У той час як в усьому світі впроваджують надзвичайні заходи для зупинення розповсюдження вірусу, українські народні депутати виявили бажання захистити і себе від епідемії. Однак поки ці спроби виглядають незаконними.

23 березня народні депутати зареєстрували законопроєкт, що порушує норми Конституції України та підриває демократичний устрій. Цей документ пропонує проводити засідання парламенту та комітетів у режимі відеоконференції протягом 60 днів від набуття чинності. 

Здавалося б, цілком логічне бажання народних обранців, яке цілком лягає в сучасні світові тенденції в усьому переходити на онлайн. Що ж з ним не так?

Річ у тім, що цей проєкт є неконституційним з цілої низки причин.

Передусім, запропоновані положення порушують права народних депутатів і йдуть в розріз з ідеєю представницької демократії. Адже Конституція передбачає такі принципи роботи обранців, як відкритість роботи парламенту, особисте голосування, право законодавчої ініціативи, представницький мандат тощо. 

Окрім того, з тексту законопроєкту немає розуміння, як саме буде забезпечуватися відкритість засідань ВРУ у такому форматі, і чи є чіткий план щодо вирішення технічної сторони питання. Очевидно, що запропоновані положення і формат обмежують права депутатів як суб’єктів законодавчої ініціативи. Адже пропонується приймати закони без обговорення — одразу за основу і в цілому. Понад тим, Голова Верховної Ради буде негайно їх підписувати. 

Про якісь можливості оскаржити голосування тут не йдеться, як і про обговорення запропонованих законів представниками громадськості.

Передусім, запропоновані положення порушують права народних депутатів і йдуть в розріз з ідеєю представницької демократії.

Та і це ще не все. Це черговий законопроєкт, в якому вказано, що Президенту дуже потрібні невластиві йому повноваження. Ми в ТІ Україна неодноразово наголошували: система стримувань і противаг повинна працювати та не дозволяти жодній з гілок посісти домінантну роль, а робити їх взаємозалежними, і в екстремальні часи, як зараз, ця функціональність цієї системи особливо важлива. Але попри це законотворці пропонують дати Президенту можливість ініціювати засідання парламенту через відеоконференцію. Таке повноваження — це пряме втручання в діяльність законодавчого органу.

До того ж, будь-яке переформатування роботи Парламенту не має означати перебирання на себе урядових повноважень. Саме уряд має комплексно проаналізувати всі потреби й ризики, визначити, на якому рівні ці питання повинні бути вирішені, і тоді вже звернутись до парламенту з повним переліком законодавчих ініціатив. Мабуть, тут навіть не варто говорити, що жодної статистики, аналітики чи додаткових аргументів на користь потреби такого законопроєкту наведено не було. Чи громадянам і так має бути зрозуміло, чому нардепи планують порушувати Конституцію?

Тим паче, що цей законопроєкт не встановлює червоних ліній щодо законопроєктів, які обранці зможуть розглядати в онлайн-режимі. Ідеться про широке коло питань: від запобігання поширення COVID-19 до нацбезпеки та економіки, які можуть бути жодним чином не пов’язані з пандемією. Тобто, по суті, через відеозв’язок депутати зможуть голосувати за що завгодно, і ніхто й ніщо не зможе їх стримати. Чи може це зашкодити Україні та українцям? Запитання риторичне.

Народні депутати мають розуміти, що ухвалення такого закону жодним чином не є показником системного підходу до своєї роботи чи комплексного подолання проблем. І, передусім, саме уряду треба всебічно проаналізувати потреби у законодавчих ініціативах щодо протидії епідемії та звернутися до парламенту з повним їх переліком, а не підривати демократичний устрій країни, шукаючи швидкі та легкі рішення.

Будь-яке переформатування роботи Парламенту не має означати перебирання на себе урядових повноважень. Саме уряд має комплексно проаналізувати всі потреби й ризики, визначити, на якому рівні ці питання повинні бути вирішені, і тоді вже звернутись до парламенту з повним переліком законодавчих ініціатив.