідчого судді про арешт майна. І зазначив, що кримінальне провадження не стосується технологічної сторони діяльності товариства, а значить зміна виконавчого органу не є терміновою для забезпечення діяльності з розподілу природного газу.

Це яскравий приклад “змішування” юрисдикцій та використання господарського позову в цілях перешкоджання кримінальному провадженню. Ба більше, це створює ризики ефективному менеджменту активів. Тобто мета передачі цих облгазів управителю нівелюється, а держава не зможе забезпечити збереження активів. А це вже приведе до звернень із позовами про відшкодування шкоди, якщо така буде заподіяна. І поза всім вищевказаним, держава ще повинна буде відшкодовувати збитки власникам, які вже зі свого боку намагалися позбавити АРМА можливості зберігати це майно у належному стані.

Згадаємо також про активи з російським чи білоруським слідом. Нардепи на комітеті підтримали законопроєкт №8184. Нагадаємо, що він пропонує позбавити тимчасового управителя обов’язку погоджувати з власником корпоративних прав свої дії в органі управління ними. Експерти TI Ukraine раніше аналізували цей законопроєкт. 

Якщо цей або подібний законопроєкт буде прийнятий парламентом, то ефективне управління цими корпоративними правами також може блокуватися в описаний вище спосіб.

Треба змінювати законодавство, щоб такі проблеми не виникали

Існує декілька способів вирішення цієї проблеми. При цьому один із них пов’язаний зі зміною законодавства.

По-перше, можна доповнити КПК України положеннями, у яких встановити заборону в межах інших видів судочинства зупиняти дії, спрямовані на виконання ухвали слідчого судді про передачу активів в управління. При цьому варто передбачити право апеляційного оскарження такої ухвали для того, щоб підвищити рівень гарантій прав власника активу.

Також необхідно доповнити інші процесуальні кодекси заборонами зупиняти дії АРМА чи управителя, спрямованих на виконання ухвали слідчого судді про передачу активів в управління АРМА, до винесення остаточного рішення суду. При цьому варто визначити вичерпний перелік таких дій для забезпечення правової визначеності.

Якби такі положення були в чинному законодавстві, то бенефіціари “Дніпрогазу”, “Криворіжгазу” та інших облгазів не могли б зупиняти дії “Чорноморнафтогазу”, тобто держава б не витрачала додаткові ресурси на відстоювання правомірності своїх дій.

По-друге, без внесення змін до законодавства можна обійтися, якщо змінити підхід до тлумачення судами положень КПК України, які встановлюють пріоритетність кримінального арешту і, як наслідок, пріоритетність дій, що вчиняються для забезпечення збереження активу. На підставі цього господарські та адміністративні суди можуть відмовляти заявникам у забезпеченні позову з тих підстав, що зупинення дій управителя чи АРМА може спричинити шкоду активу, переданому в управління, а також взагалі перешкоджатиме досягненню цілей арешту. 

До того ж, охоронюваний законом майновий інтерес власника активу в такому випадку не порушується, адже він не втрачає права власності на активи у зв`язку з передачею їх в управління АРМА. А у випадку скасування арешту активів має гарантоване право на їх повернення. Цей підхід є одностайним в останній практиці Верховного Суду.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.