Не все так погано у нашому домі. Навіть якщо говорити про суди

Нещодавно мені пощастило відвідати OGP Summit у Талліні. Конференція в межах Партнерства “Відкритий уряд” — подія не нова, але саме цьогорічна була для нас, українців, особливою, адже це вперше захід відбувався вже після повномасштабного вторгнення росії в Україну.  І урядові лідери та активісти із 75 країн чимало уваги приділяли саме нашим проблемам, викликам та перемогам.

Але в той час як на різних рівнях обговорювали прозорість нашої влади, особливо, в процесі відбудови, мене особисто зачепив момент, не такий помітний. Але це, імовірно, та перемога, масштаб якої ми самі ще не до кінця можемо оцінити й осягнути, тоді як для багатьох інших країн це питання стоїть дуже гостро. Це відкритість судової влади. 

Ні, я жодним чином не буду стверджувати, що наша судова система працює ідеально — звісно, це не так, і роботи в нас ще дуже багато. Але ми вже маємо яскравий приклад — Вищий антикорупційний суд, — 4-річну практику роботи якого можна вважати передовою.

Зокрема, представники громадського сектору та урядовці з країн Латинської Америки наголошували, що сайт суду має бути доступним, з нього має бути зрозуміло, коли і де саме відбудуться судові засідання. Та й мати на руках зрозумілі судові рішення, врешті-решт, теж було б непогано, що й казати про новини про такі рішення від самого суду як першоджерела інформації. 

І тут Україна справді показує себе прогресивною! Ми маємо відкритий реєстр судових рішень, суди мають власні сайти. Так, воєнний стан накладає свої обмеження на оперативність та повноту оприлюднення цієї інформації, та й процес подолання рудиментів та звичок ще радянської системи далеко не завершився. Але вже є практика своєчасної комунікації про результати судового розгляду та трансляції судових засідань. Справді, не всіх, але це ж поступовий процес. І цей результат багато наших колег з інших країн вважали б для себе справжньою розкішшю.

Так, досвід ВАКС потрібно переймати. Але слід враховувати, що його створення супроводжувалося складним і ретельним відбором суддів, до його публічності та прозорості в української громадськості був запит ще до власне запуску Антикорсуду у вересні 2019-го.

І тут, до речі, теж варто зважати на ті виклики, які є спільними і для нас, і для інших країн в розвитку судочинства.

Наприклад, учасники конференції в Таллінні чи не найбільше говорили про доступ та використання інформації про судовий розгляд. Зокрема, щодо результатів судових засідань, призначених покарань чи навіть журналів судових слухань. Аналіз масиву даних про призначені в інших справах покарання у сукупності з іншими індикаторами може допомогти суддям при виборі санкції у справі, яку він слухає.

І в цьому контексті важко не згадати те, що Державна судова адміністрація не оновлювала реєстр судових рішень у форматі набору відкритих даних, попри те що повинна робити це щоденно. Це ускладнює роботу з такою інформацією та автоматизацію її використання.

Також багато уваги в різних країнах приділяють стратегії розвитку правосуддя. Наприклад, представниця Верховного Суду Республіки Філіппіни чимало разів згадувала про Стратегічний план судових інновацій, який має на меті створити нові рамки та запровадити нові підходи, але водночас розвинути та переорієнтувати наявні. Це, на її думку, допоможе досягти здійснення правосуддя, що реагує на запити та працює в режимі реального часу.

Тут цікаво, що ми в Україні теж багато зробили у цих процесах, проте дається цей поступ дуже нелегко, і досвід інших країн та інших експертних організацій може нам допомогти. Як і наш досвід зі свого боку допоможе їм. Звісно, іноземний досвід потрібно опрацьовувати осмислено й використовувати кращі практики вдумливо.

На нас чекає дуже багато роботи — це не секрет ані для нас, ані для інших країн, з представниками яких мені довелося спілкуватися на саміті в Таллінні. Але ми знаємо, куди прагнемо потрапити і знаємо, ЩО саме треба робити. Питання лише в реалізації. А якщо опиратися на хай проміжні перемоги у таких процесах, кінцева точка стає набагато більш осяжною.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її вміст є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.